Справа № 752/9285/24 Головуючий у І інстанції Митрофанова А.О.
Провадження №22-ц/824/13152/2025 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
10 грудня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Приходька К.П.,
за участі секретаря Спис Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю «Гарда Булат» - адвоката Баумана Юрія Тіберійовича на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 травня 2025 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гарда Булат» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , акціонерне товариство «Страхова компанія «Інго», про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарда Булат» (далі - ТОВ «Гарда Булат») через свого представника Амєрову А.В. звернулось до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 105215,75 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 24.10.2023 близько о 18 год. 10 хв. поблизу будинку №1 по вул. Амурська площа в м. Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю належного позивачу на праві власності автомобіля «Toyota Land Cruiser», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «Opel Vectra», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 27 листопада 2023 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року, відповідача було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Як указував позивач, наступного дня після ДТП він звернувся до ФОП ОСОБА_3 за отриманням послуг по ремонту пошкодженого транспортного засобу «Toyota Land Cruiser», д.н.з. НОМЕР_1 , та за результатами проведених дій між Товариством та останнім 15.11.2023 було підписано акт виконаних робіт №108.
У подальшому, 16.11.2023 позивач повідомив страхову компанію - АТ «СК «Країна» про настання страхового випадку, надав усі необхідні документи та докази, після чого за умовами страхового полісу №ЕР/216670605 від 06.09.2023 погодили розмір страхового відшкодування у сумі 41 494,25 грн.
Однак, вказана сума не покрила повністю всі витрати на відновлення пошкодженого транспортного засобу, який належить позивачеві, у зв'язку із чим він змушений був звернутися до суду із даних позовом, згідно вимог якого просив суд стягнути з ОСОБА_1 різницю між реальними збитками та сумою страхового відшкодування в розмірі 105 215,75 грн.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16 травня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача, ТОВ «Гарда Булат», адвокат Бауман Ю.Т., звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповноту з'ясування обставин, що мають значення по справі, невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В доводах скарги представник позивача зазначає, що відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що стороною позивача не було доведено підстав звернення саме до ОСОБА_1 з даним позовом; не надано доказів дотримання порядку звернення з вимогами про виплату страхового відшкодування до страховика останнього - АТ «СК «Інго», якою у межах страхової суми забезпечений транспортний засіб відповідача; не надано доказів пред'явлення таких вимог до вказаної страхової компанії; не пред'явлено відповідних вимог до страхової компанії, враховуючи, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує страхову суму, суд дійшов висновку, що позов ТОВ «Гарда Булат» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди не підлягає задоволенню.
Сторона Позивача категорично не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції залишив поза увагою питання прямого врегулювання страхових випадків та, як наслідок, природи страхової виплати, здійсненої на користь позивача його страховою компанією (АТ «СК «КРАЇНА»).
Так, згідно з інформацією, розміщеною на офіційному вебсайті Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) (режим доступу: https://mtsbu.ua/avtocivilka/pryame-vregulyuvannya-zbitkiv), пряме врегулювання страхових випадків - це система, в якій страховик, який застрахував цивільно-правову відповідальність потерпілого, в частині відшкодування шкоди, пов'язаної з пошкодженням або фізичним знищенням транспортного засобу потерпілого, виконує обов'язки страховика, який застрахував цивільно-правову відповідальність особи, відповідальної за скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Така система не вимагає від страхувальника укладання додаткових договорів страхування, крім договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ОСЦПВВНТЗ).
При цьому, АТ «СК «КРАЇНА» (страхова компанія Позивача) та АТ «СК «ІНГО» (страхова компанія Відповідача) з 01.12.2016 року є учасниками угоди про пряме врегулювання збитків, про що зазначено на офіційному вебсайті МТСБУ.
Представник позивача вказує, що з врахуванням використанням позивачем системи прямого врегулювання страхових випадків через звернення до своєї страхової компанії - АТ «СК «КРАЇНА», та подальшої виплати АТ «СК «КРАЇНА» страхового відшкодування у сумі 41 494, 25 грн на користь позивача, різниця вказаних сум (між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою) повинна бути відшкодована відповідачем - ОСОБА_1 , як винуватцем ДТП.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Пустовий Б.В. 29.08.2025 року подав відзив на апеляційну скаргу, який залишено без розгляду у зв'язку із пропуском визначеного судом строку для його подання до суду апеляційної інстанції.
У судовому засіданні представник позивача ТОВ «Гада Булат» - адвокат Кошова М.С. підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, проси залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Треті особи: ОСОБА_2 , АТ «Страхова компанія «Інго» у судове засідання не з'явились, не направили своїх представників для участі у справі, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у відповідності до вимог процесуального законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справу.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим провести судовий розгляд справи без учасників справи, які повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з такихнаступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що стороною позивача не було доведено підстав звернення саме до ОСОБА_1 з даним позовом; не надано доказів дотримання порядку звернення з вимогами про виплату страхового відшкодування до страховика останнього - АТ «СК «Інго», якою у межах страхової суми забезпечений транспортний засіб відповідача; не надано доказів пред'явлення таких вимог до вказаної страхової компанії; не пред'явлено відповідних вимог до страхової компанії, враховуючи, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом №1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує страхову суму.
Колегія суддів апеляційного суду не може в повній мірі погодитись із такими висновками, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено наступні фактичні обставини по справі.
На підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 позивач, ТОВ «Гарда Булат», є власником транспортного засобу «Toyota Land Cruiser» д.н.з. НОМЕР_1 .
Як вбачається з матеріалів справи, 24.10.2023 близько 18 год. 10 хв. поблизу будинку №1 по вул. Амурська площа у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участі належного позивачу на праві власності автомобіля «Toyota Land Cruiser», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «Opel Vectra», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , у результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 27 листопада 2023 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року, у справі №752/22929/23 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення.
Відповідно до положень частини шостої статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Оскільки згадана вище постанова суду, якою була установлена вина водія автомобіля «Opel Vectra», д.н.з. НОМЕР_2 , у скоєнні ДТП, згідно вказаної норми частини четвертої статті 82 ЦПК України, має преюдиціальне значення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини відповідача у завданні ТОВ «Гарда Булат» матеріальних збитків.
На підтвердження обґрунтування розміру завданого у вказаній ДТП позивачеві матеріального збитку, ТОВ «Гарда Булат» надано суду копію акту виконаних робіт №108 від 15.11.2023 року, складеного ФОП ОСОБА_3 , де вказано про проведення останнім ряду робіт із заміною запчастин, вартість яких у сукупності склала 146 710 грн.
Відповідно до наданої суду копії платіжної інструкції №40 від 15.11.2023 позивачем було перераховано грошові кошти в сумі 146 710 грн на рахунок ФОП ОСОБА_3 в рахунок оплати вартості ремонту службового автомобіля «Toyota Land Cruiser», д.н.з. НОМЕР_1 .
Окрім того, з матеріалів справи також вбачається, що 16.11.2023 позивач звернувся до свого страховика - Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на підставі укладеного із ним електронного договору полісу №ЕР/216670605 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також подав страховику - АТ «СК «Країна» заяву щодо погодження розміру страхового відшкодування, у якій погодився з розміром страхового відшкодування у сумі 41 494,25 грн.
21.12.2023 позивач отримав від АТ «СК «Країна» суму страхового відшкодування у розмірі 41 494,25 грн, що підтверджується відповідною випискою з банківського рахунку.
Звертаючись до суду із даним позовом, позивач вказував на те, що відповідно до виплаченої його страховиком суми страхового відшкодування за полісом №ЕР/216670605 від 06.09.2023, розмір завданих йому збитків не відшкодований у повному обсязі, а відтак, різниця між реальними збитками та виплаченої сумою відшкодування повинна бути компенсована у повному обсязі відповідачем, як особою винною у завданні таких збитків.
Такі доводи позивача колегія суддів апеляційного суду оцінює критично з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частинах першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у частині другій статті 16 ЦК України.
У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб'єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту
і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб'єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов'язань).
Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.п.1,3 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Положеннями ч.2 ст.1192 ЦК України визначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Проте, крім загального правила, є спеціальні, передбачені законом.
Одним із таких спеціальних правил є норми про страхування особою цивільно-правової відповідальності.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) і доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), чинний на час виникнення даного спору.
Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Саме на забезпечення таких зобов'язань було ухвалено Закон № 1961-IV, яким визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП відшкодування заподіяної шкоди.
Згідно зі статтею 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до статті 5 указаного Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до п. 9.2 статті 9 Закону№ 1961-IV , розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV).
У пункті 33.1.4 статті 33 Закону № 1961-IV передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, ? МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, ? МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35).
Сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди).
Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (у договірному зобов'язанні ним є страховик).
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, ? МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Разом із тим, згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо за рахунок потерпілої особи (її представника), то сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
З матеріалів, доданих до апеляційної скарги вбачається, що АТ «Страхова компанія «ІНГО» та АТ «СК «Країна» є членами Угоди про пряме врегулювання збитків.
Згідно п. 1.1 Угоди про пряме врегулювання збитків сторони беруть на себе зобов'язання по дотриманню Положення про пряме врегулювання збитків, яке затверджене президією МТСБУ та є невід'ємною частиною цієї Угоди.
Відповідно до Положення про пряме врегулювання збитків, затвердженого протоколом Президії МТСБУ N 376/2016 від 10.03.2016 р. (а. с. 71-88) (далі Положення) це положення є внутрішнім нормативним документом Моторного (транспортного) страхового бюро України та встановлює порядок взаємодії страховиків-членів МТСБУ для забезпечення впровадження процесу прямого врегулювання збитків у Україні.
Відповідно до п. 1.1. даного Положення пряме врегулювання збитків - виконання страховиком, який застрахував цивільно-правову відповідальність потерпілого, обов'язків страховика, який застрахував цивільно-правову відповідальність відповідальної особи за скоєння дорожньо-транспортної пригоди, у частині відшкодування шкоди, пов'язаної з пошкодженням або фізичним знищенням транспортного засобу потерпілого.
Відповідно до п. 2.1 даного Положення про ПВЗ Страховик потерпілого організовує проведення страхової виплати Потерпілому в ДТП, з яким такий Страховик уклав договір ОСЦПВВНТЗ, який є чинним на момент ДТП. Після проведення такої страхової виплати страховик відповідального компенсує страховику потерпілого сплачені кошти відповідно до розділу 5 цього положення.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач не зазначав в доводах позовної заяви про те, що даний страховий випадок був врегульований ним на підставі Угоди про пряме врегулювання збитків, шляхом звернення до страховика, який застрахував цивільно-правову відповідальність потерпілого.
З огляду на вказане, апеляційний суд критично оцінює доводи апеляційної скарги про не дослідження судом вказаного питання, оскільки відповідно до положень частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що спосіб врегулювання страхового випадку «Пряме врегулювання» є правом потерпілого і в даній справі не має правового значення для правильного вирішення вказаного спору, з огляду на наступне.
У даній справі встановлено, що ТОВ «Гарда Булат», власнику автомобіля «Toyota Land Cruiser», д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, що сталася 24.10.2023 року з вини ОСОБА_1 , який керував автомобілем «Opel Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_2 завдано майнову шкоду.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Opel Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована ПрАТ «СК «ІНГО»» та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №212007753 визначено ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, в сумі 160 000 грн. (том 1 а.с. 134)
Крім того, станом на дату виникнення спірних правовідносин, цивільна відповідальність власника автомобіля «Opel Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_2 , за пряму матеріальну шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну третіх осіб внаслідок ДТП при використанні ним забезпеченого ТЗ у разі, якщо розмір заподіяної шкоди третім особам не покривається умовами та/або лімітами відповідальності страховика за шкоду, заподіяну третім особам, які встановлені Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», була застрахована ПрАТ «СК «ІНГО» та договором добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №310327436.22 визначено страхову суму за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 500 000 грн. (том 1 а.с. 135)
16 листопада 2023 року ТОВ «Гарда Булат» узгодив з АТ СК «Країна» розмір страхового відшкодування у сумі 41 494,25 грн, після чого страховик виплатив йому узгоджену суму. (том 1 а.с. 44)
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що для приватного права властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19 (провадження № 61-7013св20), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц (провадження № 61-28728сво18), постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21)).
Крім того, для приватного права притаманна диспозитивність, яка проявляється, зокрема і в тому, що особа, з урахуванням принципу свободи правочину, сама вирішує вчиняти чи не вчиняти певний правочин.
Доктрина заборони суперечливої поведінки, базується зокрема на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. В основі доктрини заборони суперечливої поведінки знаходиться принцип добросовісності. Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначав, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
За змістом підписаної директором ТОВ «Гарда Булат» Поповичем Ю.В. заяви щодо погодження розміру страхового відшкодування, за фактом пошкодження транспортного засобу «Toyota Land Cruiser», д.н.з. НОМЕР_1 внаслідок ДТП від 24.10.2023 р. за участю забезпеченого в ПрАТ «СК «ІНГО» за полісом № ЕР/212007753 транспортного засобу «Opel Vectra», держаний реєстраційний номер НОМЕР_2 , останній погоджується з розміром страхового відшкодування в сумі 41 494,25 грн. На проведенні експертизи пошкодженого ТЗ «Toyota Land Cruiser», д.н.з. НОМЕР_1 не наполягає. Після виплати страхового відшкодування будь-яких претензій до АТ «СК «Країна» мати не буде. (том а.с. 44)
З огляду на вказане, позивач, діючи добровільно, на власний розсуд погодився із розміром страхового відшкодування АТ «СК «Країна» у сумі 41 494,25 грн та правовими наслідками такої виплати, а заявлена в подальшому вимога до завдавача шкоди суперечить як попередній поведінці позивача, так і засадам розумності та диспозитивності.
Відомостей про те, що позивач підписав указану заяву під впливом помилки, обману, насильства, тяжкої обставини або не усвідомлюючи значення своїх дій, матеріали справи не містять.
Виплата страхового відшкодування у розмірі, визначеному домовленістю між потерпілим та страховиком, якщо він є меншим страхової суми (ліміту відповідальності), не створює обов'язку для заподіювача шкоди, який застрахував свою відповідальність відповідно до вимог Закону № 1961-IV, відшкодувати різницю між розміром такого відшкодування та реальним розміром шкоди, заподіяної потерпілому на підставі статті 1194 ЦК України, якщо заподіювач шкоди доведе, що розмір страхового відшкодування, визначений за домовленістю між потерпілим та страховиком, є меншим, ніж розмір оціненої шкоди, яка підлягала виплаті страховою компанією відповідно до пунктів 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі (див. постанову Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 362/3043/18 (провадження № 61- 13063св20) ).
Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, яка підлягала визначенню відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV, тобто розміром оціненої шкоди, заподіяної внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, а не визначеної за домовленістю між потерпілим та страховиком.
За наведеними складовими матеріального збитку у більшому розмірі (окрім фізичного зносу), майнову відповідальність міг би нести страховик (страхова компанія) як за полісом № ЕР/212007753, так і за договором добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №310327436.22 від 13.11.2022 р., якби зі страховиком не було узгоджено позивачем в порядку статті 36.2 Закону № 1961-IV меншу суму страхового відшкодування.
Таким чином, суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, дійшов правильного висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, проте помилився в мотивах такої відмови, вважаючи, що підставою для відмови в задоволенні позову є не дотримання позивачем порядку звернення до страхової компанії, якою забезпечено належний відповідачу транспортний засіб.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно п.3 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Враховуючи те, що суд першої інстанції, дійшовши правильного висновку про відмову у задоволенні позову, помилився з підставами для відмови, колегія суддів на підставі п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України вважає за необхідне рішення суду змінити в частині мотивів для відмови у задоволенні позову, виклавши мотивувальну частину рішення у редакції цієї постанови.
Керуючись ст. 367-369, 372, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Гарда Булат» - адвоката Баумана Юрія Тіберійовича задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 травня 2025 року змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позову, виклавши їх в редакції даної постанови.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст судового рішення складений 18 грудня 2025 року.
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді : С.А. Голуб
К.П. Приходько