Справа № 756/3155/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/13360/2025
03 грудня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.,
при секретарі Ганжалі С.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 06 травня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Діденка Є.В.,-
встановив:
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом.
ОСОБА_1 просив: витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 29, 50 кв.м., загальною площею 54, 00 кв.м. та повернути її у власність позивача; стягнути з ОСОБА_2 понесені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка всупереч волі ОСОБА_1 відчужена на користь ОСОБА_3 .
Постановою Київського апеляційного суду від 20 червня 2023 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Обгрунтовуючи позов, ОСОБА_1 вказав, що на підставі договору купівлі-продажу від 16 червня 2021 року ОСОБА_3 відчужила спірну квартиру на користь ОСОБА_2 .
Враховуючи, що договір купівлі-продажу визнаний судом недійсним, ОСОБА_1 звернувся із позовом про витребування спірної квартири у відповідача.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 06 травня 2025 року названий позов задоволено.
Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 29, 50 кв.м., загальною площею 54, 00 кв.м., та повернуто її у власність ОСОБА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави суму судового збору 13 500 грн 00 коп.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник підтримали доводи апеляційної скарги.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про його час і місце повідомлялись належним чином.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_2 та його представника, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог. Враховуючи, що ОСОБА_1 втратив право власності на спірну квартиру поза своєю волею, відтак, позивач на підставі ст. 388 ЦК України має право витребувати її з незаконного володіння ОСОБА_2 .
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.
Встановлено, що 06 серпня 2008 року ОСОБА_1 набув у власність квартиру АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 06 серпня 2008 року, зареєстрованому у КП «КМБТІ» 12 серпня 2008 року № 9/30245.
05 березня 2010 року між ОСОБА_4 , що діяла від імені позивача, та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
Постановою Київського апеляційного суду від 20 червня 2023 року у справі № 756/834/17 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 29, 50 кв.м, загальною площею 54, 00 кв.м від 05 березня 2010 року, посвідчений державним нотаріусом Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Фроловою А.О., зареєстрований в реєстрі за № 4-420.
Задовольняючи позов, апеляційним судом зазначено, що ОСОБА_1 не мав наміру відчужувати спірне нерухоме майно, не розумів юридичних наслідків виданої ним довіреності.
Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2023 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2023 року.
16 червня 2021 року на підставі договору купівлі-продажу, укладеному між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , відповідачнабув право власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ціною 1 350 000 грн 00 коп.
Обгрунтовуючи позовну заяву, ОСОБА_1 зазначив, що ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 22червня 2018 року в рамках справи № 756/834/17 в якості забезпечення позову накладено арешт на спірнуквартиру. Позивач вказав, що квартира не передавалась у фактичне володіння та не оглядалась відповідачем під час укладення договору купівлі-продажу. ОСОБА_1 постійно проживав у спірній квартирі з 1978 року, сплачував комунальні платежі.
Враховуючи, що квартира № 143 вибула з володіння ОСОБА_1 без його волі, відтак, він має право витребувати вказане нерухоме майно із володіння відповідача на підставі ст. 388 ЦК України.
Зач. 1, ч.2 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі ст. 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним.
У постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).
Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону № 1952-IV). Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов'язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем.
Власник, з дотриманням вимог ст. ст. 387 і 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду
від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18).
Дослідивши матеріали справи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає доведеним факт незаконного вибуття з володіння ОСОБА_1 (поза його волею) квартири № 143 в буд. АДРЕСА_3 .
Враховуючи, що постановою Київського апеляційного суду визнано недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири, за яким ОСОБА_3 набула право власності на нерухоме майно, відтак, в подальшому ОСОБА_2 придбав спірну квартиру у особи, яка не мала на це повноважень.
Розв'язуючи спір, судом першої інстанції правильно встановлено наявність правових підстав, визначених ст. 388 ЦК України, для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та витребування з незаконного володіння ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 29, 50 кв.м., загальною площею 54, 00 кв.м.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірної квартири та не може відповідати за допущені порушення інших осіб, колегія суддів відхиляє, оскільки п. 1-3 ч. 1 ст. 388 ЦК України чітко визначено коло підстав, за яких власник може витребувати майно з володіння добросовісного набувача, який придбав його за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати (в тому числі коли майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом).
Враховуючи, що постановою Київського апеляційного суду від 20 червня 2023 року у справі № 756/834/1 встановлено, що спірна квартира вибула з власності ОСОБА_1 поза його волею, відтак, вказане посилання апеляційної скарги не знайшло свого підтвердження.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або процесуального права та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 06 травня 2025 року ухвалено з додержанням норм процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 06 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
Повний текст складено 16 грудня 2025 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: С.Г. Музичко
Л.П. Сушко