Справа № 753/4524/24-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/10842/2025
03 грудня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П.,
при секретарі Яхно П.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 та за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Вавка С.В.,-
встановив:
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із названим позовом.
ОСОБА_1 просила: визнати об'єктом спільної сумісної власності подружжя: машиномісце, загальною площею 17, 8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ; квартира, загальна площа 68 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 ; житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_3 ; квартируза адресою: АДРЕСА_4 ; в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 та за ОСОБА_2 по 1/2 частині вказаного майна.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за час шлюбу сторонами придбано: машиномісце, загальною площею 17, 8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ; квартира, загальна площа 68 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 ; житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_3 ;квартиру за адресою: АДРЕСА_4
ОСОБА_1 просить здійснити поділ вказаного майна з урахуванням принципу рівності часток в спільному майні, оскільки воно належить колишньому подружжю на праві спільної сумісної власності.
У липні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою.
ОСОБА_2 просив визнати об'єктом особистої приватної власності позивача за зустрічним позовом: машиномісце, загальною площею 17, 8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ; квартира, загальна площа 68 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 .
Визнати об'єктом спільної сумісної власності подружжя: квартируза адресою: АДРЕСА_4 ;житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_3 ;автомобіль «MERCEDES-BENZ», модель: ML 250 BLUETEC, 2014 року випуску, VIN: НОМЕР_1 (д.н.з. НОМЕР_2 ).
Визнати за ОСОБА_2 право власності на: 2/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_4 ; 2/3 частини житловогобудинку з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_3 ; 2/3 частини автомобіля «MERCEDES-BENZ», модель: ML 250 BLUETEC, 2014 року випуску, VIN: НОМЕР_1 (д.н.з. НОМЕР_2 ).
Визнати за ОСОБА_1 право власності на: 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_4 ; 1/3 частини житловогобудинку з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_3 ; 1/3 частини автомобіля «MERCEDES-BENZ», модель: ML 250 BLUETEC, 2014 року випуску, VIN: НОМЕР_1 (д.н.з. НОМЕР_2 ).
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що квартира № 119 та машиномісце є особистою приватною власністю ОСОБА_2 як майно, що було придбане ним на особисті кошти.
ОСОБА_2 не погоджується із первісними позовними вимогами, обсягом майна та способом його поділу.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2025 року первісний та зустрічний позов задоволено частково.
Визнано об'єктом особистої приватної власності ОСОБА_2 : машиномісце, загальною площею 17, 8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ;квартиру, загальною площею 68 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 .
Визнано об'єктом спільної сумісної власності подружжя:житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_3 ;квартиру за адресою: АДРЕСА_4 ;автомобіль «MERCEDES-BENZ», модель: ML 250 BLUETEC, 2014 року випуску, VIN: НОМЕР_1 (д.н.з. НОМЕР_2 ).
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності:на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_3 ; на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_4 ; на 1/2 частину Автомобіля MERCEDES-BENZ, модель: ML 250 BLUETEC, 2014 року випуску, VIN: НОМЕР_1 (д.н.з. НОМЕР_2 )
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності:на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_3 ; на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_4 ; на 1/2 частину автомобіля «MERCEDES-BENZ», модель: ML 250 BLUETEC, 2014 року випуску, VIN: НОМЕР_1 (д.н.з. НОМЕР_2 ).
У задоволенні іншої частини позовних вимогпервісного та зустрічного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині визнання квартири № 119 та машиномісця особистою приватною власністю ОСОБА_2 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким вказане майно визнати спільною сумісною власністю подружжя.
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину: машиномісця, загальною площею 17, 8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ; квартири, загальна площа 68 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 .
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину: машиномісця, загальною площею 17, 8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ; квартири, загальна площа 68 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 .
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати частково та ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати за ОСОБА_2 право власності на: 2/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_4 ; 2/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_3 ; 2/3 частини автомобіля «MERCEDES-BENZ», модель: ML 250 BLUETEC, 2014 року випуску, VIN: НОМЕР_1 (д.н.з. НОМЕР_2 ).
Визнати за ОСОБА_1 право власності на: 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_4 ; 1/3 частини житловогобудинку з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_3 ; 1/3 частини автомобіля «MERCEDES-BENZ», модель: ML 250 BLUETEC, 2014 року випуску, VIN: НОМЕР_1 (д.н.з. НОМЕР_2 ).
У судовому засіданні представник ОСОБА_3 підтримав доводи поданої апеляційної скарги, проти вимог апеляційної скарги представника ОСОБА_2 заперечив.
Представник ОСОБА_2 просив задовольнити вимоги поданої апеляційної скарги, щодо доводів апеляційної скарги представника ОСОБА_3 заперечив.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Задовольняючи частково вимоги первісного та зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із доведеності посилання ОСОБА_2 на те, що квартира АДРЕСА_5 придбані ним за особисті кошти, а відтак є його особистою приватною власністю.
Розв'язуючи позовні вимоги щодо поділу майна подружжя (житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_3 ; квартиру за адресою: АДРЕСА_4 таавтомобіль «MERCEDES-BENZ», модель: ML 250 BLUETEC, 2014 року випуску, VIN: НОМЕР_1 (д.н.з. НОМЕР_2 ), судом першої інстанції враховано презумпції рівності часток подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбіз 09 листопада 2002 року до 16 травня 2023 року.
Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом ОСОБА_2 .
За період перебування у шлюбі сторонами придбано:машиномісце, загальною площею 17,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ; квартира № 119, загальна площа 68 кв.м., за адресою: АДРЕСА_6 ;житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_3 ;квартира № 376 за адресою: АДРЕСА_7 ;автомобіль «MERCEDES-BENZ», модель: ML250 BLUETEC, 2014 року випуску, VIN: НОМЕР_3 (д.н.з. НОМЕР_2 ).
Обгрунтовуючи первісні позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначила, що спірне майно набуто за час перебування сторін у шлюбі, відтак, воно є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Обгрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, ОСОБА_2 вказав, що квартира № 119 та машиномісце придбане за його особисті кошти, відтак, є його особистою власністю. В порядку поділу іншого спірного майна, ОСОБА_2 просив визнати за ним право власності на 2/3 частини, а за ОСОБА_1 на 1/3 частину.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ч. 1 ст. 61 СК України).
Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено угодою між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Згідно ст. ч. 2 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Згідно до ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У постанові Верховного Суду від 02 серпня 2023 року у справі № 2-7539/08 зроблено висновок про те, що поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України). У випадку множинності об'єктів майна, що перебуває у спільній власності сторін, суду належить розглянути можливість здійснити поділ майна таким чином, щоб не зобов'язувати сторону сплачувати компенсацію.
До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 15 квітня 2020 року у справі № 565/495/18 (провадженням № 61-1539св19), від 09 червня 2021 року у справі № 537/5528/16 (провадження № 61-11253св20).
Тобто, вирішуючи спір про поділ майна подружжя, суд повинен розглянути можливість здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя у спосіб без визначення грошової компенсації, або з визначенням такої у мінімальному розмірі.
Встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 09 листопада 2002 року до 16 травня 2023 року.
29 липня 2005 року ОСОБА_2 укладено договір іпотеки № 6710 з АКБ «Укрсоцбанк», згідно якого було накладено обтяження на квартиру АДРЕСА_8 , до повернення боргу за основним зобов'язанням в розмірі 39 600, 00 доларів США.
Згідно договору купівлі-продажу № 891 від 04 вересня 2007 року ОСОБА_2 набув у приватну власність житловий будинок житловою площею 40.7 кв.м. з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_3 .
31 грудня 2013 року між ОСОБА_2 та його батьком ОСОБА_5 укладено договір дарування грошових коштів у розмірі 275 000 00 доларів США. Згідно долученої до матеріалів справи копії договору, батько передав ОСОБА_5 кошти на придбання нерухомості, придатної для проживання сина разом зі своєю дружиною та малолітніми дітьми.
Пунктом 3.10 підтверджено, що грошові кошти передано ОСОБА_2 в момент підписання договору.
За п. 4 договору право власності на дарунок у обдарованого згідно із ч. 4 ст. 722 ЦК України виникає з моменту фактичної передачі дарунка, тобто в момент підписання договору.
Вказаний договір є чинним, учасниками справи не оспорювався в судовому порядку.
Відповідно до копії договору № 20-БВ/14-85/533 від 16 січня 2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «КУА «ЮДП ЕССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ», від імені якого діє АВТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ХРЕЩАТИК» та копії договору № 37-5/14 про участь у будівництві нерухомості з ТОВ «БУДСПЕЦСЕРВІС», ОСОБА_2 придбав та набув у особисту власність квартиру загальною площею 68 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 . Сплачено - 163 500, 00 доларів США.
13 лютого 2015 року укладено договір № 78-БВ/15-352/533 купівлі-продажу цінних паперів з ТОВ «КУА «ЮДП ЕССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ», від імені якого діє ПАТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ХРЕЩАТИК» та договір № 252/27/15 про участь у будівництві нерухомості з ТОВ «БУДСПЕЦСЕРВІС», згідно яких ОСОБА_2 придбав та набув у особисту власність машиномісце загальною площею 17, 8 кв. м за адресою: АДРЕСА_9 , гараж НОМЕР_4 . Сплачено - 8 000, 00 доларів США.
Враховуючи зміст договору дарування від 31 грудня 2013 року та договорів про участь у будівництві нерухомості, період їх укладення, колегія суддів вважає доведеним посилання у зустрічній позовній заяві на те, що ОСОБА_2 виконано взяті на себе зобов'язання щодо придбання квартири № 119 та машиномісця за рахунок грошових коштів, подарованих йому батьком - ОСОБА_5 .
За ч. 1 ст. 57 СК України,особистою приватною власністю дружини, чоловіка ємайно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.
Так, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму ст.. 60 СК України та визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.
Враховуючи положення Сімейного кодексу України, майно придбане чоловіком під час шлюбу, але за кошти які належали йому особисто, спірне майно не є об'єктом права спільної сумісної власності.
Розв'язуючи спір, судом першої інстанції обґрунтовано визнано квартиру № 119 загальною площею 68 кв. м за адресою: АДРЕСА_6 та машиномісце загальною площею 17, 8 кв. м за адресою: АДРЕСА_9 , гараж НОМЕР_4 об'єктами особистої приватної власності ОСОБА_2 .
Право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_3 , квартиру за адресою: АДРЕСА_4 таавтомобіль «MERCEDES-BENZ», модель: ML 250 BLUETEC, 2014 року випуску, VIN: НОМЕР_1 (д.н.з. НОМЕР_2 ) набуто сторонами під час перебування у шлюбі.
Колегія суддів вважає, що оскільки вказане майно придбане під час перебування сторін у шлюбі, відтак, воно є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу по 1/2 частини між позивачем та відповідачем.
З урахуванням конкретних обставин справи, вказаний спосіб поділу майна між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідає презумпції рівності часток кожного з подружжя, оскільки у результаті його поділу кожен із подружжя одержав у натурі таку кількість об'єктів рухомого майна, вартість яких є максимально наближеною до розміру ідеальної частки у спільному майні.
Сторонами не доведено належними доказами підстав для відступу від засади рівності часток при поділі спільного сумісного майна подружжя, оскільки відсутні умови, передбачені ст. 70 СК України (обставини, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї).
Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_3 про те, що відповідачем за первісним позовом не надано беззаперечних доказів на підтвердження придбання квартири № 119 та машиномісця за рахунок подарованих грошових коштів, колегія суддів відхиляє, оскільки вони спростовуються долученими до матеріалів справи доказами, зокрема копіями договору від 31 грудня 2023 року, договору № 20-БВ/14-85/533 від 16 січня 2014 року, договору № 37-5/14 про участь у будівництві нерухомості, договору № 78-БВ/15-352/533 купівлі-продажу цінних паперів, договору № 252/27/15 про участь у будівництві нерухомості. При цьому, представник ОСОБА_3 не надав докази, що нерухоме майно було придбано за кошти дружини або спільні кошти подружжя.
Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_2 про те, що судом першої інстанції порушено положення ст. ст. 60, 70 СК України, колегія суддів оцінює критично, оскільки позивачем за зустрічним позовом належними та допустимими доказами не спростовано презумпцію спільності права власності подружжя на майно. У даному випадку тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається саме на ОСОБА_2 .
Вирішуючи спір у справі, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини та вірно застосував норми матеріального права.
Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або неправильне застосування норм процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що рішення суду від 19 березня 2025 року постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційних скарг немає.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
Повний текст складено 15 грудня 2025 року.
Суддя-доповідач
Судді