Справа № 757/7712/25
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/16020/2025
03 грудня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.,
при секретарі Ганжалі С.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про відшкодування моральної шкоди,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 липня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Остапчук Т.В.,-
встановив:
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом.
ОСОБА_1 просив стягнути з АТ«Райффайзен Банк» завдану моральну шкоду протиправними діями відповідача у розмірі 100 000 грн 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 був клієнтом АТ «Райффайзен Банк».
08 серпня 2024 року відповідач повідомив ОСОБА_1 про відмову від підтримання ділових відносин через встановленням неприйнятно високого рівня ризику на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та розповсюдження зброї масового знищення».
ОСОБА_1 вказує, що дії банку щодо блокування його карткового рахунку є незаконними, оскільки позивачем не здійснювались незаконні операції.
Обгрунтовуючи позов, ОСОБА_1 зазначив, що відмовою АТ «Райффайзен Банк» від підтримання ділових відносинстворено для нього стресову ситуацію, грошові кошти деякий час були недоступними.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 17 липня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги.
Представник АТ «Райффайзен Банк» заперечила щодо задоволення вимог апеляційної скарги.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із наявності підстав у АТ «Райффайзен Банк» для припинення обслуговування рахунку клієнта ОСОБА_1 . Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.
Встановлено, що 16 березня 2022 року між позивачем та відповідачем шляхом підписання заяви про акцепт публічної пропозиції № CMDPI-2124978 укладено договір банківського обслуговування та відкрито ОСОБА_1 банківські рахунки.
Згідно копії опитувальника для клієнта, ОСОБА_1 зазначив загальну суму доходу за звітний податковий період та плановий дохід за рік - 90 000 грн 00 коп. Джерела надходження коштів - заробітна плата.
Під час аналізу фінансових операцій встановлено, що ОСОБА_1 за період з травня 2024 року по липень 2024 року на відкриті банківські рахунки отримано зарахування на загальну суму 450 000 грн 00 коп., які переважно були отримані з призначеннями платежів «PRIVAT WAGE - UAH, DNEPROPETR-SK».
07 серпня 2024 року на підставі «Обґрунтованого висновку щодо сформованої підозри» № 178-8/2/ Підозріла діяльність, Код 900» та абз. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» позивачу присвоєно неприйнятно високий ризик (НВР) та прийнято рішення про відмову від підтримання ділових відносин з клієнтами шляхом припинення виконання видаткових операцій, ініційованих ними.
08 серпня 2024 року ОСОБА_1 повідомлено про відмову від підтримання ділових відносин через встановлення неприйнятно високого рівня ризику на підставі положень абз. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
ОСОБА_1 звернувся до АТ «Райффайзен Банк» із заявою про закриття всіх рахунків та переказ залишку коштів по рахунках на рахунки в іншому банку.
19 серпня 2024 року з рахунку ОСОБА_1 : № НОМЕР_1 переказано за наданими реквізитами кошти у розмірі 154 522 грн 73 коп.; № НОМЕР_2 переказано за наданими реквізитами кошти у сумі 2 460 грн 71 коп.; № НОМЕР_3 переказано за наданими реквізитами кошти у сумі 22 181 грн 54 коп.
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з проханням надати виписки руху коштів на його рахунках, пояснити причину/підстави блокування рахунків та відмову від прийняття ділових відносин в односторонньому порядку.
20 січня 2025 року АТ «Райффайзен Банк» надало позивачу відповідь, згідно якої банк має право відмовитися від встановлення або підтримання ділових відносин з клієнтом у разі встановлення неприйнятно високого рівня ризику. За рахунками позивача існувало перевищення фактичних надходжень над доходом/максимальною сумою планових операцій, заявлених позивачем у зв'язку з чим встановлено такі коди ознак сумнівності як «Фінансові операції з активами, що не відповідають ризик-профілю клієнта».
Обгрунтовуючи позовну заяву, ОСОБА_1 зазначає, що не вчиняв жодних дій, які могли спричинити ризик для відповідача, оскільки грошові кошти були нараховані військовою частиною після звільнення позивача із військової служби.
Дії АТ «Райффайзен Банк» призвели до порушення прав позивача через те, що банк поставив під сумнів його добросовісність. Через блокування грошових рахунків позивача у нього була відсутня можливість для здійснення оплати житла, лікування та адаптації після проходження військової служби.
Згідно п.п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», страховики (перестраховики), страхові (перестрахові) брокери, кредитні спілки, ломбарди та інші фінансові установи є суб'єктами первинного фінансового моніторингу.
Відповідно до п. 39 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» неприйнятно високий ризик - максимально високий ризик, що не може бути прийнятий суб'єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу.
За ч. 6 ст. 7 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі: - неможливості виконувати визначені цим Законом обов'язки або мінімізувати виявлені ризики, пов'язані з таким клієнтом або фінансовою операцією; - наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною. Інші завдання, обов'язки та права банку, як суб'єкта первинного фінансового моніторингу визначені у ст. 8 Закону.
Частиною 2 статті 8 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» визначено, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний забезпечувати відповідно до вимог, встановлених відповідним суб'єктом державного фінансового моніторингу, належну організацію та проведення первинного фінансового моніторингу, що належним чином надасть можливість виявляти порогові та підозрілі фінансові операції (діяльність) незалежно від рівня ризику ділових відносин з клієнтом (проведення фінансових операцій без встановлення ділових відносин) та повідомляти про них спеціально уповноважений орган, а також запобігати використанню послуг та продуктів суб'єкта первинного фінансового моніторингу для проведення клієнтами фінансових операцій з протиправною метою; 4) здійснювати належну перевірку нових клієнтів, а також існуючих клієнтів; 5) забезпечувати моніторинг фінансових операцій клієнта (у тому числі таких, що здійснюються в інтересах клієнта) на предмет відповідності таких фінансових операцій наявній у суб'єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, його діяльність та ризик, включаючи в разі необхідності інформацію про джерело коштів, пов'язаних з фінансовою(ими) операцією(ями); 6) забезпечувати виявлення, зокрема з використанням засобів автоматизації, фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, до початку, у процесі, у день виникнення підозри, після їх проведення або під час спроби їх проведення чи після відмови клієнта від їх проведення; 7) забезпечувати реєстрацію фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, зокрема з використанням засобів автоматизації; 8) повідомляти спеціально уповноважений орган про: а) порогові фінансові операції, що відповідають ознакам, визначеним абзацами другим та третім частини першої статті 20 цього Закону, - протягом п'яти робочих днів з дня їх проведення (спроби проведення); б) порогові фінансові операції, що відповідають ознакам, визначеним абзацами четвертим та п'ятим частини першої статті 20 цього Закону, - не пізніше п'ятого робочого дня місяця, наступного за місяцем, в якому фінансові операції були здійснені; в) підозрілі фінансові операції (діяльність) або спроби їх проведення незалежно від суми, на яку вони(а) проводяться, - негайно після виникнення підозри або достатніх підстав для підозри, а також надавати обґрунтовані висновки, копії документів та іншу інформацію, на основі яких сформовано підозру, та додаткову інформацію на запити спеціально уповноваженого органу; тощо.
Згідно статті 15 ЗаконуУкраїни «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі: - якщо здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників, є неможливим або якщо у суб'єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені; - встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей; - подання клієнтом чи його представником суб'єкту первинного фінансового моніторингу недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману суб'єкта первинного фінансового моніторингу; - виявлення у порядку, встановленому відповідним суб'єктом державного фінансового моніторингу, що банк або інша фінансова установа, з якою встановлені кореспондентські відносини, є банком-оболонкою та/або підтримує кореспондентські відносини з банком-оболонкою; - якщо здійснення ідентифікації особи, від імені або в інтересах якої проводиться фінансова операція, та встановлення її кінцевого бенефіціарного власника або вигодоодержувача (вигодонабувача) за фінансовою операцією є неможливим. Суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від проведення підозрілої фінансової операції. У випадках, передбачених цією частиною, суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови, повідомити спеціально уповноваженому органу про спроби проведення фінансових операцій та про осіб, які мають або мали намір відкрити рахунок/встановити ділові відносини та/або провести фінансові операції або з якими розірвано ділові відносини (закрито рахунок) на підставі цієї статті, а також про проведення фінансових операцій щодо зарахування коштів, які надійшли на рахунок такого клієнта, та про фінансові операції, в проведенні яких було відмовлено.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 був клієнтом АТ «Райффайзен Банк».
До матеріалів справи долучено копію заяви про акцепт публічної пропозиції від 16 березня 2022 року, підписану особисто ОСОБА_1 , згідно якої, позивач визнав, щопублічна пропозиція, заява про акцепт, правила, тарифи, заяви разом зі всіма змінами, додатками та додатковими договорами/угодами до них у сукупності є договором банківського обслуговування, складають його зміст, мають обов'язкову силу та застосовуються до відносин сторін так само, якби їх було викладено безпосередньо в тексті цього документу. Договір банківського обслуговування укладається шляхом приєднання та є укладеним з дати підписання клієнтом цієї заяви про акцепт.
Згідно п. 4.2.1. ст. 4 розділу 1 правил клієнт має надавати документи та інформацію, а також іншу інформацію/документи на запит Банку, необхідні для здійснення Банком моніторингу ділових відносин/фінансових операцій, зокрема підтвердження відповідності фінансової операції клієнта його доходу, соціальному стану, підтвердження джерел коштів, пов'язаних із здійсненими по рахунках клієнта в банку фінансовими операціями, з'ясування зв'язків з державами-агресорами, підтвердження податкового статусу.
Документи та інформація можуть бути надані з використанням системи «Райффайзен Онлайн» в порядку, передбаченому п.п. 6.21. п.6 «Інструкції щодо користування системою «Райффайзен Онлайн» (додаток 3 до правил), засобами електронної пошти та/або засобами поштових відправлень на юридичну адресу банку.
Клієнт зобов'язується надавати банку документи (у т.ч. отримувати їх від офіційних органів) та інформацію для оцінки фінансового стану клієнта, аналізу відповідності фінансових операцій Клієнта його фінансовому стану та/або змісту діяльності клієнта (його соціальному статусу), для підтвердження економічної доцільності фінансових операцій, з'ясування джерел походження коштів (активів) клієнта, з'ясування зв'язків з державами-агресорами, підтвердження Податкового статусу згідно п. п. 4.6., 4.7 ст. 4 розділу 1 правил: при отриманні від клієнта документів банк здійснює їх перевірку на відповідність законодавству України та вимогам банку.
За п. 9.1.5 ст. 9 розділу 1 правил: банк має право відмовитися від надання послуг, зокрема, від проведення операції(ій) по рахункам клієнта, надання всіх чи окремих послуг в системі «Райффайзен Онлайн», а також призупинити (тимчасово) всі або окремі операції по ним та/або здійснити блокування ПК, відмовити в обслуговуванні клієнту та/або закрити рахунок/рахунки у випадках: присвоєння клієнту неприйнятно високого ризику на підставах, визначених законодавством України та нормативними документами банку.
Встановлено, що 07 серпня 2024 року на підставі «Обґрунтованого висновку щодо сформованої підозри» № 178-8/2/ Підозріла діяльність, Код 900» та абз. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» позивачу присвоєно неприйнятно високий ризик (НВР) та прийнято рішення про відмову від підтримання ділових відносин з клієнтами шляхом припинення виконання видаткових операцій, ініційованих ними.
08 серпня 2024 року ОСОБА_1 повідомлено про відмову від підтримання ділових відносин через встановлення неприйнятно високого рівня ризику.
Враховуючи вищевикладене та положення правил АТ «Райффайзен Онлайн», з якими погодився ОСОБА_1 , колегія суддів погоджується із посиланням суду першої інстанції на наявність обґрунтованих підстав у відповідача для припинення обслуговування рахунку клієнта через присвоєння клієнту неприйнятно високого ризику.
Відповідно до п.п 2.3.1 пункту 2.3. розділу 2 ст. 2 правил у разі припинення ділових відносин з будь-яких підстав, залишок коштів без будь-яких обмежень суми на рахунку може бути перерахований на рахунок клієнта, який відкритий в іншому банку, згідно наданих клієнтом реквізитів, за умови відсутності обмежень, передбачених законодавством України.
Так, 08 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Райффайзен Банк» із заявою про закриття всіх рахунків та переказ залишку коштів по рахунках на рахунки в іншому банку.
19 серпня 2024 року з рахунку ОСОБА_1 : № НОМЕР_1 переказано за наданими реквізитами кошти у розмірі 154 522 грн 73 коп.; № НОМЕР_2 переказано за наданими реквізитами кошти у сумі 2 460 грн 71 коп.; № НОМЕР_3 переказано за наданими реквізитами кошти у сумі 22 181 грн 54 коп., що відповідає вимогам п.п 2.3.1 пункту 2.3. розділу 2 ст. 2 правил.
Враховуючи фактичні обставини, колегія суддів вважає позовні вимоги про стягнення моральної шкоди недоведеними, оскільки ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів неправомірних дій АТ «Райффайзен Банк» щодо прийняття рішення про відмову від підтримання ділових відносин із позивачем через встановлення неприйнятно високого рівня ризику.
Так, згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до п. п. 5, 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Згідно ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За п. п. 4 та 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Враховуючи недоведеність протиправності діяння АТ «Райффайзен Банк», наявності причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, колегія суддів вважає висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 обгрунтованим.
Доводи апеляційної скарги про те, що АТ «Райффайзен Банк» не попередило ОСОБА_1 про можливе блокування усіх грошових коштів на банківських рахунках, колегія суддів відхиляє, оскільки підписуючи заяву про акцепт публічної пропозиції від 16 березня 2022 року, позивач визнав, що публічна пропозиція, заява про акцепт, правила, тарифи, заяви разом зі всіма змінами, додатками та додатковими договорами/угодами до них у сукупності є договором банківського обслуговування, складають його зміст, мають обов'язкову силу та застосовуються до відносин сторін так само, якби їх було викладено безпосередньо в тексті цього документу. Договір банківського обслуговування укладається шляхом приєднання та є укладеним з дати підписання клієнтом цієї заяви про акцепт.
Матеріали справи не містять будь-яких заперечень ОСОБА_1 щодо договірних умов та змісту договору банківського обслуговування.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або неправильне застосування норм процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 17 липня 2025 року ухвалено з додержанням норм процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382, 389 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
Повний текст складено 16 грудня 2025 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: С.Г. Музичко
Л.П. Сушко