Справа № 753/6339/25
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/16007/2025
10 грудня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.,
при секретарі Ганжалі С.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 22 липня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Маркєлової В.М.,-
встановив:
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із названим позовом.
Позивач просила стягнути із ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача з моменту подання позову і до припинення або до закінчення ним навчання чи до досягнення двадцяти трьох років.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , який є учнем Державного професійного училища ІІ м. Кобург та у 2024 - 2025 роках є відвідувачем класу JBIK.
Син проживає разом із ОСОБА_1 уФедеративній Республіці Німеччина та перебуває на її утриманні.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 22 липня 2025 року названий позов задоволено.
Стягнутозі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на повнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з моменту подання позовної заяви - 28 березня 2025 року та до закінчення дитиною навчання, але не більше як до досягнення ним двадцятитрьохрічного віку.
Стягнутозі ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 968 грн 96 коп.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
На адресу Київського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд апеляційної скарги без участі сторони позивача.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника ОСОБА_2 , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з відповідача аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу, суд першої інстанції виходив із доведеності обов'язку ОСОБА_2 як батька утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції.
Встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Син проживає разом із ОСОБА_1 уФедеративній Республіці Німеччина та повністю перебуває на її утриманні.
Згідно копії довідки від 09 вересня 2024 року ОСОБА_3 з вересня 2024 року є учнем Державного професійного училища ІІ м. Кобург, у 2024/2025 навчальному році та відвідує клас JBIK.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначила, що відповідач має можливість надавати сину матеріальну допомогу на період його навчання та просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу). Позивач вказувала, що у відповідача існує обов'язок утримувати повнолітнього сина на період його навчання.
Відповідно до ст. 199 Сімейного Кодексу України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу.
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Так, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21) Верховний Суд зазначив, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст. ст. 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Звертаючись до суду із позовною заявою, ОСОБА_1 зазначила, що повнолітній син після досягнення 18 років перебуває повністю на її утриманні. Відповідач має можливість надавати йому матеріальну допомогу на період його навчання у розмірі 1/4 частики усіх видів заробітку (доходу). ОСОБА_3 не має змоги влаштуватись на роботу та самостійно себе утримувати та оплачувати витрати на навчання та харчування.
На підтвердження позовних вимог надано копію довідки від 09 вересня 2024 року, згідно якої ОСОБА_3 з вересня 2024 року є учнем Державного професійного училища ІІ м. Кобург, у 2024/2025 навчальному році та відвідує клас JBIK.
Визначаючи розмір аліментів у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача, судом першої інстанції взято до уваги встановлені фактичні обставини справи щодо навчання ОСОБА_3 та майновий стан відповідача.
Колегія суддів вважає, що стягнення аліментів у розмірі до 1/4 частини від заробітку (доходу) ОСОБА_2 буде відповідати інтересам ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та можливостям відповідача сплачувати аліменти у такому розмірі.
Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що позивачем надано докази на підтвердження існування потреби ОСОБА_3 у матеріальній допомозі у заявленому розмірі, а також наявності у ОСОБА_2 можливості надавати таку допомогу в такому розмірі.
Колегія суддів бере до уваги, що відповідачем не надано доказів на підтвердження відсутності можливості сплачувати аліменти у визначеному судом першої інстанції розмірі. Так, ОСОБА_2 не надано жодних доказів на підтвердження його майнового стану, зокрема відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків Державної фіскальної служби України.
Матеріали справи також не містять доказів, що відповідач через стан здоров'я не має можливості сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частини усіх доходів.
Отже, будь-яких доказів на спростування висновків суду в частині визначення розміру аліментів відповідачем не надано.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції суд правильно вважав доведеним обов'язок ОСОБА_2 утримувати повнолітнього сина, який продовжує навчання, та обгрунтовано стягнув з відповідача аліменти у розмірі 1/4 частки від його заробітку (доходу).
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту навчання ОСОБА_3 , колегія суддів відхиляє, оскільки вони спростовуються долученою до матеріалів справи копією довідки Державного професійного училища ІІ м. Кобург від 09 вересня 2024 року. Доказами, які підтверджують факт навчання, є офіційні документи навчального закладу, в тому числі і довідки про навчання.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом при вирішенні спору були порушені норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 22 липня 2025 року ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Оскільки в силу положень п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України дана справа є малозначною, тому у відповідності до ч. 3 ст. 389 ЦПК України винесена постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 22 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст складено 16 грудня 2025 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: С.Г. Музичко
Л.П. Сушко