18 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 523/6792/20
провадження № 61-15686ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - Державне підприємство «Одеський морський торговельний порт»,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» на ухвалу Одеського апеляційного суду від 04 листопада 2025 рокуу складі колегії суддів: Сегеди С. М., Громіка Р. Д., Комлевої О. С.,
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» (далі - ДП «Одеський порт») про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Постановою Одеського апеляційного суду від 22 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , з урахуванням ухвали суду від 12 червня 2024 року про виправлення описки, задоволено частково. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним і скасовано наказ від 27 березня 2020 року № 86-К про звільнення ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на роботі, на посаді провідного інженера по роботі з контрагентами «Судноверф «Україна» ВСП ДП «ОМТП». Стягнуто з ДП «ОМТП» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 794 698,40 грн. Компенсовано державі судовий збір із ДП «Одеський порт» співрозмірно до задоволених позовних вимог.
Додатковою постановою Одеського апеляційного суду від 12 червня 2024 року з ДП «Одеський порт» на користь держави стягнуто судовий збір у загальному розмірі 24 071,45 грн.
Постановою Верховного Суду від 23 грудня 2024 року у задоволенні касаційної скарги ДП «Одеський порт» відмовлено. Постанову Одеського апеляційного суду від 22 травня 2024 року залишено без змін.
У липні 2025 року ДП «Одеський порт» звернулося до апеляційного суду із заявою про перегляд постанови Одеського апеляційного суду від 22 травня 2024 року за нововиявленими обставинами.
Заяву мотивовано тим, що на підставі відповіді, отриманої від Одеської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі - ОФ ДП «АМПУ») № 1192/19-05-06 від 09 червня 2025 року відповідачу стало відомо, що ОСОБА_1 з 05 серпня 2021 року перебуває в трудових відносинах з ОФ ДП «АМПУ» на посаді бухгалтера 2-ї категорії розрахункового центру та отримувала заробітну плату за вказаний період часу. Зазначена інформація стала відома відповідачу лише після набрання постановою від 22 травня 2024 року законної сили. Заявник зазначав, що позивачка не повідомила суд про своє працевлаштування та ввела суд в оману щодо відсутності у неї доходів під час вимушеного прогулу.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04 листопада 2025 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 14 листопада 2025 року) заяву ДП «Одеський порт» про перегляд постанови Одеського апеляційного суду від 22 травня 2024 року за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.
12 грудня 2025 року до суду касаційної інстанції через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ДП «Одеський порт» на ухвалу Одеського апеляційного суду від 04 листопада 2025 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що заява ДП «Одеський порт» спрямована не на перегляд висновку про незаконність звільнення чи самого факту поновлення позивачки, а на перегляд правової оцінки періоду з 14 квітня 2020 року до 22 травня 2024 року та способу компенсації за цей період у світлі нових фактичних даних про працевлаштування позивачки в ОФ ДП «АМПУ» і отримання нею заробітної плати.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.
Частиною другою статті 423 ЦПК України передбачено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, й вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 04 червня 2025 року у справі № 336/427/16-ц (провадження № 61-1058св25).
При цьому Верховний Суд зазначає, що у абзацах 1 і 3 пункту 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» вказано, що процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неналежне повідомлення заявника про час і місце розгляду справи, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку. Неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
ЄСПЛ зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу resjudicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).
Отже, перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок (що є прерогативою судів апеляційної та касаційної інстанції), а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
Апеляційним судом встановлено, що на обґрунтування вказаної заяви ДП «Одеський порт» зазначало, що на підставі відповіді, отриманої від ОФ ДП «АМПУ» № 1192/19-05-06 від 09 червня 2025 року, відповідачу стало відомо, що ОСОБА_1 з 05 серпня 2021 року перебуває в трудових відносинах з ОФ ДП «АМПУ» на посаді бухгалтера 2-ї категорії розрахункового центру та отримувала заробітну плату за вказаний період часу. Зазначена інформація стала відома відповідачу лише після набрання постановою від 22 травня 2024 року законної сили. Заявник зазначав, що позивачка не повідомила суд про своє працевлаштування та ввела суд в оману щодо відсутності у неї доходів під час вимушеного прогулу.
Перевіряючи зазначені вище доводи, апеляційним судом встановлено, що обставини, на які посилається ДП «Одеський порт», щодо факту працевлаштування ОСОБА_1 не має значення для перегляду за нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного суду від 22 травня 2024 року у справі № 523/6792/20, зокрема, в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з підстав незаконного звільнення позивача з роботи.
Доводи заяви про перегляд за нововиявленими обставинами фактично зводяться до незгоди ДП «Одеський порт» з оцінкою доказів судом апеляційної інстанції під час ухвалення постанови Одеського апеляційного суду від 22 травня 2024 року.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд постанови Одеського апеляційного суду від 22 травня 2024 року за нововиявленими обставинами.
Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення свідчить, що правильне застосовування судами норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Керуючись пунктом 1 частини другої статті 394 та частини четвертої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» на ухвалу Одеського апеляційного суду від 04 листопада 2025 року у справі за заявою Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного суду від 22 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник