26 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 754/14450/24
провадження № 61-13896ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Дяченко Ігором Вікторовичем , на ухвалу Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Болотова Є. В., Музичко С. Г., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу,
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у жовтні 2024 року позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 19 лютого 2025 року заяву позивача про залишення позову без розгляду задоволено. Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу залишено без розгляду.
Додатковою ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 19 травня 2025 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. У компенсації витрат відповідачки на професійну правничу допомогу у розмірі 22 000 грн відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року апеляційну скаргу адвоката Митнюка В. І., який діє в інтересах ОСОБА_3 задоволено частково. Додаткову ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 19 травня 2025 року змінено, зменшено розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає до стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 з 20 000 гривень до 5 000 грн.
28 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до апеляційного суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, яка підписана представником Дяченком І. В.
Заява про ухвалення додаткового рішення обґрунтована тим, що у відзиві на апеляційну скаргу відповідачем було заявлено про надання права подати докази щодо понесених ним судових витрат у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення за результатами апеляційного розгляду справи. Крім того, у відзиві відповідачем було також повідомлено про неможливість надати разом з вказаним процесуальним документом детальний розрахунок понесених ОСОБА_1 судових витрат, у тому числі щодо витрат на професійну правничу допомогу, у зв'язку з неможливістю, станом на день подання відзиву, встановити повний обсяг професійної правничої допомоги, яка повинна була бути надана відповідачу при перегляді справи в суді апеляційної інстанції. Також у відзиві відповідач просила суд апеляційної інстанції стягнути з позивача на свою користь судові витрати на професійну правничу допомогу, а також було зазначено, що докази на підтвердження понесених таких судових витрат будуть надані відповідачем після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення за результатом перегляду справи в строк встановлений пунктом 2 частини 8 статті 141 ЦПК України. Розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції за апеляційною скаргою позивача складає 6000 грн.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року у задоволенні заяви адвоката Дяченка І. В., в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
Апеляційний суд зазначив, що:
на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у апеляційному суді та їх відшкодування до заяви надано: договір про надання правничої допомоги б/н від 27 серпня 2025 року; доручення № 1 від 27 серпня 2025 року; детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) від 26 вересня 2025 року; акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 26 вересня 2025 року;
заява представника відповідача про ухвалення додаткового рішення (щодо розподілу судових витрат) з відповідними доказами подана після ухвалення судового рішення апеляційного суду згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, водночас наведені у заяві причини неподання суду доказів понесених витрат на правову допомогу до закінчення судових дебатів апеляційний суд оцінює як неповажні;
ОСОБА_1. надана правова допомога при перегляді справи в апеляційному суді адвокатом Дяченко І. В. на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 27 серпня 2025 року, який укладений між адвокатським об'єднанням «Реф Партнерс» та ОСОБА_1 ;
відповідно до пункту 3.1 договору вартість послуг адвокатського об'єднання за надану правничу допомогу за цим договором становить 6000 грн без ПДВ;
відповідно до пункту 2 акту приймання-передачі наданої правничої допомоги, загальна вартість наданої адвокатським об'єднанням клієнту правничої допомоги за договором про надання правової допомоги б/н від 27 серпня 2025 року складає 6000 грн;
отже сторонами договору про надання правової допомоги б/н від 27 серпня 2025 року визначено оплату за надання послуг в суді апеляційної інстанції в фіксованій сумі 6000 грн;
доводи представника відповідача про неможливість надати детальний розрахунок понесених ОСОБА_1 судових витрат на правничу допомогу, у зв'язку з неможливістю станом на день подання відзиву встановити повний обсяг професійної правничої допомоги, яка повинна бути надана відповідачу при перегляді справи, суд апеляційної інстанції відхилив як безпідставні, оскільки ОСОБА_1 та адвокатське об'єднання визначили фіксований розмір вартості наданих послуг, що не передбачає надання інших доказів на підтвердження понесених витрат. За таких обставин, представник відповідача міг подати усі докази щодо розміру витрат на правничу допомогу до ухвалення судового рішення апеляційним судом;
колегія суддів врахувала, що акт про надання професійної правничої допомоги є доказом конкретизації та переліку наданих адвокатом послуг, а не доказом, що підтверджує розмір понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, який за умовами договору визначено при його укладанні фіксованим та таким, що не залежить від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу;
враховуючи наведене, а саме те, що сторона відповідача без поважних причин не подала усі докази на підтвердження розміру понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у суді апеляційної інстанції, а також з огляду на те, що надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку із визначенням фіксованого розміру винагороди могли бути подані до винесення постанови, в ухваленні додаткового судового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі слід відмовити.
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, яка підписана представником Дяченком І. В., в якій просила скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року, задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення, ухвалити додаткове рішення, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не надав належної оцінки тому, що відповідач на виконання частини першої статті 134 ЦПК України у відзиві на апеляційну скаргу надав попередній орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу та зазначив, що очікує понести такі витрати на загальну суму 6000 грн, також зазначив про неможливість надати детальний розрахунок понесених витрат у зв'язку з неможливістю станом на день подання відзиву встановити повний обсяг професійної правничої допомоги. Такі докази будуть надані після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення за результатом розгляду справи. Після ухвалення постанови апеляційного суду - 25 вересня 2025 року відповідач 28 вересня 2025 року подала заяву про ухвалення додаткового рішення, тобто в межах строку встановленого законом. Апеляційний суд проігнорував пункт 3.3 договору про надання правничої допомоги, за яким сторони зобов'язани протягом п'яти робочих днів після ухвалення судового рішення скласти та підписати детальний опис виконаних робіт, необхідних для надання правничої допомоги та акт приймання-передачі наданої правничої допомоги (пункт 3.4 договору).
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України).
За змістом частини восьмої статті 141 та частини першої статті 246 ЦПК України, якщо сторона у справі до закінчення судових дебатів у справі не подала докази понесених нею судових витрат, то відповідні докази вона може подати протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву; у заяві про компенсацію судових витрат, поданій після закінчення судових дебатів, має бути обґрунтування поважності причин неподання доказів, що підтверджують розмір цих витрат, до закінчення судових дебатів (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 вересня 2024 року у справі № 752/3905/22).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 (провадження № 61-4799св23) зазначено, що: «у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат».
Встановивши, що відповідач без поважних причин не подала усі докази на підтвердження розміру понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у суді апеляційної інстанції, а також з огляду на те, що надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку із визначенням фіксованого розміру винагороди могли бути подані до винесення постанови, апеляційний суд зробив обгрунтований висновок про відмову в ухваленні додаткового судового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої ухвали свідчить, що правильне застосовування судом норм права є очевидним, не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга - необґрунтованою.
Керуючись статтями 260, 390, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником Дяченко Ігором Вікторовичем , на ухвалу Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
В. І. Крат