Справа № 757/44354/20
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/15811/2025
03 грудня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.,
при секретарі Ганжалі С.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «ТВК», Фонду державного майна України про визнання незаконним наказу та його скасування, поновлення на роботі,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 лютого 2025 року, ухваленого під головуванням судді Новака Р.В.,-
встановив:
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом.
Позивач просив: визнати незаконним та скасувати наказ Фонду державного майна України від 05 червня 2014 року № 960 «Про припинення повноважень директора державного підприємства «ТВК»;поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді директора державного підприємства «ТВК» з 05червня 2020 року; допустити негайне виконання в частині поновлення на роботі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 06 грудня 2018 року працював на посаді директора ДП «ТВК».
Наказом Фонду державного майна України № 960 від 05 червня 2020 року прийнято рішення про розірвання контракту із позивачем від 06 грудня 2018 року.
ОСОБА_1 вважає, що його було звільнено з посади директора ДП «ТВК» з порушенням чинного законодавства, його права підлягають захисту в судовому порядку шляхом визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 20 лютого 2025 року у задоволенні названого позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
На адресу Київського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із складними сімейними обставинами. Колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні вказаного клопотання, оскільки до нього не долучено доказів існування поважних причин неприбуття позивача у судове засідання.
У судовому засіданні представник Фонду державного майна України заперечив щодо задоволення вимог апеляційної скарги.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про його час і місце повідомлені належним чином.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника Фонду державного майна України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із недоведеності підстав для скасування наказу № 960 від 05 червня 2020 року про розірвання контракту із ОСОБА_1 від 06 грудня 2018 року.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Встановлено, що наказом Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва № 8 від 06 грудня 2018 року ОСОБА_1 призначено на посаду директора ДП «ТВК».
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 лютого 2020 року № 84-р передано майновий комплекс державного підприємства «ТВК» до сфери управління Фонду державного майна.
17 лютого 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020100000000057 від 17 лютого 2020 року внесено відомості за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 268 КК України.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 21 лютого 2020 року у справі за № 757/8420/20-к ОСОБА_1 відсторонено від займаної посади, оскільки перебування позивача на посаді директора ДП «ТВК» безпосередньо сприяло вчиненню злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
Наказом ФондуДержавного майна України № 322 від 25 лютого 2020 року ОСОБА_1 відсторонено від займаної посади директора ДП «ТВК» строком на два місяці в межах строку досудового розслідування до 20 квітня 2020 рокувключно.
УхвалоюГолосіївського районного суду міста Києва від 15 квітня 2020 року у справі № 752/6645/20 продовжено строк відсторонення від посади директора ДП «ТВК» ОСОБА_1 до 20 червня 2020 року.
Наказом ФондуДержавного майна України № 715 від 27 квітня 2020 року продовжено строк відсторонення позивач від займаної посади до 20 червня 2020 року.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 18 червня 2020 року продовжено строк відсторонення від посади директора ДП «ТВК» ОСОБА_1 до 20 серпня 2020 року.
Наказом ФондуДержавного майна України № 960 від 05 червня 2020 року припинено повноваження ОСОБА_1 директора ДП «ТВК» та розірвано контракт від 06 грудня 2018 року.
Обгрунтовуючи позовну заяву, ОСОБА_1 зазначив, що його було звільнено з посади директора ДП «ТВК» без передбачених законодавством підстав та з порушенням встановленого порядку в частині невиконання обов'язку в день звільнення видати позивачу трудову книжку та наказ про звільнення.
ОСОБА_1 вважає, що його права підлягають захисту в судовому порядку шляхом визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі.
Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноваженим ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події.
Строк, на який працівник приймається на роботу, обов'язково має бути вказаний у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором. У трудовій книжці робиться запис без посилання на строковий характер трудових відносин.
За п. 16, 17 постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203 «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності» контракт з керівником підприємства може бути розірваний на підставах, установлених чинним законодавством, а також передбачених у контракті.
Згідно ст. 12 Закону України «Про Фонд державного майна України», працівники Фонду державного майна України, регіональних відділень (представництв) за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків несуть кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та цивільно-правову відповідальність відповідно до закону.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України крім підстав, передбачених ст. 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний також у випадках припинення повноважень посадових осіб.
Розірвання трудового договору згідно з п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України можливе за наявності попереднього припинення повноважень посадової особи, тобто рішення вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений повноваженнями з прийому/звільнення працівників. Для звільнення за вказаною нормою мають бути присутні обставини: звільнений працівник повинен бути посадовою особою товариства; повинно заздалегідь відбутись припинення його повноважень (окреме рішення вищого органу управління), що в наступному є підставою для розірвання з ним трудового договору в порядку, передбаченому чинним законодавством України та статутними документами господарського товариства.
Відтак, умовою для звільнення працівника, який є посадовою особою, за цією статтею КЗпП України є припинення повноважень цієї посадової особи, яке має відбуватися відповідно до законодавства та передувати звільненню, оскільки поняття «припинення повноважень» не є тотожним поняттю «звільнення».
За ч. 3 ст. 65 ГК України, керівник підприємства (одноосібний виконавчий орган), головний бухгалтер, голова та члени наглядової ради (у разі її утворення), голова та члени колегіального виконавчого органу підприємства є посадовими особами такого підприємства. Статутом підприємства посадовими особами підприємства можуть бути визнані й інші особи.
Відповідно до роз'яснень, наданими судам, що містяться у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 5 «Про судову практику у справах про хабарництво» до осіб, які здійснюють організаційно-розпорядчі обов'язки, зокрема належать керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їх заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).
Особа є посадовою не лише тоді, коли вона здійснює відповідні функції або виконує обов'язки постійно, а й у разі, коли здійснює їх тимчасово.
Крім того, поняття «посадова особа» розкрито і в ГК України щодо посадових осіб підприємств, у тому числі заснованих на державній формі власності (державних підприємств). Зокрема, одним із видів підприємств є державне підприємство, що діє на основі державної власності(абзац п'ятий частини першої статті 63 ГК України).
У частині третій статті 65 ГК України вказано, що керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.
Судом встановлено, що відповідно до п. 10 статуту ДП «ТВК» (державне унітарне підприємство , що діє як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності та належить до сфери управління Фонду державного майна України), директор здійснює управління підприємством та самостійно в межах свої компетенції вирішує питання діяльності підприємства, за винятком тих, що віднесені статутом до компетенції уповноваженого органу управління та інших органів управління.
Згідно п. 10.7.7 статуту ДП «ТВК» до виключної компетенції суб'єкта управління підприємством відповідно до покладених на нього завдань належить призначення (обрання) та припинення повноважень директора підприємства.
За п. 10.7.8 статуту до виключної компетенції суб'єкта управління підприємством належить прийняття рішень про відсторонення директора від здійснення повноважень та призначення (обрання) особи, яка тимчасово здійснюватиме повноваження директора підприємства.
Пунктом 10.11 статуту передбачено, що суб'єкт управління має право у будь-який момент прийняти рішення про припинення повноважень директора та розірвання з ним трудових відносин. Таке рішення суб'єкт управління підприємством має право прийняти незалежно від строку перебування призначеної особи на посаді директора.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що перебуваючи на посаді ДП «ТВК» ОСОБА_1 був посадовою особою, здійснював відповідні функції та виконував обов'язки.
Враховуючи фактичні обставини справи та положення статуту ДП «ТВК», колегією суддів встановлено можливість Фонду Державного майна України звільнити ОСОБА_1 із займаної посади директора ДП «ТВК», який є посадовою особою, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.
Колегія суддів звертає увагу на те, що вказана підстава розірвання трудового договору не передбачає необхідності попереднього повідомлення про звільнення, з'ясування вини працівника, доцільності та причини звільнення, врахування попередньої роботи та інших позитивних результатів.
Розв'язуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачем правильно застосовано норми матеріального права, а саме п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України та поширено їх на ОСОБА_1 (як суб'єкта трудових відносин) та обгрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Посилання ОСОБА_1 на те, що його було звільнено з посади директора ДП «ТВК» з порушенням встановленого порядку в частині невиконання обов'язку в день звільнення видати позивачу трудову книжку та наказ про звільнення, колегія суддів відхиляє, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.
Так, за ч. 1 ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Згідно п. 4.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 2003 року № 58, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власних або уповноважений ним орган в цей день насилає йому поштове відправлення із вказівкою на необхідність отримання трудової книжки.
ДП «ТВК» направлено на поштову адресу ОСОБА_1 повідомлення щодо прийнятого рішення про розірвання трудового контракту, яке отримано позивачем особисто 23 червня 2020 року.
25 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із повідомленням про неможливість прибуття для отримання трудової книжки та розрахунку виплат, у зв'язку з чим позивач доручив отримати вказані документи своєму представнику.
Враховуючи, що на момент звернення до суду із позовною заявою, ОСОБА_1 чи його представник не звертались до відповідача для отримання трудової книжки, колегія суддів відхиляє доводи позивача про порушення відповідачем встановленого порядку звільнення.
Доводи апеляційної скарги про те, що в оспорюваному наказі про звільнення відповідачем не зазначено жодних норм Кодексу законів про працю України, колегія суддів оцінює критично, оскільки вказане не свідчить про протиправність чи незаконність рішення про звільнення ОСОБА_1 із посади директора ДП «ТВК» та не може бути підставою для його скасування.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом при вирішенні спору були порушені норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 20 лютого 2025 року ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
Повний текст складено 16 грудня 2025 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: С.Г. Музичко
Л.П. Сушко