Справа № 755/11584/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/15886/2025
10 грудня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.,
при секретарі Ганжалі С.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного міста Києва від 24 липня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Марфіної Н.В.,-
встановив:
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом.
ОСОБА_1 просив позбавити батьківських прав ОСОБА_2 у відношенні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконує свої батьківські обов'язки та самоусунулась від спілкування з дитиною. Матеріальної допомоги на утримання сина не надає, не піклується про фізичний стан і духовний розвиток сина. ОСОБА_2 веде асоціальний спосіб життя.
Рішенням Дніпровського районного міста Києва від 24 липня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
В судовому засідання ОСОБА_1 та його представник доводи апеляційної скарги підтримали.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його представника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано суду будь-яких переконливих доказів, які б свідчили про те, що відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, ухиляючись від виховання дитини.
Висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 08 червня 2023 року шлюб між сторонами розірвано.
Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 зазначив, що з 2018 року вони з сином проживають разом. На ім'я позивача укладена декларація з лікарем на надання первинної медичної допомоги для сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідач вихованням та утриманням спільного сина не займається, не бере участі у фізичному та духовному розвитку.
На підтвердження позовних вимог позивачем надано: акт № 54 від 15 травня 2024 року; характеристику ОСОБА_3 від 10 травня 2024 року № 116; додаток до характеристики від 21 червня 2024 року.
Згідно характеристики СЗШ І-ІІІ № 224 Дніпровського району м. Києва від 10 травня 2024 року: ОСОБА_3 активно працює на уроках, виявляє старанність в навчанні, працює зосереджено. Дитина дуже товариська, має друзів серед однокласників, завжди знаходить з ними спільну мову. Під час перерв учень завжди активний, жвавий, толерантний в стосунках з однокласниками. ОСОБА_4 приходить до школи завжди вчасно, має охайний вигляд, він забезпечений всім необхідним шкільним приладдям, матеріалами, які необхідні для навчання в школі. За три роки навчання сина мати жодного разу не була в школі і не цікавилась його навчанням. Вона проживає окремо і не бере участі у вихованні сина.
Відповідно до декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу від 09 жовтня 2023 року стосовно пацієнта ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , законним представником та довіреною особою пацієнта значиться ОСОБА_1 .
20 квітня 2022 року ОСОБА_1 та дитина взяті на облік внутрішньо переміщених осіб за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно відповіді Управління превентивної діяльності ГУ НП у м. Києві 21 листопада 2024 року, ОСОБА_2 значиться як особа, якій: 11 жовтня 2019 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 185 КК України та обрано міру запобіжного заходу - тримання під вартою.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 листопада 2019 року звільнена з СІЗО під цілодобовий домашній арешт; 21 грудня 2019 року кримінальне провадження за ч. 3 ст. 185 КК України відносно ОСОБА_2 направлено з обвинувальним актом до суду; рішення суду відсутнє.
Відомості про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності не обліковуються.
За період із 01 січня 2018 року по 01 червня 2024 року до ГУ НП у м. Києві надходило 15 звернень стосовно ОСОБА_2 .
До матеріалів справи долучено копію акту № 54 від 15 травня 2024 року обстеження умов проживання в квартирі АДРЕСА_2 проживають: ОСОБА_1 , його син ОСОБА_3 , бабуся ОСОБА_5 та дідусь ОСОБА_6 .
Умови проживання добрі, в квартирі проведено ремонт, квартира обладнана необхідною побутовою технікою та меблями, побут родини організовано, дотримано санітарно-гігієнічних умов проживання. Для виховання та розвитку дитини створено такі умови: облаштовано куточок для розваг і навчання, стіл для занять, окреме ліжко для сну, розвиваючі іграшки, книги, одяг та взуття в достатній кількості. Стосунки, традиції сім'ї: дружні, спільний відпочином, прогулянки, розваги.
Статтею 150 Сімейного Кодексу України визначено обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини.
Згідно ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;
3) жорстоко поводяться з дитиною;
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно роз'яснень, які містяться в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», розглядаючи справи даної категорії, судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування вирішується лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи та характеру ставлення батьків до дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Особа, яка подала позов про позбавлення батьківських прав із підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, повинна довести, що відповідач як батько ухиляється від виконання своїх обов'язків з виховання дитини.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, дослідивши надані докази у їх сукупності, правильно вважав, що позивачем не доведено факт свідомого ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків по виховуванню дитини.
Згідно ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
При цьому суд може не погодитися із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України).
Так, до матеріалів справи долучено копія висновку органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 12 грудня 2024 року.
Відповідно до якого, комісія з питань захисту прав дитини, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Колегія суддів вважає вказаний висновок органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації таким, що зроблено без достатнього з'ясування всіх обставин, недостатньо обґрунтованим та мотивованим.
При вирішення спору, суд першої інстанції вірно вважав, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, взявши до уваги надані докази в їх сукупності, суд дійшов правильного висновку про недоведеність позовних вимог.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження винної поведінки ОСОБА_2 щодо умисного злісного ухилення від виконання батьківських обов'язків.
Обгрунтовуючи вимоги позовної заяви та апеляційної скарги, ОСОБА_1 вказував, що відповідач не спілкується із спільним сином, не піклується про його фізичний стан і духовний розвиток.
Підтримуючи доводи апеляційної скарги у судовому засіданні ОСОБА_1 зазначив, що ОСОБА_2 має негативний вплив на спільного сина. Колегія суддів вважає, що вказані пояснення позивача протирічать між собою, відтак, не можуть бути визнані судом доведеними та обґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги про те, що з 2018 року відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків, не виявляє бажання спілкуватися із дитиною та приймати участь у його вихованні, колегія суддів відхиляє, оскільки позивачем не надано достатніх доказів для застосування такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав.
Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або неправильне застосування норм процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що заочне рішення суду від 24 липня 2025 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного міста Києва від 24 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
Повний текст складено 16 грудня 2025 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: С.Г. Музичко
Л.П. Сушко