15 грудня 2025 року Київ справа №320/42557/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень,-
встановив:
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 07.03.2024 №17130240207;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 07.03.2024 №17132240207;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 07.03.2024 №17167240207.
- визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 07.03.2024 року №Ф-17176 та від 03.07.2024 №Ф-30795-2615.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржувані рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства і тому позивач вважає спірні рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Також позивач зазначає про проведення перевірки в порушення вимог, визначених Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує, що оскаржувані рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та наданому суду відзиві.
Такі доводи заперечені позивачем у наданій суду відповіді на відзив.
Дослідивши наявні матеріали справи та вислухавши пояснення сторін щодо її обставин, у судовому засіданні суд ухвалив перейти до подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив таке.
Як вбачається з матеріалів справи, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 в РДА Святошинського району отримано свідоцтво про державну реєстрацію від 22.11.2016 року за номером 20720000000037380 та взято на облік ДПІ у Святошинському районі Головного управління ДПС у м. Києві 22.11.2016 року за номером 265716224073.
З 01.01.2017 по 31.03.2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 була зареєстрована як платник спрощеної системи оподаткування.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 була зареєстрована платником податку на додану вартість з 01.04.2017 року за номером запису 200330236.
09.02.2021 внесено запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 № 2000680060002042588.
23.09.2021 анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ФОП ОСОБА_1
26.06.2023 ФОП ОСОБА_1 повторно взято на облік за номером 2010350000000338712.
З 01.07.2023 по 30.08.2023 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 була зареєстрована як платник спрощеної системи оподаткування.
Наказом Головного управління ДПС у м. Києві 22.12.2023 року №6464-п призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 на підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п. 82.2 ст. 82 ПКУ, п. 2 ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», та у зв'язку з проведенням державної реєстрації припинення платника податків.
Проведення перевірки з метою дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства встановлено за період з 01.01.2017 по 23.09.2021 та за період з 26.06.2023 по 30.08.2023, дотримання вимог обліку та збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 22.11.2016 по 23.09.2021 та за період з 26.06.2023 по 30.08.2023.
Підставою проведення перевірки слугувала доповідна записка управління податкового аудиту фізичних осіб від 20.12.2023 №6910/26-15-24-02-07-10.
07.02.2024 року Головним управління ДПС у м. Києві складено акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 №9099/Ж5/26-15-24-02-07/ НОМЕР_1 від 07.02.2024, відповідно до якого встановлені порушення платником податків ОСОБА_1 :
1) п. 177.1, п. 177.2. ст. 177 ПКУ - занижено податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 965 436,47 грн. за 2017-2021 року;
2) п.16 прим. 1 підр. 10 розд. 20 ПКУ - не нараховано та не сплачено військового збору у розмірі - 80 453,04 грн. за 2017-2021 роки;
3) пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49тапп. 296.5.1 п. 296.5 ст. 296 ПКУ - неподання податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 1 квартал 2017 року;
4) п. 4 ч.2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - подання не за встановленою формою звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску - за 2017 рік, за 2018 рік, 2019 рік;
5) абз. 3, п.8, ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - не нараховано та не сплачено суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподаткованого доходу за 2020 рік у сумі 590 552, 55 грн.;
6) п. 198.5 ст. 198, п. 199.1, п. 199.4, п. 199.5 ст. 199 ПКУ - заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 2000,00 грн., а саме за липень 2017 року на суму 2000,00 грн.
7) п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПКУ - ненадання посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
На підставі акту перевірки Головного управління ДПС у м. Києві прийнято:
1) рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 07.03.2024 року №17167240207 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску, відповідно до якого ОСОБА_1 донараховано 130 677,80 грн. (в розрахунку вказано 590 552,55 грн.) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та штрафні санкції в розмірі 236 221,02 грн.;
2) податкове повідомлення-рішенням Головним управлінням ДПС у м. Києві від 07.03.2024 року №17130240207, відповідно до якого ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 1 206 795,59 грн. (один мільйон двісті шість тисяч сімсот дев'яносто п'ять гривень 59 копійок), з них: 965 436,47 грн. збільшене податкове зобов'язання та 241 359,12 грн. штрафні санкції;
3) податкове повідомлення-рішенням Головним управлінням ДПС у м. Києві від 07.03.2024 року №17132240207, відповідно до якого ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 100 566,30 грн. (сто тисяч п'ятсот шістдесят шість гривень 30 копійок), з них: 80 453,04 грн. збільшене податкове зобов'язання та 20 113,26 грн. штрафні санкції;
4) податкове повідомлення-рішенням Головним управлінням ДПС у м. Києві від 07.03.2024 року №17139240207, відповідно до якого ОСОБА_1 зобов'язано сплатити 340 грн. (триста сорок гривень) штрафних санкцій за неподання податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця;
5) рішенням Головного управління ДПС у м. Києві від 07.03.2024 року №17144240207 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції в розмірі 510 (п'ятсот десять) грн. за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності;
6) податкове повідомлення-рішенням Головним управлінням ДПС у м. Києві від 07.03.2024 року №17157240207, відповідно до якого ОСОБА_1 зобов'язано сплатити 1020 (одна тисяча двадцять) грн. штрафних санкцій за ненадання посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки;
7) податкове повідомлення-рішенням Головним управлінням ДПС у м. Києві від 07.03.2024 року №17161240207, відповідно до якого ОСОБА_1 зобов'язано сплатити 2 500 (дві тисячі п'ятсот) грн. грошових коштів за заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість за липень 2017 року на суму 2000 грн.
Крім того, 07.03.2024 року Головним управлінням ДПС у м. Києві складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-17176, відповідно до якої на підставі акту документальної перевірки №9099/Ж5/26-15-24-02-07/3163600088 від 07.02.2024 року вимагається сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 590 552,55 грн.
В подальшому позивачем отримано податкову вимогу від 16.05.2024 року №0012151-1306-2615 з детальним розрахунком суми податкового боргу до податкової вимоги, а також рішення №0012151-1306-2615 від 16.05.2024 про опис майна у податкову заставу.
03.07.2024 Головного управління ДПС у м. Києві направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 696 728,51 грн. як погашення заборгованості по ЄСВ, підстава дані інформаційної системи податкових органів.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до абз. 1 п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2, застосування вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до п.63.2. ст.63 Податкового кодексу України, взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків. Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, у тому числі нерезидентів, зазначених у пункті 64.5 статті 64 цього Кодексу, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того або іншого податку та збору.
Відповідно до п.65.2. ст.65. Податкового кодексу України облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.
Згідно з п.п. 65.10.1 п. 65.10 ст.65 Податкового кодексу України передбачено, що внесення до Державного реєстру запису про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця чи незалежної професійної діяльності фізичної особи здійснюється у разі внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця з дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Відповідно до пп. 66.1.1 п.66.1 ст.66 Податкового кодексу України підставами для внесення змін до облікових даних платників податків є інформація органів державної реєстрації.
Відповідно до пп.67.1.1 ст. 67 Податкового кодексу України підставами для зняття з обліку у контролюючих органах юридичної особи, її відокремлених підрозділів та самозайнятих осіб є: повідомлення чи документальне підтвердження державного реєстратора чи іншого органу державної реєстрації про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи, закриття відокремленого підрозділу юридичної особи.
Відповідно до п.п.1 п. 11.18 розділу XI Порядку від 09.12.2011 № 1588 «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» підставою для зняття ФОП з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням, або за судовим рішенням, або у разі її смерті, або оголошення її померлою, або визнання її безвісно відсутньою, а також відомості відповідної реєстраційної картки. Дата зняття з обліку фізичної особи - підприємця відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Дані про зняття з обліку платника податків фіксуються в журналі за формою №6-ОПП. Номер зняття з обліку відповідає номеру відповідного запису в журналі за формою № 6- ОПП. Дані про зняття з обліку фізичної особи - підприємця передаються контролюючим органом за основним місцем обліку такого платника податків до Єдиного державного реєстру із зазначенням: дати та номера запису про зняття з обліку, назви та ідентифікаційного коду контролюючого органу, у якому платника податків знято з обліку.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», державний реєстратор протягом 24 годин після надходження документів, поданих для реєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП, зобов'язаний внести відомості в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до абз. 3, 7 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» технічний адміністратор Єдиного державного реєстру в день проведення реєстраційної дії забезпечує передачу до інформаційних систем: Пенсійного фонду України - відомостей про проведення реєстраційної дії щодо державної реєстрації рішення про припинення юридичної особи, початок проведення спрощеної процедури державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, державну реєстрацію припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця; До центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, одночасно з відомостями Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію створення юридичної особи, державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі, державну реєстрацію фізичної особи - підприємця та державну реєстрацію змін до відомостей про фізичну особу - підприємця, що містяться в Єдиному державному реєстрі, технічним адміністратором Єдиного державного реєстру забезпечується передача відомостей з відповідної заяви про обрання спрощеної системи оподаткування та/або добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість та/або інформації про набуття особою статусу електронного резидента (е- резидента), та/або включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій.
Отже, Головне управління ДПС у м. Києві отримало дані про зняття ФОП ОСОБА_1 09.02.2021 одночасно із внесенням державним реєстратором запису про припинення підприємницької діяльності №2000680060002042588, а тому податковому органу стало відомо про припинення перебування ОСОБА_1 у статусі суб'єкта господарювання.
Саме з 09.02.2021, відповідно до п.п.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України, у Головного управління ДПС у м. Києві виникли підстави для проведення документальної позапланової перевірки платника податку, яким припинено підприємницької діяльності.
У наказі про проведення перевірки був визначений період за який проводиться документальна позапланова невиїзна перевірка, зокрема податкового, валютного та іншого законодавства з 01.01.2017 по 23.09.2021 року, з 26.06.2023 по 30.08.2023 рік, дотримання вимог обліку та збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 22.11.2016 по 23.09.2021, з 26.06.2023 по 30.08.2023 року.
Як вже зазначалось вище, відповідно до п. 102.1 ст.102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.
Відповідно до п. 102.3 ст. 102 Податкового кодексу України, відлік строку давності зупиняється на будь-який період за наявності підстав, перелік яких є обмеженим, а відповідно не має жодного положення починаючи з 2017 року, яке давало би змогу зупинити строки документальної позапланової невиїзної перевірки, що проводиться відповідно до положень п. п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.
З огляду на той факт, що в наказі №6464-п від 22.12.2023 перевірка проводилась з 26.01.2024 по дату завершення перевірки, тривалістю 5 робочих днів, то крайньою датою відповідно до якої податкова перевірки могла починати період свого проведення, є 26.01.2021, а не з 01.01.2017.
Верховний Суд у постановах від 21.02.2020 року у справі №826/17123/18, від 22.09.2020 року в справі № 520/8836/18 зазначав:
«Отже, з урахуванням того, що при оскарженні податкового повідомлення- рішення платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність такого рішення, і при цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, колегія суддів вважає, що встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення -рішення...».
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.09.2021 року в справі №816/228/17 зробила наступний висновок:
«Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення».
Верховний Суд у постанові від 12.05.2021 року у справі №520/4238/19 стосовно проведення документальних перевірок зазначав:
«Таким чином, при плануванні, організації, проведенні документальних перевірок, нарахуванні за їх результатами грошових зобов'язань, контролюючі органи повинні враховувати строки давності, визначені пунктом 102.1 статті 102 ПК України, які поширюються також і на період діяльності, який може бути охоплений перевіркою.
Як вбачається з судових рішень, ухвалених за наслідками розгляду справи, суди, вирішуючи спір, обмежились дослідженням правомірності включення позивача як платника податку до плану-графіка проведення планових перевірок та дотримання контролюючим органом порядку складення означеного графіку. Поряд із тим, суди не надали належної правової оцінки основній підставі заявленого Товариством позову та не перевірили, чи при визначенні у спірному наказі періоду діяльності, який буде перевірятися (1 січня 2016 року - 31 грудня 2018 року), контролюючим органом дотримано строк давності, передбачений пунктом 102.1 статті 102 ПК України, зокрема, з урахуванням поданих платником податків декларацій, на чому наголошував позивач в судах обох інстанцій.
Висновок судів про те, що ймовірне порушення контролюючим органом приписів пункту 102.1 статті 102 ПК України під час проведення перевірки не може бути підставою для скасування наказу про проведення перевірки, колегія суддів вважає помилковим, оскільки означена стаття містить застереження не лише щодо необхідності дотримання податковим органом граничних термінів визначення податкового зобов'язання платника податків, але й щодо періодів, які охоплюватиме перевірка».
Отже, термін проведення документальної позапланової невиїзної перевірки в наказі №6464-п від 22.12.2023 свідчить про порушення приписів п.102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, адже встановлений понад 1095-денний термін, що є підставою для визнання такої перевірки протиправною та відповідно, як наслідок, скасування прийнятих за наслідком її проведення рішень, у зв'язку з впливом цієї обставини на правильність, обґрунтованість та законність таких рішень.
У своєму відзиві Головне управління ДПС у м. Києві вказує на відсутність порушень строків проведення перевірок, посилаючись на п.52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, п.69.9 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо встановлення мораторію та зупинення строків на проведення податкових перевірок.
Так, відповідно до абз. 1-3 п.52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України вказано установити мораторій на проведення документальних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОҐЮ-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.
Тобто, законодавець ввівши мораторій на проведення перевірок відповідним пунктом, на який посилається Головне управління ДПС у м. Києві додатково зазначив, що відповідні обмеження НЕ стосуються документальних позапланових перевірок, що проводяться в порядку визначеному пп.78.1.7 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.
Відповідно до абз. 1-4 п.69.9 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, до 1 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім:
дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 та 39і, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків;
строків проведення камеральних перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному статтею 86 цього Кодексу, подання скарги на податкове повідомлення- рішення за результатами камеральної перевірки, прийняття рішення за результатом її розгляду, нарахування пені;
строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному статтею 86 цього Кодексу, подання скарги на податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування фінансових санкцій за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки та прийняття рішення за результатами їх розгляду, адміністративного арешту майна за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки;
Тобто, у даному пункті законодавець зазначив, що зупинення перебігу строків давності, зокрема на який посилається Головне управління ДПС у. м. Києві, не включає в себе зупинення відповідних строків для документальних позапланових перевірок.
У той же час, відповідно до наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 22.12.2023 року №6464-п проведено документальну позапланову невиїзну перевірку на підставі пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78, ст. 79; п. 82.2. ст. 82 Податкового кодексу України.
Отже, Головне управління ДПС у м. Києві провело документальну позапланову невиїзну перевірку, на яку не розповсюджуються перехідні положення Податкового кодексу України щодо введення мораторію чи зупинення перебігу строків давності, а тому аргументація щодо даного питання з боку відповідача є безпідставною.
Суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 сформувала правовий висновок, згідно з яким неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Отже, доводи щодо неправомірності дій контролюючого органу, а саме - невиконання вимог норм ПК України щодо процедури проведення перевірки, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень прийнятих за її наслідками.
У даній справі позивач визначав як підставу для скасування оскаржуваних рішень контролюючого органу порушення відповідачем вимог ПК України щодо порядку здійснення перевірки.
І у даному випадку такі порушення контролюючим органом порядку проведення перевірки позивача об'єктивно вплинули на правильність висновків відповідача за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятих за результатами перевірки рішень, що, виходячи з наведеної вище правової позиції, свідчить про обґрунтованість позовних вимог позивача про визнання таких рішень протиправними та їх скасування у судовому порядку.
Суд акцентує увагу, що така позиція відповідає обов'язковій до врахування, в силу вимог статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судовій практиці Верховного Суду, напрацьованій ним, зокрема під час розгляду справ № 420/22374/21 (постанова від 28 грудня 2022 року), № 540/5445/21 (постанова від 28 грудня 2022 року), №160/14248/21 (постанова від 28 грудня 2022 року), № 600/1741/21-а (постанова від 28 жовтня 2022 року) та інших.
Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 КАС України не було доведено правомірність прийнятих ним оскаржуваних рішень.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 15 140, 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
Адміністративний позов - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 07.03.2024 №17130240207.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 07.03.2024 №17132240207.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 07.03.2024 №17167240207.
Визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 07.03.2024 року №Ф-17176 та від 03.07.2024 №Ф-30795-2615.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені останньою судові витрати у розмірі 15 140, 00 грн (п'ятнадцять тисяч сто сорок гривень).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.