8 грудня 2025 року місто Київ
справа № 755/1754/24
провадження № 22-ц/824/11150/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання Онопрієнко К.С.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Шмарьовою Тетяною Олександрівною,
на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 16 квітня 2025 року, постановлену у складі судді Гаврилової О.В., -
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
У вересні 2024 року відповідач ОСОБА_2 подав зустрічний позов, в якому просив визнати недійсним договір позики.
Разом із зустрічним позовом подав клопотання про призначення судово - технічної експертизи давності документів, на які посилається ОСОБА_1 , на обґрунтування своїх позовних вимог у первісному позові.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 16 квітня 2025 року клопотання відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 про призначення судової експертизи задоволено.
Призначено судову технічну експертизу документу, на вирішення якої поставлено наступні питання:
-Чи виконаний рукописний текст (прізвище та підпис від імені ОСОБА_2 ) на розписці від імені ОСОБА_2 , датованій 22 лютого 2022 року, у той час, яким датована ця розписка, а саме - 22 лютого 2022 року?
-У який період часу був виконаний рукописний текст (прізвище та підпис від імені ОСОБА_2 ) на розписці від імені ОСОБА_2 , датованій 22 лютого 2022 року?
-Чи виготовлено розписку від імені ОСОБА_2 , датовану 22 лютого 2022 року, шляхом монтажу за допомогою комп'ютерної або копіювально- розмножувальної техніки?
-Чи наявні ознаки штучного зістарювання в розписці від імені ОСОБА_2 , датованій 22 лютого 2022 року?
Проведення судової технічної експертизи документу доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (03057, м. Київ, вул. Сім'ї Бродських, 6).
Попереджено експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків, за ст. 384, 385 КК України.
Оплату за проведення експертизи покладено на відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 .
З метою проведення експертизи витребувано у позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 оригінал об'єкту дослідження - розписки від 22 лютого 2022 року, який позивач зобов'язана подати до суду до 1 травня 2025 року.
В розпорядження експертів надати: матеріали цивільної справи №755/1754/24 та витребуваний у позивача об'єкт дослідження - розписку від 22 лютого 2022 року.
Висновок необхідно направити до Дніпровського районного суду міста Києва (м. Київ, вул. Пластова, буд.3, каб. 43).
Провадження у справі зупинено до отримання висновку судової експертизи.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із принципів змагальності, диспозитивності та пропорційності. Доводи представника позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 - адвоката Шмарьової Т.О. з приводу того, що час складання розписки не в зазначену в ній дату не свідчать про те, що договір позики не укладався, та не впливають на обов'язок позивальника повернути кошти, не є підставою для відмови в призначенні судової технічної експертизи документу.
Суд вважав, що з урахуванням змісту заявлених у зустрічному позові позовних вимог та наведеного в ньому обґрунтування, для з'ясування обставин, які мають значення для справи та потребують спеціальних знань, у справі слід призначити судову технічну експертизу документу.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, представник ОСОБА_1 адвокат Шмарьова Т.О. 30 квітня 2025 року подала апеляційну скаргу, в якій просила оскаржувану ухвалу скасувати та відмовити у задоволенні клопотання про призначення експертизи.
Вважає, що при постановлені оскаржуваної ухвали судом першої інстанції проігноровано правові висновки Верховного Суду в подібних правовідносинах; зміна позиції відповідача у ході судового засідання; упередженість суду першої інстанції та відсутність належного обґрунтування оскаржуваної ухвали; безпідставна відмова у забезпеченні позову; оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції значно погіршив статус позивачки за первісним позовом.
Також звертає увагу, що ані сам ОСОБА_2 , ані його представник адвокат Бойко Н.В. так і не пояснили в суді першій інстанції, про які саме бланки йшлося, а також як бланки перетворилися на чисті аркуші паперу з підписом, у яких ОСОБА_2 впізнав саме ті особисто підписані аркуші, які нібито передав ОСОБА_1 навесні 2023 року для бізнес проектів, тобто сторона не змогла надати чітких доказів щодо обставин, на які посилаються.
Правом на подання відзиву відповідач не скористався.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Шмарьова Т.О. підтримали подану апеляційну скаргу в повному обсязі, просили її задовольнити, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Бойко Н.В. проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила оскаржувану ухвалу залишити в силі.
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої у справі ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому, суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасника справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
При використанні засобів доказування учасник судового процесу з одного боку має дотримуватися вимоги про отримання інформації лише з визначених в законі засобів доказування та з дотриманням встановленого порядку; з іншого - використання лише певних засобів доказування з числа передбачених законом (позитивна допустимість) або неможливість використання певних засобів доказів (негативна допустимість).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 на підтвердження своїх позовних вимог надала як докази: копію договору позики від 22 лютого 2022 року та копію розписки про отримання коштів від 22 лютого 2022 року із вказівкою на те, що оригінали цих документів знаходяться у неї.
Оскільки відповідач ОСОБА_2 заперечує проти позовних вимог ОСОБА_1 , останній звернувся до суду із зустрічним позовом та подав до суду клопотання про призначення судової технічної експертизи розписки від 22 лютого 2022 року про отримання ним грошових коштів від ОСОБА_1 ..
З наведеного вбачається, що висновок експерта необхідний ОСОБА_2 для підтвердження обставин, якими останній обґрунтовує свої вимоги за зустрічним позовом.
Принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.
Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статей 12, 13 ЦПУ України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Міжнародні стандарти у сфері судочинства приділяють значну увагу питанням дотримання принципу змагальності судового процесу.
Так, у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи «Щодо якості судових рішень» міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.
Зв'язок принципів змагальності та рівності, що, зокрема, досліджений у роботі «Конституційний принцип рівності та його особливості в адміністративному судочинстві», акцентовано також у деяких рішеннях Європейського суду з прав людини.
Так, у справі «Салов проти України» (заява №65518/01, п. 87) Суд зробив висновок, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу («Руїс-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain), заява №12952/87, п. 63).
У справі «Лазаренко та інші проти України» (№70329/12, п. 37) Суд нагадує, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, невід'ємними частинами права на суд необхідно розглядати, зокрема, такі вимоги, як змагальність процесу (Екбатані проти Швеції (Ekbatani v. Sweden), заява №10563/83, п. 24-33) та право на ефективну участь (T. проти Сполученого Королівства (T. v. the United Kingdom), заява №24724/94, п. 83-89).
Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття «право на справедливий суд», що гарантоване Конвенцією.
Сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову йдеться у Постанові ВС від 27 травня 2020 року у справі № 2-879/13. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах.
Застосування принципу змагальності виключає можливість застосування концепції негативного доказу. У Постанові ВС від 27 травня 2020 року у справі № 2-879/13 Суд зауважив, що сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).
Отже, відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом, користуючись своїми процесуальними правами та обов'язком доказування своїх позовних вимог заявив клопотання про призначення експертизи що стосується ключового документа в спорі між сторонами - розписки, яка може підтвердити факт укладення між сторонами договору та передачі коштів чи навпаки - спростувати.
Висновок експерта відноситься до засобів доказування на підставі частини другої статті 76 ЦПК України.
Так, відповідно до частини першої статті 102 ЦПК, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Частиною другою статті 102 ЦПК встановлено, що предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Відповідно до частини першої ст.103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для призначення експертизи правильними, оскільки висновок експерта допоможе з'ясувати обставини, які мають значення для вирішення спору по суті, виходячи із заявлених сторонами позовних вимог та підстав,.
Посилання в апеляційній скарзі на відмову у забезпеченні позову ніяким чином не стосується оскарження ухвали про призначення експертизи. Також посилання ОСОБА_1 на упередженість суду не знайшли свого підтвердження матеріалами справи. Заперечення проти призначення експертизи стороною позивача за первісним позовом зводяться до фактичної незгоди з судовим рішенням та відсутністю належного обґрунтування таких.
Також колегія суддів звертає увагу, що оскільки оригінал розписки та договору позики знаходиться в ОСОБА_1 то позивач за первісним позовом, вважаючи свої вимоги про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за цим договором в розмірі 313352,50 грн. обґрунтованими, навпаки повинна б виявляти зацікавленість в призначеній експертизі, оскільки в разі встановлення експертом достовірності розписки, на яку, як на доказ наявності боргу остання і посилається, доведеність вимог ОСОБА_1 підтвердиться належним та допустим доказом для суду - висновком експерта.
В такому випадку призначення в цій справі експертизи для з'ясування обставин, що мають значення для справи, є доцільним.
Посилання сторони позивача на те, що питання призначення експертизи доцільно б було обговорювати після з'ясування та доведення ОСОБА_2 обставин, на які останній посилається в обґрунтування своїх вимог, не заслуговують на увагу і не ґрунтуються на нормах процесуального закону, оскільки за загальним правилом докази, серед яких є і висновок експерта, мають бути подані або до позовної заяви або у підготовчому засіданні, що має місце у даній справі.
Таким чином, оскільки висновок експерта відноситься до засобів доказування на підставі частини другої статті 76 ЦПК України, колегія суддів не вбачає обґрунтованих підстав для скасування ухвали про призначення експертизи.
За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції від 16 квітня 2025 року постановлена з дотриманням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Шмарьовою Тетяною Олександрівною, залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 16 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повна постанова складена 18 грудня 2025 року.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус