Ухвала
Іменем України
17 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 523/6790/19
провадження № 61-15488ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крат В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощоков Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року ()повний текст постанови складено 28 листопада 2025 ркоу) в складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Комлевої О. С., у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Горелика Євгена Борисовича, заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Микитин Оксана Степанівна, ОСОБА_2 про визнання бездіяльності противоправною, зобов'язання вчинення певних дій,
У червні 2025 році ОСОБА_1 , як боржник у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_1, звернувся з скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Горелика Є. Б., заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Микитин О. С., Коробкова О. А. про визнання бездіяльності противоправною, зобов'язання вчинення певних дій, у якій просив:
визнати бездіяльність приватного виконавця Горелика Є. Б., як тимчасового приватного виконавця для здійснення заходів, щодо припинення діяльності приватного виконавця Микитин О. С. в рамках ВП НОМЕР_1 щодо ненадання відповіді на інформаційний запит від 09 червня 2025 року противоправною;
визнати бездіяльність приватного виконавця Горелика Є. Б., як тимчасового приватного виконавця для здійснення заходів, щодо припинення діяльності приватного виконавця Микитин О. С. в рамках ВП НОМЕР_1 щодо не повідомлення ОСОБА_1 у десятиденний строк з дня одержання постанови Одеського апеляційного суду у справі № 523/22812/23 від 24 квітня 2025 року про її виконання противоправною;
визнати бездіяльність приватного виконавця Горелика Є. Б. як тимчасового приватного виконавця для здійснення заходів, щодо припинення діяльності приватного виконавця Микитин О. С. в рамках ВП НОМЕР_1 щодо не відновлення виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 на підставі постанови Одеського апеляційного суду у справі 523/22812/23 від 24 квітня 2025 року противоправною;
визнати бездіяльність приватного виконавця Горелика Є. Б. як тимчасового приватного виконавця для здійснення заходів, щодо припинення діяльності приватного виконавця Микитин О. С. в рамках ВП НОМЕР_1 щодо не направлення коштів які перебувають на рахунках приватного виконавця у сумі 320 055,79 грн стягувачу ОСОБА_2 через поштовий переказ рамках НОМЕР_1 - противоправною.
Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 11 серпня 2025 року у складі судді: Бузовського В. В., скаргу ОСОБА_1 задоволено:
визнано бездіяльність приватного виконавця Горелика Є. Б. як тимчасового приватного виконавця для здійснення заходів, щодо припинення діяльності приватного виконавця Микитин О. С. в рамках ВП НОМЕР_1 щодо ненадання відповіді на інформаційний запит від 09 червня 2025 року противоправною;
визнано бездіяльність приватного виконавця Горелика Є. Б. як тимчасового приватного виконавця для здійснення заходів, щодо припинення діяльності приватного виконавця Микитин О. Є. в рамках ВП НОМЕР_1 щодо не повідомлення Крепосняка В. І., у десятиденний строк з дня одержання постанови Одеського апеляційного суду у справі № 523/22812/23 від 24 квітня 2025 року про її виконання противоправною;
визнано бездіяльність приватного виконавця Горелика Є. Б. як тимчасового приватного виконавця для здійснення заходів, щодо припинення діяльності приватного виконавця Микитин О. С. в рамках ВП НОМЕР_1 щодо не відновлення виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 на підставі постанови Одеського апеляційного суду у справі № 523/22812/23 від 24 квітня 2025 року противоправною;
визнано бездіяльність приватного виконавця Горелика Є. Б. як тимчасового приватного виконавця для здійснення заходів, щодо припинення діяльності приватного виконавця Микитин О. С. в рамках ВП НОМЕР_1 щодо не направлення коштів, які перебувають на рахунках приватного виконавця у сумі 320 055,79 грн, стягувачу Коробковій О. А. через поштовий переказ в рамках ВП НОМЕР_1 противоправною.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:
відповідно до постанови від 24 квітня 2025 року у справі № 523/22812/23 Одеський апеляційний суд ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 19 січня 2024 року в справі за скаргою боржника ОСОБА_1 на дії, рішення приватного виконавця виконавчого округу Київської області Микитин О. С., за участю стягувача ОСОБА_2 - в частині відмови скасовано. Визнано неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Микитин О. С. щодо винесення постанови ВП № НОМЕР_1 від 04 грудня 2023 року про повернення виконавчого документа стягувачу. Скасовано постанову ВП № НОМЕР_1 від 04 грудня 2023 року приватного виконавця виконавчого округу Київської області Микитин О. С. про повернення виконавчого документа стягувачу;
відповідно до статті 453 ЦПК України, про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання;
на час розгляду скарги приватний виконавець Горелик Є. Б., як тимчасовий приватний виконавець для здійснення заходів щодо припинення діяльності приватного виконавця Микитин О. С. ВП НОМЕР_1, не повідомив суд і боржника ОСОБА_1 , про відновлення виконавчого провадження, а саме щодо фактично виконання постанови Одеського апеляційного суду у справі № 523/22812/23 від 24 квітня 2025 року, у встановлений судом строк 10 днів - що суд визнає, як неправомірну бездіяльність приватного виконавця;
окрім того, Горелик Є. Б., як тимчасовий приватний виконавець для здійснення заходів щодо припинення діяльності приватного виконавця Микитин О. С. ВП НОМЕР_1, зобов'язаний був відновити провадження, разом із тим, на час розгляду скарги жодних дій не вчинено, а за таких обставин суд зробив висновок про те, що така бездіяльність є протиправною;
Крепосняк В. І., звернувся до суду із скаргою, оскільки вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю, приватного виконавця, порушено його права із чітким посиланням на порушену виконавцем норму закону (пункт 8 частини третьої статті 448 ЦПК України). Отже, саме на приватного виконавця покладається обов'язок доведення в суді, що його рішення та дії відбувалися в строк, порядок та спосіб встановлений законом, що приватним виконавцем доведено не було.
Постановою Одеського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року^
апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Київської області Горелика Є. Б. задоволено частково;
ухвалу Пересипського районного суду м. Одеси від 11 серпня 2025 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
відповідно до статті 1 Закону № 1403-VIII примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців. Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02 червня 2016 року № 1403-VIII;
відповідно до статті 45 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватний виконавець зобов'язаний припинити діяльність з дня внесення до Єдиного реєстру приватних виконавців України інформації про припинення діяльності приватного виконавця. У разі припинення діяльності приватного виконавця з підстав, передбачених пунктами 2-10 частини першої статті 44 цього Закону, Рада приватних виконавців України визначає тимчасового приватного виконавця, який зобов'язаний протягом трьох місяців здійснити заходи з припинення діяльності приватного виконавця. Тимчасовий приватний виконавець зобов'язаний: 1) зупинити виконавчі провадження до моменту їх передачі в порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті; 2) передати документи діловодства та архів приватного виконавця до відповідного державного архіву. Виконавчі документи згідно з рішенням стягувача передаються тимчасовим приватним виконавцем відповідному органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю або повертаються стягувачу. Передання виконавчих документів від одного приватного виконавця (тимчасового приватного виконавця) до іншого або до органу державної виконавчої служби здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України;
правовий статус «приватного виконавця» та «тимчасового приватного виконавця» є відмінними між собою і полягає у межах їх повноважень, які визначені законом. Тимчасовий приватний виконавець здійснює заходи лише щодо припинення діяльності приватного виконавця, у якого перебували виконавчі провадження. Законом чітко окреслено повноваження тимчасового приватного виконавця: 1) зупинити виконавчі провадження до моменту їх передачі; 2) передати документи діловодства та архів приватного виконавця до відповідного державного архіву; 3) передати виконавчі документи з рішенням стягувача до органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю або повернути стягувачу. Жодних інших повноважень щодо виконання виконавчих документів по суті, які перебували на виконанні у приватного виконавця, який здійснював виконання виконавчого документа та діяльність якого припинена, у тимчасового приватного виконавця немає;
апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо бездіяльності тимчасового приватного виконавця Горелика Є. Б. щодо: 1) не повідомлення ОСОБА_1 у десятиденний строк з дня одержання постанови Одеського апеляційного суду у справі №523/22812/23 від 24 квітня 2025 про її виконання; 2) щодо не відновлення виконавчого провадження № НОМЕР_1 на підставі постанови Одеського апеляційного суду у справі №523/22812/23 від 24.04.2025; 3) ненаправлення коштів які перебувають на рахунках приватного виконавця у сумі 320 055,79 грн стягувачу Коробковій О. А. через поштовий переказ у рамках ВП № НОМЕР_1, оскільки тимчасовий приватний виконавець не має згідно із законом на це повноважень;
щодо вимоги скарги ОСОБА_1 в частині «щодо визнання бездіяльності приватного виконавця Горелик Є. Б. щодо ненадання відповіді на інформаційний запит, то апеляційний суд зауважив, що матеріали справи, у тому числі і скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця, не містять належних і допустимих доказів звернення до тимчасового приватного Горелика Є. Б. 09 червня 2025 року. З урахуванням відсутності вказаних доказів, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 в частині щодо визнання бездіяльності приватного виконавця Горелика Є. Б. щодо ненадання відповіді на інформаційний запит.
ОСОБА_1 09 грудня 2025 року через підсистему Електронний суд подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах питання стосується тимчасового приватного виконавця для здійснення заходів щодо припинення діяльності приватного виконавця. Законодавець не очікував такої поведінки стягувача, яка умисно не забирає коштів дитини понад двох років від виконавця, а останній відмовляється повідомляти відомості про знаходження коштів, про їх місце знаходження та виконувати постанови апеляційного суду щодо відновлення виконавчого провадження;
законодавець не міг очікувати чого стягувач, яка є матір'ю дитини, умисно вчиняє домашнє насильство економічного характеру, до своєї дитини і не забиратиме кошти дитини, та того факту, що після припинення діяльності виконавця не має кому поновити провадження відповідно до рішення суду. Враховуючі такі обставини, батько не має іншого ефективного способу на захист прав своїх та дитини, її коштів, як подати скаргу щодо оскарження таких дій виконавця, який ігнорує все аби кошти залишити у себе. Наразі після 04 грудня 2024 року кошти у розмірі 320 055,79 грн відправляться до державного бюджету України, оскільки їх ніхто не забрав. Це передбачено пунктом 14 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»;
апеляційний суд проігнорував докази направлення запиту від 09 червня 2025 року до тимчасового приватного виконавця Горелика Є. Б., тому висновки суду апеляції є помилковими і виконавець зобов'язаний надати відповідь на запит;
виконавець Горелик Є. Б. як тимчасовий приватний виконавець для здійснення заходів щодо припинення діяльності приватного виконавця Микитин О. С. ВП НОМЕР_1 не повідомив суд і Крепосняка В. І. про відновлення виконавчого провадження та виконання постанови Одеського апеляційного суду у справі № 523/22812/23 від 24 квітня 2025 року у встановлений судом строк 10 днів, що є протиправно з його боку;
висновки апеляційного суду суперечать нормі 129-1 Конституції України, згідно якої рішення суду має виконуватися, бо виникає прогалина, так як діяльність приватного виконавця Микитин О. С. призупинена, а інший виконавець не має повноважень нібито виконувати ці функції. На думку скаржника ці обставини не мають негативно відображатися на правах скаржника і ці прогалини має врегулювати Верховний Суд;
виконавець Горелик Є. Б. як тимчасовий приватний виконавець для здійснення заходів щодо припинення діяльності приватного виконавця Микитин О. С. ВП НОМЕР_1 мав би відновити провадження, але станом на момент подачі скарги жодних дій не вчинено, а за таких обставин, такі дії протиправні з його боку;
приватний виконавець Горелик Є. Б. не виконав норму закону щодо надсилання на адресу стягувача поштовим переказом не пізніше наступного робочого дня з дня надходження таких коштів у сум і 320 055,79 грн, які перебувають на рахунку приватного виконавця Микитин О. С.;
апеляційний суд відмовив у витребуванні матеріалів виконавчого провадження на стадії апеляції, тобто позбавив сторону предмета доказування, що є порушенням статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 є батьком малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
14 грудня 2020 року Суворовський районний суд м. Одеси у справі № 523/6790/19 ухвалив рішення про стягнення аліментів з ОСОБА_1 . Постановою Одеського апеляційного суду від 20 липня 2021 року змінено рішення суду першої інстанції, зменшено розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 , на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1 000,00 грн до 8 000,00 грн щомісяця. В іншій частині рішення залишено без змін, здійснено перерозподіл судових витрат.
Виконавчий лист подано стягувачем до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), який повернуто стягувачу 20 лютого 2023 року.
20 лютого 2023 року стягувач отримала виконавчий лист з Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в рамках справи про аліменти № 523/6790/19.
Стягувачка звернулась до приватного виконавця Говорова П. В. (ВП 71141411), яким прийнято за заявою стягувачки до виконання виконавчий лист в рамках справи № 523/6790/19.
07 березня 2023 року постановою приватного виконавця Говоров П. В. повернено стягувачу за його заявою виконавчий лист.
20 березня 2023 року стягувачка подала до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Микитин О. С. (ВП 71343903) виконавчий лист у справі, який був прийнятий приватним виконавцем.
06 квітня 2023 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Микитин О. С. повернено за заявою стягувача виконавчий лист №523/6790/19.
10 квітня 2023 року стягувач знову подала виконавчий документ до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Микитин О. С. (ВП НОМЕР_1), а також приймається до виконання за заявою стягувача виконавчий лист в рамках справи про аліменти № 523/6790/19.
04 грудня 2023 року адвокат Каращенко Ю. В. забрав виконавчий лист у приватного виконавця Микитин О. С., ВП НОМЕР_1.
Апеляційний суд встановив, що кошти дитини (аліменти сплачені боржником у виконавчому проваджені), залишились на рахунках приватного виконавця Микитин О. С.
Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (частина третя статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Постановою Одеського апеляційного суду від 24 квітня 2025 року в справі № 523/22812/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/126857499):
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 19 січня 2024 року в справі за скаргою боржника ОСОБА_1 на дії, рішення приватного виконавця виконавчого округу Київської області Микитин О. С., за участю стягувача ОСОБА_2 в частині відмови скасовано;
визнано неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Микитин О. С. щодо винесення постанови ВП № НОМЕР_1 від 04 грудня 2023 року про повернення виконавчого документа стягувачу;
скасовано постанову ВП НОМЕР_1 від 04 грудня 2023 року приватного виконавця виконавчого округу Київської області Микитин О. С. про повернення виконавчого документа стягувачу.
в іншій частині вимог скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Радою приватних виконавців Київської області прийнято рішення № 73 від 22 серпня 2024 року м. Київ, яким призначено приватного виконавця виконавчого округу Київської області Горелика Є. Б. тимчасовим приватним виконавцем для здійснення заходів щодо припинення діяльності приватного виконавця Микитин О. С.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (стаття 447-1 ЦПК України).
Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02 червня 2016 року № 1403-VIII.
У разі припинення діяльності приватного виконавця з підстав, передбачених пунктами 2-10 частини першої статті 44 цього Закону, Рада приватних виконавців України визначає тимчасового приватного виконавця, який зобов'язаний протягом трьох місяців здійснити заходи з припинення діяльності приватного виконавця. Тимчасовий приватний виконавець зобов'язаний: 1) зупинити виконавчі провадження до моменту їх передачі в порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті; 2) передати документи діловодства та архів приватного виконавця до відповідного державного архіву. Виконавчі документи згідно з рішенням стягувача передаються тимчасовим приватним виконавцем відповідному органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю або повертаються стягувачу. Передання виконавчих документів від одного приватного виконавця (тимчасового приватного виконавця) до іншого або до органу державної виконавчої служби здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України (частини друга - п'ята статті 45 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).
У разі припинення права на здійснення діяльності приватного виконавця установи банків, у яких відкриті рахунки для зберігання стягнутих з боржника коштів та коштів авансування витрат виконавчого провадження, зобов'язані переказати залишок коштів на таких рахунках на рахунок іншого приватного виконавця або відповідного органу державної виконавчої служби, якому передано виконавчі провадження для продовження вчинення виконавчих дій. Банк переказує кошти на підставі платіжної вимоги виконавця, якому передано виконавчі провадження для продовження вчинення виконавчих дій (частина четверта статті 32 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) зазначено, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов'язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) вказано, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частина третя статті 451 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
За таких обставин, врахувавши, що правовий статус «приватного виконавця» та «тимчасового приватного виконавця» є відмінними між собою і полягає у межах їх повноважень, які визначені законом, тимчасовий приватний виконавець здійснює заходи лише щодо припинення діяльності приватного виконавця, у якого перебували виконавчі провадження, законом чітко окреслено повноваження тимчасового приватного виконавця, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні скарги.
Аргумент касаційної скарги про те, що апеляційний суд відмовив у витребуванні матеріалів виконавчого провадження на стадії апеляції необґрунтований з таких підстав.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року в справі № 264/949/19 (провадження № 61-16692св19) вказано, що:
«тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої - третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.
Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов'язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.
Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17 (провадження № 61-35488св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № №346/5603/17 (провадження №61-41031св18) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17 (провадження № 61-13405св18))».
У постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17 (провадження № 61-35488св18) зазначено, що:
«частинами другою, третьою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Апеляційний суд при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та не має права виходити як за межі доводів апеляційної скарги, так і за межі вимог, заявлених у суді першої інстанції, крім випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.
У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.
Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.
Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об'єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з'явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень. Таких обставин апеляційним судом встановлено не було».
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених судового рішення свідчить, що правильне застосовування судаом норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.
У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Горелика Євгена Борисовича, заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Микитин Оксана Степанівна, ОСОБА_2 про визнання бездіяльності противоправною, зобов'язання вчинення певних дій.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков