справа №756/4168/24 Головуючий у І інстанції - Жук М.В.
апеляційне провадження №22-ц/824/17388/2025 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
09 грудня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Миголь А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02 вересня 2025 року
у справі за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_1 про стягнення пайового внеску,
установив:
У квітні 2024 року Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення пайового внеску.
В обґрунтування вимог позову зазначив, що 15 липня 2020 року до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшло повідомлення про початок будівельних робіт №КВ 051200715957 за об'єктом «реконструкція індивідуального житлового будинку в житловий будинок», клас наслідків - СС1 за адресою: АДРЕСА_1 , власником земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000.78.048.0005 є ОСОБА_1 .
Враховуючи те, що будівництво об'єкта розпочалось у 2020 році, на ОСОБА_1 був покладений обов'язок звернутись до нього, Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), із заявою про визначення розміру пайової участі, щодо об'єкта будівництва протягом 10 робочих днів після початку будівництва, проте відповідач не виконав покладений на нього обов'язок.
31 березня 2021 року Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєстрував декларацію про готовність до експлуатації об'єкта №КВ101210322755, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Оскільки, ОСОБА_1 не виконав вимоги законодавства та не звернувся до нього, Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), із заявою про визначення розміру пайової участі, щодо об'єкта будівництва та не сплатив її, то воно і звернулося до суду із зазначеним позовом.
Просив суд, стягнути з ОСОБА_1 на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету 957448,07 грн. пайового внеску.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 02 вересня 2025 року зазначений вище позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету 957448,07 грн. пайового внеску.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 11489,38 грн. судового збору.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вказується на порушення судом норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що дата виникнення обов'язку сплати пайової участі, це дата до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, в даному випадку 31 березня 2021 року, а норма п. 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», на який посилається суд першої інстанції, містить вказівку про термін його дії, а саме: «протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту». Тобто, ця конкретна норма діє з 01 січня 2020 року по 01 січня 2021 року, після чого втрачає чинність.
Отже, як слідує із вищевикладеного, у даній ситуації, його обов'язок, щодо сплати пайового внеску міг виникнути протягом дії вищевказаної норми Закону, тобто коли ввід в експлуатацію об'єкта відбувся до 01 січня 2021 року.
А, оскільки, ввід в експлуатацію відбувся після 01 січня 2021 року, а саме - 31 березня 2021 року, то відповідний нормативний акт, який встановлює такий обов'язок - відсутній.
Просив суд, скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02 вересня 2025 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
На вказану апеляційну скаргу Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подав відзив, в обґрунтування якого зазначив, що реконструкція житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 розпочалась у 2020 році, а тому, на відповідача було покладено обов'язок звернутися протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єктів до нього, Департаменту економіки та інвестицій, із заявою про визначення розміру пайової участі та сплатити пайовий внесок до дати введення об'єкта будівництва в експлуатацію.
З матеріалів справи вбачається, що 31 березня 2021 року Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації №КВ 101210322755 за об'єктом «реконструкція індивідуального житлового будинку в житловий будинок», клас наслідків - СС1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Враховуючи зазначене та те, що дата прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію може бути і після 2020 року, як у спірних правовідносинах у 2021 році, то відповідач безпідставно вважає, що виконання обов'язку, щодо сплати пайової участі обмежене 2020 роком.
Крім того, вказує, що посилаючись в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі №910/9548/21, відповідач фактично вириває з контексту абзаци та викладає своє суб'єктивне бачення, щодо обов'язку сплатити пайову участь, яке не відповідає дійсності.
Просило суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02 вересня 2025 року залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, держаного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000.78.048.0005 за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок загальною площею 1923,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1
15 липня 2020 року Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєстрував повідомлення про початок виконання будівельних робіт №КВ 051200715957 на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000.78.048.0005 за адресою: АДРЕСА_1 , об'єктом є реконструкція індивідуального житлового будинку в житловий будинок, клас наслідків - СС1.
31 березня 2021 року Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об'єкта реконструкція індивідуального житлового будинку в житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 .
02 вересня 2021 року Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) направлено ОСОБА_1 претензію №050/08-5301 від 31 серпня 2021 року, щодо отримання розрахунку та укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури м. Києва з вимогою протягом 10 календарних днів з дня отримання листа звернутись до Департаменту економіки та інвестицій про укладення договору пайової участі.
05 жовтня 2021 року Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) отримано відповідь ОСОБА_1 на претензію, у якій зазначив про відсутність правової підстави, щодо укладення договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Києва.
09 листопада 2021 року Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) направлено ОСОБА_1 лист про пайову участь у створенні інфраструктури м. Києва 050/08-6364 від 01.11.2021 з повторною вимогою звернутися до департаменту з метою укладення договору пайової участі.
20 жовтня 2023 року Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) направлено ОСОБА_1 вимогу, щодо отримання розрахунку та сплати пайової участі у розвитку інфраструктури м. Києва та розрахунок обсягу пайової участі (внеску) у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, згідно якого розмір пайового внеску становить 952869,19 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що обов'язок замовника будівництва, щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі, щодо об'єкта будівництва виникає: для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01 січня 2020 року вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01 січня 2020 року; для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 був замовником реконструкції індивідуального житлового будинку в житловий будинок у 2020 році, та не звернувся до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі у розвиток інфраструктури м. Києва, і не сплатив пайову участь у визначеному законом розмірі, то суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі - Закон №3038-VI).
За ст. 1 Закону №3038-VI, замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Частиною 1 ст. 2 цього Закону вказано, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону №3038-VI, замовник будівництва, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до ч.3 ст. 40 цього ж Закону полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.
Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію (частини 5 та 9 ст. 40 Закону № 3038-VI, чинної на момент виникнення спірних правовідносин).
Зі змісту ст. 40 Закону №3038-VI, убачається, що у наведених у цьому Законі випадках перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов'язком, а не правом забудовника, який виникає на підставі положень закону, а положення договору лише визначають суму, що належить до перерахування. Тому, укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, було обов'язковим на підставі закону.
Аналогічні за змістом висновки були викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року у справі №911/594/18 (провадження №12-81гс19), від 22 серпня 2018 року у справі №339/388/16-ц (провадження №14-261цс18), від 22 вересня 2021 року у справі №904/2258/20 (провадження №12-34гс21).
За змістом зазначених норм, відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов'язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов'язання повинне бути виконане до прийнятті новозбудованого об'єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.
Разом із тим, 01 січня 2020 року набули чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20 вересня 2019 року №132-IX (далі - Закон №132-IX), якими ст. 40 Закону №3038-VI виключено.
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX визначено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту.
Згідно з підпунктами 3 та 4 абзацу 2 п. 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX, протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:
-замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі, щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва;
-пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію.
Верховний Суд неодноразово досліджував вищезазначений нормативно-правовий акт та вже викладав свою позицію щодо питання сплати пайової участі, зокрема, у постановах Верховного Суду 13 грудня 2022 року у справі №910/21307/21, від 20 липня 2022 року у справі №910/9548/21, від 07 вересня 2023 року у справі №916/2709/22, від 20 лютого 2024 року у справі №910/20216/21, від 25 травня 2024 року у справі №915/149/23, від 20 серпня 2024 року у справі №910/7707/19: «…передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:
1) об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01 січня 2020 року не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01 січня 2020 року не були укладені;
2) об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.
Тож, у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого п. 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону№132-IX, замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об'єкта в експлуатацію.
Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов'язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає: -для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01 січня 2020 року вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01 січня 2020 року; - для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва».
Таким чином, Закон№132-IX не скасував самого інституту пайового внеску, а лише змінив порядок його сплати з 01 січня 2020 року для об'єктів, будівництво яких розпочато до 01 січня 2021 року.
Відсутність звернення замовника будівництва з відповідною заявою про визначення розміру пайової участі, щодо об'єкта будівництва на виконання вимог підпункту 3 абзацу 2 п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» та ненадання ним передбачених цією нормою документів, не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі на підставі наявних у нього документів із доведенням під час розгляду справи їх обґрунтованості.
Як встановив суд першої інстанції і учасниками справи не заперечувалося, ОСОБА_1 не звертався до Київської міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .
Розглядаючи питання пайової участі забудовника у розвитку інфраструктури населеного пункту та визначаючи належний спосіб захисту порушеного права, варто зазначити, що у випадку, якщо замовниками об'єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону №132-IX обов'язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об'єктів в експлуатацію, належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі ст.1212 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі №910/9548/21.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Отже, замовник будівництва зобов'язаний перерахувати органу місцевого самоврядування безпідставно збережені грошові кошти пайової участі на підставі ст. 1212 ЦК України. Такі висновки сформульовані також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №643/21744/19 та Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі №910/9548/21.
Зміст оскаржуваного рішення свідчить, що судом першої інстанцій встановлено, що з 2020 року відповідачем розпочато реконструкцію індивідуального житлового будинку в житловий будинок на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000.78.048.0005 за адресою: АДРЕСА_1 .
Після завершення будівництва Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об'єкта реконструкція індивідуального житлового будинку в житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно з цією декларацією, загальна площа будинку становить 1923,90кв.м., об'єкт будівництва введено в експлуатацію у березні 2021 року.
З матеріалів справи також убачається, що відповідач як замовник будівництва не звертався до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) із заявою про визначення розміру пайової участі у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Києва, а також, не сплачувала відповідні кошти до місцевого бюджету.
Отже, правильно встановивши обставини спору, дослідивши докази у справі й надавши їм належну правову оцінку, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову та стягнення із ОСОБА_1 на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету 957448,07 грн. пайового внеску, оскільки відповідач не звернулась до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі у розвиток інфраструктури м. Києва у зв'язку будівництвом яке розпочате у 2020 році, не сплатила пайову участь у визначені законом розмірі.
Таким чином суд першої інстанції виконав вимоги ст.263 ЦПК України, щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі.
Доводи апеляційної скарги про те, що дата виникнення обов'язку сплати пайової участі, це дата до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, в даному випадку 31 березня 2021 року, а норма п. 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» діє з 01 січня 2020 року по 01 січня 2021 року, після чого втрачає чинність, то, оскільки, ввід в експлуатацію відбувся після 01 січня 2021 року, а саме - 31 березня 2021 року, то відповідний нормативний акт, який встановлює такий обов'язок - відсутній, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки обов'язок замовника будівництва, щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі, щодо об'єкта будівництва виникає для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.
Реконструкція житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 розпочалась у 2020 році, а тому, на відповідача було покладено обов'язок звернутися протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єктів до Департаменту економіки та інвестицій, із заявою про визначення розміру пайової участі та сплатити пайовий внесок до дати введення об'єкта будівництва в експлуатацію.
Тобто, обов'язок відповідача сплатити пайову участь виникає на підставі Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20 вересня 2019 року №132-IX, який набрав чинності 17 жовтня 2019 року, та діє до сьогодні.
Крім того, відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов'язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов'язання повинне бути виконане до прийнятті новозбудованого об'єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.
Інші доводи та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції і висновки з цього приводу, зроблені судом, ґрунтуються на встановлених обставинах та досліджених у судовому засіданні доказах.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги відповідача цього не спростовують, то рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст.7, 367, 369, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 18 грудня 2025 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба