8 грудня 2025 року місто Київ
справа № 379/626/24 провадження № 22-ц/824/10066/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д.,Стрижеуса А.М. за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Міністерства оборони України
на рішення Таращанського районного суду Київської області від 4 березня 2025 року, ухвалене у складі судді Разгуляєвої О.В.,
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просить ухвалити рішення, яким оголосити сина ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тараща Київської області, померлим.
Заява обґрунтовано тим, що в лютому 2023 року від представників ІНФОРМАЦІЯ_2 заявниці стало відомо про загибель її сина ОСОБА_2 , 1978 року народження. З отриманого в подальшому Сповіщення за № 3/201 від 20.02.2023 вона довідалася, що її син ОСОБА_2 , 1978 року народження, старший сапер інженерно-саперного взводу військової частини НОМЕР_1 , який 27.02.2022 був призваний на військову службу по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_3 , зник безвісти ІНФОРМАЦІЯ_4 в районі н.п. Берхівка Донецької області під час виконання завдань здійснених заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій області при захисті Батьківщини. Це пов'язано з тим, що тіло її загиблого сина залишилося на окупованій території. За фактом зникнення безвісти її сина ОСОБА_2 , відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 19 від 15.03.2023, було призначене службове розслідування.
Згідно з матеріалами службового розслідування, відібраних пояснень очевидців даних подій (військовослужбовців), відповідно до бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , особовий склад військової частини з 12.02.2023 виконував завдання на території Бахмутського району Донецької області. ІНФОРМАЦІЯ_4, згідно бойового завдання, група у складі військовослужбовців інженерно-саперного взводу капітана ОСОБА_3 , сержанта ОСОБА_4 старших солдатів ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та визначеною групою військовослужбовців 2 стрілецької роти під командуванням лейтенанта ОСОБА_6 виїхали до населеного пункту Ягідне Бахмутського району Донецької області, де в подальшому в пішому порядку повинні були підійти до н.п. Підгороднє Бахмутського району Донецької області. Рухаючись колоною із 4-х автомобілів та військовослужбовців близько 15 чоловік, що перебували у засобах індивідуального захисту (бронежилети та каски), під'їхали на визначене місце висадки. Після того, як особовий склад ІСВ та військовослужбовці 2 роти повиходили з машин, по ним з будинку відкрили вогонь зі стрілецької зброї. Старший солдат ОСОБА_2 відстрілювався, ховаючись за машиною. Через декілька хвилин бою військовослужбовці почули крик, а потім хрип старшого солдата ОСОБА_2 .. Буквально через хвилину хрип стих та ОСОБА_2 втратив свідомість. Відстрілюючись, сержант ОСОБА_4 зі старшим солдатом ОСОБА_7 намагалися підповзти до ОСОБА_2 , але противник почав застосовувати по ним гранати. В цей момент поранення отримав також і сержант ОСОБА_4 .. Після того, як військовослужбовці 2 роти завантажили поранених у автомобіль та виїхали на евакуацію до медичного батальйону, розташованому у с. Дубово-Василівка Бахмутського району Донецької області, біля розстріляних автомобілів залишилися капітан ОСОБА_3 , сержант ОСОБА_4 , старші солдати ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та військовослужбовці 2 роти, які ухвалили рішення евакуюватись пішим ходом. Підповзши до ОСОБА_2 , спочатку ОСОБА_5 , потім ОСОБА_3 , а наприкінці ОСОБА_4 намагалися виміряти чи є пульс у ОСОБА_8 , але той ознак життя не подавав. Військовослужбовці, розуміючи загрозу загинути або бути пораненим під мінометним обстрілом, не маючи можливості евакуювати тіло загиблого ОСОБА_2 за наявності поранених, які потребували евакуації, прийняли рішення залишити тіло ОСОБА_2 та евакуюватись самостійно. Тіло ОСОБА_2 залишилося біля розстріляного «Нива Шевроле».
Пошуки та евакуація тіла старшого солдата ОСОБА_2 не здійснювалися у зв'язку з тим, що місце його зникнення було зайняте ворогом. З метою засвідчення факту зникнення безвісти старшого солдата ОСОБА_2 (за особливих обставин ІНФОРМАЦІЯ_4 року) було складено Акт службового розслідування від 14.03.2023. Заявниця вказує, що загибель її сина сталася під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій області при захисті Батьківщини. Смертельне поранення військовослужбовцем отримано під час бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримуванні збройної агресії з боку Збройних Сил РФ на території Донецької області. У зв'язку з активними бойовими діями, які продовжуються і на даний час, тіло її сина з місця події евакуйовано не було, до медичного закладу не направлялось.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації смерті є документ встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Заявниця зверталася до Таращанського відділу ДРАЦС у Білоцерківському районі Київської області щодо видачі їй, як матері, свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 проте, їй було відмовлено та рекомендовано вирішити це питання в судовому порядку. Оголошення померлим ОСОБА_2 необхідно заявниці для отримання свідоцтва про смерть та отримання державної допомоги членам сім'ї загиблих захисників України та оформлення спадщини, яка залишилась після його смерті.
З урахуванням зазначеного, заявниця просить оголосити померлим її сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тараща Київської області, Україна, громадянина України, старшого сапера інженерно-саперного взводу військової частини НОМЕР_1 , загиблим (померлим за обставин, що загрожували йому смертю) під час виконання військового обов'язку по захисту держави України в Російсько-Українській війні від дня вірогідної смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 в районі н.п. Берхівка Донецької області.
Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 4 березня 2025 року заяву задоволено.
Оголошено громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тараща Київської області, Україна, старшого сапера інженерно-саперного взводу військової частини НОМЕР_1 , загиблим (померлим за обставин, що загрожували йому смертю) під час виконання військового обов'язку по захисту держави України в російсько-Українській війні в районі н.п. Берхівка Бахмутського району Донецької області.
Днем смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати 15 лютого 2023 року.
В апеляційній скарзі представник Міністерства оборони України просив скасувати рішення суду першої інстанції, а заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що з 24.02.2022 по 27.02.2023 село Берхівка Бахмутської міської територіальної громади Донецької області було територією бойових дій, а з 28.02.2023 тимчасово окупованим. Звертає увагу, що із долучених до заяви документів військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 зник безвісти ІНФОРМАЦІЯ_4 під час виконання бойового завдання в районі н.п. Берхівка Донецької області.
Вказує, що можливість оголосити фізичну особу померлою можливе лише після закінчення воєнних дій: за загальним правилом після 2 років від такої дати, а у якості винятку, з урахуванням конкретних обставин, раніше, але у будь-якому разі, не раніше 6 місяців. Посилається на те, що відлік строку, визначеного ч. 2 ст. 46 ЦК України, для оголошення фізичної особи померлою має починатися з дня закінчення воєнних дій.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Якименко О.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Таращанського районного суду Київської області від 4 березня 2025 року залишити без змін.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Якименко О.В. заперечував проти задоволення апеляційної скарги Міністерства оборони України, рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване просив залишити без змін.
Представники Міністерства оборони України, Таращанського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції,військової частини НОМЕР_1 та Таращанської державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), ОСОБА_9 , ОСОБА_10 до суду не з'явилися, про розгляд справи судом повідомлялися у встановленому законом порядку, отримання заінтересованими особами судового повідомлення підтверджуються звітами про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.
Зі справи встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином заявниці ОСОБА_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 від 19.04.1978, актовий запис № 57 (а.с. 10).
Згідно даних паспорту № НОМЕР_4 серії СК, виданого Таращанським РВ ГУМВС України в Київській області від 06.09.1995, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 46 та на зв.).
З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 вбачається, що 21.10.2005 відділом реєстрації актів цивільного стану Таращанського районного управління юстиції Київської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_11 . Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище чоловіка « ОСОБА_12 », актовий запис № 122 (а.с 50).
ОСОБА_2 та ОСОБА_9 є батьками ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 від 12.05.2006, актовий запис № 52 (а.с 53).
