Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
17.12.2025 р. справа №520/31320/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом
ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - відповідач, владний суб'єкт, орган публічної адміністрації)
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.10.2025 №ФХ-95602/13511/С; 2) зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 01.02.2023 з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України №2262-ХІІ, статті 9 Закону України №2011-XII та з врахуванням положень Постанови №704, згідно оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.10.2025 №ФХ-95602/13511/С зі збереженням показника розміру пенсії 90% грошового забезпечення без обмеження граничним розміром без застосування при перерахунку та виплаті пенсії Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання рішень».
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що унаслідок вчинення органом публічної адміністрації протиправного управлінського волевиявлення не одержує пенсію у належному розмірі.
Відповідач із поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що пенсія обчислена правильно та виплачується у повному розмірі.
Суд, дослідивши доводи усіх наявних у справі процесуальних документів, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
За викладеними у позові твердженнями, заявник з 18.11.1993р. отримує від ГУ ПФУ в Харківській області пенсію у порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 90% грошового забезпечення, обліковується як пенсіонер по лінії Міністерства оборони України.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 у справі №520/15685/25 було визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх), які полягають в перерахунку пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), виходячи з 70% грошового забезпечення, визначеного за оновленою довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11.10.2024 №ФХ-95602 відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 по справі №520/1457/25, з 01.02.2022 з обмеженням її граничним розміром. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх) перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсію за оновленою довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11.10.2024 №ФХ-95602 відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 по справі №520/1457/25 з урахуванням рішень Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2021 по справі №520/2962/21, від 05.04.2023 по справі №520/8794/22, від 29.10.2024 по справі №520/14746/24 з 01.02.2022 виходячи з показника 90% грошового забезпечення без обмеження граничним розміром.
На виконання вказаного рішення суду відповідачем проведено перерахунок пенсії заявника виходячи з 90% грошового забезпечення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2025р. у справі №520/15779/25 було визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), які полягають у відмові ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) підготувати та надати до Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2023 (з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини). Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за відповідною посадою станом на 01.01.2023 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262- XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням відомостей про фактично виплачені в цей місяць середні розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, виходячи з визначених окладів, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2023 пенсії ОСОБА_1 .
Компетентним на видачу довідок про поточне грошове забезпечення органом - ІНФОРМАЦІЯ_3 на виконання рішення суду відносно заявника було складено довідку про грошове забезпечення станом на 01.01.2023р. у розрізі компонентів: 1) оклад за посадою - 5.800,00 грн., 2) оклад за військовим званням - 1.930,00 грн., 3) надбавка за вислугу років (50%) - 3.865,00грн., 4) надбавка за особливості проходження служби (65%) - 7.536,75 грн., 5) надбавка за службу в умовах режимних обмежень (15%) - 870,00 грн; 6) надбавка за кваліфікацію (7%) - 406,00 грн; 7) премія 184% - 10.672,00 грн., а загалом - 31.079,75 грн. (довідка від 15.10.2025р. №ФХ-95602/3511/с).
Заявником через представника перед органом публічної адміністрації було порушено питання про перерахунок власної пенсії у зв'язку із збільшення поточної винагороди за службу діючого публічного службовця та виплатою пенсії без обмеження максимальним розміром.
За згаданим зверненням листом від 19.11.2025р. №2000-0203-8/179549 пенсійним органом було вчинено відмову.
Станом на 01.02.2023р. суб"єкт владних повноважень обчислив пенсію заявника у розмірі - 27.160,98 грн. (26.637,48 грн. основного розміру пенсії як 90% від суми грошового забезпечення 29.597,20грн. + 523,25 грн учасник АТО + 40,00 грн учасник бойових дій).
Станом на 01.03.2023р. суб"єкт владних повноважень обчислив пенсію заявника у розмірі - 28.137,48 грн. (26.637,48 грн. основного розміру пенсії як 90% від суми грошового забезпечення 29.597,20грн. + 1.500,00грн. індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 16.02.2023р. №168 + 523,25 грн учасник АТО + 40,00 грн учасник бойових дій).
При цьому, сума пенсії до виплати була обчислена суб"єктом владних повноважень у 27.160,98 грн.
Станом на 01.11.2025р. суб"єкт владних повноважень обчислив пенсію заявника у розмірі - 31.137,48 грн. (26.637,48 грн. основного розміру пенсії як 90% від суми грошового забезпечення 29.597,20грн. + 1.500,00грн. індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 24.02.2023р. №168 + 1.500,00грн. індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 23.02.2024р. №185 + 1.500,00грн. індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 25.02.2025р. №209 + 590,25 грн учасник АТО + 40,00 грн учасник бойових дій).
При цьому, сума пенсії до виплати була обчислена суб"єктом владних повноважень у 30.267,73 грн.
Стверджуючи про невідповідність закону управлінського волевиявлення органу публічної адміністрації з приводу обчислення нового розміру пенсії та виплати пенсії без обмеження максимальним розміром, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Право громадян України на соціальний захист проголошено ст.46 Конституції України, конкретизовано п.6 ч.1 ст.92 Конституції України і з 01.01.2004р. деталізовано нормами, насамперед, Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі за текстом - Закон України від 09.07.2003р. №1058-ІV) (який був прийнятий на зміну положенням Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення"; далі за текстом - Закон України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ), а згідно з ст.4 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV відносно заявника реалізація цього права унормована положеннями Закону України від 09.04.1992р. №2662-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі за текстом - Закон України №2662-ХІІ).
Приписами Закону України №2662-ХІІ запроваджено дві окремі, самостійні і незалежні одна від одної процедури, за якими відбувається обчислення розміру пенсії громадянина, а саме: 1) за ст.43 Закону України №2662-ХІІ - у випадку призначення пенсії вперше та 2) за ст.63 Закону України №2662-ХІІ - у випадку збільшення розміру вже призначеної пенсії за подією збільшення розміру оплати праці працівника на аналогічній (прирівняній) посаді.
Суд вважає, що указані процедури є різними як за змістом, так і за механізмом проведення (що підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019р. по зразковій справі №240/5401/18) і збігаються виключно в частині визначення загальної структури грошового забезпечення як розрахункової бази обчислення розміру пенсії.
Також і у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 16.04.2024р. у справі №240/1996/23 аналіз положень ст.ст.43, 63 Закону України №2262-ХІІ засвідчує, що при перерахунку пенсії на підставі ч.3 ст.63 Закону України №2262-ХІІ враховуються лише ті додаткові види грошового забезпечення у межах переліків, які на момент здійснення такого перерахунку виплачуються особам, котрі працюють на аналогічних посадах. Водночас, перелік додаткових видів грошового забезпечення саме для обрахунку пенсії при її призначенні відповідно до ст.43 Закону України №2262-ХІІ законодавством не обмежується.
Згідно з ч.4 ст.63 Закону України №2662-ХІІ питання визначення механізму перерахунку пенсій (умов, порядку та розмірів) було передано законодавцем у відання Уряду України і реалізовано останнім у положеннях Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (затверджено постановою КМУ від 13.02.2008р. №45, далі за текстом - Порядок №45).
Відповідно до п.1 Порядку №45 перерахунок пенсій проводиться у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Отже, приводом для проведення перерахунку розміру раніше призначеної пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій службовців, проведена на підставі рішення загального характеру, виданого суб'єктом владних повноважень, наділеним правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення публічних службовців.
Згідно з ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відносини з оплати праці військовослужбовців Збройних Сил України на подальший розвиток ч.ч.1-4 ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" унормовані приписами постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 (з 01.03.2018р.) та приписами Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018р. №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018р. за №745/32197; далі за текстом - Порядок №260).
Згідно з п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 (у період 29.01.2020р. як календарної дати набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. по справі №826/6453/18 - 20.05.2023р. як календарної дати набрання чинності постановою КМУ від 12.05.2023р. №481) обчислення грошового забезпечення передбачалось із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб без визначення конкретної арифметичної величини цієї правової категорії безпосередньо у тексті постанови КМУ від 30.08.2017р. №704.
При цьому, згідно з п.1 Розділу ІІ, п.1 Розділу ІІІ, п.1 Розділу IV, п.1 Розділу VI, п.2 Розділу XVI, п.1 Розділу ХХІІІ, п.1 Розділу ХХІV Порядку №260 обчислення таких видів грошового забезпечення як: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, премія, грошова допомога для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань відбувається із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи.
Суд зауважує, що у розумінні ч.2 ст.51, ч.3 ст.51 та ч.4 ст.63 Закону України №2662-ХІІ перерахунок пенсії у зв'язку із збільшенням (зростанням) грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 з підстав кореспонденції ч.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. з абз.4 ст.7 Закону України від 14.11.2019р. №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (що призводить до використання під час обчислення грошового забезпечення показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "2.102,00грн." замість - "1.762,00грн."), з абз.4 ст.7 Закону України від 15.12.2020р. №1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" (що призводить до використання під час обчислення грошового забезпечення показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "2.270,00грн." замість - "1.762,00грн."), з абз.4 ст.7 Закону України від 02.12.2021р. №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" (що призводить до використання під час обчислення грошового забезпечення показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "2.481,00грн." замість - "1.762,00грн."), з абз.4 ст.7 Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" (що призводить до використання під час обчислення грошового забезпечення показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "2.684,00грн." замість - "1.762,00грн.") (за умови незастосування ст.22 Закону України від 02.12.2021р. №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік", ст.22 Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік", ст.22 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік") припадає на календарні дати - 01.02.2020р., 01.02.2021р., 01.02.2022р., 01.02.2023р.
Розглядаючи справу, суд зважає, що за визначеними ч.ч.2-4 ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 (до внесення змін постановою КМУ від 12.05.2023р. №481) (в інтерпретації правових висновків постанов Верховного Суду від 02.08.2022р. по справі №440/6017/21, від 11.12.2023р. по справі №560/1291/21, від 29.06.2023р. у справі №380/7813/22 (стосовно обчислення грошового забезпечення за постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 станом на 01.01.2020р.), від 02.08.2022р. по справі №440/6017/21, від 11.12.2023р. по справі №560/1291/21, від 22.11.2023р. по справі №340/4403/22, від 29.06.2023р. у справі №380/7813/22 (стосовно обчислення грошового забезпечення за постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 станом на 01.01.2021р.), від 19.09.2023р. по справі №160/15756/21 (стосовно обчислення грошового забезпечення за постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 станом на 01.01.2021р.), від 04.04.2023р. по справі №120/5264/22, від 06.11.2023р. по справі №300/1947/22, від 22.11.2023р. по справі №340/4403/22, від 29.06.2023р. у справі №380/7813/22 (стосовно обчислення грошового забезпечення за постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 станом на 01.01.2022р.), від 12.03.2024р. по справі №300/1772/23 (стосовно обчислення грошового забезпечення за постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 станом на 01.01.2023р.), від 28.03.2024р. у справі №160/3235/23, від 02.04.2024р. у справі №340/608/23) правилами обчислення грошового забезпечення слід використовувати показник "загального" прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня кожного календарного року (а саме: станом на 01.01.2020р. - "2.102,00грн."; станом на 01.01.2021р. - "2.270,00грн."; станом на 01.01.2022р. - "2.481,00грн."; станом на 01.01.2023р. - "2.684,00грн.").
З огляду на вичерпне використання окружним адміністративним судом правових механізмів за ст.290 КАС України у справах №520/644/23, №520/10076/24, №520/33451/24 суд вважає за доцільне поширити на спірні правовідносини дію перелічених вище правових висновків Верховного Суду.
Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України.
За змістом ч.2 ст.77 КАС України відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) суб'єкта владних повноважень як у спорі про оскарження новоствореного органом публічної адміністрації публічного обов'язку, так і у спорі про прагнення приватної особи до набуття будь-якого блага за критеріями дотримання: компетенції, меж повноважень, способу дій, приводу реалізації функції контролю, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, має доводитись, насамперед, відповідачем - суб'єктом владних повноважень.
Проте, сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21, у постанові Верховного суду від 14.01.2025р. у справі №240/31245/23 стандарти доказування обставин спору та приписи ч.4 ст.9, ст.ст.72-76, ч.1 ст.77, ч.3 ст.77, ч.ч.1-ч.4 ст.242 КАС України засвідчують, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною судом виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зміст цієї норми процесуального закону було розтлумачено у постанові Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов'язковою умовою визнання протиправним управлінського волевиявлення суб'єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.
Кваліфікуючи реально вчинене у спірних правовідносинах управлінське волевиявлення суб'єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб'єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією суб'єкта владних повноважень слід розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти невиконання обов'язків, під відмовою суб'єкта владних повноважень слід розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.
За змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020р. у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022р. у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах суб'єктом владних повноважень було реалізовано управлінську функцію у формі відмови у задоволенні звернення зацікавленої особи, відповідність якої ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України з огляду на зміст ч.5 ст.13 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" не була доведена у ході розгляду справи згідно з ч.2 ст.77 КАС України.
Оскільки у спірних правовідносинах вчинене суб'єктом владних повноважень управлінське волевиявлення призводить до припинення подальшої процедури розгляду і вирішення питання зацікавленої особи з приводу обчислення нового розміру пенсії у зв'язку із підвищенням поточної винагороди за службу рівнозначному діючому публічному службовцю, і є перешкодою для вчинення за цим зверненням будь-яких волевиявлень управлінського характеру, то суду належить застосувати положення ч.2 ст.5 і ч.2 ст.9 КАС України, надавши праву заявника захист у спосіб, сформульований у резолютивній частині цього судового акту.
Вирішуючи спір за епізодом обмеження пенсії заявника з 01.02.2023р. максимальним розміром, суд зважає на те, що норми Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі за текстом - Закон України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ) не містять чітко сформульованого правила про виплату пенсій без обмеження максимальним розміром, а викладені у цьому законі стандарти соціального захисту військовослужбовців у відставці у сфері пенсійного забезпечення не зумовлюють виникнення відповідного застереження.
Тому, орган публічної адміністрації повинен керуватись нормами суміжних законів, а у силу абз.1 п.2 розділу ІІ Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI запроваджене обмеження максимального розміру пенсії не поширюється виключно на випадки обчислення розміру при призначенні пенсії до набрання чинності названим актом законодавства.
При цьому, п.1 ст.2 розділу І Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI було запроваджено обмеження максимального розміру пенсії, яка не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
До того ж, абз.2 п.2 розділу ІІ Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI було запроваджено одночасно три нових взаємопов'язаних правила, а саме: 1) обмеження максимального розміру при призначенні нових пенсій показником у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; 2) непорушність (недоторканність) розміру раніше призначених пенсій; 3) мораторій на перерахунок раніше призначених пенсій, розмір яких перевищує показник у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, існують два законодавчих обмеження максимального розміру пенсії, котрі можуть бути застосовані до заявника, а саме: 1) за ч.3 ст.27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції законів України від 08.07.2011р. №3668-VI, від 24.12.2015р. №911-VIII, від 06.12.2016р. №1774-VIII на рівні сталого показника у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; 2) за п.1 ст.2 розділу І і п.2 розділу ІІ Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI у розмірі величини пенсії станом на 01.10.2011р. або на рівні сталого показника у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Суд зважає, що у минулому правило обмеження пенсії на рівні сталого показника у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність було запроваджено ч.7 ст.43 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ.
Дія ч.7 ст.43 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ була припинена унаслідок прийняття Конституційним Судом України рішення від 20.12.2016р. №7-рп/2016 у зв'язку із невідповідністю ст.17 Конституції України.
Рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022р. №7-р(ІІ)/2022 по справі №3-102/2021 (231/21, 415/21) визнано поширення приписів ст.2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI на норми Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992р. №2262-ХІІ, а відтак визнано запровадження обмеження розміру пенсії військовослужбовця у відставці максимальною сумою до виплати у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; але при цьому визнано і неконституційність в цій частині ст.2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI у зв'язку із невідповідністю ст.17 Конституції України.
Так, згідно зі ст.7 Закону України від 23.11.2018р. №2629-VІІІ "Про Державний бюджет України на 2019 рік" установлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2019 року - 1497 гривень, з 1 липня - 1564 гривні, з 1 грудня - 1638 гривень.
Згідно зі ст.7 Закону України від 14.11.2019р. №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2020 року - 1638 гривень, з 1 липня - 1712 гривень, з 1 грудня - 1769 гривень.
Згідно зі ст.7 Закону України від 15.12.2020р. №1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1769 гривень, з 1 липня - 1854 гривні, з 1 грудня - 1934 гривні.
Згідно зі ст.7 Закону України від 02.12.2021р. №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" установлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1934 гривні, з 1 липня - 2027 гривень, з 1 грудня - 2093 гривні.
Згідно зі ст.7 Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність - 2093 гривні.
Згідно зі ст.7 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність - 2361 гривні.
Згідно зі ст.7 Закону України від 19.11.2024 № 4059-ІХ "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність - 2361 гривні.
Тому з огляду на приписи ч.3 ст.7 та ч.4 ст.7 КАС України суду у даному конкретному випадку належить застосувати положення ч.5 ст.17 Конституції України, поклавши на суб'єкта владних повноважень обов'язок до настання події набрання чинності іншою обов'язковою до застосування нормою права вищої юридичної сили здійснити виплату заявникові пенсії без обмежень, запроваджених ст.2 розділу І і п.2 розділу ІІ Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження №К/9901/16112/18) обов'язковою умовою визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів і поєднанні із невідповідністю закону реально вчиненого управлінського волевиявлення.
Оскільки управлінське волевиявлення органу публічної адміністрації з приводу визначення розміру пенсії заявника до виплати після 12.04.2023р. узгоджується із приписами Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI, але не відповідає ст.17 Конституції України, то згідно зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція), рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006р. по справі "Пантелеєнко проти України", рішенням Європейського суду з прав людини від 31.07.2003р. по справі "Дорани проти Ірландії", рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", рішенням Європейського суду з прав людини від 17.07.2008р. по справі "Каіч та інші проти Хорватії" суд доходить до переконання про те, що у даному конкретному випадку визнання протиправним діяння владного суб'єкта об'єктивно не здатне забезпечити неминуче, ефективне та дієве поновлення суб'єктивного права особи на одержання у власність коштів за пенсією, а тому необхідно застосувати спосіб захисту порушеного права, сформульований у резолютивній частині даного судового акту.
При цьому, суд зважає, що вимоги з приводу виплати індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 24.02.2023р. №168, з приводу виплати індексації у порядку постанови КМУ від 23.02.2024р. №185, з приводу виплати індексації у порядку постанови КМУ від 25.02.2025р. №209 взагалі мають окреме правове обґрунтування та не є похідними, бо не пов'язані між собою ані підставами виникнення, ані будь-якими доказами, а вимога про виплату заявнику пенсії без обмежень, запроваджених ст.2 розділу І і п.2 розділу II Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VІ стосується виключно виплати пенсії понад максимальний розмір у 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а не правильності обчислення остаточного розміру пенсії до нарахування з огляду на показник відсоткового значення пенсії відносно грошового забезпечення та збільшення пенсії на платежі у порядку постанови КМУ від 16.02.2022р. №118, постанови КМУ від 24.02.2023р. №168, постанови КМУ від 23.02.2024р. №185, постанови КМУ від 25.02.2025р. №209 і тому результати розв'язання спору за даним епізодом не свідчать про наявність підстав для задоволення інших вимог.
Матеріалами справи підтверджено, що у межах спірних правовідносин суб'єктом владних повноважень були реально вчинені управлінські волевиявлення у порядку постанови КМУ від 24.02.2023р. №168 (у розмірі індексації - 1.500,00грн., проте докази про вчинення суб'єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу призначення індексації пенсії у розмірі понад - "1.500,00" у межах коефіцієнту "1,197" в матеріалах справи відсутні), постанови КМУ від 23.02.2024р. №185 (у розмірі індексації - 1.500,00грн., проте докази про вчинення суб'єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу призначення індексації пенсії у розмірі понад - "1.500,00" у межах коефіцієнту "1,0796" в матеріалах справи відсутні), постанови КМУ від 25.02.2025р. №209, відповідні платежі були призначені заявнику, але кошти за цими платежами не були перераховані у власність заявника.
Суд відзначає, що у межах ініційованого заявником спору щодо обмеження пенсії максимальним розміром ключовим питанням є питання про те яке саме управлінське волевиявлення суб'єкта владних повноважень підлягає кваліфікації у якості перерахунку (відмови у перерахунку) пенсії і до яких саме управлінських волевиявлень суб'єкта владних повноважень підлягають застосуванню положення ч.3 ст.51 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі за текстом - Закон України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ), відповідь на яке вимагає аналізу змісту та співвідношення таких правових категорій як "призначення пенсії", "обчислення пенсії", "нарахування пенсії", "виплата пенсії", "перерахунок пенсії", "поновлення пенсії".
Розв'язуючи дане питання, суд бере до уваги, що ст.ст.80-85 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" у процедурі забезпечення громадян пенсіями прямо передбачені такі механізми як призначення пенсії та виплата пенсії.
Ці ж самі механізми згадані законодавцем і у приписах ст.ст.44-47 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а також у приписах ст.ст.48-52 Закону України від 09.04.1991р. №2262-ХІІ.
При цьому, оскільки останнім у часі з-поміж перелічених актів права був прийнятий Закон України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", то саме положенням цього закону слід віддати пріоритет у застосуванні.
Так, згідно ч.5 ст.45 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Процедура подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" додатково деталізована нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі за текстом - Порядок №22-1).
Відповідно до п.4.3 розділу IV Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.
Таким чином, суд доходить до висновку, що правова категорія "призначення пенсії" використовується законодавцем у розумінні прийняття територіальним органом Пенсійного фонду України письмового рішення (як індивідуального акту) з приводу визнання за особою суб'єктивного права на одержання грошових платежів у галузі соціального страхування із визначенням розміру регулярного платежу у межах календарного місяця.
А тому виданий терорганом ПФУ індивідуальний акт з приводу призначення пенсії одночасно охоплює як владне управлінське волевиявлення стосовно правової підстави пенсії, так і владне управське волевиявлення стосовно грошового виміру пенсії.
Відтак, категорія "призначення пенсії" поглинає і категорію "обчислення пенсії", і категорію "нарахування пенсії", котрі є різним текстуальним викладенням одного і того ж процедурного елементу призначення пенсії.
Суміжна до категорії "призначення пенсії" категорія "перерахунок пенсії" (тобто обчислення нового розміру раніше вже призначеної пенсії) також поглинає і категорію "обчислення пенсії", і категорію "нарахування пенсії".
Таким чином, суд доходить до висновку, що правова категорія "призначення пенсії" та правова категорія "перерахунок пенсії" використовується законодавцем у розумінні прийняття територіальним органом Пенсійного фонду України письмового рішення (як індивідуального акту) з приводу визнання за особою суб'єктивного права на одержання грошових платежів у галузі соціального страхування із визначенням розміру регулярного платежу у межах календарного місяця.
Стосовно змісту правової категорії "переведення на іншу пенсію" суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.45 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Тому суд вважає, що за правовою природою та суттю процедура переведення особи з одного виду пенсії на інший є різновидом механізму призначення пенсії за іншою правовою підставою.
За відсутності чіткого визначення у національному законі, суд вважає, що під правовою категорією "виплата пенсії" з огляду на положення Закону України від 30.06.2021р. №1591-ІХ "Про платіжні послуги" слід розуміти платіжну операцію з приводу переказу безготівкових коштів з рахунків терорганів ПФУ в установах банків чи Державної казначейської служби України на рахунки громадян в банках.
Суд зауважує, що положення ч.3 ст.51 та ч.4 ст.63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ знаходяться у кореспонденції між собою та дають підстави для висновку про те, що перерахунком пенсії є управлінське волевиявлення суб'єкта владних повноважень з приводу обчислення нового збільшеного розміру раніше вже призначеної пенсії у зв'язку із підвищенням поточного грошового забезпечення діючого публічного службовця (унаслідок зміни розміру виду грошового забезпечення чи введення у дію нового виду грошового забезпечення), котре здійснюється на підставі фізично отриманої пенсійним органом довідки про підвищене грошове забезпечення.
Тому управлінське волевиявлення суб'єкта владних повноважень з приводу призначення, обчислення, нарахування та виплати щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713, призначення, обчислення, нарахування та виплати індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 16.02.2022р. №118, управлінське волевиявлення суб'єкта владних повноважень з приводу призначення, обчислення, нарахування та виплати індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 24.02.2023р. №168, управлінське волевиявлення суб'єкта владних повноважень з приводу призначення, обчислення, нарахування та виплати індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 23.02.2024р. №185, управлінське волевиявлення суб'єкта владних повноважень з приводу призначення, обчислення, нарахування та виплати індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 25.02.2025р. №209 також не є перерахунком пенсії у розумінні ст.63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ, позаяк є суто підвищенням пенсії за рахунок виплати доплати та на коефіцієнт індексації (коефіцієнт збільшення - "1,14", коефіцієнт збільшення - "1,197", коефіцієнт збільшення - "1,0796", коефіцієнт збільшення - "1,115" відповідно) не у зв'язку із зростанням розміру видів грошового забезпечення або у зв'язку із введенням нових видів грошового забезпечення, а підвищенням пенсії безвідносно до довідки про підвищене грошове забезпечення виключно на підставі прямої дії норми рішення Уряду України нормативного характеру та матеріалів пенсійної справи конкретного громадянина.
Отже, підстав для обтяження суб'єкта владних повноважень обов'язком проведення перерахунку пенсії заявника суд не знаходить, оскільки платежі у порядку постанови КМУ від 24.02.2023р. №168, постанови КМУ від 23.02.2024р. №185, постанови КМУ від 25.02.2025р. №209 не є випадком перерахунку пенсії у розумінні ч.4 ст.63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ та вже були призначені суб'єктом владних повноважень.
З викладених вище міркувань суд доходить до переконання про те, що на випадки вчинення суб'єктами владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 24.02.2023р. №168, постанови КМУ від 23.02.2024р. №185, постанови КМУ від 25.02.2025р. №209 не підлягають поширенню норми ч.3 ст.51 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ, а кожне із згаданих управлінських волевиявлень суб'єкта владних повноважень є окремим предметом судового контролю згідно з ч.2 ст.2 КАС України і не пов'язане із іншими жодними чинниками чи факторами.
Натомість, у випадку вчинення суб'єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу призначення, обчислення і нарахування цих платежів, але не виплати пенсії у повному обсязі за цими платежами застосуванню підлягають саме положення ч.1 ст.55 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ, позаяк пенсія за цими складовими є нарахованою за обліками суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не знаходить підстав для ототожнення управлінського волевиявлення суб'єкта владних повноважень з приводу призначення індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 24.02.2023р. №168, постанови КМУ від 23.02.2024р. №185, постанови КМУ від 25.02.2025р. №209 з управлінським волевиявленням суб'єкта владних повноважень з приводу обмеження пенсії до виплати максимальним розміром у 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Станом на 01.02.2023р. суб"єкт владних повноважень обчислив пенсію заявника у розмірі - 27.160,98 грн. (26.637,48 грн. основного розміру пенсії як 90% від суми грошового забезпечення 29.597,20грн. + 523,25 грн учасник АТО + 40,00 грн учасник бойових дій).
Отже, станом на 01.02.2023р. пенсія заявнику виплачувалась без обмеження максимальним розміром.
Станом на 01.11.2025р. суб"єкт владних повноважень обчислив пенсію заявника у розмірі - 31.137,48 грн. (26.637,48 грн. основного розміру пенсії як 90% від суми грошового забезпечення 29.597,20грн. + 1.500,00грн. індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 24.02.2023р. №168 + 1.500,00грн. індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 23.02.2024р. №185 + 1.500,00грн. індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 25.02.2025р. №209 + 590,25 грн учасник АТО + 40,00 грн учасник бойових дій).
При цьому, сума пенсії до виплати була обчислена суб"єктом владних повноважень у 30.267,73 грн.
Отже, у дійсності вперше у спірних правовідносинах суб'єктом владних повноважень було вчинено управлінське волевиявлення з приводу обмеження розміру пенсії заявника арифметичною величиною у 30.267,73 грн. з 01.03.2023р.
Суть та предмет управлінського волевиявлення суб'єкта владних повноважень з приводу обмеження пенсії до виплати максимальним розміром у 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, полягає у виплаті призначеної, обчисленої та нарахованої пенсії у неповному обсязі за рахунок застосування критерію максимального грошового цензу та безвідносно до подій попереднього вчинення: управлінського волевиявлення з приводу зміни показника відсоткового розміру пенсії відносно грошового забезпечення, управлінського волевиявлення з приводу виплати з 01.01.2018р. підвищення до пенсії у розмірі 50%, управлінського волевиявлення з приводу виплати з 01.01.2019р. підвищення до пенсії у розмірі 75%, управлінського волевиявлення з приводу призначення щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713, управлінського волевиявлення з приводу призначення індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 16.02.2022р. №118, управлінського волевиявлення з приводу призначення індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 24.02.2023р. №168, управлінського волевиявлення з приводу призначення індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 23.02.2024р. №185, управлінського волевиявлення з приводу призначення індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 25.02.2025р. №209.
Тому обставини вчинення суб'єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу відсоткового показника розміру пенсії заявника відносно грошового забезпечення, управлінського волевиявлення з приводу, призначення, обчислення, нарахування, виплати, припинення виплати щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713, управлінського волевиявлення з приводу призначення, обчислення, нарахування, виплати індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 16.02.2022р. №118, управлінського волевиявлення з приводу призначення, обчислення, нарахування, виплати індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 24.02.2023 №168, управлінського волевиявлення з приводу призначення, обчислення, нарахування, виплати індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 23.02.2024 №185, ууправлінського волевиявлення з приводу призначення, обчислення, нарахування, виплати індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 25.02.2025р. №209 не входять до предмету доказування у спорі про обмеження пенсії до виплати максимальним розміром у 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Предметом розгляду у спорі про вчинення суб'єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу обмеження пенсії до виплати максимальним розміром у 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, є виключно існування або відсутність правових підстав для вчинення саме такого волевиявлення, а не правильність обчислення суб'єктом владних повноважень усієї суми пенсії.
Тому вимога про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату пенсії без обмеження пенсії максимальним розміром не може ані замінювати, ані поглинати вимог про призначення та виплату індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 24.02.2023р. №168, постанови КМУ від 23.02.2024 №185, постанови КМУ від 25.02.2025р. №209.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне надати захист праву заявника на отримання пенсії у належному розмірі у спосіб, сформульований у резолютивній частині даного судового акту.
При цьому, суд зважає, що оскільки перерахунок пенсії з 01.02.2023р. зумовлений саме зростанням обчисленого у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 грошового забезпечення за рахунок використання показника розміру прожиткового мінімуму - "2.481,00грн." замість - "1.762,00грн." (станом на 01.01.2022р.) та за рахунок використання показника розміру прожиткового мінімуму - "2.684,00грн." замість - "1.762,00грн." (станом на 01.01.2023р.), то добровільне чи на виконання рішення суду проведення суб'єктом владних повноважень перерахунку пенсії станом на 01.02.2022р. та станом на 01.02.2023р. припиняє існування: права заявника на отримання індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 24.02.2023р. №168.
Ці вимоги судом у межах даного спору не вирішуються, захист цим правам судовим актом у цій справі не надається.
До того ж суд зазначає, що у силу правового висновку п.112 постанови Великої палати Верховного Суду від 13.03.2025р. у зразковій справі №400/6254/24 (де указано, що перерахунок пенсії військовослужбовця на підставі рішення суду з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет на 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року, 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», є таким перерахунком пенсії з підвищенням, який відповідно до абзацу третього пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» та постанов Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» є правомірною підставою для невиплати доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн та індексації за 2022, 2023 роки) вимога заявника про виплату пенсії без обмежень не буде підлягати задоволенню в частині таких структурних елементів пенсії як щомісячна доплата у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713 та індексація пенсії відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 та від 24 лютого 2023 року № 168.
Відтак, позов за цим епізодом належить задовольнити в частині визнання протиправними дій суб"єкта владних повноважень з приводу обмеження пенсії заявника сумою - 30.267,73грн. з 01.03.2023р., позаяк до указаної календарної дати суб"єкта владних повноважень не застосовував обмеження пенсії заявника максимальним розміром у 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, котрий згідно зі ст.7 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" становить - 23.610,00грн.
Натомість, стосовно вимоги про спонукання суб"єкта владних повноважень до вплати пенсії без обмежень максимальним розміром після перерахунку пенсії з 01.02.2023р. суд зазначає, що такого управлінського волевиявлення (з приводу перерахунку пенсії) суб"єкт владних повноважень у межах спірних правовідносин не вчинив, дана вимога заявлена наперед у часі, стосується майбутніх правовідносин, котрі наразі ще не склались, заявлена за відсутності доказів наявності у суб"єкта владних повноважень незмінного і нездоланного наміру діяти саме в означений спосіб.
Тож, дана вимога до задоволення не підлягає у зв'язку із відсутністю за даним епізодом факту порушеного права (ущемленого інтересу) як об"єкту судового захисту у розумінні ч.1 ст.2 КАС України.
Стосовно вимоги позову за епізодом про збереження показника відсоткового значення розміру пенсії у 90% суд також вважає, що ці вимоги спрямовані наперед у часі, стосуються майбутніх правовідносин, котрі ще не склались у часі та відносно яких матеріали справи не містять взагалі жодних доказів про існування у суб»єкта владних повноважень нездоланного наміру на вчинення порушень закону та інтересів заявника.
Листом відповідача від 19.11.2025р. №2000-0203-8/179549 підтверджується, що основний розмір пенсії заявника з 01.02.2023 складає 90% грошового забезпечення.
Тому за цим епізодом позову належить відмовити.
Вирішуючи спір за епізодом застосування до пенсії заявника при перерахунку та виплаті Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання рішень» суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, яким визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування).
Згідно із пунктами 3-4 цього Порядку, облік нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час та перерахованих пенсій за рішенням суду ведеться в базах даних одержувачів відповідних виплат (електронних пенсійних справах/електронних справах одержувачів) на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України про призначення (перерахунок) відповідних виплат та у сформованому на їх підставі переліку одержувачів виплат на виконання судових рішень (далі - перелік).
Видатки на виплату нарахованих пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за рішеннями суду за минулий час (тобто за період, визначений за рішеннями суду, які набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», на виконання яких визначено зобов'язання органу Пенсійного фонду України здійснити нарахування/перерахунок/виплату сум пенсії, доплат, надбавок тощо до пенсії, довічного грошового утримання суддям у відставці, за час, що передує даті набрання законної сили такими рішеннями суду) та перерахованих пенсій за такими рішеннями суду здійснюються за окремими напрямами, передбаченими в бюджеті Пенсійного фонду України на таку мету, за джерелами виплати відповідних сум, визначених законодавством.
Пунктом 5 Порядку №821 передбачено, що виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.
Видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата (пункт шостий Порядку).
Відповідно до пункту 7 зазначеного Порядку №821, для забезпечення виплат за рішеннями суду, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.
Згідно з приписом пункту восьмого Порядку №821, невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час і перерахованих пенсій за рішенням суду виплачуються в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань у порядку, передбаченому пунктами 5-7 цього Порядку.
Аналізуючи положення Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, суд зазначає, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Судовим розглядом встановлено та не заперечувалось сторонами по справі, що відповідачем взагалі не було здійснено перерахунку пенсії з 01.02.2023 на підставі наданої довідки від 15.10.2025р. №ФХ-95602/3511/С, фактичний розрахунок розміру пенсії за зазначеною довідкою відповідачем не проводився, новий розмір пенсії не визначений, а будь-яке рішення щодо перерахунку за цією довідкою не приймалося.
За таких обставин суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині, адже в даній частині вимог відсутнє порушене право позивача.
При розв'язанні спору, суд зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), вичерпно реалізував усі діючі механізми з'ясування об'єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам та нормам закону, котрі здатні вплинути на правильне вирішення спору; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; повно та детально виклав власні висновки та міркування як з приводу тлумачення належних норм права, так і з приводу усіх слушних доводів поданих учасниками спору процесуальних документів.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв'язання спору по суті.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 72-77, 90, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов - задовольнити частково.
Вийти за межі позову.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, оформлену листом від 19.11.2025р. №2000-0203-8/179549.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести з 01.02.2023р. перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.10.2025 №ФХ-95602/13511/С з урахуванням раніше здійснених платежів.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з приводу обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 до виплати станом на 01.03.2023р. у порядку ст.2 розділу І і п.2 розділу ІІ Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2023р. в частині основного розміру пенсії, в частині надбавки як учаснику бойових дій без обмежень, запроваджених ст.2 розділу І і п.2 розділу ІІ Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI або сумою - 30.267,73 грн.
Позов в решті вимог - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що рішення суду підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.
Суддя А.В. Сліденко