Справа № 752/2340/25
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/16109/2025
03 грудня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.,
при секретарі Ганжалі С.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання права користування житловим приміщенням,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 08 серпня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Чекулаєва С.О.,-
встановив:
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з названим позовом.
Позивач просила визнати за нею право користування кімнатою АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30 січня 2012 року позивач вселилася у спірну кімнату на підставі договору про надання доступу до житлового приміщення № 40 від 30 січня 2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та житловим управлінням «Південне» ДП «ЕКОС» АТ ХК «Київміськбуд».
ОСОБА_1 вказує, що її право на користування житловим приміщенням не визнається у визначений законом спосіб, оскільки у неї відсутня можливість зареєструвати своє місце проживання та здійснити приватизацію кімнати № 20, ордер позивачу не видається.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 08 серпня 2025 року названий позов залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду від 08 серпня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
На адресу Київського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд апеляційної скарги без її участі.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про його час і місце повідомлені належним чином.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Залишаючи позовні вимоги без задоволення, суд першої інстанції виходив із відсутності належних доказів набуття позивачем на законних підставах права користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 , після закінчення строку дії договору по наданню доступу до житлового приміщення № 40 від 30 січня 2012 року.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Встановлено, що 30 січня 2012 року між ОСОБА_1 та житловим управлінням «Південне» ДП «ЕКОС» укладено договір по наданню доступу до житлового приміщення № 40, за яким підприємство надає замовнику послуги по забезпеченню доступу до житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , а замовник приймає надані послуги та зобов'язується сплачувати їх вартість на умовах договору.
Строк дії договору з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року.
30 січня 2012 року між позивачем та ДП «ЕКОС» укладено договір про відшкодування комунальних послуг на приміщення, що здані в оренду та утримання прибудинкової території № 40, за яким ОСОБА_1 зобов'язалася відшкодовувати вартість комунальних послуг та послуг з утримання будинку та прибудинкової території за житлове приміщення, що передане в користування.
Згідно копії акту про проживання особи від 15 листопада 2023 року, ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 з 01 січня 2009 року.
Відповідно до довідки КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» Житлово-експлуатаційної дільниці 106 від 10 лютого 2021 року № 51 встановлено, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 12 вересня 2012 року № 1605 «Про безоплатне прийняття відомчого житлового фонду, службового житла, зовнішніх мереж ПАТ ХК «Київміськбуд» до комунальної власності територіальної громади міста Києва передано житловий будинок по АДРЕСА_4 . При проведені інвентаризації встановлено, що ОСОБА_1 вже проживала та проживає в кімнаті № 20 , житловою площею 12, 9 кв.м. комунальної квартири АДРЕСА_6 . Заборгованість по комунальним послугам відсутня.
Обґрунтовуючи позов, позивач зазначила, що у спірній кімнати вона проживає з 30 січня 2012 року, сплачує необхідні витрати на утримання житлового приміщення, заборгованість за надані житлово-комунальні послуги відсутня. У ОСОБА_1 відсутня можливість зареєструвати своє місце проживання та здійснити приватизацію кімнати № 20, ордер їй не видається.
За ст. 310 ЦК України фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, установлених законом.
Згідно ст. 9 ЖК України громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів. Забезпечення постійним житлом громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, може здійснюватися шляхом будівництва або придбання доступного житла за рахунок надання державної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Статтею 51 ЖК Українипередбачено, що жилі приміщення в будинках житлового фонду місцевих рад народних депутатів надаються громадянам виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті з депутатів рад, представників громадських організацій, трудових колективів.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
За ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, в обґрунтування позовних вимог позивачем надано копію договору від 30 січня 2012 року по наданню доступу до житлового приміщення № 40, за яким підприємство надає замовнику послуги по забезпеченню доступу до житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , а замовник приймає надані послуги та зобов'язується сплачувати їх вартість на умовах договору. Строк дії договору з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року. Договір не містить положень пролонгації його строку.
Відповідно до копії листа Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 27 листопада 2024 року, рішення про надання ОСОБА_1 житлової кімнати № 20 не приймалось. Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація не наділена повноваженнями надавати ордери мешканцям, які проживають на підставі договору по наданню доступу до житлового приміщення.
Враховуючи, що позивачем не долучено до матеріалів справи ордеру, який є єдиною підставою для вселення в житлове приміщення, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо недоведеності законності проживання ОСОБА_1 у кімнаті АДРЕСА_1 .
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 відмовлено у визнанні права на користування житловим приміщенням та не продовжено строк дії договору по наданню доступу до житлового приміщення, не спростовують висновки суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги про те, що порушене право позивача на житло може бути захищене в судовому порядку шляхом визнання за ОСОБА_1 права користування житловим приміщенням, колегія суддів оцінює критично, оскільки матеріали справи не містятьналежних документів заселення у спірну житлову кімнату на підставі ордеру, який за ст. 58 ЖК України є єдиною підставою для вселення.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або неправильне застосування норм процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 08 серпня 2025 року ухвалено з додержанням норм процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382, 389 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 08 серпня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
Повний текст складено 16 грудня 2025 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: С.Г. Музичко
Л.П. Сушко