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102- IX, на всій території України з 24.02.2022 введено воєнний стан, який триває і на цей час.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №92 від 01.06.2022 старшого солдата ОСОБА_2 сапера інженерно-саперного відділення з 01.06.2022 прийнято на посаду старшого сапера 1 інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу військової частини НОМЕР_1 (а.с 20).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.02.2023 року № 24 старшого солдата ОСОБА_2 , старшого сапера 1 інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу військової частини НОМЕР_1 , з 11.02.2023 відповідно до ІНФОРМАЦІЯ_6 №1/485т/сд від 07.02.2023 включено до складу ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 », які залучаються до безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України на території Донецької області (а.с.18).
20.02.2023 ІНФОРМАЦІЯ_9 адресовано сповіщення ОСОБА_9 про те, що її чоловік - старший солдат ОСОБА_2 , 1978 р.н., мужньо виконувавши військовий обов'язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, зник безвісти ІНФОРМАЦІЯ_4 в районі н.п. Берхівка Донецької області (Повідомлення з в/ч НОМЕР_1 №5 від ІНФОРМАЦІЯ_4), що вбачається з відповідного сповіщення сім'ї (близьких родичів) зниклого безвісти від 20.02.2023 №3/201 (а.с. 11).
Як убачається з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 03.03.2023 на підставі заяви ОСОБА_9 про зникнення безвісти ІНФОРМАЦІЯ_4 під час виконання бойового завдання в н.п. Берхівка Донецької області військовослужбовця підрозділу в/ч НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Білоцерківським районним управлінням поліції ГУНП в Київській області розпочато кримінальне провадження № 12023111030001042 за ч.1 ст.115 КК України (а.с.21).
З копії акту службового розслідування в/ч НОМЕР_1 МОУ від 14.03.2023 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_4, згідно бойового завдання, група у складі військовослужбовців інженерно-саперного взводу (далі - ІСВ) капітана ОСОБА_3 , сержанта ОСОБА_4 , старшого солдата ОСОБА_2 , солдата ОСОБА_5 та визначеною групою військовослужбовців 2 стрілецької роти під командуванням лейтенанта ОСОБА_6 виїхали до с. Ягідне Бахмутського району Донецької області, де в подальшому вони в пішому порядку повинні були підійти до с. Підгородне Бахмутського району Донецької області. Рухаючись колоною із 4-х автомобілів та особовим складом військовослужбовців у кількості близько 15 чоловік, що перебували у засобах індивідуального захисту (бронежилети та каски), під'їхали до визначеного місця висадки. Лейтенант ОСОБА_6 рухався в першому автомобілі, тому заїхав у двір окремо розташованого приватного будинку між с. Парасковіївка та с. Ягідне. Решта транспортних засобів і, зокрема, «Нива Шевроле», військовий номер НОМЕР_7 , в якій перебували військовослужбовці інженерно-саперного взводу, яка рухалась останньою, зупинились біля двору. Після того, як особовий склад ІСВ та група військовослужбовців 2 стрілецької роти вийшли з автомобілів, по ним із будинку відкрили вогонь зі стрілецької зброї. Майже одразу почувся крик із середини двору ОСОБА_6 , що той поранений. Решта військовослужбовців зайняли оборону та відбивали атаку противника. Старший солдат ОСОБА_2 відстрілювався, ховаючись за машиною. Після 5-7 хвилин бою ОСОБА_2 було поранено в стопу, але наблизитись та надати допомогу останньому ніхто не міг, у зв'язку зі щільним вогнем противника. Приблизно через 15 хвилин бою частина військовослужбовців, відстрілюючись, витягла з двору пораненого ОСОБА_6 та інших поранених. Військовослужбовці ІСВ продовжували вести вогонь по противнику з місця, де стояли автомобілі. В цей же час по ним та решті військовослужбовців, які намагалися завантажити поранених у автомобіль, який змогли завести, почав прицільно працювати міномет та противник відкрив вогонь із стрілецької зброї з тилу (лісосмуга перед воротами двору). Через декілька хвилин бою військовослужбовці почули крик, а потім хрип ОСОБА_2 .. За хвилину хрип стих та ОСОБА_2 втратив свідомість. Відстрілюючись, сержант ОСОБА_4 зі старшим солдатом ОСОБА_5 намагалися наблизитись до ОСОБА_2 , але противник по ним почав застосовувати гранати, в результаті чого поранення отримав також ОСОБА_4 .. Після того, як військовослужбовці 2 роти завантажили поранених у автомобіль та виїхали на евакуацію до медичного пункту батальйону, розташованому у с. Дубово-Василівка Бахмутського району Донецької області, біля розстріляних автомобілів залишилися ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та військовослужбовці 2 роти, які ухвалили рішення евакуйовуватись пішим ходом. Спочатку ОСОБА_5 , потім ОСОБА_3 , а за ним ОСОБА_4 наблизились (підповзли) до ОСОБА_2 , щоб перевірити йому пульс, але останній не подавав ознак життя. Розуміючи, що є реальна загроза усім загинути під прицільним мінометним обстрілом, евакуювати без автомобіля тіло ОСОБА_2 за наявності поранених, які потребували евакуації, не було можливості. Тіло ОСОБА_2 залишилося біля розстріляного автомобіля «Нива Шевроле». Групою з 4-х чоловік військовослужбовці почали піший рух в напрямку командно-спостережного пункту батальйону (далі - КСП) дорогою, якою туди приїхали, по дорозі зустрівши інших військовослужбовців 2 стрілецької роти, а саме, важкопораненого ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , який намагався його вивести з поля бою. 15 лютого 2023 року евакуювати тіло ОСОБА_2 не виявилося можливим, у зв'язку з тим, що ділянка місцевості, де відбулося бойове зіткнення, тобто місце його зникнення, було зайняте ворогом. Здійснена наступного дня аеророзвідка вказаної ділянки місцевості не виявила тіла ОСОБА_2 .. Місцезнаходження старшого солдата ОСОБА_2 на даний час невідоме. Запропоновано військовослужбовця військової служби за призовом по мобілізації старшого сапера 1 інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 вважати особою, зниклою безвісти за особливих обставин з ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.12-15).
15.03.2023 наказом командира військової частини НОМЕР_1 №19 «Про результати проведення службового розслідування щодо зникнення безвісти старшого солдата ОСОБА_2 під час обстрілу ІНФОРМАЦІЯ_4 » військовослужбовця військової служби за призовом по мобілізації старшого сапера 1 інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 вважати особою, зниклою безвісти за особливих обставин з ІНФОРМАЦІЯ_4 року (а.с.16-17).
Також,заявниця зазначала, що рішення суду їй необхідне для реалізації права на оформлення спадщини та отримання виплат, передбачених законодавством.
Вирішуючи спір, районний суд виходив із того, що відповідно до Наказу № 309 територією активних бойових дій була вся територія с. Берхівка Бахмутської міської територіальної громади Донецької області з 24.02.2022 до 27.02.2023.
Отже, саме з 27.02.2023 має обраховуватися початок шестимісячного строку, зазначеного у реченні другому частини другої статті 46 ЦК України як дата закінчення активних бойових дій на території н.п. Берхівка Донецької області.
Вказаний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду справа № 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24) від 11.12.2024 року.
Також, оскільки військовослужбовець ОСОБА_2 зник за обставин, що загрожували йому смертю, а саме під час виконання бойового завдання у зв'язку військовою агресією рф, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 .
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 статті 16 ЦК України.
За приписами статей: 3, 4 ЦПК України, захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.
Відповідно до п. 3 ч. 2 статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Порядок розгляду судом справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою визначено главою 4 розділу IV ЦПК України.
Статтею 306 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
За змістом ч. 2, ч. 3 статті 46 ЦК України, фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.
Відповідно до приписів ч. 1, ч. 6 статті 81 ЦПК України, яка регламентує обов'язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно положень ч. 4 статті 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно приписів ч. 1 статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою (п. 3 ч. 2 статті 293 ЦПК України).
Відповідний порядок застосовується, зокрема, якщо встановлення такого факту не пов'язується із подальшим вирішенням спору про право. Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов'язується із наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Поняття юридичного спору має тлумачитися широко, виходячи із підходу Європейського Суду з прав людини до тлумачення поняття спір про право (п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський Суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, поняття спору про право має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19 вказав, що визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане із наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний із порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Як вбачається із заяви ОСОБА_1 , оголошення ОСОБА_2 померлим (загиблим) необхідне їй для отримання свідоцтва про смерть, реалізації своїх спадкових прав та отримання соціальних гарантій, передбачених чинним законодавством України, зокрема, отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої сім'ям загиблих осіб, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168.
Пункт 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року звертає увагу судів на необхідність відрізняти оголошення фізичної особи померлою від встановлення факту смерті особи. Оголошення фізичної особи померлою - це встановлення судовим рішення припущення про смерть даної особи, тобто, констатація високого ступеня ймовірності смерті. Встановлення факту смерті особи можливо, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто, доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, обставини, за яких настала смерть і факт неможливості реєстрації відповідним органом факту смерті.
Верховний Суд у постанові від 29 січня 2020 року у справі № 154/2135/17 дійшов висновку, що, виходячи зі змісту положень статей: 43, 46 ЦК України, статей: 305, 306 ЦПК України, у випадку, якщо особа, яка несла військову службу, пропала безвісти у зв'язку із воєнними діями, зокрема, внаслідок вогневого впливу незаконних збройних формувань під час проведення антитерористичної операції (операції об'єднаних сил), такі обставини можуть виступати підставою для оголошення судом особи померлою, на підставі ч. 2 статті 46 ЦК України, а не визнання фізичної особи безвісно відсутньою на підставі ч. 1 статті 43 ЦК України.
За доводами апелянта, строки, сплив яких є передумовою для можливості відкриття провадження у справі про оголошення особи померлою, і які визначені у ч. 2 статті 46 ЦК України, ще не почали спливати, оскільки їх відлік починається з дня закінчення воєнних дій.
З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2019 року у справі № 490/342/17 вказав, що якщо особа пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, в такому випадку вона може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. При цьому, суду надано право оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
Судом установлено, що подія, за якої безвісно зник військовослужбовець ОСОБА_2 , сталася ІНФОРМАЦІЯ_4 в районі поблизу населеного пункту Берхівка Донецької області, тобто, станом на час розгляду справи судом першої інстанції, у хронологічному розумінні, минуло більше двох років.
У контексті приписів норм Закону, які регламентують спірні правовідносини, та фактичних, документально підтверджених обставин справи, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги заяви ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою (загиблою).
Колегія суддів зауважує, що у матеріалах службового розслідування за фактом зникнення ОСОБА_2 вказані обставини, які із достатньою вірогідністю підтверджують його загибель під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Берхівка Донецької області.
За відсутності лише тіла загиблого військовослужбовця, при наявності достатніх доказів його загибелі при проведенні бойових дій, відмова у задоволенні заяви про оголошення військовослужбовця померлим не може вважатися такою, що відповідає завданням цивільного судочинства та принципу правової визначеності.
Вказане вище узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 26 лютого 2024 року у справі № 686/9938/23, провадження № 61-15733св23: від 25 квітня 2024 року у справі № 278/970/23, провадження № 61-16074св23.
Проаналізувавши наявні докази у справі у їх сукупності та норми права, які регулюють дані правовідносини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі.
При цьому, задоволення заяви має для ОСОБА_1 юридичне значення, оскільки необхідне для реалізації її спадкових прав та отримання соціальних гарантій, згідно із чинним законодавством України.
Отже, доводи представника Міністерства оборони України про те, що строк шість місяців, передбачений ч. 2 статті 46 ЦК України, має рахуватись з моменту закінчення воєнних дій, колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки відповідно до висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 29 травня 2024 року у справі № 127/28463/23, оголошення фізичної особи померлою можливе після спливу шести місяців з дня настання відповідної події - загибелі у бою.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, так дані висновки суду першої інстанції узгоджуються із фактичними обставинами справи, які є документально підтвердженими, та нормами права, які регламентують спірні правовідносини.
Приймаючи до уваги наведене вище, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу Міністерства оборони України необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Що стосується витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу в сумі 5500 грн., то підстави для їх стягнення з особи, яка подала апеляційну скаргу, відсутні, з огляду на положення ч.7 ст.294 ЦПК України, якою передбачено, що при ухваленні судом рішення (у справах окремого провадження) судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
Рішення Таращанського районного суду Київської області від 4 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 16 грудня 2025 року.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус