Справа № 757/43125/25-к Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/7935/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
11 грудня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09 вересня 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні №42025102060000097 від 11.07.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09 вересня 2025 року задоволено клопотання прокурора Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 про арешт майна.
Накладено арешт на майно, із забороню на відчуження та розпорядження, а саме: транспортний засіб марки VOLKSWAGEN GOLF, VIN НОМЕР_1 , 2017 р.в., д.н.з. НОМЕР_2 ; земельну ділянку, кадастровий номер- 3221288000:03:011:0050, загальною площею 0.4959 га; земельну ділянку, кадастровий номер- 3221288000:04:005:0406, загальною площею 0.0199 га; земельну ділянку, кадастровий номер- 3221288000:03:011:0052, загальною площею 0.4959 га; 1/12 частки земельної ділянки, кадастровий номер- 3221288002:02:017:0011, загальною площею 0.25 га; 1/3 частки земельної ділянки, кадастровий номер - 3221288000:04:005:0408, загальною площею 0.0199га; 1/4 частки земельної ділянки, кадастровий номер- 3221288002:02:017:0012, загальною площею 0.1243 га; 1/3 частки земельної ділянки, кадастровий номер- 3221288000:04:005:0407, загальною площею 0.0199 га; 1/3 частки земельної ділянки, кадастровий номер- 3221288000:03:011:0051, загальною площею 0.4959 га; 1/3 частки земельної ділянки, кадастровий номер- 3221288000:03:002:0008, загальною площею 2.232 га; 1/3 частки земельної ділянки, кадастровий номер - 3221288000:04:005:0178, загальною площею 0.0511 га, що належить ОСОБА_7 .
Заборонено Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам, акредитованим суб'єктам, Державній реєстраційній службі України, сервісним центрам МВС України, іншим органам державної влади здійснювати державну реєстрацію змін (інші дії), пов'язаних зі зміною корпоративних прав (часток) у статутному капіталі зазначених юридичних (фізичних) осіб, а також здійснювати державну реєстрацію змін (інші дії), пов'язаних зі зміною власників усього зазначеного майна.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати арешт, накладений оскаржуваною ухвалою.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що накладення арешту на майно не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи власника майна потребам досудового розслідування і при наявних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна і завданням кримінального провадження.
Крім того, апелянт зазначає, що ухвала слідчого судді не містить інформації щодо будь-якої причетності ОСОБА_7 до кримінального провадження, йому не повідомлено про підозру, не проводились жодні слідчі (розшукові) дії, в тому числі обшук.
Апелянт наголошує на тому, що абсолютно безпідставним є визнання земельних ділянок та автомобіля речовими доказами як «знарядь вчинення злочину».
Відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
З урахуванням наведеного, оскільки 09.09.2025 оскаржувану ухвалу постановлено без виклику особи, що подає апеляційну скаргу, копію ухвали представник власника майна отримав 01.10.2025, а з апеляційною скаргою звернувся до суду 02.10.2025, відтак, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , думку прокурора ОСОБА_8 , дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, СВ Печерського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025102060000097 від 11.07.2025.
За версією органу досудового розслідування, в період з 2014 року по теперішній час група осіб, діючи умисно, за попередньою змовою, організувала діяльність незаконних «кол-центрів» на території Київської, Одеської та Харківської областей, з метою заволодіння грошовими коштами громадян шляхом обману та зловживання довірою.
Досудовим розслідування встановлено, що організатори «кол-центру» з метою обготівкування та легалізації незаконно отриманих доходів залучають своїх близьких родичів та інших підконтрольних осіб, на яких оформляються банківські картки, рахунки, корпоративні права, транспортні засоби, житлова та комерційна нерухомість, з метою ускладнити встановлення дійсних власників активів та створити штучну видимість законного походження коштів.
Згідно Інформації з Державних реєстрів встановлено, що належить ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_3 ), а саме:
транспортний засіб марки VOLKSWAGEN GOLF, VIN НОМЕР_1 , 2017 р.в., д.н.з. НОМЕР_2 ;
земельна ділянка, кадастровий номер - 3221288000:03:011:0050, загальною площею 0.4959 га;
земельна ділянка, кадастровий номер - 3221288000:04:005:0406, загальною площею 0.0199 га;
земельна ділянка, кадастровий номер - 3221288000:03:011:0052, загальною площею 0.4959 га;
1/12 частки земельної ділянки, кадастровий номер - 3221288002:02:017:0011, загальною площею 0.25 га;
1/3 частки земельної ділянки, кадастровий номер - 3221288000:04:005:0408, загальною площею 0.0199га;
1/4 частки земельної ділянки, кадастровий номер - 3221288002:02:017:0012, загальною площею 0.1243 га;
1/3 частки земельної ділянки, кадастровий номер - 3221288000:04:005:0407, загальною площею 0.0199 га;
1/3 частки земельної ділянки, кадастровий номер - 3221288000:03:011:0051, загальною площею 0.4959 га;
1/3 частки земельної ділянки, кадастровий номер - 3221288000:03:002:0008, загальною площею 2.232 га;
1/3 частки земельної ділянки, кадастровий номер - 3221288000:04:005:0178, загальною площею 0.0511 га.
Постановою слідчого від 26.08.2025 як знаряддя вчинення розслідуваних у вказаному кримінальному провадженні кримінальних правопорушень, вищезазначене визнано речовими доказами у вказаному провадженні.
09.09.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва накладено арешт на майно, із забороню на відчуження та розпорядження, а саме:
транспортний засіб марки VOLKSWAGEN GOLF, VIN НОМЕР_1 , 2017 р.в., д.н.з. НОМЕР_2 ;
земельну ділянку, кадастровий номер- 3221288000:03:011:0050, загальною площею 0.4959 га;
земельну ділянку, кадастровий номер- 3221288000:04:005:0406, загальною площею 0.0199 га;
земельну ділянку, кадастровий номер- 3221288000:03:011:0052, загальною площею 0.4959 га;
1/12 частки земельної ділянки, кадастровий номер- 3221288002:02:017:0011, загальною площею 0.25 га;
1/3 частки земельної ділянки, кадастровий номер - 3221288000:04:005:0408, загальною площею 0.0199га;
1/4 частки земельної ділянки, кадастровий номер- 3221288002:02:017:0012, загальною площею 0.1243 га;
1/3 частки земельної ділянки, кадастровий номер- 3221288000:04:005:0407, загальною площею 0.0199 га;
1/3 частки земельної ділянки, кадастровий номер - 3221288000:03:011:0051, загальною площею 0.4959 га;
1/3 частки земельної ділянки, кадастровий номер- 3221288000:03:002:0008, загальною площею 2.232 га;
1/3 частки земельної ділянки, кадастровий номер - 3221288000:04:005:0178, загальною площею 0.0511 га, що належить ОСОБА_7 .
Заборонено Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам, акредитованим суб'єктам, Державній реєстраційній службі України, сервісним центрам МВС України, іншим органам державної влади здійснювати державну реєстрацію змін (інші дії), пов'язаних зі зміною корпоративних прав (часток) у статутному капіталі зазначених юридичних (фізичних) осіб, а також здійснювати державну реєстрацію змін (інші дії), пов'язаних зі зміною власників усього зазначеного майна.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на вищевказане майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами у межах кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке слідчий просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту даного майна може призвести до його приховування, пошкодження, знищення чи відчуження.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано наклав арешт на майно, із забороню на відчуження та розпорядження, а саме: транспортний засіб марки VOLKSWAGEN GOLF, VIN НОМЕР_1 , 2017 р.в., д.н.з. НОМЕР_2 ; земельну ділянку, кадастровий номер- 3221288000:03:011:0050, загальною площею 0.4959 га; земельну ділянку, кадастровий номер- 3221288000:04:005:0406, загальною площею 0.0199 га; земельну ділянку, кадастровий номер- 3221288000:03:011:0052, загальною площею 0.4959 га; 1/12 частки земельної ділянки, кадастровий номер- 3221288002:02:017:0011, загальною площею 0.25 га; 1/3 частки земельної ділянки, кадастровий номер - 3221288000:04:005:0408, загальною площею 0.0199га; 1/4 частки земельної ділянки, кадастровий номер- 3221288002:02:017:0012, загальною площею 0.1243 га; 1/3 частки земельної ділянки, кадастровий номер- 3221288000:04:005:0407, загальною площею 0.0199 га; 1/3 частки земельної ділянки, кадастровий номер - 3221288000:03:011:0051, загальною площею 0.4959 га; 1/3 частки земельної ділянки, кадастровий номер- 3221288000:03:002:0008, загальною площею 2.232 га; 1/3 частки земельної ділянки, кадастровий номер - 3221288000:04:005:0178, загальною площею 0.0511 га, що належить ОСОБА_7 , врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Сукупність долучених до клопотання слідчого матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Доводи представника апелянта про те, що стороною обвинувачення не надано доказів, що вказують про причетність ОСОБА_7 до обставин, які є предметом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, відхиляється колегією суддів, з огляду на те, що арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна, поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна, та на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає обов'язкового оголошення підозри у кримінальному провадженні, не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна, і відповідно до частини 3 вказаної статті накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 того ж Кодексу.
Згідно ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Тому, колегією суддів відхиляються доводи представника власника майна про те, що ОСОБА_7 не має жодного відношення до обставин, які є предметом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, адже слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Зважаючи на викладене та встановлені під час здійснення досудового розслідування обставини, спростовуються доводи представника апелянта про те, що клопотання прокурора та додані до нього матеріали не містять обставин та посилань на належні та допустимі докази, які б обґрунтовували підозру в тому, що власник майна може сховати, знищити, пошкодити або відчужити майно.
Посилання представника власника майна на невідповідність арештованого майна критеріям речових доказів є безпідставними, оскільки встановлені слідчим суддею фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що вилучене майно може містити відомості, які можуть бути використані як докази факту та обставин вчинення кримінального правопорушення, а отже відповідає ознакам речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для його арешту як речових доказів з метою збереження.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах власника майна чи інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.
Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09 вересня 2025 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_9
Судді:
ОСОБА_10