10 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11 листопада 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11.11.2025 задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 2 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_9 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , та продовжено підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 16.12.2025 включно, без визначення розміру застави.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та змінити підозрюваному запобіжний захід у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту, або визначити заставу.
В апеляційній скарзі захисник посилався на необгрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення, оскільки зібрані у справі докази не підтверджують його причетність до злочину.
Також апелянт посилався на недоведеність існування ризиків, ____________________________________________________________________________________
Справа № 761/47100/25 Слідчий суддя - ОСОБА_11
Апеляційне провадження № 11-сс/824/9041/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та зазначав, що клопотання не містить жодного доказу наміру підозрюваного переховуватись від органу досудового розслідування та суду; в клопотанні не обгрунтовано, на кого може бути здійснено тиск та вплив, враховуючи, що органом досудового розслідування не встановлено свідків; слідчим не обгрунтовано, які самі речі підозрюваний знищити, сховати, або спотворити; інші вказані у клопотанні ризики є припущеннями.
Апелянт просив врахувати, що підозрюваний раніше не судимий, має постійне місце проживання та роботи, за місцем проживання характеризується виключно позитивно, має міцні соціальні зв'язки, не має на меті ухилятися від слідства чи перешкоджати встановленню істини у справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового провадження, які приймали участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку, зокрема підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, слідчими Головного слідчого управління Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22024000000001140 від 10.12.2024, за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України.
Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 , перебуваючи у м. Києві, більш точне місце в ході досудового розслідування не встановлено, маючи як громадянин України згідно із ст. 65 Конституції України обов'язок здійснювати захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, свідомо порушуючи такий обов'язок, будучи провідним адміністратором системи відділу системної інфраструктури ПрAT «НЕК «Укренерго», яке входить до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83, який негативно налаштований до чинної влади в Україні та української держави у цілому, усвідомлюючи, що РФ здійснює широкомасштабну збройну агресію проти України та що надані ним відомості можуть бути використані представниками держави-агресора для планування та проведення бойових чи диверсійних дій проти України, спрямованих на захоплення її територій, зменшення її воєнного, економічного, соціального та морально-політичного потенціалу у сфері оборони шляхом проведення ударів по відповідних об'єктах, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 24.12.2024 вирішив вчинити державну зраду та вступив у змову зі своїм знайомим ОСОБА_12 , будучи обізнаним про вчинення ним злочинів проти основ національної безпеки та наявність у останнього зв'язків серед представників іноземної держави (працівників ФСБ РФ та окупаційної влади анексованої АР Крим) з метою здійснення підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній, інформаційній безпеці України.
Здійснення зазначеної підривної діяльності реалізовано шляхом передачі у листуванні ОСОБА_12 отриманої у ході виконання ОСОБА_6 своїх службових обов'язків інформації розвідувального характеру, зокрема, щодо об'єктів критичної цивільної інфраструктури в Україні, у т.ч. створення та введення в експлуатацію на території Вінницької області прихованого захищеного центру, у якому розміщено технологічне та програмне обладнання з резервного копіювання технологічної та службової інформації оператора системи передачі ПрАТ «НЕК «Укренерго», для подальшої передачі указаної інформації представникам іноземної держави (ФСБ РФ та окупаційної влади анексованої АР Крим).
Так, як зазначено в клопотанні, ОСОБА_6 , керуючись власними політичними переконаннями та корисливим мотивом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і свідомо припускаючи їх настання, а також те, що інформація, яка ним надавалася під час листування, становить інтерес для іноземної держави (РФ), що здійснює збройну агресію проти України, з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, державній, економічній, інформаційній безпеці України, у період з 20 год. 14 хв. 25.12.2024 по 22 год. 30 хв. 28.12.2024, перебуваючи у м. Києві, більш точне місце в ході досудового розслідування не встановлено, за допомогою програмного забезпечення миттєвого обміну повідомленнями мережею Інтернет «Telegram» з обліковим записом за номером телефону НОМЕР_1 (псевдонім « ОСОБА_13 ») переслав ОСОБА_12 , який, використовує обліковий запис за номером телефону НОМЕР_2 (записаний у контактній книзі як « ОСОБА_14 »), інформацію щодо створення та введення в експлуатацію на території Вінницької області прихованого захищеного центру, у якому розміщено технологічне та програмне обладнання з резервного копіювання технологічної та службової інформації оператора системи передачі ПрАТ «НЕК «Укренерго».
16.09.2025 ОСОБА_6 затримано на підставі та в порядку статей 208, 615 КПК України.
У той же день, 16.09.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України, а саме у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України в умовах воєнного стану, на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України: наданні іноземній державі, іноземній організації, її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, за попередньою змовою групою осіб.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 17.09.2025 до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави, до 14.11.2025 включно.
Постановою першого заступника Генерального прокурора від 10.11.2025 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні до трьох місяців, тобто до 16.12.2025 включно.
10.11.2025 старший слідчий в особливо важливих справах 2 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , про продовження підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 60 днів, у межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11.11.2025 задоволено клопотання слідчого та продовжено підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 16.12.2025 включно, без визначення розміру застави.
Із висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
За змістом ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 , слідчий суддя дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, оцінюючи їх достатність для висновку про причетність ОСОБА_6 до інкримінованого йому злочину, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у кримінальному провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя станом на день розгляду клопотання дійшов правильного висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінальних правопорушень, вчинених в умовах воєнного стану, їх особливу небезпеку та наслідки, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження відомості і обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що у кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, які існували на момент вирішення слідчим суддею питання про застосування запобіжного заходу тримання під вартою, а саме те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Слідчим суддею також досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які станом на день звернення із клопотанням перешкоджали закінченню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , та встановлено, що органу досудового розслідування необхідно провести ряд слідчих та процесуальних дій, без здійснення яких закінчення досудового розслідування є неможливим.
З урахуванням наведених обставин у їх сукупності, враховуючи також дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 , колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого, а тому слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_6 виняткового запобіжного заходу.
При цьому, продовживши щодо підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до положень абзацу 8 ч. 4 ст. 183 КПК України не визначив йому розмір застави, враховуючи правову кваліфікацію інкримінованого йому злочину за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України та зміст підозри.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
Крім того, колегія суддів враховує, що згідно вимог ч.ч. 6, 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто у виді тримання під вартою.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю кримінального правопорушення та його наслідками, є обґрунтованим, та підстав для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, або визначення підозрюваному розміру застави, колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги захисника про недостатність зібраних у справі доказів для доведення обґрунтованості підозри, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у оскаржуваній ухвалі дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого кримінального правопорушення.
За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення. При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, апеляційний суд враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для продовження щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу.
Посилання захисника на те, що органом досудового розслідування не доведено продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків та інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні, колегія суддів виходить із встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків та підозрюваних безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження існування у кримінальному провадженні інших ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та виклав в ухвалі детальні мотиви про існування таких ризиків з огляду на конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , на тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні зазначеного злочину, та даних про особу підозрюваного.
Крім того, ураховуючи обсяг підозри у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, ступінь вірогідності настання ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов обгрунтованого висновку про те, що визначення підозрюваному застави у порядку ч. 3 ст. 183 КПК України не зможе забезпечити ефективного уникнення встановлених ризиків.
Посилання сторони захисту на те, що підозрюваний раніше не судимий, має постійне місце проживання та роботи, за місцем проживання характеризується виключно позитивно, має міцні соціальні зв'язки, не має на меті ухилятися від слідства чи перешкоджати встановленню істини у справі, самі по собі не забезпечують впевненості у належній процесуальній поведінці підозрюваного, у випадку застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час розгляду клопотання, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11 листопада 2025 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ __________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3