Справа № 359/12351/23
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/10450/2025
03 грудня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.,
при секретарі Ганжалі С.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , товариства з обмеженою відповідальністю «ААМАР» до ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про визначення часток у праві спільної сумісної власності та визнання права власності на частку у спільному майні та за зустрічним позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 про визначення частки у праві спільної сумісноївласності та визнання права власності на частку у спільному майні,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2025 року, ухваленого під головуванням судді Журавського В.В.,-
встановив:
У грудні 2023 року позивачі звернулись до суду із названим позовом.
Позивачі просили: припинити право спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0, 1500 га з кадастровим номером 3210500000:09:043:0026 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; також визнати за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ТОВ «ААМАР» та ОСОБА_1 по 1/9 частки земельної ділянки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони єспіввласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку, який розташований на земельній ділянці площею 0, 1500 га з кадастровим номером 3210500000:09:043:0026, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідачі заперечують щодо виділу часток у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, що унеможливлює поділ майна між співвласниками за домовленістю між ними, що передбачено положеннями ст. 372 ЦК України.
У квітні 2024 року ОСОБА_9 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою.
ОСОБА_9 просив: припинити право спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0, 1500 га з кадастровим номером 3210500000:09:043:0026 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за позивачем право власності на 1/18 частину земельної ділянки.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що після смерті ОСОБА_12 , яка була співвласницею спірної земельної ділянки, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 є спадкоємцями першої черги за законом.
ОСОБА_9 вважає, що за ним має бути визнано право власності на 1/18 частину земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:09:043:0026.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2025 року у задоволенні вимог первісного та зустрічного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду в частині вимог ОСОБА_1 та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково: визнати за апелянтом право власності на 1/9 частину земельної ділянки 3210500000:09:043:0026 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
На адресу Київського апеляційного суду від ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 надійшли заяви про розгляд апеляційної скарги без їх участі.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги.
ОСОБА_5 просив задовольнити вимоги апеляційної скарги.
Представник ОСОБА_8 заперечив щодо задоволення вимог апеляційної скарги.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про його час і місце повідомлені належним чином.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Рішення суду в частині первісних позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ТОВ «ААМАР» та зустрічних позовних вимог ОСОБА_9 не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.
Відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із недоведеності та необґрунтованості позовних вимог. Спільне майно багатоквартирного будинку, земельна ділянка 3210500000:09:043:0026, не може бути поділена між її співвласниками.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Встановлено, що у будинку АДРЕСА_1 : ОСОБА_2 є власником квартири № 1 , ОСОБА_3 - власником квартири № 2 , ОСОБА_4 - власником квартири № 3 , ОСОБА_11 - власником квартири № 5 , ОСОБА_1 - власником квартири № 6 , ОСОБА_6 - власником квартири № 7 , ОСОБА_7 - власником квартири № 8 , ОСОБА_10 - власником квартири № 9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є співвласниками квартири № 4 .
Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27 березня 2017 року та копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ТОВ «ААМАР» на праві спільної сумісної власності належить земельна ділянка площею 0, 1500 га з кадастровим номером 3210500000:09:043:0026 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Обгрунтовуючи позовну заяву, ОСОБА_1 зазначив, що земельна ділянка 3210500000:09:043:0026 належить сторонам у справі на праві спільної сумісної власності. Враховуючи, що частки співвласників у справі спільної сумісної власності є рівними, відтак, за кожним має бути визначено по 1/9 частині спільної сумісної власності.
За ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Відповідно дост. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч. 1 тач. 2 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Статтею 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири, а співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.
За ч.1 тач. 3 ст.42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю та споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного й цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.
За ч. 1 ст. 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.
Згідно ч. 2 ст.382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Відповідно до ст. 89 ЗК України земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом. У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки, в тому числі співвласників багатоквартирного будинку. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом.
Так, згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27 березня 2017 року та копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ТОВ «ААМАР» на праві спільної сумісної власності належить земельна ділянка площею 0, 1500 га з кадастровим номером 3210500000:09:043:0026 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно вимог ч. 1, 4 ст. 120 ЗК України право власності на земельну ділянку 3210500000:09:043:0026 визначається пропорційно до часток сторін у справі у праві власності житлового будинку АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що у будинку АДРЕСА_1 : ОСОБА_2 є власником квартири № 1 , ОСОБА_3 - власником квартири № 2 , ОСОБА_4 - власником квартири № 3 , ОСОБА_11 - власником квартири № 5 , ОСОБА_1 - власником квартири № 6 , ОСОБА_6 - власником квартири № 7 , ОСОБА_7 - власником квартири № 8 , ОСОБА_10 - власником квартири № 9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є співвласниками квартири № 4 (3/4 та 1/4 частки).
Враховуючи, що частки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ТОВ «ААМАР», ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у праві власності житлового будинку не є рівними, відтак, вказане унеможливлює визнання по 1/9 частині за кожним співвласником права власності на спірну земельну ділянку.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що у категоріях справ про визнання права власності на частку земельної ділянки пропорційно частці власності на житловий будинок необхідно враховувати висновки будівельно-технічної експертизи, за результатами якої буде встановлено відповідність часткам кожного співвласника.
Учасниками справи в суді першої та апеляційної інстанції не заявлялись клопотання про призначення у справі будівельно-технічної експертизи.
Колегія суддів вважає, що розв'язуючи спір, судом першої інстанції правильно відмовлено у задоволенні первісних позовних вимог через їх недоведеність та необгрунтованість.
Доводи апеляційної скарги про те, що відсутність виділення кожному із власників частки спільної сумісної власності на земельну ділянку 3210500000:09:043:0026 позбавляє їх права на вільне розпорядження власним нерухомим майном (квартирами), колегія суддів відхиляє, оскільки у даному випадку визначальним є розмір часток співвласників та технічна можливість визначення чітких меж земельної ділянки. Без проведення будівельно-технічної експертизи та за наявності не рівних часток власності на житловий будинок у кожного співвласника неможливо визначити частку власності на земельну ділянку 3210500000:09:043:0026.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або неправильне застосування норм процесуального права.
Рішення суду в частині первісних позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ТОВ «ААМАР» та зустрічних позовних вимог ОСОБА_9 не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 24 лютого 2025 року ухвалено з додержанням норм процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382, 389 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
Повний текст складено 16 грудня 2025 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: С.Г. Музичко
Л.П. Сушко