17 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 199/8791/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.,
суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2025 року (суддя Богун О.О.) в справі № 199/8791/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №798 від 24 жовтня 2024 року про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляду штрафу у розмірі 17000,00 грн.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Зазначає, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з формулюванням порушення «не став своєчасно на військовий облік», в той же час порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку має склад адміністративного правопорушення за спеціальною нормою - ст. 210 КУпАП, а не 210-1 КУпАП, яка визначає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Звертає увагу, що в матеріалах справи наявна копія протоколу про адміністративне правопорушення від 23.10.2024 (долучена із додатковими поясненнями від 23.12.2024), який не мав номеру та був складений за ч. 3 ст. 210 КУпАП, а не за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, тому протокол про адміністративне правопорушення від 23.10.2024, який містить номер « 798» є недопустимим та недостовірним доказом, оскільки інформація у ньому була змінена відповідачем після складання самого протоколу про адміністративне правопорушення від 23.10.2024 за ст. 210 КУпАП за участю позивача.
Крім того, зауважує, КУпАП в редакції від 10.03.2017, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (взяття позивача на облік у м. Дніпро як внутрішньо переміщеної особи), взагалі не містив частини третьої статті 210-1, що виключає можливість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки норма закону не має зворотної дії у часі.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 24.10.2024 року відносно позивача складено постанову про адміністративне правопорушення №798, в якій зазначено, що позивач в порушення Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників військовозобов'язаних та резервістів, затверджених ПКМУ №1487 від 30.12.2022 р. (зі змінами), ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», п. 6 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не став своєчасно на військовий облік в особливий період, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Дії громадянина ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП як порушення військовозобов'язаним правил військового обліку, яке вчинено в особливий період. Вказані обставини правопорушення зафіксовані протоколом про адміністративне правопорушення від 23.10.2024 року.
Суд першої інстанції вважав, що оскільки ОСОБА_1 , будучи військовозобов'язаним, в особливий період, не став своєчасно на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання, тому в його діях наявний склад правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Суд визнає висновок суду першої інстанції неправильним, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився у 1983 році.
23 жовтня 2024 року відносно ОСОБА_1 складено протокол № 798 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (а.с. 39), відповідно до якого ОСОБА_1 в порушення Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року, частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», пункту 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не став своєчасно на військовий облік в особливий період, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.
Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 798 від 24 жовтня 2024 року на ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 17000,00 грн (а.с. 41-42).
За змістом цієї постанови ОСОБА_1 в порушення Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року, частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», пункту 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не став своєчасно на військовий облік в особливий період, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП як порушення військовозобов'язаним правил військового обліку, яке вчинено в особливий період.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Статтею 210-1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 09 травня 2024 року №3696-IX (далі - Закон № 3696-ІХ), який набув чинності 19 травня 2024 року, стаття 210-1 КУпАП викладені в такій редакції:
«Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію -
тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, -
тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період -
тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України № 303/2014 від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію» оголошено про проведення часткової мобілізації, а отже з цього періоду в Україні діє особливий період.
Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ в Україні введено воєнний стан.
З цієї дати діє воєнний стан, а тому порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є підставою для притягнення до відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Разом з тим, статтею 210 КУпАП установлена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
За частиною третьою статті 210 КУпАП кваліфікується вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За приписами частини сьомої статті 1 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Відповідно до частини дев'ятої статті 1 Закону 2232-ХІІ щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;
призовники - особи, які взяті на військовий облік;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.
Згідно з частинами першою - п'ятою статті 33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Загальне керівництво роботою, пов'язаною з організацією та веденням військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, контроль за станом цієї роботи в центральних та місцевих органах виконавчої влади, інших державних органах (крім Служби безпеки України та розвідувальних органів України), органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форми власності здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами (підрозділами) Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, розвідувальними органами України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, правоохоронними органами спеціального призначення, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.
Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Військовий облік військовозобов'язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.
Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 37 Закону № 2232-ХІІ врегульовано питання взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього.
Так, за положеннями частини першої статті 37 Закону № 2232-ХІІ взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України:
1) на військовий облік призовників (крім Служби безпеки України, розвідувальних органів України) віком до 25 років:
які за рішенням комісії з питань взяття на військовий облік пройшли медичний огляд;
які є призовниками, що прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання;
які набули громадянство України;
які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань, якщо раніше не перебували на військовому обліку;
які припинили альтернативну (невійськову) службу достроково і відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" підлягають взяттю на військовий облік призовників;
які відраховані із закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти та не пройшли базову загальновійськову підготовку;
2) на військовий облік військовозобов'язаних:
які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву;
призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону;
які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних;
військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання;
які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов'язаних;
зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України;
які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби;
які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників;
які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі;
які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку;
які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань;
3) на військовий облік резервістів:
які зараховані до військового оперативного резерву;
які уклали контракт про проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України та інших військових формувань;
резервісти, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України на нове місце проживання.
Громадянам України, взятим на військовий облік, роз'яснюються права та обов'язки, правила військового обліку та відповідальність за порушення цих правил.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (далі - Порядок № 1487).
Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів є додатком № 2 до Порядку № 1487 (далі - Правила).
Підпунктом пункту 1 Правил передбачено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні:
перебувати на військовому обліку:
за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад;
за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності.
Як вказано вище, за змістом постанови № 798 від 24 жовтня 2024 року про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 в порушення Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року, частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», пункту 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не став своєчасно на військовий облік в особливий період, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП як порушення військовозобов'язаним правил військового обліку, яке вчинено в особливий період.
Адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку установлена статтею 210 КУпАП, тоді як статтею 210-1 КУпАП установлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Таким чином, об'єктивна сторона правопорушення, викладена в оскарженій позивачем постанові, не відповідає диспозиції статті 210-1 КУпАП.
У статті 9 КУпАП законодавцем надано поняття адміністративного правопорушення, відповідно до якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 283 КУпАП, яка визначає зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення, постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
У зв'язку з відсутністю в постанові 798 від 24 жовтня 2024 року об'єктивної сторони складу адміністративного порушення, передбаченого частиною третьої статті 210-1 КУпАП, ця постанова є протиправною, оскільки у постанові не наведено будь-яких дій позивача, які б утворювали склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП.
Судом першої інстанції не враховано наведеного, не надана оцінка підставам позову, що потягло за собою неправильне вирішення справи.
Судом не надається оцінка іншим доводам апелянта, позаяк неправильна юридична кваліфікація є достатньою підставою для скасування оскарженої позивачем постанови.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що не доведеними є обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
Відповідно до частин першої та шостої статті 139 КАС України суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1252,20 грн, з яких 484,48 грн - судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, 767,72 грн - судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги.
Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з частиною третьою статті 272 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2025 року в справі № 199/8791/24 задовольнити.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2025 року в справі № 199/8791/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення скасувати.
Ухвалити в справі № 199/8791/24 нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення №798 від 24 жовтня 2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьої статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною третьої статті 210-1 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1252 (одна тисяча двісті п'ятдесят дві) грн 20 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 17 грудня 2025 року та відповідно до частини третьої статті 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 17 грудня 2025 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов