справа № 939/ 2328/25 головуючий у суді І інстанції Стасенко Г.В.
провадження № 22-ц/824/16416/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
16 грудня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді Березовенко Р.В.,
суддів Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Щавлінського С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Цурканом Віктором Івановичем на ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 06 серпня 2025 року, про забезпечення позову у справі за позовом виконавчого комітету Немішаївської селищної ради Бучанського району Київської області до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Бучанського нотаріального округу Мошкіна Катерина Сергіївна, Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», про визнання спадщини відумерлою,
У проваджені Бородянського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом виконавчого комітету Немішаївської селищної ради Бучанського району Київської області до ОСОБА_1 про визнання відумерлою спадщини померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Одночасно з позовною заявою представник виконавчого комітету Немішаївської селищної ради Бучанського району Київської області подав заяву про забезпечення позову, у якій просив:
вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у вигляді земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ; будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 ; транспортного засобу GEEP GRAND CHEROKKE Універсал, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2011.
В обґрунтування поданої заяви вказав, що рішенням Бородянського районного суду Київської області від 03 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 26 червня 2025 року у справі №939/198/23, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Немішаївської селищної ради про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_2 однією сім'єю в одному житловому будинку не менше п'яти років до часу відкриття спадщини.
Після смерті ОСОБА_2 залишилася спадщина у вигляді земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ; будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 ; транспортного засобу GEEP GRAND CHEROKKE Універсал, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2011.
У встановлений законом строк спадщину ніхто не прийняв, спадкова справа не заводилася, а тому дане майно має бути визнано відумерлою спадщиною.
На даний час спірне майно перебуває у розпорядженні та користуванні відповідача та у заявника є підстави вважати, що ОСОБА_1 продовжуватиме користуватися майном, переховувати автомобіль, може завдати шкоду спадковому майну, а тому наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову.
Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 06 серпня 2025 року заяву задоволено. Накладено арешт на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у вигляді: земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,1421 га, кадастровий номер 3221055500:02:008:0071; будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 ; транспортного засобу - автомобіля GEEP GRAND CHEROKKE Універсал, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2011, до винесення рішення суду.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Цуркан Віктор Іванович 04 вересня 2025 року через систему Електронний суд подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин справи, які мають значення, незабезпечення балансу інтересів усіх учасників справи, просив скасувати ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 06 серпня 2025 року та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що на рішення Бородянського районного суду Київської області від 03 лютого 2025 року у справі №939/1987/23 та постанову Київського апеляційного суду від 26 червня 2025 року подана касаційна скарга. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження.
Крім того, виконавчий комітет Немішаївської селищної ради Бучанського району Київської області не є органом місцевого самоврядування.
Окрім того, за наявності у представників виконавчого комітету Немішаївської селищної ради Бучанського району Київської області повної та достовірної інформації по сутність спору в межах судового провадження Бородянського районного суду Київської області №939/1987/23 не залучено нотаріуса по місцю відкриття спадщини та заведення спадкової справи за заявою ОСОБА_1 . Більш того, в межах спадкової справи з'явилися кредитори після смерті ОСОБА_2 , зокрема АТ КБ «Приватбанк», які мають свої претензії щодо спадкового майна.
При зверненні позивача в особі виконавчого комітету Немішаївської селищної ради Бучанського району Київської області із заявою про забезпечення позову та позовною заявою про відумерлість майна не застосовані заходи по оцінці нерухомого та рухомого майна, в наслідку чого не зазначена ціна позову.
Так, заява про забезпечення позову не відповідає ст. 151 ЦПК України, зокрема: не зазначені відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; ціна позову, про забезпечення якого просить заявник, не визначена і не зазначена, як наслідок - судовий збір не визначений і не сплачений; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення заявою не викладені і не зазначені.
Також є незрозумілим позиція суду з приводу накладення арешту на будинковолодіння, який не забезпечений відповідним правовим статусом як нерухоме майно.
Вважає, що доцільно було залучити на стадії подання заяви до суду першої інстанції нотаріуса по місцю відкриття спадщини та заведення спадкової справи за заявою ОСОБА_1 , виявленого за самовизначеністю кредитора в особі АТ КБ «Приватбанк».
Окрім того, є абсурдним та нікчемним за будь якою легітимністю рішення Немішаївської селищної ради Бучанського району Київської області від 24 липня 2025 року за №724 про визнання спадкових об'єктів відумерлою спадщиною за ініціативою та з підстав прийняття такого рішення органом місцевого самоврядування, а не судом. Практично орган місцевого самоврядування замінив функції та повноваження судової влади. Але при цьому будь який повноважень з цього приводу виконавчому комітету не надавалося і такого рішення не приймалося. Відтак, з боку сторони позивача (виконавчого комітету) разом з органом місцевого самоврядування (селищною радою) простежується ознаки свавілля.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2025 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Цурканом Віктором Івановичем на ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 06 серпня 2025 року, про забезпечення позову у справі за позовом виконавчого комітету Немішаївської селищної ради Бучанського району Київської області до ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлою, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
13, 16 жовтня 2025 року представник виконкому Немішаєвської селищної ради - Перевозник П.П. подав тотожний відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою.
22 жовтня 2025 року представниця АТ КБ «ПриватБанк» - адвокатка Хитрова Л.В. подала відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечила проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 листопада 2025 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.
У судовому засіданні представниця АТ КБ «ПриватБанк» - адвокатка Хитрова Любов Володимирівна заперечила проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав, наведених у відзиві.
У судове засідання заявник, апелянт ОСОБА_1 та його представник адвокат Цуркан В.І. не з'явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань не надходило, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Верховним Судом неодноразово зазначалось, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору (питання) у відповідному судовому засіданні без участі особи, яка не з'явилась (статті 240 ЦПК України).
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення від 2 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України», заява № 16652/04).
Виходячи з наведеного, колегія суддів у межах своїх повноважень дійшла висновку про визнання неявки учасників справи в судове засідання такою, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, та з огляду на належне повідомлення про судове засідання, з урахуванням категорії справи, та строку її розгляду, ухвалила проводити розгляд справи по суті на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши думку учасниці справи, яка прибула в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову, поданого селищним головою Петром Перевозником в інтересах виконавчого комітету Немішаївської селищної ради може істотно унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення судом позову на користь позивача та ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Обраний заявником вид забезпечення позову є співмірним до заявлених вимог. Належність вказаного нерухомого майна померлому спадкодавцю підтверджується доданими документами.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається, як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Таким чином, постановляючи ухвалу суд першої інстанції, на переконання апеляційного суду, повністю дотримався вимог ст. ст. 149, 150, 153 ЦПК України та положень постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».
Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами виник спір щодо визнання відумерлою спадщини, яка відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , у вигляді:
земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,1421 га, кадастровий номер 3221055500:02:008:0071;
будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 ;
транспортного засобу - автомобіля GEEP GRAND CHEROKKE Універсал, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2011.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, врахувавши суть спору, що виник між сторонами, можливість реальної загрози невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, правильно прийшов до висновку про обґрунтованість заяви, оскільки між сторонами дійсно існує спір, який перебуває на розгляді у суді, а спірне нерухоме майно, щодо якого накладено арешт, є предметом спору.
Апеляційний суд вважає, що таке втручання держави у право на мирне володіння майном у даному випадку, є виправданим та вкрай необхідним, оскільки воно спрямовано виключно на забезпечення цивільного судочинства. Арешт майна полягає у позбавленні можливості лише розпоряджатись цими об'єктами нерухомого майна та не призведе до жодних негативних наслідків. Вжиття цього процесуального заходу не порушить вимоги ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а навпаки сприятиме захисту права позивача на справедливий суд, гарантованого ч. 1 ст. 6 цієї ж Конвенції.
При цьому колегія суддів зазначає, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Такі заходи мають на меті, зокрема, запобігти невиправданому розширенню кола осіб, прав та інтересів яких стосуватиметься судове рішення, а відтак - утрудненню чи неможливості виконання цього рішення.
При цьому, такий вид забезпечення позову, як арешт майна не призводить до невиправданого обмеження майнових прав апелянта оскільки обмежується лише можливість вчиняти дії щодо розпорядження спірним майном.
Колегія суддів наголошує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Викладене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року в справі №367/3628/21.
За встановлених обставин, колегія суддів вважає цілком обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що вжиті заходи забезпечення позову є необхідними, достатніми та співмірними із заявленими позовними вимогами.
Також колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо невідповідності статті 151 ЦПК України заяви про забезпечення позову з нижченаведених підстав.
Відповідно до п. 15-1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються органи місцевого самоврядування - за подання заяви про визнання спадщини відумерлою.
Оскільки у цій справі заяву про забезпечення позову подано в межах розгляду справи про визнання спадщини відумерлою, Немішаївська сільська рада не має сплачувати судовий збір за її подання.
Частина перша статті 1277 ЦК України визначає обов'язок органів місцевого самоврядування, у випадку наявності підстав, визначених цією статтею, подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. У сільських радах, що представляють територіальні громади, які налічують до 500 жителів, за рішенням відповідної територіальної громади або сільської ради виконавчий орган ради може не створюватися. У цьому випадку функції виконавчого органу ради (крім розпорядження земельними та природними ресурсами) здійснює сільський голова одноособово.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.
Отже, Перевозник П.П. , звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, як селищний голова Немішаївської селищої ради діяв в порядку самопредставництва у межах та на підставі повноважень наданих ст. 1277 ЦК України та Закону України «Про місцеве самоврядування».
Незалучення до участі у справі інших осіб, на права та обов'язки яких може вплинути рішення суду у цій справі також не впливає на можливість вирішення по суті заяви про забезпечення позову.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до заперечень ОСОБА_1 проти пред'явленого позову по суті спору тому не можуть бути предметом перевірки та оцінки судом апеляційної інстанції у даному апеляційному провадженні, оскільки на етапі розгляду заяви про забезпечення позову судом не досліджується обґрунтованість позовних вимог.
Ухвалюючи судове рішення, крім іншого, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення судом норм процесуального права при його постановленні, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи і спростовуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу, а судове рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала не підлягає скасуванню, як така, що постановлена з додержанням вимог закону.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану представником - адвокатом Цурканом Віктором Івановичем - залишити без задоволення.
Ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 06 серпня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 17 грудня 2025 року.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова