17 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/9917/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.,
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року (суддя Бухтіярова М.М.) в справі № 160/9917/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області) про:
визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 13 лютого 2025 року № 047050030589 про відмову у призначені та виплаті пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 05 лютого 2025 року, та із зарахуванням періоду роботи з 13 червня 2006 року по 18 березня 2008 року, з 19 березня 2008 року по 27 лютого 2009 року, з 10 березня 2009 року по 27 лютого 2010 року, з 28 лютого 2010 року по 25 лютого 2011 року, з 26 лютого 2011 року по 30 січня 2012 року та з 31 січня 2012 року по 26 серпня 2015 року;
зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити призначення та виплату пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» із зарахуванням роботи з 13 червня 2006 року по 18 березня 2008 року, з 19 березня 2008 року по 27 лютого 2009 року, з 10 березня 2009 року по 27 лютого 2010 року, з 28 лютого 2010 року по 25 лютого 2011 року, з 26 лютого 2011 року по 30 січня 2012 року та з 31 січня 2012 року по 26 серпня 2015 року, починаючи з 05 лютого 2025 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 13.02.2025 №047050030589 про відмову в призначенні пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди його роботи з 13.06.2006 по 18.03.2008, з 19.03.2008 по 27.02.2009, з 10.03.2009 по 27.02.2010, з 28.02.2010 по 25.02.2011, з 26.02.2011 по 30.01.2012 та з 31.01.2012 по 26.08.2015.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.02.2025 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту “а» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII з урахуванням зобов'язальних вимог суду та правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ГУ ПФУ в Харківській області просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга містить виклад підстав, за яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії, та нормативне регулювання спірного питання, повторюючи зміст рішення про відмову у призначенні пенсії.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований паспортом громадянина України НОМЕР_1 , виданого 02.03.2018, орган, що видав 1221; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
05.02.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років.
За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення від 13.02.2025 №047050030589 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років.
Означене рішення обґрунтоване наступним.
Вік заявника: 43 роки 04 місяця 00 днів. Загальний страховий стаж становить: 07 років 10 місяця 01 день. Стаж за вислугу років: 11 років 10 місяців 29 днів. Відповідно до пункту “ж» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» із змінами із Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», який набув чинності з 01.01.2016 передбачено, що право на пенсію за вислугою років мають артисти театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів при стажі творчої діяльності від 20 до 25 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №583 (із змінами внесеними Постановою від 14.03.2018 року № 161) затверджено Перелік посад артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку. Згідно із зазначеним Переліком відповідно до пункту 1 право на пенсію за вислугу років мають за наявності стажу творчої діяльності на посадах, передбачених у цьому пункті, не менше 20 років: зокрема, артисти балету та балету на льоду; артисти цирків і концертних організацій: гімнасти, мотовелофігурісти, еквілібристи, балансери, акробати, наїзники, дресирувальники диких звірів, борці, клоуни (каверні), які виконують номери жанрів циркового мистецтва, що дають право на пенсію за вислугу років, силові жонглери, ліліпути-артисти всіх найменувань. Пенсія за вислугу років призначається та виплачується при звільненні з роботи. За доданими документами до страхового зараховано всі періоди.
Прийняте рішення: відмовити в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення», у зв'язку із відсутністю необхідного спеціального стажу за вислугу років.
Відповідно до роздруківки розрахунку стажу з урахуванням особливостей трудової діяльності та перетину періодів (форма РС-право) номер ПС: 047050030589 на дату звернення 05.02.2025 страховий стаж позивача становить 7 років 10 місяців 1 день, до якого зараховано наступні періоди:
з 01.09.1996 по 25.06.1999 - навчання у вищих/середніх навчальних закладах - 2 роки 9 місяців 25 днів;
з 01.09.2000 по 30.09.2002 - 2 роки 1 місяць 0 днів;
з 15.10.2002 по 31.12.2003 - артисти (20 років) - 1 рік 2 місяці 17 днів;
з 01.01.2005 по 12.06.2006 - артисти (20 років) - 0 років 11 місяців 3 дні;
з 01.09.2015 по 31.12.2018 - артисти (20 років) - 0 років 6 місяців 1 день;
з 01.09.2019 по 28.02.2022 - артисти (20 років) - 0 років 2 місяці 12 днів;
з 01.04.2022 по 31.12.2024 - артисти (20 років) - 0 років 1 місяць 3 дні.
У листі від 26.03.2025 №0400-010307-8/60969 на адвокатський запит адвоката Хомича І. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу та стажу за вислугу років періодів роботи відповідно до довідки від 28.03.2023 №БМЦ-05-323/230, яка видана Державним унітарним підприємством міста Москви “Великого московського державного цирку на проспекті Вернадського», з 13.06.2006 по 18.03.2008, з 19.03.2008 по 27.02.2009, з 10.03.2009 по 27.02.2010, з 28.02.2010 по 25.02.2011, з 26.02.2011 по 30.01.2012 та з 31.01.2012 по 26.08.2015, оскільки з 13.03.1992 Україна вийшла з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, якою було передбачено для зарахування для визначення права на пенсію трудового стажу громадянам держав - учасниць Угоди, набутого на території будь-якої із цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цією Угодою. Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 Україна вийшла із зазначеної Угоди.
Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_2 від 04.09.2000, позивач з 13.06.2006 прийнятий на посаду артиста-гімнаста 16 розряду ЕТС в номері “Гімнасти на турніках» (далі мовою оригіналу) Федерального унитарного Государственного унитарного предприятия города Москвы “Большой Московский государственный цирк на проспекте Вернадского» (запис №7); з 18.03.2008 звільнений за ініціативою робітника (запис №8).
Подальші записи трудової книжки серії НОМЕР_2 від 04.09.2000 датовані з 01.01.2019.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем разом із трудовою книжкою серії НОМЕР_2 до заяви про призначення пенсії надавалась також трудова книжка серії НОМЕР_3 .
Згідно із трудовою книжкою серії НОМЕР_3 від 19.03.2008 позивач з 19.03.2008 - прийнятий на посаду артиста-гімнаста 16 розряду ЕТС в номері “Гімнасти на турніках Н.Леонтьєва» (далі мовою оригіналу) Федерального унитарного Государственного унитарного предприятия города Москвы “Большой Московский государственный цирк на проспекте Вернадского» (запис №1); з 27.02.2009 - звільнений за закінченням строку трудового договору (запис №2); з 10.03.2009 - прийнятий на посаду артиста-гімнаста 1 категорії в номері “Гімнасти на турніках Н.Леонтьєва» (далі мовою оригіналу) Федерального унитарного Государственного унитарного предприятия города Москвы “Большой Московский государственный цирк на проспекте Вернадского» (запис №3); з 27.02.2010 - звільнений за закінченням строку трудового договору (запис №5); з 28.02.2010 - прийнятий на посаду артиста-гімнаста вищої категорії в номері “Гімнасти на турніках Н.Леонтьєва» (далі мовою оригіналу) Федерального унитарного Государственного унитарного предприятия города Москвы “Большой Московский государственный цирк на проспекте Вернадского» (запис №6); з 25.02.2011 - звільнений за закінченням строку трудового договору (запис №7); з 26.02.2011 - прийнятий на посаду артиста-гімнаста вищої категорії в номері “Гімнасти на турніках Н.Леонтьєва» (далі мовою оригіналу) Федерального унитарного Государственного унитарного предприятия города Москвы “Большой Московский государственный цирк на проспекте Вернадского» (запис №8); з 30.01.2012 - звільнений за закінченням строку трудового договору (запис №9);з 31.01.2012 - прийнятий на посаду артиста-гімнаста вищої категорії в номері “Гімнасти на турніках Н.Леонтьєва» (далі мовою оригіналу) Федерального унитарного Государственного унитарного предприятия города Москвы “Большой Московский государственный цирк на проспекте Вернадского» (запис №10); з 26.08.2015 - звільнений за закінченням строку трудового договору (запис №11).
Врахувавши, що записи трудових книжок в частині спірних періодів оформлені у відповідності до вимог законодавства, містять номери та дати наказів про прийняття на роботу та звільнення, завірені підписом уповноважених осіб та печаткою підприємства, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудових книжок позивача в частині спірних періодів містять неправдиві або недостовірні відомості, а також відсутність зауважень щодо записів трудової книжки серії НОМЕР_2 та трудової книжки серії НОМЕР_3 в частині вказаних періодів, відсутність обґрунтування причин не врахування відомостей в трудових книжках в частині спірних періодів роботи позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про підтвердження зайнятості позивача у період з 13.06.2006 по 18.03.2008, з 19.03.2008 по 27.02.2009, з 10.03.2009 по 27.02.2010, з 28.02.2010 по 25.02.2011, з 26.02.2011 по 30.01.2012 та з 31.01.2012 по 26.08.2015 артистом-гімнастом (далі мовою оригіналу) Федерального унитарного Государственного унитарного предприятия города Москвы “Большой Московский государственный цирк на проспекте Вернадского».
Оскільки право позивача на обрахунок стажу при призначенні пенсії, набутого на території країни-учасниці Угоди, не може пов'язуватись з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з такою країною, оскільки у спірні періоди роботи позивача в Російській Федерації (що підтверджено записами трудових книжок) вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав, а за наявності чинних, у періодах роботи позивача, положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не має нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні вказаних періодів роботи на території РФ до стажу, що надає право на пенсійне забезпечення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач ГУ ПФУ в Харківській області, відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи позивача з 13.06.2006 по 18.03.2008, з 19.03.2008 по 27.02.2009, з 10.03.2009 по 27.02.2010, з 28.02.2010 по 25.02.2011, з 26.02.2011 по 30.01.2012 та з 31.01.2012 по 26.08.2015, діяв протиправно, та також про протиправність рішення від 13.02.2025 №047050030589.
З метою відновлення порушеного права суд першої інстанції вважав за необхідне зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області зарахувати до страхового стажу вказаних спірних періодів його роботи.
Суд першої інстанції вказав, що оскільки обрахунок стажу, що враховується у призначенні пенсії, є дискреційним повноваженням пенсійного органу, а ГУ ПФУ в Харківській області протиправно відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за вислугу року, матеріали справи не містять доказів обрахунку страхового стажу з урахуванням зобов'язальних вимог суду, зважаючи на дискрецію пенсійного органу в питаннях обрахунку стажу (в тому числі спеціального), необхідного для призначення пенсії, суд першої інстанції з метою належного та ефективного захисту прав позивача вважав за необхідне зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області повторно розглянути заяву позивача від 05.02.2025 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту “ж» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» з урахуванням зобов'язальних вимог суду та правової оцінки, наданої судом у рішенні, тому задовольнив ці позовні вимоги частково.
Суд визнає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_1 05 лютого 2025 року звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років.
Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області, яке прийнято за принципом екстериторіальності, від 13 лютого 2025 року №047050030589 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років з підстав відсутності необхідного спеціального стажу.
У рішенні вказано, що страховий стаж становить 07 років 10 місяців 01 день, стаж за вислугу років - 11 років 10 місяців 29 днів.
Спірним у цій справі є питання наявності правових підстав для відмови у призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу (20 років).
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавст-вом, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному стра-хуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
За змістом частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному стра-хуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи пер-соніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяль-ності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передба-чених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За положеннями частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Пунктом 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Зако-ном України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», який набрав чинності 11 жовтня 2017 року, розділ XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV доповнено пунктом 2? наступного змісту: «Особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України».
Тобто, пенсія за вислугу років згідно із нормами Закону України «Про пенсійне забез-печення» призначається за умови наявності у особи станом на 11 жовтня 2017 року визначе-ного Законом України «Про пенсійне забезпечення» страхового і спеціального стажу.
За змістом статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) одним із видів державних пенсій є пенсії за вислугу років.
Згідно зі статтею 51 Закону № 1788-ХІІ пенсія за вислугу років встановлюється окре-мим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати про-фесійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Відповідно до частини другої статті 7 Закону № 1788-ХІІ пенсії за вислугу років при-значаються при залишенні роботи, яка дає право на них. Їх особливістю є зменшення пен-сійного віку, необхідного для призначення, а умовою для призначення - наявність, як прави-ло, відповідного стажу роботи за спеціальністю.
Приписами статті 52 Закону № 1788-ХІІ визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема деякі категорії артистів театрів та інших театрально-видовищних підп-риємств і колективів відповідно до пункту "ж" статті 55.
Пунктом «ж» статті 55 Закону № 1788-XII в редакції, що діяла до внесення змін Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII (далі - Закон № 213-VIII) та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII (далі - Закон № 911-VIII), було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають артисти театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів при стажі творчої діяльності від 20 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII до пункту «ж» статті 55 Закону № 1788-ХІІ внесено зміни, за якими право на пенсію за вислугу років мають:
артисти театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів при стажі творчої діяльності від 20 до 35 років за переліком та у порядку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку, але не раніше досягнення 55 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають артисти театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів:
які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацом першим цього пункту;
1971 року народження і старші за наявності стажу творчої діяльності, передбаченого абзацом першим цього пункту, та після досягнення ними віку, встановленого абзацами тринадцятим - двадцять п'ятим пункту "е" цієї статті.
Рішенням Конституційного Суду України від 04 червні 2019 року у справі № 1-13/2018 (1844/16, 3011/16) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII.
Відповідно до статті 152 Конституції України закони, статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України», починаючи з 04 червня 2019 року - з дня ухвалення Конституційним Судом рішення, положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами № 213-VIII та № 911-VIII, втратили чинність.
Отже, такі обов'язкові умови для призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788-ХІІ, як досягнення певного віку та наявність стажу роботи, мають застосовуватися з урахуванням Рішення Конституційного суду України від 04 червня 2019 року №2-р/2019, виходячи з принципу правової визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Виходячи з розрахунку стажу з урахуванням особливостей трудової діяльності та перетину періодів (форма РС-право) номер ПС 047050030589 на дату звернення 05 лютого 2025 року страховий стаж позивача становить 7 років 10 місяців 1 день, до якого зараховано наступні періоди:
з 01.09.1996 по 25.06.1999 - навчання у вищих/середніх навчальних закладах - 2 роки 9 місяців 25 днів;
з 01.09.2000 по 30.09.2002 - 2 роки 1 місяць 0 днів;
з 15.10.2002 по 31.12.2003 - артисти (20 років) - 1 рік 2 місяці 17 днів;
з 01.01.2005 по 12.06.2006 - артисти (20 років) - 0 років 11 місяців 3 дні;
з 01.09.2015 по 31.12.2018 - артисти (20 років) - 0 років 6 місяців 1 день;
з 01.09.2019 по 28.02.2022 - артисти (20 років) - 0 років 2 місяці 12 днів;
з 01.04.2022 по 31.12.2024 - артисти (20 років) - 0 років 1 місяць 3 дні.
Листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 26 березня 2025 року №0400-010307-8/60969 повідомлено про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу та стажу за вислугу років періодів роботи відповідно до довідки від 28 березня 2023 року №БМЦ-05-323/230, яка видана Державним унітарним підприємством міста Москви «Великий московський державний цирк на проспекті Вернадського», з 13.06.2006 по 18.03.2008, з 19.03.2008 по 27.02.2009, з 10.03.2009 по 27.02.2010, з 28.02.2010 по 25.02.2011, з 26.02.2011 по 30.01.2012 та з 31.01.2012 по 26.08.2015, оскільки Україна вийшла з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, якою було передбачено для зарахування для визначення права на пенсію трудового стажу громадянам держав - учасниць Угоди, набутого на території будь-якої із цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цією Угодою. Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 Україна вийшла із зазначеної Угоди.
Трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 від 04 вересня 2000 року містить записи про прийняття позивача з 13 червня 2006 року посаду артиста-гімнаста 16 розряду ЕТС в номері «Гімнасти на турніках» Федерального унітарного державного унітарного підприємства міста Москви «Великий Московський державний цирк на проспекті Вернадського» (запис №7); з 18 березня 2008 року звільнений за ініціативою робітника (запис №8).
Подальші записи трудової книжки серії НОМЕР_2 зроблені з 01 січня 2019 року.
Позивачем разом із трудовою книжкою серії НОМЕР_2 до заяви про призначення пенсії надавалась трудова книжка серії НОМЕР_3 .
Трудова книжка серії НОМЕР_3 від 19 березня 2008 року містить записи про наступні періоди роботи позивача:
з 19 березня 2008 року прийнятий на посаду артиста-гімнаста 16 розряду ЕТС в номері «Гімнасти на турніках Н.Леонтьєва» Федерального унітарного державного унітарного підприємства міста Москви «Великий Московський державний цирк на проспекті Вернадського» (запис №1);
з 27 лютого 2009 року звільнений за закінченням строку трудового договору (запис №2);
з 10 березня 2009 року прийнятий на посаду артиста-гімнаста 1 категорії в номері «Гімнасти на турніках Н.Леонтьєва» Федерального унітарного державного унітарного підприємства міста Москви «Великий Московський державний цирк на проспекті Вернадського» (запис №3);
з 27 лютого 2010 року звільнений за закінченням строку трудового договору (запис №5);
з 28 лютого 2010 року прийнятий на посаду артиста-гімнаста вищої категорії в номері «Гімнасти на турніках Н.Леонтьєва» Федерального унітарного державного унітарного підприємства міста Москви «Великий Московський державний цирк на проспекті Вернадського» (запис №6);
з 25 лютого 2011 року звільнений за закінченням строку трудового договору (запис №7);
з 26 лютого 2011 року - прийнятий на посаду артиста-гімнаста вищої категорії в номері «Гімнасти на турніках Н.Леонтьєва» Федерального унітарного державного унітарного підприємства міста Москви «Великий Московський державний цирк на проспекті Вернадського» (запис №8);
з 30 січня 2012 року звільнений за закінченням строку трудового договору (запис №9);
з 31 січня 2012 року прийнятий на посаду артиста-гімнаста вищої категорії в номері «Гімнасти на турніках Н.Леонтьєва» Федерального унітарного державного унітарного підприємства міста Москви «Великий Московський державний цирк на проспекті Вернадського» (запис №10);
з 26 серпня 2015 року звільнений за закінченням строку трудового договору (запис №11).
Довідкою від 28 березня 2023 року № БМЦ-05-323/230 Державного унітарного підприємства міста Москви «Великий Московський державний цирк на проспекті Вернадського» підтверджено періоди роботи позивача артистом-гімнастом з 13.06.2006 по 18.03.2008, з 19.03.2008 по 27.02.2009, з 10.03.2009 по 27.02.2010, з 28.02.2010 по 25.02.2011, з 26.02.2011 по 30.01.2012 та з 31.01.2012 по 26.08.2015.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення» затверджено, зокрема, Перелік посад артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку (далі - Перелік).
Пунктом 1 Переліку установлено, що право на пенсію за вислугу років за наявності? стажу? ?творчої? ?діяльності? на? посадах, передбачених у цьому пункті, не менше 20 років, мають артисти цирків і концертних організацій: гімнасти, мотовелофігуристи, еквілібристи,? балансери,? ?акробати,? ?наїзники, дресирувальники? ?диких? звірів,? борці,? клоуни? ?(коверні),? які виконують номери жанрів циркового мистецтва,?? що дають право? на пенсію за вислугу років, силові жонглери, ліліпути - артисти всіх найменувань.
Враховуючи записи трудової книжки позивача, довідки від 28 березня 2023 року № БМЦ-05-323/230 Державного унітарного підприємства міста Москви «Великий Московський державний цирк на проспекті Вернадського», наведені правові норми, суд погоджує висновок суду першої інстанції про підтвердження спірних періодів роботи позивача артистом цирку (гімнастом) для цілей визначення права на пенсію за вислугу років (не менше 20 років).
Фактично зазначені періоди не зараховані до страхового та спеціального стажу позивача у зв'язку з виходом України з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 року у місті Москві.
Частиною першою статті 4 Закону № 1058-IV передбачено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року № 1906-IV укладені й належним чином ратифіковані міжнародні договори України є невід'ємною частиною національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладання якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.
13 березня 1992 року в місті Москва підписано Азербайджаном, Російською Федерацією, Білоруссю, Таджикистаном, Вірменією, Туркменістаном, Казахстаном, Узбекистаном, Киргизстаном, Україною та Молдовою Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка базується на територіальному принципі.
Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода від 13 березня 1992 року) визначено, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 5 Угоди від 13 березня 1992 року встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод.
Згідно зі статтею 6 Угоди від 13 березня 1992 року призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди здійснюється за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільговій основі і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, отриманий на території будь-якої із цих країн, а також на територіях колишнього СРСР за час до вступу в силу даної Угоди (пункти 1, 2 статті 6).
Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах-учасницях Угоди введена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії (пункт 3 статті 6 вказаної Угоди).
Крім того, відповідно до положень Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14 січня 1993 року (далі - Угода від 14 січня 1993 року), а саме статті 6, працівники Сторони виїзду, які працюють на території Сторони працевлаштування, користуються правами та виконують обов'язки, що встановлені трудовим законодавством Сторони працевлаштування (включаючи питання трудових відносин, колективних договорів, оплати праці, режиму робочого часу та часу відпочинку, охорони та умов праці та інші). Трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво та інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Статтею 7 Угоди від 14 січня 1993 року встановлено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.
Статтею 11 цієї ж Угоди встановлено, що необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Відповідно до частини третьої статті 6 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15 квітня 1994 року, ратифікованої Законом України № 290/95-ВР від 11 липня 1995 року, працівники користуються правами і виконують обов'язки, встановлені трудовим законодавством сторони працевлаштування.
Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав N 01-1/2-07 від 26 березня 2008 року визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди від 13 березня 1992 року встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.
Отже, наведенні положення Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, гарантуючи захист прав громадян у сфері пенсійного забезпечення, стосуються призначення пенсії та передбачають, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються лише при призначенні пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а, від 16 квітня 2020 року у справі №555/2250/16-а від 17 червня 2020 року у справі №646/1911/17, від 21 лютого 2020 року у справі № 291/99/17 та від 06 липня 2020 року у справі № 345/9/17.
Згідно з частиною першою статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
23 грудня 2022 року набрав чинності Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» від 01 грудня 2022 року № 2783-IX, яким Україна вийшла з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР.
Разом з тим, не зарахований відповідачем до страхового стажу період роботи в Російській Федерації відноситься до періоду, коли приведені вище угоди були чинними для України, тому зазначені періоди мають бути зараховані до страхового стажу позивача.
Крім того, спірні періоди роботи позивача в Російській Федерації підтверджуються записами трудової книжки, тому мають бути зараховані до страхового стажу.
Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення у випадку повної, часткової, тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Позивач як громадянин України за умови підтвердження трудового стажу наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав, що узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 28 серпня 2018 року у справі №175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17 та від 27 лютого 2019 року у справі № 423/3544/16-а.
Підсумовуючи викладене, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність не зарахування до страхового та спеціального стажу позивача спірних періодів роботи та, відповідно, про протиправність рішення про відмову у призначенні пенсії.
Суд звертає увагу, що судом першої інстанції допущена описка в абзаці четвертому резолютивної частини рішення в частині зазначення пункту статті 55 Закону № 1788-ХІІ, проте ця описка не призвела до неправильного вирішення справи та має бути виправлена судом першої інстанції в порядку статті 253 КАС України.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року в справі № 160/9917/25 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року в справі № 160/9917/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 17 грудня 2025 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 17 грудня 2025 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко