03 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 590/1440/23
провадження № 61-15512св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Сердюка В. В.,
суддів: Ігнатенка В. М., Калараша А. А., Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
учасники справи:
заявник - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Дружбівської міської ради Шосткинського району Сумської області,
заінтересована особа - ОСОБА_1 ,
особа, щодо якої встановлюється опіка, - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ямпільського районного суду Сумської області від 26 березня 2024 року в складі судді Сатарової О. В., присяжних Баннік М. В., Шершак В. Б. та постанову Сумського апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року в складі колегії суддів Криворотенка В. І., Філонової Ю. О., Рунова В. Ю.,
Короткий зміст заяви
У грудні 2023 року Орган опіки та піклування виконавчого комітету Дружбівської міської ради звернувся до суду із заявою про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним та призначення йому опікуна - ОСОБА_1 .
Вимоги заяви мотивовано тим, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю з дитинства у зв'язку із психічним захворюванням. 22 серпня 2008 року йому встановлена перша група інвалідності. ОСОБА_2 є пасинком ОСОБА_1 , який має можливість дбати про недієздатного, забезпечити необхідним доглядом та лікуванням. Повнолітні члени сім'ї не заперечують проти призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 .
Враховуючи викладене, заявник просив суд:
- призначити у справі судово-психіатричну експертизу для встановлення психічного стану ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- визнати недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- встановити над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , опіку та призначити його опікуном ОСОБА_1 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ямпільський районний суд Сумської області рішенням від 26 березня 2024 року заяву Органу опіки та піклування виконавчого комітету Дружбівської міської ради Шосткинського району Сумської області задовольнив частково.
Визнав недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відмовив у задоволені подання Органу опіки та піклування виконавчого комітету Дружбівської міської ради Шосткинського району Сумської області про призначення опікуном ОСОБА_2 його вітчима ОСОБА_1 . Визначив строк дії рішення про визнання ОСОБА_2 недієздатним строком на два роки від дня набрання ним законної сили. Роз'яснив заявникові, що відповідно до частин сьомої, восьмої статті 300 ЦПК України клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п'ятнадцять днів до закінчення строку, визначеного частиною шостою цієї статті. Клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною повинно містити обставини, що свідчать про продовження хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого особа продовжує не усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, підтверджені відповідним висновком судово-психіатричної експертизи.
Судові витрати щодо проведення експертизи у сумі 4 538,52 грн відніс на рахунок держави.
Рішення суду першої інстанції в частині визнання недієздатним ОСОБА_2 мотивовано тим, що за висновками судово-психіатричної експертизи № 126 від 16 лютого 2024 року ОСОБА_2 натепер виявляє ознаки деменції внаслідок хвороби Фара і за своїм психічним станом не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, у зв'язку із чим підлягає визнанню недієздатним.
Відмовляючи у задоволенні подання Органу опіки та піклування виконавчого комітету Дружбівської міської ради про призначення опікуном недієздатного його вітчима ОСОБА_1 , суд першої інстанції керувався тим, що всупереч вимог ЦПК України не підтверджено належними та допустимими доказами неможливості його матері ОСОБА_3 виконувати опікунські обов'язки щодо її сина, тому призначення опікуном ОСОБА_1 є недоцільним і з боку останнього є способом ухилення від мобілізації під час дії в Україні воєнного стану.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви Органу опіки та піклування виконавчого комітету Дружбівської міської ради Шосткинського району Сумської області про призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 , ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Сумський апеляційний суд постановою від 17 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, рішення Ямпільського районного суду Сумської області від 26 березня 2024 року в оскаржуваній частині залишив без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції в частині призначення опікуна недієздатному ОСОБА_2 мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції в оскарженій частині відповідає вимогам щодо його законності та обґрунтованості, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду про відмову у задоволенні подання Органу опіки та піклування виконавчого комітету Дружбівської міської ради про призначення опікуном недієздатного його вітчима ОСОБА_1 .
У частині вимог про визнання ОСОБА_2 недієздатним рішення суду першої інстанції не оскаржувалося та в апеляційному порядку не переглядалося.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи особи, яка її подала
16 листопада 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Ямпільського районного суду Сумської області від 26 березня 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року у цій справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Ямпільського районного суду Сумської області від 26 березня 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року в частині відмови у призначенні його опікуном ОСОБА_2 та задовольнити заяву в цій частині.
Як на підстави касаційного оскарження судового рішення ОСОБА_1 у касаційній скарзі посилається на:
- пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтовує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20 (провадження № 61-21311св21) та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
- пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема щодо призначення опікуном осіб, які можуть бути мобілізовані до лав Збройних Сил України під час дії воєнного стану;
- пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною першою статті 411 цього Кодексу (справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду).
Зазначає, що він має змогу опікуватися недієздатним ОСОБА_2 , а інші члени його сім'ї не мають такої змоги. Подання про призначення його опікуном ОСОБА_2 надано Органом опіки і піклування, однак недоліки в оформленні цим органом цього подання як процесуального документа не можуть бути покладені в основу судового рішення про відмову визнати ОСОБА_1 опікуном недієздатного. Висновки про те, що ОСОБА_1 бажає стати опікуном недієздатного з метою ухилення від мобілізації не підтверджені доказами та є припущенням судів. Також зазначає, що в суді апеляційної інстанції справа розглянута неповноважним складом суду, оскільки лише суддя-доповідач Криворотенко В. І. є членом колегії з розгляду цивільних справ, а судді Філонова Ю. О. та Рунов В. Ю. є членами колегії з розгляду кримінальних справ, тому останні не могли розглядати справу цивільної юрисдикції.
Позиція інших учасників справи
У поданому до Верховного Суду у січні 2025 року відзиві на касаційну скаргу Орган опіки та піклування виконавчого комітету Дружбівської міської ради Шосткинського району Сумської області просить задовольнити касаційну скаргу та підтримує вимоги ОСОБА_1 .
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано справу із суду першої інстанції.
Підставами відкриття касаційного провадження є пункти 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
У грудні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 24 листопада 2025 року призначив справу до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Вуктил респуліки комі, є громадянином України, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .
Його батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Згідно із довідкою до акта огляду МСЕК серія 12ААА № 940871 від 05 вересня 2018 року та пенсійним посвідченням серія НОМЕР_1 ОСОБА_2 має інвалідність з дитинства першої Б групи, інвалідність встановлена безстроково, потребує постійного стороннього догляду.
Відповідно до довідки КНП «Ямпільська лікарня» Ямпільської селищної ради від 10 листопада 2023 року ОСОБА_2 звертався за медичною допомогою до лікаря-психіатра з 1993 року, діагноз: шизофренія, параноїдна форма інший тип, епізодичний перебіг з наростаючим дефектом.
Згідно з довідкою КНП «Ямпільська лікарня» Ямпільської селищної ради від 10 листопада 2023 року ОСОБА_2 не звертався за медичною допомогою до лікаря-нарколога.
15 листопада 2023 року мати ОСОБА_2 - ОСОБА_3 зареєструвала шлюб із ОСОБА_1 .
16 листопада 2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , звернувся до Органу опіки та піклування виконавчого комітету Дружбівської міської ради із заявою про призначення його опікуном над пасинком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно із паспортними даними місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до довідки ЛКК № 134 від 07 листопада 2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не перебуває на «Д» обліку у лікаря КНП «Дружбівський ЦПМСД», здоровий.
Відповідно до довідки КНП «Ямпільська лікарня» Ямпільської селищної ради від 17 листопада 2023 року ОСОБА_1 до лікаря-нарколога, лікаря-психіатра за медичною допомогою не звертався.
Відповідно до акта депутата Дружбівської міської ради від 17 листопада 2023 року ОСОБА_1 з 07 серпня 2005 року спільно проживає із ОСОБА_3 та її дітьми ОСОБА_2 та ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , діти є особами з інвалідністю і потребують стороннього догляду.
Дружбівська міська рада рішенням від 30 листопада 2023 року № 51 затвердила висновок Органу опіки та піклування щодо доцільності виконувати обов'язки опікуна ОСОБА_1 над його пасинком ОСОБА_2 . Відповідно до цього визнано доцільним призначення опікуном ОСОБА_1 над пасинком ОСОБА_2 .
Орган опіки та піклування Дружбівської міської ради 06 грудня 2023 року подав суду подання № 02-14/3214, в якому просить призначити опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі визнання його судом недієздатним.
За висновком судово-психіатричної експертизи від 16 лютого 2024 року № 126 ОСОБА_2 натепер виявляє ознаки деменції внаслідок хвороби Фара, за своїм психічним станом ОСОБА_2 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, за своїм психічним станом ОСОБА_2 не може давати пояснення в судовому засіданні.
У висновку Органу опіки та піклування виконавчого комітету Дружбівської міської ради щодо доцільності призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 не досліджувалося питання щодо можливості здійснення опіки над ОСОБА_2 його матір'ю та/або іншими близькими родичами. У цьому висновку не обґрунтовано доцільність призначення опікуном саме ОСОБА_1 , а також не з'ясовано чи склалися між останнім та його пасинком особисті приязні взаємини, чи є у нього інші близькі родичі, які могли б виконувати обов'язки опікуна.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та врахувавши позиції усіх учасників справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам ухвалені у справі судові рішення в частині вимог щодо призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 відповідають не повністю з огляду на таке.
У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду (частина третя статті 294 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 293 ЦПК України справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи суд розглядає в порядку окремого провадження.
Заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги (частина третя статті 296 ЦПК України).
Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
У частині першій статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).
Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
У частинах другій-п'ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Згідно з частиною першою статті 67 ЦК України опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
При призначенні опікуна важливі і обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України і Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 затверджено Правила опіки та піклування, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 17 червня 1999 року за № 387/3680 (далі - Правила).
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Правил опіка (піклування) є особливою формою державної турботи, зокрема, про повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.
Опіка (піклування) встановлюється для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки.
Згідно з пунктами 2.1, 2.4 Правил опіка установлюється над неповнолітніми, які не досягли п'ятнадцяти років і залишились без піклування батьків, а також над громадянами, визнаними судом недієздатними внаслідок психічних захворювань. Опіка (піклування) встановлюється за місцем проживання особи, яка підлягає опіці (піклуванню), або за місцем проживання опікуна (піклувальника).
Велика Палата Верховного Суду у справі № 496/4271/16-а (провадження № 11-606апп18) сформулювала правовий висновок, згідно з яким «рішення виконавчого комітету як органу опіки та піклування є дорадчим документом та не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов'язків у осіб, яких рекомендовано призначити опікунами, таке рішення не порушує прав та обов'язків інших опікунів та підопічного. Правові наслідки для інших опікунів, підопічного виникають виключно в результаті постановлення рішення судом, в процесі чого саме і відбувається оцінка усіх доказів у сукупності, зокрема й оскаржуваного рішення органу опіки та піклування, яке не має наперед встановленої сили для суду, який розглядає справу і вирішує правове питання призначення опікуна недієздатній особі».
Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20 (провадження № 61-21311св21) зазначив, що «при призначенні опікуна важливі і обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.
Системно проаналізувавши зміст зазначених вище норм права, можливо дійти висновку, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка».
У справі, яка переглядається, Дружбівська міська рада Сумської області рішенням від 30 листопада 2023 року № 51 затвердила висновок Органу опіки та піклування щодо доцільності виконання обов'язків опікуна ОСОБА_1 над його пасинком ОСОБА_2 .
Відмовляючи у задоволенні вимог про призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_2 , суд першої інстанції, з висновком якого в цій частині погодився апеляційний суд, зазначив, що всупереч вимог ЦПК України не підтверджено належними та допустимими доказами неможливість його матері ОСОБА_3 виконувати опікунські обов'язки стосовно її сина, тому призначення опікуном ОСОБА_1 є недоцільним і з боку останнього є способом ухилення від мобілізації під час дії в державі воєнного стану.
Також апеляційний суд, переглядаючи справу у відповідній частині, зауважив, що Органом опіки та піклування у своєму висновку, затвердженому рішенням Виконавчого комітету Дружбівської міської ради від 30 листопада 2023 року № 51, рекомендовано при розгляді подання про призначення опікуна врахувати кандидатуру вітчима недієздатного ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , однак не обґрунтовано доцільність призначення опікуном саме його, а також не з'ясовано чи склалися між заявником та його пасинком особисті приязні взаємини, чи є у нього інші близькі родичі, які могли б виконувати обов'язки опікуна. Крім того, у поданні відсутня інформація про неможливість виконання повноважень опікуна матір'ю недієздатного ОСОБА_3 , яка проживає з сином.
Колегія суддів Верховного Суду вважає такий висновок судів попередніх інстанцій передчасним з огляду на таке.
Суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі не звернули уваги на те, що питання про встановлення опіки, призначення опікуна чи співопікуна, заміни опікуна або співопікуна чи звільнення від повноважень опікуна належать до компетенції суду.
У свою чергу рішення органу опіки та піклування є дорадчим документом і не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов'язків у осіб, яких рекомендовано та/або не рекомендовано призначити опікуном, адже такому документу може бути надана оцінка в сукупності з іншими доказами у справі судом при вирішенні по суті питання про призначення позивача опікуном/співопікуном (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 19 листопада 2025 року у справі № 587/3140/23 (провадження № 61-1921св25).
Зазначаючи підставою для відмови у задоволенні вимог заявника відсутність у поданні органу опіки та піклування інформації про доцільність призначення опікуном недієздатного ОСОБА_2 його матері ОСОБА_3 та не врахування чи може вона здійснювати таку опіку, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що остання не виявила бажання бути опікуном недієздатного сина та посилалась на те, що вони вдвох із ОСОБА_1 здійснюють догляд за ОСОБА_2 , а також за іншою її дитиною, яка також є інвалідом першої групи - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що вбачається із матеріалів справи (а. с. 61).
Розглядаючи справу в частині вимог щодо призначення опікуна недієздатній особі, суди на наведене належної уваги не звернули та, посилаючись на можливість матері виконувати обов'язки опікуна свого сина ОСОБА_2 , не зазначили, якими доказами це підтверджується, не перевірили, чи зверталася мати заявника з письмовою заявою до органу опіки та піклування про призначення її опікуном сина у порядку статті 63 ЦК України, та дійшли передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_2 .
Крім того, частинами першою, другою статті 294 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити учасникам справи їхні права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи. З метою з'ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 20 серпня 2025 року у справі № 462/6374/23 (провадження № 61-2582св25).
Також суди першої та апеляційної інстанцій зазначили у цій справі про те, що бажання ОСОБА_1 бути призначеним опікуном у цій справі є способом ухилення від мобілізації під час дії в державі воєнного стану.
Однак, дійшовши до такого висновку, суди не врахували, що висновки суду не можуть ґрунтуватися на припущеннях. Суди не з'ясували, якими доказами підтверджується та обставина, що звернення саме органу опіки і піклування до суду із заявою щодо призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатної особи пов'язане з намаганням ОСОБА_1 уникнути виконання його обов'язку щодо захисту Вітчизни (матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що останній призваний для проходження військової служби, уникає її проходження тощо).
Не звернули суди увагу і на те, що чинним законодавством не передбачено обмежень щодо призначення опікуном особи мобілізаційного віку та не надали оцінки тій обставині, що батько заявника проходить військову службу (постанова Верховного Суду від 24 вересня 2025 року у справі № 127/10853/24, провадження № 61-4534св25).
Щодо доводів касаційної скарги про те, що справа у суді апеляційної інстанції розглянута неповноважним складом суду колегія суддів звертає увагу на таке.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2024 року справу № 590/1440/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ямпільського районного суду Сумської області від 26 березня 2024 року розподілено колегії суддів Сумського апеляційного суду у складі Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), Філонової Ю. О., Рунова В. Ю. (а. с. 119). При цьому зауважень на протокол автоматизованого розподілу судової справи ОСОБА_1 та його представником Качан Н. Ф. апеляційному суду не подано.
Згідно із частиною третьою статті 34 ЦПК України перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції здійснюється колегією суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів. Відповідно до частини першої статті 33 ЦПК України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених у частині другій статті 14 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.
Для кожної постійної колегії суддів збори суддів відповідного суду визначають резервних суддів строком на один рік. Якщо зі складу колегії суддів не може продовжувати розгляд справи суддя, який не є суддею-доповідачем у такій справі, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом, заміна такого судді з ініціативи судді-доповідача за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою з числа резервних суддів. Якщо змінити суддю, який вибув, з числа резервних суддів неможливо, його заміна здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою у порядку, передбаченому частиною першою цієї статті (частини восьма, дев'ята статті 33 ЦПК України).
Представник заінтересованої особи ОСОБА_1 адвокат Качан Н. Ф. була ознайомлена з матеріалами справи в електронному вигляді, від якої суду не надходило будь-яких заяв чи зауважень щодо автоматизованого розподілу справи № 590/1440/23 та визначення колегії суддів для її розгляду (а. с. 144). Згідно з протоколом судового засідання Сумського апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року представник заінтересованої особи Качан Н. Ф., яка була присутня в судовому засіданні, відводів складу суду не заявляла, заяв і клопотань до початку розгляду справи по суті також не мала та вважала за можливе розглядати справу № 590/1440/23 (а. с. 146).
За таких обставин доводи касаційної скарги про те, що справа № 590/1440/23 у суді апеляційної інстанції розглянута неповноважним складом суду є безпідставними.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Враховуючи, що суд першої в частині вимог про призначення опікуна недієздатному ОСОБА_2 та апеляційний суд у частині, яка переглядалася в апеляційному порядку, не встановили фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення місцевого суду в частині вимог про призначення опікуна недієздатному ОСОБА_2 та постанови апеляційного суду з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
У зв'язку з наведеним не можна вважати, що в оскаржуваних судових рішеннях достатньою мірою викладено мотиви, на яких вони базуються, адже право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи (рішення ЄСПЛ у справах «Мала проти України» від 03 липня 2014 року, заява № 4436/07; «Суомінен проти Фінляндії» від 01 липня 2003 року, заява № 37801/97).
У силу положень статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи касаційним судом Верховний Суд позбавлений можливості ухвалити нове рішення у цій справі, оскільки для його ухвалення необхідно встановити обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій.
Враховуючи, що внаслідок неповного дослідження та оцінки зібраних доказів судами не встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалені у цій справі судові рішення в частині вимог щодо призначення опікуна недієздатній особі не можуть вважатися законними і обґрунтованими, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржені судові рішення підлягають скасуванню в частині вимог про призначення опікуна недієздатному ОСОБА_2 з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового судового розгляду судам належить розглянути справу в означеній частині вимог в установлені законом строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити в цій частині законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
Щодо розподілу судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, суд не здійснює розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ямпільського районного суду Сумської області від 26 березня 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду від 17 жовтня 2024 в частині вимог заяви щодо призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. В. Сердюк
Судді В. М. Ігнатенко
А. А. Калараш
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська