17 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 766/14835/17
провадження № 61-13712св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Ступак О. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Стеценко Юрій Володимирович, на рішення Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Майдан С. І.від 21 січня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Зубакової В. П., Остапенко В. О., від 23 вересня 2025 року, і ухвалив таку постанову.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутого майна.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 07 серпня 2014 року він одружився у Чеській Республіці з відповідачкою ОСОБА_3 . Після реєстрації шлюбу він проживав у Норвегії, а відповідачка - в Україні. Протягом травня-серпня 2016 року він здійснив грошові перекази на банківський рахунок відповідачки, відкритий у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», а саме:
30 травня - 52 500 доларів США, 01 червня - 48 050 доларів США, 15 червня -
2 000 доларів США, 29 червня - 2 600 доларів США, 11 липня - 3 000 доларів США, 01 серпня - 1 100 доларів США.
3. Позивач вказував, що грошові кошти були отримані ним у позику для купівлі квартири у м. Києві, що підтверджується договором позики від 25 травня 2016 року, укладеним між ним та ОСОБА_4 , банківськими виписками банку DNB про отримання коштів від банку і ОСОБА_4 та переказом цих коштів відповідачці, банківськими виписками банку SEB про переказ коштів. Переведені грошові кошти є його особистою власністю, а не спільною власністю подружжя.
4. Метою позики, наданої банком DNB, вказано придбання нерухомого майна у м. Києві. Після переказу грошових коштів у 2016 року зв'язок між ним та відповідачкою перервався, на телефонні дзвінки та електронні повідомлення вона не відповідала. Грошові кошти не повернула.
5. Згідно з доводами позивача, він, як боржник, зобов'язаний звітувати перед банком DNB про цільове використання коштів. За фактом зникнення відповідачки 28 грудня 2016 року слідчим Шевченківського РУ ГУНП України в м. Києві внесено відомості до ЄРДР за пунктом 6 частини другої статті 115 КК України, розпочато розслідування та 17 червня 2017 року кримінальне провадження закрито у зв'язку з встановленням місця знаходження ОСОБА_2 .
6. З урахуванням зазначеного, керуючись статтями 1212, 1213 ЦК України, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідачки на свою користь 109 250 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 2 807 256,42 грн, як безпідставно набуте майно (грошові кошти), а також судові витрати.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
7. Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 21 січня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів відмовлено.
8. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між сторонами спору склалися договірні відносини, а також відсутні належні та допустимі докази на підтвердження безпідставного збагачення відповідачки за рахунок позивача. Суд дійшов висновку про наявність між сторонами у справі договірних правовідносин, які за встановлених у справі обставин, підпадають під кваліфікацію таких, що виникли з договору дарування. Отримання відповідачкою коштів від позивача в якості подарунку обумовлювалось характером особистісних сімейних стосунків сторін.
Основний зміст та мотиви судового рішення суду апеляційної інстанції
9. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник адвокат Стеценко Ю. В., залишено без задоволення. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 21 січня 2022 року залишено без змін.
10. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного й обґрунтованого висновку про наявність між сторонами договірних правовідносин, оскільки спірні кошти перераховувалися позивачем в якості подарунків відповідачу, що обумовлено характером сімейних стосунків, які склались між позивачем та відповідачем, а відтак відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень про кондикційні зобов'язання, з огляду на договірний склад цих правовідносин.
Узагальнені доводи касаційної скарги
11. 29 жовтня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат
Стеценко Ю. В., засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 21 січня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року, ухвалити нове судове рішення, яким його позов задовольнити в повному обсязі.
12. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду
від 30 вересня 2019 року у справі № 537/4566/16-ц, від 09 грудня 2019 року
у справі № 359/2836/15-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 640/4013/17-ц,
від 11 січня 2022 року у справі № 644/6483/17, від 19 січня 2022 року у справі
№ 202/2965/21, від 03 лютого 2022 року у справі № 369/7225/19-ц, від 10 вересня 2018 року у справі № 638/11807/15-ц, від 12 вересня 2018 року у справі
№ 154/948/16, від 12 грудня 2018 року у справі № 205/3330/14-ц, від 10 квітня
2019 року у справі № 390/34/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 759/1206/17, від 24 березня 2021 року у справі № 369/8126/17, від 17 лютого 2022 року у справі № 365/388/20, від 17 квітня 2024 року у справі № 127/12240/22, від 20 вересня 2024 року у справі № 628/1203/19, від 10 вересня 2025 року у справі № 453/173/24, від (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 1 частини першої статті 1215 ЦК України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
13. У касаційній скарзі заявник посилається на те, що відповідно до частини п'ятої статті 719 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Договір дарування валютних цінностей не може укладатися усно, оскільки він обов'язково укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. У матеріалах справи відсутній будь-який договір дарування грошових коштів, укладений між сторонами спору.
14. Згідно з доводами касаційної скарги, суди попередніх інстанцій не врахували, що відсутність нотаріально посвідченого договору дарування валютних цінностей не дозволяє застосувати положення статті 640 ЦК України, отже момент укладення договору дарування не настав. Без цієї складової не можна говорити про укладення договору дарування між сторонами спору.
15. Посилання суду апеляційної інстанції на те, що у призначенні платежів вказано «gift», що в перекладі з англійської мови означає «подарунок», не ґрунтується на доказах, оскільки у матеріалах справи відсутні документи, з яких вбачається призначення платежу. На підставі укладеного договору дарування визначається призначення переказу. Доказів укладення договору дарування відповідачкою надано не було. Заявник стверджує, що у нього не було волевиявлення на дарування валютних цінностей.
16. Вказує на те, що при вирішенні спору суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин положення статей 1212 і 1213 ЦК України. У нього не було економічної вигоди для того, щоб взяти позику на купівлю квартири, передати кошти ОСОБА_2 для того, щоб вона за ці кошти придбала собі квартиру на ім'я її матері, а він 20 років повертав позику. У відповідачки не було жодних правових підстав вважати себе власником отриманих від нього грошових коштів. ОСОБА_2 діяла недобросовісно, безпідставно збагатилася за його рахунок.
17. 16 грудня 2025 року представником ОСОБА_1 - Стеценком Ю. В . через підсистему «Електронний суд» подано заяву, у якій він посилається на обґрунтованість касаційної скарги, неналежну оцінку судами попередніх інстанцій встановлених у справі обставин, недобросовісну поведінку ОСОБА_2 , яка всупереч його волі використала перераховані ним кошти на придбання квартири для її матері. Також вказує, що сімейні відносини між сторонами спору повинні розглядатися судом з точки зору добросовісності, що є загальною засадою цивільного законодавства, оскільки ОСОБА_2 безпідставно збагатилася за його рахунок.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
18. Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 766/14835/17.
19. Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
20. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі
з 07 серпня 2014 року, який укладений в м. Брандис над Лабем - Стара Болеслав, міська частина Брандис над Лабем, 402 Палац, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Чеської Республіки, про що здійснено запис в Книзі реєстрації актів про шлюб відділу РАЦС м. Брандис над Лабем - Стара Болеслав району Прага-схід в томі 15 за рік 2014 на сторінці/аркуші 57 під порядковим номером 202.
21. Згідно з витягом з кримінального провадження № 12016100100016601,
28 грудня 2016 року до Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві від адвоката Стеценка Ю. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , надійшла заява про вчинення кримінального правопорушення.
22. У заяві було зазначено, що в серпні 2016 року ОСОБА_1 , який проживає в Норвегії, втратив зв'язок з дружиною ОСОБА_2 , яка проживала
у кв. АДРЕСА_1 , і з того часу доля останньої йому не відома.
23. Постановою Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві від 17 червня 2017 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР № 12016100100016601 від 28 грудня 2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України, закрито у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення.
24. Згідно з банківськими виписками, ОСОБА_1 було перераховано відповідачці ОСОБА_2 на її банківський рахунок в АТ «Райффайзен Банк Аваль» наступні суми: 30 травня 2016 року - 52 500 доларів США; 01 червня 2016 року - 48 050 доларів США; 15 червня 2016 року - 2 000 доларів США; 29 червня 2016 року - 2 600 доларів США; 11 липня 2016 року - 3 000 доларів США; 01 серпня 2016 року - 1 100 доларів США. Ця обставина щодо перерахування позивачем грошових коштів відповідачці сторонами у справі не оспорюється.
25. Сторона позивача зазначала, що для придбання житла в м. Києві він брав у позику грошові кошти, що підтверджується копією договору позики від 25 травня 2016 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на суму 100 000 норвезьких крон.
26. Стороною позивача також надано копію договору купівлі-продажу квартири від 16 червня 2016 року, укладеного між ОСОБА_9 та
ОСОБА_10 (мати відповідачки), згідно з умами якого остання придбала за 1 900 000,00 грн у ОСОБА_9 квартиру АДРЕСА_2 .
27. Постановою слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП в м. Києві
від 08 вересня 2017 року до ЄРДР 05 вересня 2017 року внесені відомості про кримінальне провадження № 12017100100010516 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 190 КК України. Підставою внесення відомостей до ЄРДР слугувала ухвала суду по справі № 761/26905/17 від 28 серпня 2017 року за заявою адвоката Стеценка Ю. В., який діє в інтересах громадянина Норвегії ОСОБА_1 , щодо шахрайських дій осіб.
28. Відповідно до витягу з кримінального провадження № 12017100100010516, шахрайські дії з боку осіб полягають у заволодінні грошовими коштами, що належать ОСОБА_1 , громадянками України ОСОБА_2 та ОСОБА_10 .
29. Згідно з витягом з кримінального провадження № 12017100100011970, до ЄРДР 11 жовтня 2017 року було внесені відомості про кримінальне правопорушення на підставі ухвали суду по справі № 761/32820/17 від 21 вересня 2017 року про внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_10 та ОСОБА_2 до ЄРДР, які полягають у легалізації доходів, отриманих незаконним шляхом.
30. Відповідно до відомостей з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб-платників податків станом на 09 січня 2020 року, ОСОБА_10 з 1998 року по 2002 рік отримувала доходи від Херсонського обласного управління юстиції, у 2000 році - від Дніпровського районного управління юстиції м. Херсона у розмірі 994,50 грн, з 2003 року по 2006 рік від ТОВ «Реал-Медіа» у розмірі 1 136,66 грн, 3 074,51 грн, 5 887,13 грн та 8 382,11 грн; ОСОБА_2 у
2000 року отримувала дохід від Херсонського обласного управління юстиції у розмірі 442,50 грн, у 2001 року - 146,38 грн, у 2004 році від Комсомольського районного центру зайнятості в м. Херсоні - 4,72 грн, у 2005 році від Первинної профспілкової організації Херсонського морського торгівельного порту - 19,26 грн, у 2012 році від АТ КБ «ПриватБанк» та ПрАТ «СК «Уніка» -
6 597,38 грн.
Позиція Верховного Суду
31. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
32. Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
33. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
34. Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
35. Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
36. Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).
37. Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
38. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
39. У пункті 8.26. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) вказано, що закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
40. У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження
№ 61-22315сво18) зазначено, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».
41. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України).
42. Передбачений статтею 1212 ЦК України вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
43. Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов'язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
44. Не підлягають поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (стаття 1215 ЦК України).
45. Тлумачення вказаних норм свідчить, що при визначенні того, чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти поверненню потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.
46. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у постановах
від 04 серпня 2021 року у справі № 185/446/18 (провадження № 61-434 св 20) та від 11 січня 2023 року у справі № 548/741/21 (провадження № 61-1022 св 22), від 17 квітня 2024 року у справі № 127/12240/22 (провадження № 61-18405св 23).
47. Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
48. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 Сімейного кодексу України).
49. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 Сімейного кодексу України). Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
50. Обґрунтовуючи перерахування грошових коштів відповідачці, позивач посилався на те, що він мав намір придбати у м. Києві для себе квартиру за ці кошти та для цього він брав позику, на підтвердження чого надав копії пропозиції щодо позики, в якій метою позики значиться рефінансування власного капіталу для придбання майна, копію дозволу банку на виплату та копію декларації про оголошення застави. Також посилався на те, що для придбання житла в м. Києві він отримав у позику грошові кошти, що підтверджується копією договору позики від 25 травня 2016 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на суму 100 000 норвезьких крон.
51. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
52. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
53. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, загалом обґрунтовано виходив з того, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки позивач не довів, що грошові кошти у загальному розмірі 109 250 доларів США, які належали позивачу, набуті відповідачкою без достатньої правової підстави, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 1212 ЦК України.
54. Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 тривалий час перебували у зареєстрованому шлюбі (з 07 серпня 2014 року) та під час шлюбу позивач, свідомо, у добровільному порядку перераховував відповідачці, як своїй дружині, на її банківський рахунок в АТ «Райффайзен Банк Аваль» грошові кошти: 30 травня 2016 року - 52 500 доларів США; 01 червня 2016 року - 48 050 доларів США; 15 червня 2016 року - 2 000 доларів США; 29 червня 2016 року - 2 600 доларів США; 11 липня 2016 року - 3 000 доларів США; 01 серпня 2016 року - 1 100 доларів США, у загальному розмірі 109 250 доларів США.
55. У своїх запереченнях на заявлені позивачем вимоги відповідачка надала виписку по рахунку в АТ «Райффайзен Банк Аваль», де призначенням платежів вказано «gift», що в перекладі з англійської мови означає «подарунок».
56. Грошові кошти перераховувалися позивачем на рахунок його дружини ОСОБА_2 неодноразово (у період з травня 2016 року по серпень
2016 року), добровільно. У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що грошові кошти вносилися на умовах їх наступного повернення. Перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у шлюбі з 2014 року не може свідчити про те, що грошові кошти у 2016 року перераховувалися позивачем його дружині без достатньої правової підстави.
57. Позивач перераховував грошові кошти відповідачці, знаючи, що в останнього відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) з повернення коштів, добровільно сплачував кошти, перераховував їх тривалий час.
58. У призначеннях платежу не було вказано, що кошти, які перераховуються відповідачці, мають цільове призначення на придбання квартири.
59. Водночас, якщо дружина позивача, перебуваючи з ним у зареєстрованому шлюбі, за домовленістю з ним придбала квартиру за спільні кошти, то він не позбавлений можливості ініціювати питання про захист права власності на придбане під час шлюбу майно.
60. Отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з колишньої дружини ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 109 250 доларів США грн, з підстав, заявлених позивачем (як безпідставно отриманих).
61. Доводи касаційної скарги вказаних вище обставин не спростовують та значною мірою зводяться до переоцінки доказів у справі, не свідчать про наявність підстав для скасування правильних по суті рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду.
62. Слід також зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
63. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів касаційної скарги по суті спору та їх відображення в оскаржених рішенні суду першої інстанції та постанові апеляційного суду (з урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження), питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, судами сторонам спору надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.
64. Колегія суддів, надаючи оцінку судовим рішенням на предмет їх законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції. За встановлених у цій справі обставин суди правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли цілком обґрунтованих висновків про відмову у задоволенні позовних вимог.
65. Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду, на які заявник послався в обґрунтування доводів касаційної скарги.
66. Верховний Суд неодноразово зауважував, що зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, враховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі
№ 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21)).
67. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
68. З урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Стеценко Юрій Володимирович, залишити без задоволення.
2. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 21 січня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного судувід 23 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
О. В. Ступак
В. В. Шипович