Головуючий 1 інстанції Попревич В.М.
Справа № 22-6268-2006р. Доповідач Курило В.П.
Категорія 27
УХВАЛА Іменем України
18 липня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Курило В.П.
суддів Саніковой О.С., Єлгазіної Л.П. при секретарі Келемен І.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Донецька від 05 квітня 2006р. по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання незаконними дій посадової особи, відновлення порушеного права та відшкодування моральної шкоди.
В апеляційний суд Донецької області надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Донецька від 05 квітня 2006р., яким відмовлено в задоволенні його позову.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду як незаконне і необгрунтоване. Просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. Посилається на те, що рішення суду лершоїлнстанції постановлене з чисельними порушеннями норм матеріального і процесуального права, судом не з'ясовані важливі обставини справи.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебувають на службі в органах податкової міліції Донецької області. Наказом голови Державної податкової адміністрації України № НОМЕР_1 позивачу оголошено догану за невиконання вказівки керівника УБК в ОДПС ДПА України щодо проходження медичного огляду військово-лікарською комісією, оскільки ОСОБА_1 з листопада 2004р. перебував на лікарняному протягом 68 діб. Також судом першої інстанції встановлено, що наказ про оголошення догани було видано Головою Державної податкової адміністрації України, але позивач сам наказ не оскаржує, а просить визнати незаконними дії посадової особи ОСОБА_2, який готував матеріали, що стали підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Доказів того, що відповідач збирав і поширював щодо позивача негативну інформацію суду не надано. Відповідач межах дійсно, в своїх повноважень інформував керівництво Державної податкової адміністрації України про те, що позивач тривалий час протягом року знаходився на лікарняному і за часи служби в органах податкової служби жодного разу не проходив медичне обстеження військово-лікарською комісією. Але це не є збором і поширенням негативної інформації.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення відповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вони не грунтуються на законі. Відповідач не збирав і не поширював щодо позивача негативної інформації, тому підстав для визнання його дій неправомірними, спростування інформації і принесення вибачень не має.
Висновок суду є правильним, таким , що грунтується на законі і доказах, повно, всебічно і об"єктивно перевірених в судовому засіданні.
Судом встановлено, що наказом Державної податкової адміністрації України №НОМЕР_1 за невиконання вказівки керівника УБК в ОДПС ДПА України щодо проходження медичного огляду військово-лікарською комісією ОСОБА_1 оголошено догану (а.с.7).
Звертаючись в суд з позовом про захист порушеного права, позивач вказаний наказ не оспорював. Але вважав, що підставою для його винесення є неправомірні дії - відповідача ОСОБА_2, який інформував керівництво Державної по даткової адміністрації України про його відмову пройти лікарську комісію. Він вважає, що відповідач скоїв неправомірні дії через те, що зібрав і розповсюдив щодо нього недостовірну інформацію про відмову від проходження лікарської комісії у той час, як він таку комісію проходити не зобов"язаний.
Але ці довози позивача не грунтуються на законі.
Відповідно до п. 13 ст. 1.70 «Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України", затвердженого наказом МВС України від 06.02.2001р. № 85, дія якого поширюється на порядок проходження служби в податковій міліції, особи, що довготривало хворіють ( більше 60 діб), зобов'язані за поданням Управління (відділу) по роботі з особовим складом пройти медичний огляд ВЛК за місцем служби в ОВС.
Як вбачається з матеріалів справи, а позивач проти цього не заперечує, йому пропонувалось пройти медичний огляд військово-лікарською комісією відповідно до закону, але він відмовився і з цього приводу був виданий наказ НОМЕР_1.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_2 -
відповідач по справі, який готував матеріали, що в подальшому послужили підставою
притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, не може нести за це цивільно-правову відповідальність. Інформування керівництва про певні події не можна розцінити як розповсюдження інформації, навіть якщо такі дії відповідача потягли за собою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Інших доказів, які б підтверджували факт збирання і розповсюдження ОСОБА_2 відомостей, які порочать честь, гідність та завдають шкоди службовій репутації ОСОБА_1 позивачем не надані.
Таким чином, відповідач своїми діями не порушив прав позивача і відповідно не порушив закону.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно, об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивача не ґрунтуються на законі.
З матеріалів справи видно, що позивач заявляв позовні вимоги про визнання неправомірними дії посадової особи. Вказані вимоги відповідно до ст. 18 КАС України розглядаються у порядку адміністративного судочинства. Суд розглянув позовні вимоги у порядку цивільно-процесуального судочинства. Але цей факт не є помилкою, яка тягне за собою скасування судового рішення.
Як встановлено судом, позивач сам в своїй позовній заяві посилається на норми цивільного і цивільного процесуального законодавства і Закон України «Про інформацію". Його вимоги про визнання дій посадової особи неправомірними через те, що відповідач незаконно збирав і розповсюджував недостовірну інформацію та про відновлення порушеного права шляхом принесення вибачення, спростування негативної інформації і відшкодування моральної шкоди розглядаються в порядку цивільного судочинства. Крім того, із матеріалів справи і апеляційної скарги вбачається, що суд пропонував позивачу роз'єднати позови, уточними вимоги, пропонував звернутись до суду з адміністративним позовом у порядку адміністративного судочинства. Але позивач цього не зробив, наполягав на розгляді справи за нормами цивільного судочинства у відповідності до заявлених ним вимог. Тому підстав для висновку про порушення судом норм процесуального законодавства не має.
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстав для його скасування немає. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального закону, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без. змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 304,307,308,314 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу відхилити. Рішення Київського районного суду м. Донецька від 05 квітня 2006р. залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але вона може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ухвалою суду апеляційної інстанції законної сили.