Справа №757/47476/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/8765/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
09 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою власника майна ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2025 року, -
за участю:
прокурора ОСОБА_7 ,
власника майна ОСОБА_6 ,
представника власника майна ОСОБА_8 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2025 року задоволено клопотання у кримінальному провадженні - прокурора першого відділу процесуального керівництва Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочини, вчинені у зв'язку із масовими протестами у 2013 - 2014 роках, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про арешт майна в кримінальному провадженні № 62025000000000792 від 05.08.2025 та накладено у кримінальному провадженні № 62025000000000792 від 05.08.2025 арешт на майно із забороною відчуження та розпорядження таким майном з метою забезпечення цивільних позовів потерпілих, яке належить ОСОБА_6 як на об'єкт спільної сумісної власності подружжя - грошові кошти, що знаходяться на рахунках НОМЕР_3; НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 , у будь-якій валюті готівкою та гроші у безготівковій формі, а також інших рахунках відкритих на ім'я ОСОБА_6 в банківській установі АТ АКБ «ЛЬВІВ» (МФО 325268).
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, власник майна ОСОБА_6 , подала апеляційну скаргу в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08.10.2025 та скасувати накладений даною ухвалою арешт на рахунки відкриті на ім'я ОСОБА_6 в банківській установі АТ АКБ «ЛЬВІВ» (МФО 325268), а саме: НОМЕР_3 ; НОМЕР_2 .
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що слідчий суддя, накладаючи арешт на вказане майно - грошові кошти, власником яких є ОСОБА_6 , виходила з того, що метою накладення арешту на майно є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження та з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (цивільних позовів).
У мотивувальній частині ухвали йдеться про накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів.
Разом з тим, як вбачається із довідки АТ АКБ «ЛЬВІВ» від 19.06.2025 року, довідки ТОВ «Клініка очних хвороб «Світлість» №5/25 від 15.07.2025 та довідок про доходи ОСОБА_6 № 2, 3 від 15.07.2025 на рахунок НОМЕР_2 , здійснюється нарахування заробітної плати. Оскільки, даний рахунок є рахунком зі спеціальним режимом використання, накладення арешту на нього є порушенням її прав, до того ж ОСОБА_6 не є стороною в кримінальному провадженні та жодного відношення до нього не має. Крім того, таке обмеження порушує також права її неповнолітніх дітей на отримання матеріального забезпечення, яке гарантоване Конституцією та Сімейним кодексом, оскільки вона їх утримує та її заробітна плата є єдиним джерелом доходів в сім'ї.
Апелянт вказує на те, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09.06.2025 у справі №757/26313/25-к було накладено аналогічні арешти на майно на ті ж її карткові рахунки.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01.09.2025 у справі №757/30540/25-к було скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09.06.2025 року у справі №757/26313/25-к (провадження 1-кс-23409/25) на рахунки відкриті на ім'я ОСОБА_6 в банківській установі АТ АКБ «ЛЬВІВ» (МФО 325268). а саме: НОМЕР_3 та НОМЕР_2 .
Проте прокурор, звертаючись із клопотанням 30.09.2025, не зазначив у ньому цільове призначення рахунків, а саме, що рахунок НОМЕР_2 , який повторно підлягає арешту відкритий для зарахування заробітної плати, а рахунок НОМЕР_1 вже перебуває під арештом згідно ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09.06.2025 у справі №757/26313/25-к.
Відтак накладеним арештом рахунків від 08.10.2025 вона та її діти повторно позбавлені засобів для існування.
На підставі вищевикладеного, оскільки банківські рахунки НОМЕР_3 та НОМЕР_2 , відкриті у АТ АКБ «ЛЬВІВ» є картковими, та на рахунок НОМЕР_2 ОСОБА_6 нараховуються кошти у якості заробітної плати, арешт на вказані рахунки накладено незаконно та необґрунтовано.
Оскаржуваний арешт на рахунки в банку, істотно обмежує її конституційні права на отримання винагороди за працю.
На обґрунтування вимог клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що в судове засідання Печерського районного суду міста Києва, що відбувалося 08.10.2025, її не викликали, копію ухвали не надсилали. Про ухвалення даного рішення їй стало відомо 21.10.2025 після повторного блокування її зарплатної банківської карти, та неможливості оплатити продукти харчування у магазині. 31.10.2025 року через свого представника, вона отримала оскаржувану ухвалу слідчого судді.
Прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , подано заперечення на вказану апеляційну скаргу, в яких вона просить відмовити у її задоволенні.
Заслухавши доповідь судді, пояснення власника майна та її представника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити в повному обсязі, думку прокурора, яка заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги, вважала оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги та письмові заперечення прокурора, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга власника майна ОСОБА_6 , підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
З урахуванням обставин, щодо пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2025 року, які викладені в клопотанні власника майна, колегія суддів вважає їх поважними, на підставі чого приходить до висновку щодо поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної ухвали.
Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження та ухвали слідчого судді місцевого суду, що 30.09.2025 року прокурор першого відділу процесуального керівництва Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочини, вчинені у зв'язку із масовими протестами у 2013 - 2014 роках, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , звернулась до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту у кримінальному провадженні № 62025000000000792 від 05.08.2025 арешт на майно із забороною відчуження та розпорядження таким майном з метою забезпечення цивільних позовів потерпілих, яке належить ОСОБА_6 як на об'єкт спільної сумісної власності подружжя - грошові кошти, що знаходяться на рахунках НОМЕР_3; НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 , у будь-якій валюті готівкою та гроші у безготівковій формі, а також інших рахунках відкритих на ім'я ОСОБА_6 в банківській установі АТ АКБ «ЛЬВІВ» (МФО 325268).
На обґрунтування вимог даного клопотання, сторона обвинувачення вказала на те, що Слідчими Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочини, вчинені у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Офісу Генерального прокурора здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025000000000792 від 05.08.2025 за підозрою, окрім інших, колишнього командира БМОП «Беркут» ГУМВС України в Львівській області ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 41, ст. 340 КК України; ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 365 КК України; ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 41, п.п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України; ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Вказане кримінальне провадження 17.09.2024 виділено в окреме провадження із кримінального провадження № 42013110000001029 від 25.11.2013, вподальшому 05.08.2025 виділено в окреме провадження із кримінального провадження № 62025000000000812 від 17.09.2024.
Наразі з 05.08.2025 досудове розслідування завершено, стороні захисту надано доступ до матеріалів досудового розслідування для ознайомлення.
Так, у вказаному кримінальному провадженні розслідуються обставини незаконного перешкоджання проведенню зборів та мітингів у період листопада 2013 року - лютого 2014 року на Майдані Незалежності в м. Києві, перевищення службових повноважень працівниками правоохоронних органів при застосуванні фізичної сили та спеціальних засобів до громадян, які реалізовували своє конституційне право на мирні зібрання та мітинги на вулицях центральної частини м. Києва, що спричинило тяжкі наслідки, організації умисних вбивств протестувальників та іншої злочинної протидії протестним акціям.
У ході проведення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_9 з 30.08.2006 по теперішній час перебуває в шлюбі із ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , виданого 13.06.2009 відділом реєстрації актів цивільного стану Яворівського районного управління юстиції Львівської області (актовий запис № 58 від 30.08.2006).
Досудовим розслідуванням встановлено, що у дружини підозрюваного ОСОБА_6 відкрито 3 рахунки в Акціонерному товаристві Акціонерно-коменційного банка «Львів», а саме, НОМЕР_3 ; НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 . Сторона обвинувачення просить накласти арешт на майно із забороною відчуження та розпорядження ним, щоб не допустити його відчуження, передачі або втрати до вирішення судом кримінального провадження по суті.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до статей 60, 61, ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям під час шлюбу, крім речей індивідуального користування, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Об'єктом права сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Відповідно до ч. 2 ст. 60 Сімейного кодексу України: «.. кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя».
Сторона обвинувачення вважала, що при вирішенні питання про накладення арешту на майно, враховується той факт, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження, а тому, з метою забезпечення цивільних позовів, з урахуванням розміру завданої кримінальним правопорушенням шкоди, вважала необхідним накласти арешт на грошові кошти на рахунках відкритих на ім'я ОСОБА_6 в Акціонерному товаристві Акціонерно-комерційного банка «Львів», тобто на належну підозрюваному ОСОБА_9 частину майна, набутого ним та ОСОБА_6 під час шлюбу, адже зазначене майно не є речами індивідуального користування та не виключено з цивільного обороту; відомостей про поділ майна та розмір часток кожного з подружжя немає - тому є підстави вважати, що воно об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_10 та до частки підозрюваного може бути застосовано стягнення шкоди за цивільними позовами потерпілих.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою відшкодування спричинених збитків, забезпечення можливих у майбутньому цивільних позовів, а саме на розміщені на рахунках грошові кошти дружини підозрюваного ОСОБА_9 - ОСОБА_6 , де незастосування арешту може призвести до знищення (відчуження) доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого частиною першою статті 170 КПК України.
08.10.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання прокурора про арешт майна в кримінальному провадженні № 62025000000000792 від 05.08.2025 та накладено у кримінальному провадженні № 62025000000000792 від 05.08.2025 арешт на майно із забороною відчуження та розпорядження таким майном з метою забезпечення цивільних позовів потерпілих, яке належить ОСОБА_6 як на об'єкт спільної сумісної власності подружжя - грошові кошти, що знаходяться на рахунках НОМЕР_3; НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 , у будь-якій валюті готівкою та гроші у безготівковій формі, а також інших рахунках відкритих на ім'я ОСОБА_6 в банківській установі АТ АКБ «ЛЬВІВ» (МФО 325268).
Оскільки дана ухвала оскаржена власником майна, тільки в частині накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках НОМЕР_3 ; НОМЕР_2 , відкритих на ім'я ОСОБА_6 в банківській установі АТ АКБ «ЛЬВІВ» (МФО 325268), тому колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах вимог поданої апеляційної скарги, а щодо іншого майна, на яке накладено арешт вказаною ухвалою слідчого судді, то в цій частині питання законності та обґрунтованості накладення арешту на майно колегією суддів не вирішується.
Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження за № 62025000000000792 від 05.08.2025 за підозрою, окрім інших, колишнього командира БМОП «Беркут» ГУМВС України в Львівській області ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 41, ст. 340 КК України; ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 365 КК України; ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 41, п.п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України; ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК Українита накладаючи арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках НОМЕР_3 ; НОМЕР_2 , відкритих на ім'я ОСОБА_6 в банківській установі АТ АКБ «ЛЬВІВ» (МФО 325268), слідчий суддя дійшов висновку дійшов висновку про необхідність задоволення вказаного клопотання про накладення арешту, з метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження та з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями (цивільних позовів), що визначено пунктом 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Проте, колегія суддів з таким рішенням слідчого судді погодитись не може, з огляду на наступне.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. Накладаючи арешт на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Однак, зазначених вимог закону прокурор, який звернувся з клопотанням, та слідчий суддя не дотрималися.
Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людинипередбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.ст. 132, 167, 170, 171, 172, 173 КПК України та бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.
Відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Разом з цим, під час апеляційного розгляду встановлено, що грошові кошти, які знаходяться на рахунку НОМЕР_2 , який відповідно до довідки від 15.07.2025 ТОВ "Клініка очних хвороб "Світлість" відкритий на ім'я ОСОБА_6 в банківській установі АТ АКБ «ЛЬВІВ» (МФО 325268), є зарплатним рахунком на який виплачується заробітна плата згідно зарплатного проекту у АТ АКБ "Львів".
Відповідно до ст. 94 КЗПП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Зазначений банківський рахунок, на який накладено арешт, є рахунком зі спеціальним режимом використання, на який надходить заробітна плата заявниці, та як стверджує апелянт є єдиним джерелом її доходу. Таким чином, арешт грошових коштів, без фактичного визначення їх розміру, позбавляє заявницю можливості забезпечувати свої основні життєві потреби, що суперечить принципам справедливості, розумності та пропорційності втручання у майнові права особи.
При цьому, як встановлено під час апеляційного розгляду, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09.06.2025 у справі №757/26313/25-к було накладено арешт на грошові кошти у будь-якій валюті готівкою та гроші у безготівковій формі, що знаходяться на рахунках, відкритому на ім'я ОСОБА_11 в банківській установі АТ АКБ «ЛЬВІВ» (МФО 325268).
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01.09.2025 у справі №757/30540/25-к було скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09.06.2025 року у справі №757/26313/25-к (провадження 1-кс-23409/25) в частині грошових коштів у будь-якій валюті готівкою та гроші у безготівковій формі, що знаходяться на рахунках, відкритих на ім'я ОСОБА_6 в банківській установі АТ АКБ «ЛЬВІВ» (МФО 325268). а саме: НОМЕР_3 та НОМЕР_2 .
Також колегія суддів звертає увагу на те, що ні прокурор в клопотанні, ні слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, в порушення відповідно ст.ст. 171, 173 КПК України, не оцінили розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для власника майна та третіх осіб.
На підставі викладених обставин, які свідчать про неповноту та однобічність судового розгляду, ухвала слідчого судді в цій частині підлягає скасуванню як незаконна, а апеляційна скарга - задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора в частині накладення арешту у кримінальному провадженні № 62025000000000792 від 05.08.2025 арешту на майно із забороною відчуження та розпорядження таким майном, яке належить ОСОБА_6 - грошові кошти, що знаходяться на рахунках НОМЕР_3 та НОМЕР_2 , у будь-якій валюті готівкою та гроші у безготівковій формі, в банківській установі АТ АКБ «ЛЬВІВ» (МФО 325268), за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Поновити власнику майна ОСОБА_6 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2025 року.
Апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_6 , - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2025 року в частині задоволення клопотання у кримінальному провадженні - прокурора першого відділу процесуального керівництва Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочини, вчинені у зв'язку із масовими протестами у 2013 - 2014 роках, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про арешт майна в кримінальному провадженні № 62025000000000792 від 05.08.2025 та в частині накладення у кримінальному провадженні № 62025000000000792 від 05.08.2025 арешту на майно із забороною відчуження та розпорядження таким майном з метою забезпечення цивільних позовів потерпілих, яке належить ОСОБА_6 як на об'єкт спільної сумісної власності подружжя - грошові кошти, що знаходяться на рахунках НОМЕР_3; НОМЕР_2 , у будь-якій валюті готівкою та гроші у безготівковій формі, в банківській установі АТ АКБ «ЛЬВІВ» (МФО 325268),- скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочини, вчинені у зв'язку із масовими протестами у 2013 - 2014 роках, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про арешт майна в частині накладення у кримінальному провадженні № 62025000000000792 від 05.08.2025 арешту на майно із забороною відчуження та розпорядження таким майном, яке належить ОСОБА_6 - грошові кошти, що знаходяться на рахунках НОМЕР_3 та НОМЕР_2 , у будь-якій валюті готівкою та гроші у безготівковій формі, в банківській установі АТ АКБ «ЛЬВІВ» (МФО 325268),- відмовити.
В решті ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2025 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4