справа № 372/168/25 головуючий у суді І інстанції Проць Т.В.
провадження № 22-ц/824/16362/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
16 грудня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді Березовенко Р.В.,
суддів Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Щавлінського С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Кулініченком Геннадієм Володимировичем на рішення Обухівського районного суду Київської області від 31 липня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна, заінтересована особа: Виконавчий комітет Української міської ради Обухівського району Київської області як орган опіки та піклування,
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Обухівського районного суду Київської області із заявою в порядку окремого провадження про визнання особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна, в якій просив:
визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним, встановити над ним опіку та призначити заявника опікуном.
В обґрунтування заяви вказав, що ОСОБА_2 є інвалідом з дитинства, його психічний стан почав погіршуватись, він потребує стороннього догляду. Одружений не був, дітей не має. Його сестра, ОСОБА_3 , за віком не спроможна бути опікуном останнього.
Зазначив, що ОСОБА_2 є рідним братом його баби, ОСОБА_3 , та проживає в с. Верем'я Обухівського району. В 2022 році заявник переїхав до с. Верем'я та постійно проживає з ОСОБА_2 та бабою ОСОБА_3 , допомагає їм по господарству, здійснює догляд за дідом. Бабуся за станом здоров'я не може здійснювати догляд за братом. Дочка бабусі, матір заявника та його батько працюють та проживають в м. Києві. Він закінчив навчання, на разі ніде не працює, має бажання стати опікуном для ОСОБА_2 .
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 31 липня 2025 року заяву задоволено частково. Визнано ОСОБА_2 недієздатним. В задоволенні заяви в частині призначення опікуном ОСОБА_1 відмовлено. Встановлено опіку над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доручено здійснення опіки над ним органу опіки та піклування Виконавчого комітету Української міської ради Київської області. Визначено строк дії рішення суду про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 недієздатним два роки, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили. Віднесено за рахунок держави понесені ОСОБА_1 витрати з оплати судово-психіатричної експертизи у даній справі в сумі 11 536,60 грн згідно з квитанцією від 20 березня 2025 року.
Не погодившись із таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Кулініченко Геннадій Володимирович, 03 вересня 2025 року подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин справи, які мають значення, просив скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 31 липня 2025 року в частині відмови у задоволенні заяви та ухвалити нове судове рішення, яким заяву задовольнити та призначити апелянта опікуном недієздатного.
Підтримавши доводи заяви про визнання особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна, представник апелянта вказав на хибність висновків суду першої інстанції та їх невідповідність фактичним обставинам справи.
Фізична особа може бути призначена опікуном лише за її згодою, що повинно бути виражено в письмовій заяві. Особа, яка виявила бажання виконувати обов'язки опікуна, подає до органу опіки та піклування клопотання перед судом про призначення її опікуном. До заяви додається медичний висновок про те, що за станом здоров'я заявник може бути опікуном. Спеціалісти органу опіки і піклування обстежують матеріально-побутові умови проживання майбутнього опікуна, складають відповідний акт і готують до суду подання щодо кандидатури опікуна. Заявником всі дані дії були вчинені, але суд це проігнорував і в порушення норм матеріального права в даній частині позову відмовив.
Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Тому за наявності висновку органу опіки та піклування про доцільність призначення опікуном певної особи суд зобов'язаний лише перевірити відповідність цього висновку вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, зокрема чи складений такий висновок на підставі документів, передбачених Правилами опіки та піклування, що судом зроблено не було.
Посилання суду першої інстанції на існування інших членів сім'ї, а саме ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , бабусі заявника взагалі свідчить про онобічність розгляду справи. Остання, будучи допитана в судовому засіданні як свідок, була попереджена про кримінальну відповідальність за дачу суду неправдивих показів. При цьому пояснила, що вона є особою похилого віку, важка праця, в тому числі догляд за братом їй заборонений. Догляд за ним здійснює останні п'ять років заявник по справі, який проживає з ними постійно.
Оскільки суд першої інстанції, при прийнятті рішення вказав, на відсутність даних про стан здоров'я ОСОБА_3 просив долучити до матеріалів справи та врахувати при розгляді апеляційної скарги консультативний висновок ЛКК №939 від 21 серпня 2025 року.
Крім того, положення цивільного законодавства передбачають обов'язкове призначення опікуна над недієздатною особою, і залишення особи, яка визнана недієздатною без призначеного опікуна призводить до унеможливлення реалізації такою особою будь-яких її прав, а отже відсутність опікуна над недієздатною особою є порушенням, перш за все, її прав.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Кулініченком Геннадієм Володимировичем на рішення Обухівського районного суду Київської області від 31 липня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна, заінтересована особа: Виконавчий комітет Української міської ради Обухівського району Київської області як орган опіки та піклування, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 листопада 2025 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Кулініченко Геннадій Володимирович доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.
У судове засідання інші учасники справи не з'явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань не надходило, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши пояснення учасника справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що заявник ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Києві. Його батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Матір'ю ОСОБА_7 є ОСОБА_3 , яка в свою чергу є рідною сестрою ОСОБА_2 та проживає разом з останнім по АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю другої групи з дитинства, йому встановлено діагноз: Залишкові зміни пологової травми у вигляді правобічного геміпареза, дебільність.
З висновку судово-психіатричного експерта №444 від 25 березня 2025 року встановлено, що ОСОБА_2 страждає на стійкий хронічний психічний розлад у вигляді - Органічного ураження головного мозку поєднаного (судинно-перинатального) ґенезу з вираженим психоорганічним синдромом (F 07.9 МКХ-10). За своїм психічним станом ОСОБА_2 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Згідно подання опікунської ради при виконавчому комітеті Української міської ради про доцільність призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , опікуном над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженим Рішенням виконкому Української міської ради «Про затвердження подання опікунської ради про доцільність призначення опікуна» №234 від 19 червня 2025 року визначено доцільним призначити ОСОБА_1 опікуном його родича ОСОБА_2 .
Вирішуючи заяву місцевий суд встановив доведеним, що ОСОБА_2 страждає на стійкий психічний розлад, внаслідок якого не здатен усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а тому є підстави для визнання його недієздатним.
В той же час, суд визнав таким, що не відповідає вимогам закону щодо його обґрунтованості висновок органу опіки та піклування щодо призначення заявника опікуном над недієздатним, оскільки жодних мотивів доцільності призначення саме цієї особи опікуном ОСОБА_2 подання не містить. ОСОБА_1 не працює, не має доходу, живе за рахунок батьків, тому позбавлений можливості виконувати обов'язки опікуна недієздатної особи. При цьому суд визнав сумнівними доводи учасників справи, що заявник 5 років, тобто з сімнадцятирічного віку здійснює догляд за ОСОБА_2 . Матеріали заяви, довідка виконкому Української міської ради №5345/3-24 від 18 грудня 2024 року, довідка від 09 квітня 2022 року №3235-7000487221 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є суперечливими щодо часу проживання заявника в с. Верем'я. Сам заявник зазначав, що в 2025 році лише закінчив навчання в ВНЗ, де навчався на денній формі. Як встановлено з матеріалів справи, у недієздатного ОСОБА_2 є рідна сестра ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає з ним разом. Причин неможливості виконання останньою функцій опікуна рідного брата у поданні опікунської ради виконавчого комітету Української міської ради не наведено. В судовому засіданні ОСОБА_3 вказувала, що має похилий вік, поганий стан здоров'я та не може здійснювати догляд за братом, проте підтвердження вищевказаних доводів до суду не подано жодних доказів, які б доводили неможливість здійснення догляду ОСОБА_3 за ОСОБА_2 .
Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Вирішуючи питання стосовно прийняття та дослідження нових доказів апеляційний суд виходить з особливостей розгляду справ окремого провадження, які визначено у ст. 294 ЦПК України.
Так, під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити учасникам справи їхні права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи. З метою з'ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. (частини перша-третя статті 294 ЦПК України).
Пунктом 6 частини другої статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.
Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.
Аналогічні висновки щодо застосування положень частини третьої статті 367 ЦПК України містить постанова Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі №279/11692/15ц.
Враховуючи особливості розгляду справ окремого провадження щодо змагальності та меж судового розгляду, не виконання судом першої інстанції вимог частин першої-третьої статті 294 ЦПК України, відсутність заперечень заінтересованої особи щодо долучення нових доказів, з метою правильного вирішення справи та ефективного захисту прав заявника, апеляційний суд визнає поважними причини неподання ОСОБА_1 доказів до суду першої інстанції та приймає їх до розгляду.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов'язання в натурі. Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи недієздатною.
Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
Частиною першою статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування або за місцем проживання опікуна чи піклувальника (стаття 62 ЦК України).
Положеннями статті 63 ЦК України закріплено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю; фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Відповідно до частини першої статті 67 ЦК України опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
При призначенні опікуна важливі і обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року №34/166/131/88.
Відповідно до пункту 3.2 Правил опіки та піклування опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які: не досягли 18 років; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину.
Перелік документів, за наявності яких органи опіки і піклування призначають опікуна, визначений у пункті 3.3 Правил опіки та піклування, серед яких, зокрема: акт обстеження умов життя особи, що потребує опіки, і опис її майна; довідки про стан здоров'я особи, що потребує опіки (якщо вона раніше проживала окремо), та майбутнього опікуна (піклувальника); довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов'язків про опіку; акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок від органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов'язки; довідка лікувальної установи про відсутність в сім'ї майбутнього опікуна (піклувальника) захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки.
Отже, обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
При цьому подання органу опіки та піклування повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.
Верховний Суд звертав увагу на те, що при призначенні опікуна важливі і обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Тому за наявності висновку органу опіки та піклування про доцільність призначення опікуном певної особи суд зобов'язаний лише перевірити відповідність цього висновку вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту (див. постанову Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі №341/1526/23).
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Заявник у цій справі є онуком рідної сестри ОСОБА_2 , який визнаний судом недієздатним та потребує опіки.
У поданні від 19 червня 2025 року орган опіки та піклування просив призначити ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 .
Перевіривши подання органу опіки та піклування місцевий суд дійшов висновку про те, що таке подання не повністю відповідає вимогам закону.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком, оскільки за текстом подання орган опіки та піклування належним чином з дотриманням Правил опіки та піклування перевірив можливість заявника бути опікуном.
Заявник є родичем недієздатного (онуком сестри ОСОБА_2 ).
Матеріали справи інформації про неприязні відносини між ними не містять, навпаки, ОСОБА_2 у судовому засіданні під час вирішення питання про призначення опікуна підтвердив, що ОСОБА_1 вже п'ять років здійснює за ним догляд.
Висновки місцевого суду щодо відсутності доказів перевірки умов життя майбутнього опікуна, відсутності в нього доходу, є передчасними, оскільки заявник відповідну інформацію додав до заяви, і суд не позбавлений був можливості перевірити такі обставини під час судового розгляду із врахуванням особливостей розгляду справ в порядку окремого провадження.
Докази неможливості ОСОБА_3 здійснювати догляд за недієздатним заявником додано до апеляційної скарги. Колегія суддів також враховує, що в силу віку (понад 75 років) є сумнівною можливість ОСОБА_3 здійснювати належний догляд за ОСОБА_2 , який потребує постійної уваги та піклування.
Ухвалюючи рішення в оскаржуваній частині місцевий суд не навів переконливих аргументів щодо відсутності фізичної можливості заявника виконувати опікунські обов'язки або наявність заборон на виконання таких обов'язків. При цьому висновок суду першої інстанції про те, що заявник позбавлений можливості виконувати обов'язки опікуна недієздатної особи оскільки не працює, не має доходу, живе за рахунок батьків є помилковим, так як відповідно до норм діючого законодавства вказаних вище, серед вимог до особи, яка може бути опікуном такі відсутні.
Додатково колегія суддів зазначає, що за висновками Верховного Суду у постанові від 28 травня 2025 року справа №641/7190/23, саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений статтею 65 Конституції України обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з'ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань в цьому питанні, та належним чином мотивувати своє подання про можливість призначення особи опікуном та, перш за все, необхідність такого.
У цій справі заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на час звернення до суду та надання висновку органом опіки та піклування не був військовозобов'язаним, та на час прийняття постанови таким не є.
Отже, за результатами апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про неповне з'ясування судом обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За правилами п. 2 ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанцій ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і не може бути залишене без змін, а підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення вимог заяви в частині призначення заявника опікуном недієздатної особи.
В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, а тому, відповідно до ст. 367 ЦПК України, не переглядалося.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд, в зв'язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з: нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
За правилами ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Керуючись ст. ст. 375, 376, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану представником - адвокатом Кулініченком Геннадієм Володимировичем - задовольнити.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 31 липня 2025 року в частині відмови у призначенні опікуном ОСОБА_1 - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Призначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 . Зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) опікуном над недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 18 грудня 2025 року.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова