Справа №:755/20840/25
Провадження №: 1-кс/755/4039/25
"11" грудня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в режимі відеоконференції клопотання старшого слідчого в ОВС - криміналіста 3 відділу слідчого управління ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця Автономної Республіки Крим, м. Сімферополь, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у кримінальному проваджені № 12025010000000167 від 03.09.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України,
28 жовтня 2025 року старший слідчий в ОВС криміналіст 3 відділу слідчого управління ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 звернувся до суду із клопотанням про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , за погодженням прокурором відділу протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_3 .
Клопотання мотивоване тим, слідчим управлінням ІНФОРМАЦІЯ_5 здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12025010000000167 від 03.09.2025 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, що полягає у порушенні законів і звичаїв війни, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, що виразилось у порушенні вимог ст. ст. 4, 47, 49 та 147 Конвенції (IV) про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, що забороняє незаконне переміщення (переведення) осіб, які перебувають під захистом. Крім того, відповідно до ст. 8(2)(a)(vii) Римського статуту Міжнародного кримінального суду, незаконна депортація або переміщення чи незаконне позбавлення волі, є воєнним злочином.
Досудовим розслідуванням встановлено, що з лютого 2014 року до цього часу триває міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією Російської Федерації проти України та окупацією частини території України. У ході вказаного міжнародного збройного конфлікту 24 лютого 2022 року президент РФ оголосив початок так званої спеціальної військової операції, що полягала у здійсненні повномасштабного вторгнення ЗС РФ, інших збройних формувань РФ та підконтрольних їм угруповань іррегулярних збройних формувань на територію України.
Так, внаслідок збройної агресії з боку Російської Федерації з 20.02.2014 року на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя військовослужбовцями збройних сил Російської Федерації здійснюється ефективний контроль, як над територією Кримського півострову, так і за діяльністю розташованих там органів влади, чим фактично забезпечено тимчасову окупацію вказаної території України.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII від 15.04.2014, тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною територія України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 1 вказаного Закону Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року.
Відповідно до ст. 2, спільної для Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 року, ці конвенції, як і інші акти законів і звичаїв війни (міжнародного гуманітарного права), застосовуються до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни, у тому числі до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.
Згідно з ст. 4 Конвенції особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.
Відповідно до ст. 47 Конвенції особи, що перебувають під захистом, які знаходяться на окупованій території, не будуть у жодному разі та жодним чином позбавлені переваг цієї Конвенції у зв'язку з будь-якими змінами, запровадженими стосовно керівних установ чи управління цією територією внаслідок її окупації, або у зв'язку з будь-якою угодою, укладеною між властями окупованої території та властями окупаційної держави, або у зв'язку з анексією окупаційною державою всієї або частини окупованої території.
Згідно з ст. 49 Конвенції забороняється, незалежно від мотивів, здійснювати примусове індивідуальне чи масове переселення або депортацію осіб, що перебувають під захистом, з окупованої території на територію окупаційної держави або на територію будь-якої іншої держави, незалежно від того, окупована вона чи ні.
Відповідно до ст. 147 Конвенції до серйозних порушень віднесено нелегальну депортацію чи переведення.
Депортація передбачає перетин особою кордону. Вказане відбувається, коли особа переміщується через державний кордон, що розділяє дві держави, а також здійснюється перетин будь-якого «фактичного» кордону. Під «де-факто кордоном» мається на увазі примусове виселення за межі окупованої території (п. 55 вироку Міжнародного трибуналу для судового переслідування осіб, відповідальних за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, скоєні на території колишньої Югославії з 1991 року від 29.05.2013 року, у справі «Prosecutor v. Prliж, № ІТ-04-74-Т»).
Питання про те, чи був кордон міжнародно визнаним чи лише де-факто, не має значення (п. 684 вироку Міжнародного трибуналу для судового переслідування осіб, відповідальних за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, скоєні на території колишньої Югославії з 1991 року від 31.07.2003 року, у справі «Prosecutor v. Stakiж (IT-97-24-T»).
Аналогічні положення містяться у п. а) ч. 4 ст. 85 Додаткового протоколу І до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І) від 08.06.1977 року.
В порушення ст. ст. 42, 43 «Положення про закони і звичаї війни на суходолі», що є додатком до Гаазької конвенції «IV Конвенція про закони і звичаї війни на суходолі» від 18.10.1907 року Російська Федерація, використовуючи фактичний контроль над органами місцевої влади, прийняла нові закони та утворила власні судові і правоохоронні органи.
Для забезпечення роботи незаконно створених судових органів, згідно з Указом Президента Російської Федерації ОСОБА_7 № 4 від 02.01.2015 року, на посаду «Судді Роздольненського районного суду Республіки Крим» призначено громадянина України ОСОБА_8 , який до цього обіймав посаду судді Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Федерального Закону Російської Федерації «О статусе судей в Российской Федерации» від 26.06.1992 року № 3132-1 суддею в Російській Федерації може бути громадянин Російської Федерації, який має вищу юридичну освіту та відповідає вимогам до кандидата на посаду судді Конституції Російської Федерації, федеральними конституційними законами, а також федеральними законами.
Громадянин України ОСОБА_6 будучи наділеним окупаційною владою повноваженнями «судді», діючи умисно, всупереч вимогам ст. ст. 2, 47, 49 Конвенції (IV) про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 року, достовірно знаючи, що внаслідок збройної агресії Російською Федерацією тимчасово окуповано територію Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, розглянув справу про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1.1 ст. 18.8 Кодексу про адміністративні правопорушення Російської Федерації, щодо громадянки України ОСОБА_9 , яка згідно з матеріалами справи наданими «суду», будучи іноземним громадянином, допустила порушення іноземним громадянином режиму перебування (проживання) в Російській Федерації, яке виразилося у відсутності документів підтверджуючих право на перебування (проживання) в Російській Федерації.
Будучи суддею, який згідно з ч. 5 ст. 11 «Кодексу судейской этики Российской Федерации», затвердженим VIII всеросійським з'їздом суддів від 19.12.2012 року, повинен знати про зміни в законодавстві Російської Федерації, про норми міжнародного права, включаючи міжнародні конвенції та інші документи в області прав людини, систематично вивчати правозастосовну практику, в т.ч. Європейського Суду з прав людини та, будучи професійним суддею України, який володіє чинним законодавством України, частиною якого є чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України ОСОБА_6 , розумів, що ОСОБА_9 відповідно до ст. 4 Конвенції (IV) перебуває під захистом як громадянин України, що проживає на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України.
Незважаючи на це, а також те, що згідно зі ст. 47 Конвенції (IV) жодні додаткові дозволи РФ чи інші документи для проживання на ТОТ АР Крим та м. Севастополі за національним законодавством України та нормами міжнародного гуманітарного права вищевказаному громадянину України не потрібні та, що ОСОБА_9 , як особа, що перебуває під захистом Конвенції не може бути позбавлена, у будь-якому випадку або будь-яким способом, переваг цієї Конвенції ОСОБА_6 , діючи умисно, з метою примусового переміщення, шляхом видворення ОСОБА_9 за межі тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, 28.09.2016 року в приміщенні «Роздольненського районного суду Республіки Крим», що розташований за адресою: ТОТ АР Крим, смт. Раздольне, вул. Леніна 62, за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно громадянки України ОСОБА_9 , постановив рішення № 5-647-2016 про визнання її виннуватою.
При цьому, під час розгляду справи достовірно встановлено, що ОСОБА_9 є громадянкою України, особа якої в суді підтверджена, проживала на території Автономної Республіки Крим і після тимчасової окупації Кримського півострова Російською Федерацією, будучи «іноземним громадянином», допустила порушення режиму перебування (проживання) в Російській Федерації, яке виразилося у відсутності документів підтверджуючих право на перебування(проживання) в Російській Федерації.
Незважаючи на це, ОСОБА_6 грубо порушуючи вимоги ст. 49 Конвенції (IV), згідно з якою заборонені, незалежно від їх мотиву насильницькі переміщення, прийняв рішення про накладення на ОСОБА_9 , адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 2000 російських рублів з адміністративним видворенням за межі РФ (Криму), шляхом контрольованого самостійного виїзду.
У зв'язку з цим, внаслідок прийняття ОСОБА_6 , вказаного рішення ОСОБА_9 , 30.09.2016 року вимушена була покинути місце свого проживання на тимчасово окупованій території АР Крим та на громадському транспорті виїхав через КПВВ «Чонгар» на підконтрольну Україні територію.
Тобто, ОСОБА_6 вчинив порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а саме: незаконне переміщення (переведення) особи, яка перебуває під захистом, постановивши рішення про видворення громадянки України ОСОБА_9 , за межі тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим там. Севастополя, допустив порушення вимог ст. ст. 4, 47, 49 та 147 Конвенції (IV) про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 року.
Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України (у редакції ст. 438 КК України на час вчинення кримінального правопорушення).
10.09.2025 року громадянину України ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України.
Згідно зі ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Відповідно до роз'яснення Акціонерного товариства «Укрпошта», починаючи з 27.03.2014 року поштові відправлення, які направлені УДППЗ «Укрпошта» з материкової частини України, не приймаються поштою АР Крим та м. Севастополя та повертаються у зворотному напрямку. Відповідно до листа Міністерства закордонних справ України № 72/11-612/1-81401 від 13.10.2022 «Щодо припинення дії міжнародного договору» - Протокол про встановлення дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією припинив свою дію 24 лютого 2022 року.
На виконання вимог вимог ст. 135 КПК України, 04.09.2025 року на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, опубліковано повістки про виклик ОСОБА_6 до слідчого управління ГУНП в АР Крим та м. Севастополі на 08.09.2025 року, 09.09.2025 року, 10.09.2025 року для вручення повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 120250100000000167 від 03.09.2025 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України.
На визначені дати викликів, підозрюваний ОСОБА_6 до органу досудового розслідування не з'явився, про наявність поважних причин неприбуття відомостей не надав.
10.09.2025 року, відповідно до вимог ст. 135 КПК України, на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, опубліковано повідомлення про підозру ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні № 120250100000000167 від 03.09.2025 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України
На виконання вимог КПК України, у випуску газети «Урядовий кур'єр» № 185 (8110) від 10.09.2025 року розміщено повідомлення про те, що ОСОБА_6 повідомлено про підозру у кримінальному провадженні № 120250100000000167 від 03.09.2025 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України.
Згідно з ч. 9 ст. 135 КПК України, повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою - агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
У випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини, захисника (захисників) копія повістки про її виклик надсилається захиснику (захисникам).
Беручи до уваги, що згідно ч. 5 ст. 139 КПК України, ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження.
Поряд з цим, згідно відомостей Управління стратегічних розслідувань в Сумській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України підозрюваний ОСОБА_6 знаходиться на тимчасово окупованій території України, державний кордон України та адміністративний кордон із тимчасово окупованими територіями не перетинав.
15.09.2025 року, громадянина України ОСОБА_6 оголошено у розшук, здійснення розшукових заходів доручено співробітникам Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України.
Викладені обставини та повідомлена ОСОБА_6 , підозра підтверджується сукупністю доказів, отриманих в ході здійснення досудового розслідування даного кримінального провадження, у тому числі, матеріали Управління стратегічних розслідувань в Сумській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, допитом потерпілої ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 , протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімком за участі потерпілої ОСОБА_10 , відповіддю Офісу Президента України, відповіддю Вищої Ради правосуддя України щодо призначення та звільнення ОСОБА_6 , з посади судді Раздольненського районного суду Автономної Республіки Крим, відповіддю Головного центу обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, відповіддю Пенсійного фонду України, відповіддю Державної Міграційної служби України, іншими зібраними в ході досудового розслідування доказами.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, забезпечення можливості своєчасності та повноти проведення досудового слідства, виконання процесуальних дій, виявлення та фіксації слідів злочинної діяльності, а також попередження ухилення підозрюваного від слідства.
Крім доказів, які свідчать про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри, в ході досудового розслідування не зникли фактичні дані, які вказують на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Так, встановлено, що громадянин України ОСОБА_6 зареєстрований та постійно проживає на тимчасово окупованій території України АР Крим, майна та роботи на материковій частині України не має, натомість має постійне джерело доходів на тимчасово окупованій території України, яке дає йому можливість необмеженого перебування у вказаному місці.
Також, підозрюваний має паспорт громадянина Російської Федерації, незаконно виданий на тимчасово окупованій території АР Крим, після початку незаконної паспортизації жителів півострова.
Крім того, ОСОБА_6 , будучи одним із так званих представників судової гілки влади Автономної Республіки Крим, має стійкі зв'язки з представниками окупаційних органів на ТОТУ АР Крим, у тому числі з так званими «правоохоронними та судовими органами Республіки Крим», що свідчить про те, що вказані особи можуть допомагати йому переховуватись від органів досудового розслідування, у тому числі на тимчасово окупованій території України чи в будівлях дипломатичних установ Російської Федерації.
При цьому, використовуючи можливості вищезазначених співробітників ОСОБА_6 , може незаконно впливати на свідків, які проживають на території АР Крим.
Викладені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_6 , може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, тобто про наявність ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також про те, що вказані ризики на момент внесення даного клопотання не зменшились.
У випадку обрання стосовно ОСОБА_6 запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, не забезпечить виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, та запобіганню вищевказаних ризиків.
У випадку обрання стосовно ОСОБА_6 запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, не забезпечить виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, та запобіганню вищевказаних ризиків.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_4 заперечував щодо задоволення клопотання, зазначив що підозрюваний ОСОБА_6 не набув статусу підозрюваного, крім того, не обізнаний щодо викликів його до суду, зокрема вважає, що клопотання є необґрунтованим.
Підозрюваний ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився. Викликався шляхом публікації судової повістки у загальнодержавному засобі масової інформації - газеті «Урядовий кур'єр», на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора.
Відповідно до ч. 8 ст. 135 КПК України, підозрюваний ОСОБА_6 вважається особою, яка належним чином повідомлена про виклик.
За таких обставин, слідчий суддя, заслухавши думки сторін кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, дійшла такого висновку.
Слідчим суддею встановлено, що згідно слідчим управлінням ІНФОРМАЦІЯ_5 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 1202501000000167 від 03.09.2025 року, за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 184 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, і повинно містити: 1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа; 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; 5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів; 7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу.
Як вбачається з долученої до матеріалів клопотання виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, слідче управління ІНФОРМАЦІЯ_5 знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, відтак, клопотання подано за правилами підсудності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Відповідно до вимог ч. 8 ст. 135 КПК України, повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Підозрюваний ОСОБА_6 належним чином повідомлений про виклик, з моменту опублікування повістки про його виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
10.09.2025 року складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України.
04.09.2025 року на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, опубліковано повістки про виклик ОСОБА_6 , до слідчого управління ГУНП в АР Крим та м. Севастополі на 08.09.2025, 09.09.2025 та на 10.09.2025 для вручення повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 120250100000000167 від 03.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України.
Постановою старшого слідчого 1 - го відділу ( з дислокацією в м. Києві) СУ ГУ НП в АР Крим та м. Севастополі майором поліції ОСОБА_11 від 15.09.2025 року, ОСОБА_6 оголошено в розшук.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, CampbellandHartleyv. theUnitedKingdom), п. 32, Series А, № 182).
Крім того, слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Виходячи з наявних в матеріалах даних, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України.
Також, слідчий суддя дійшов висновку про наявність правових підстав, з якими закон пов'язує можливість вирішення питання про обрання особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.
Згідно з ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якої підозрюється особа.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. Зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Також слідчий суддя вважає доведеним наявність такого з ризиків, як можливість з боку підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування, оскільки встановлено, що ОСОБА_6 протягом тривалого часу переховується від органів досудового розслідування та перебуває на тимчасово окупованій території.
Вирішуючи клопотання про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя відповідно до ст. 177, 178 КПК України враховує тяжкість покарання що йому загрожує у разі доведеності його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України у зв'язку з чим останній був оголошений у розшук та вважає наявними підстави для обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для запобігання його подальшим спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, у зв'язку з чим клопотання підлягає задоволенню.
Окрім цього, слідчий суддя звертає увагу на положення ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України, таким запобіжним заходом є тримання під вартою.
Згідно з ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу, строк дії такої ухвали не зазначається.
Відповідно до абзацу 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Враховуючи наведене, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.
При цьому слідчий суддя роз'яснює, що ч. 6 ст. 193 КПК України передбачено, що після затримання особи на підставі ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, постановленої в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Керуючись ст. 177, 178, 183, 193, 309, КПК України, слідчий суддя
клопотання старшого слідчого в ОВС криміналіста 3 відділу слідчого управління ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Обрати підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення суми застави, в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.
Після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя за участю підозрюваного розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: