17 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/10713/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.,
суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2025 року (суддя Маковська О.В.) в справі № 160/10713/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФУ в м. Києві) про:
визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 17 січня 2024 року №262840019701 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2;
зобов'язання ГУ ПФУ в м. Києві призначити, нарахувати та виплатити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 11.01.2024;
визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо не врахування до загального страхового стажу періоду роботи з 12 вересня 1988 року по 07 серпня 1995 року;
зобов'язання ГУ ПФУ в м. Києві врахувати до загального страхового стажу період роботи з 12 вересня 1988 року по 07 серпня 1995 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Апелянт зауважує, що як при зверненні за призначенням пенсії безпосередньо до органів ПФУ, так і засобами вебпорталу ПФУ, бланк самої заяви формується автоматично системою Пенсійного фонду, та не містить полів чи граф, де пенсіонер власноручно щось заповнює чи вказує вид пенсії. Сформована заява лише підписується особою, яка звертається за призначенням пенсії (власноручно, або з використанням ЕЦП, якщо звернення відбулось засобами вебпорталу ПФУ).
Таким чином, позивач був позбавлений фактичної можливості вказати у заяві посилання на положення статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» чи зазначити про пенсію за віком на пільгових умовах, хоча звернувся за призначенням пенсії за віком з пільговим зниженням віку, як це визначено законом.
При цьому звертає увагу, що Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 22-1 від 25.11.2005 не передбачено окремого виду заяви чи окремого виду пенсії для осіб, які працювали на роботах передбачених Списком 2 та достроково звертаються за призначенням пенсії за віком, а наявність чи відсутність підстав для зниження пенсійного віку (60 років), тобто, фактично наявність чи відсутність у позивача необхідного пільгового стажу роботи за Списком 2, мали встановити органи ПФУ при прийнятті рішення про наявність підстав чи відсутність підстав для призначення пенсії.
Натомість органи ПФУ та суд першої інстанції підійшли до розгляду заяви про призначення пенсії та позовної заяви виключно з формальної точки зору, здійснили безпідставні посилання на неіснуючий не передбачений законом вид пенсії, не надавши належної оцінки доводам позивача, не здійснюючі аналіз документів позивача та наявного пільгового стажу роботи за Списком 2.
Позивачем на підтвердження наявності пільговою стажу відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 114 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п. п. 1, 3, 20 Порядку підтвердження трудовою стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній надано достатні та необхідні документи, з яких вбачається наявність у позивача 10 років 7 місяців 29 днів пільгового стажу роботи за Списком №2.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 11.01.2024 у віці 57 років звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком, яка відповідно до принципу екстериторіальності передана на розгляд до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.
Рішенням від 17.01.2024 №262840019701 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком.
В рішенні зазначено, що пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) становить 60 років. Вік заявника 57 років. необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону №1058 становить 31 рік. Страховий стаж особи становить 22 роки 05 місяців 25 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 12.09.1988 по 07.08.1995, оскільки запис про звільнення завірено печаткою, яка не читається.
В рішенні наголошено, що документів, які підтверджували про достроковий вихід на пенсію немає, тому позивач звернувся раніше визначеного терміну, згідно Постанови правління ПФУ №33-1 від 25.11.2021.
Суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність неврахування періоду роботи з 12.09.1988 по 07.08.1995 при обчисленні позивачу загального страхового стажу, вказавши, що певні недоліки у заповненні трудової книжки не позбавляють його права на отримання гарантованих пенсійних виплат, а відповідач, в разі наявності сумнівів в тих чи інших документах, не позбавлений права перевірити інформацію, яка у них зазначена, як того вимагає частина 3 статті 44 Закону №1058.
Щодо відмови у призначенні пенсії з підстав не досягнення пенсійного віку суд першої інстанції вказав, що на час звернення із заявою про призначення пенсії за віком (11.01.2024) позивач досяг повних 57 років та не досяг 60 років, що не дає права на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд першої інстанції відхилив посилання позивача на положення статті 114 Закону №1058, оскільки дана стаття регулює питання пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників, а в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а тому посилання позивача на положення статті 114 Закону №1058 вважав необґрунтованими.
Не зважаючи на те, що відповідачем протиправно не зараховано до загального страхового стажу позивача спірний період роботи, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не має права на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058, оскільки на момент звернення із відповідною заявою не досяг необхідного пенсійного віку - 60 років.
Суд визнає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_2 11 січня 2024 року звернувся до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, яким заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності, від 17 січня 2024 року №262840019701 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком.
В рішенні зазначено, що пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», становить 60 років. Вік заявника - 57 років, необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону, становить 31 рік, страховий стаж особи становить 22 роки 05 місяців 25 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 12 вересня 1988 року по 07 серпня 1995 року, оскільки запис про звільнення завірено печаткою, яка не читається.
В рішенні вказано, що документів, які підтверджували про достроковий вихід на пенсію, немає, тому позивач звернувся раніше визначеного терміну, згідно постанови правління ПФУ №33-1 від 25.11.2021.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом другим частини другої статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Відповідно до статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Як вказано вище, підставою відмови позивачу для призначення пенсії вказано недосягнення пенсійного віку, установленого статтею 26 Закону №1058-IV, - 60 років.
При цьому суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ініціював питання про призначення саме пенсії за віком.
Дійсно, у заяві про призначення пенсії від 11 січня 2024 року ОСОБА_1 просив призначити пенсію за віком (а.с.66зв).
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1) (далі - Порядок № 22-1).
Пунктом 1.1 Порядку № 22-1 установлено, що заява про призначення, перерахунок, поновлення, продовження пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4); заява про припинення виплати пенсії у зв'язку з тимчасовим проживанням за кордоном (додаток 9) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Форма заявив про призначення/перерахунок є додатком 1 до Порядку №22-1.
При цьому форма заяви містить графу «вид пенсії».
За змістом частини першої статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно зі статтею 10 Закону № 1058-IV особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за її вибором.
Отже, Законом № 1058-IV визначено три виду пенсійних виплат, зокрема, пенсія за віком, а пенсія за віком на пільгових умовах є різновидом пенсії за віком, на такий вид пенсії мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При цьому цим законом визначено умови, за наявності яких призначається пенсія за віком зі зменшенням пенсійного віку.
Порядком № 22-1 визначено перелік документів, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах підпункт 5 пункту 2.1):
довідка про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи (у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктами 1-6, 8 частини другої, частиною третьою статті 114 Закону та пунктом 23 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону). У разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника пільговий стаж підтверджується комісією з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, згідно з Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року № 18-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 року за № 1231/13105 (далі - Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії). Орган, що призначає пенсію, додає рішення цієї комісії;
документи про проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» (для зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періодів роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 або із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, після 21 серпня 1992 року);
для жінок, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятьох і більше дітей,- документи, які підтверджують народження і виховання дитини до чотирнадцятирічного віку, та про зайнятість на постійній роботі у сільськогосподарському виробництві (при призначенні пенсії згідно з пунктом 7 частини другої статті 114 Закону).
Позивачем не надавались разом із призначенням пенсії за віком документи, зазначені у підпункті 5 пункту 2.1 Порядку №22-1.
Отже, враховуючи, що позивачем не надавались разом із заявою про призначення пенсії за віком документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а в заяві про призначення пенсії позивачем ініційоване питання про призначення пенсії за віком, зважаючи на недосягнення позивачем пенсійного віку, установленого статтею 26 Закону №1058-IV, суд погоджує висновок суду першої інстанції про правомірність відмови позивачу у призначенні пенсії за віком через недосягнення пенсійного віку.
У спростування доводів апелянта суд зауважує, що саме особа, яка звертається за призначенням пенсії, має визначити умови пенсійного забезпечення, на яких має бути призначена пенсія, тому не зазначення у заяві про призначення пенсії наявності таких умов (не зазначення норми закону, яка передбачає пільгове пенсійне забезпечення, або найменування відповідного списку), не подання документів, які б свідчили про наявність у позивача права на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, на надавало органу Пенсійного фонду підстав для розгляду заяви позивача у контексті наявності підстав для призначення позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Судом не надається оцінка доводам позивача про наявність у нього пільгового стажу, адже підставою відмови позивачу у призначенні пенсії слугував висновок про недосягнення ним пенсійного віку, тому наявність чи відсутність пільгового стажу не має значення у питанні визначення права на пенсію за заявою від 11 січня 2024 року.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2025 року в справі №160/10713/24 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2025 року в справі №160/10713/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 17 грудня 2025 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 17 грудня 2025 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов