майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
09 грудня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/1010/25
Господарський суд Житомирської області
Суддя Нестерчук С. С.
з участю секретаря судового засідання: Бугайова І. В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Керівника Коростишівської окружної прокуратури в інтересах держави в
особі Попільнянської селищної ради
до Фізичної особи - підприємця Голені Сергія Івановича
про стягнення 293 843,91 грн
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: адвокат Руденко Т. С. (в режимі відеоконференції)
прокурор Тарасюк В. С.
І. СУТЬ СПОРУ
Спір виник із земельних правовідносин у зв'язку фактичним користуванням відповідачем земельною ділянкою комунальної власності без належного оформлення права користування та без сплати плати за таке користування земельною ділянкою після набуття права власності на розташоване на ній нерухоме майно, що призвело до безпідставного збереження грошових коштів.
1. Стислий виклад позиції прокурора
06.08.2025 року керівник Коростишівської окружної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Попільнянської селищної ради (далі - Селищна рада, Позивач) звернувся до Господарського суду Житомирської області (далі - Суд) з позовом до Фізичної особи - підприємця Голені Сергія Івановича (далі - ФОП Голеня С. І., Відповідач) про стягнення 293 843,91 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після набуття відповідачем права власності на нерухоме майно та до укладення договору оренди від 01.04.2025 він фактично використовував земельну ділянку, на якій розміщене це майно, без належного оформлення права користування та без сплати коштів за таке користування, що призвело до безпідставного збереження відповідачем грошових коштів за період з 01.01.2023 по 30.03.2025.
Правові підстави: ст. 377, 1212 Цивільного кодексу України та ст. 125 Земельного кодексу України.
2. Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх.№11671 від 17.09.2025) просить відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на таке:
- користування земельною ділянкою здійснювалося на законних підставах у зв'язку з набуттям права власності на розташовану на ній будівлю (ст. 377 ЦК, ст. 120 ЗК України), а тому не є безпідставним у розумінні ст. 1212 ЦК України;
- Селищна рада за заявою відповідача прийняла рішення про передачу ділянки в оренду 24.02.2023 року, а договір укладено 01.04.2025 року;
- Відповідач вказує на суперечливу поведінку позивача, який раніше визнавав факт оренди земельної ділянки попереднім власником - Горпіневичем А.А., але тепер заперечує це. Посилається на принцип добросовісності та доктрину venire contra factum proprium, що забороняє суперечливу поведінку;
- Відповідач наголошує на відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі, оскільки Попільнянська селищна рада як компетентний орган не позбавлена можливості самостійно звернутися до суду.
ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання
Ухвалою Суду від 11.08.2025 залишено позовну заяву без руху, прокурору надано строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.
Ухвалою від 22.08.2025 Суд з метою забезпечення права позивача на доступ до правосуддя прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи, підготовче засідання призначено на 23.09.2025. Цією ж ухвалою витребувано у позивача оригінали документів, копії яких додано прокурором до позовної заяви.
25.08.2025 на адресу суду на виконання вимог ухвали від 11.08.2025 надійшла заява прокурора від 14.08.2025 (вх.№10588/25), до якої долучено належним чином завірені копії документів.
17.09.2025 через підсистему “Електронний суд» представник відповідача - адвокат Руденко Т. С. подала відзив на позовну заяву (вх.№ 11671).
22.09.2025 через підсистему “Електронний суд» позивач подав заяву (вх.№11830/25), в якій зазначив, що у повному обсязі підтримує позовні вимоги, заявлені прокурором, та просить проводити розгляд справи за відсутності представника Селищної ради.
22.09.2025 через підсистему “Електронний суд» прокурор подав клопотання (вх.№01-44-2920/25 від 23.09.2025) про надання додаткового строку для подачі відповіді на відзив.
У підготовчому засіданні 23.09.2025 Суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання прокурора та встановив строк для подання відповіді на відзив до 29.09.2025 включно, підготовче засідання відклав на 14.10.2025.
26.09.2025 прокурор подав відповідь на відзив (вх.№12109 від 29.09.2025).
13.10.2025 позивач подав заяву (вх.№12943/25), у якій просить проводити розгляд справи у відсутності їх представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Ухвалою від 14.10.2025 Суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 12.11.2025.
11.11.2025 через підсистему “Електронний суд» позивач подав заяву (вх.№ 14406), у якій просить проводити розгляд справи за відсутності представника Селищної ради.
У судовому засіданні 12.11.2025 Суд заслухав вступне слово прокурора та представника відповідача, перед стадією дослідження доказів протокольною ухвалою оголосив перерву у судовому засіданні до 25.11.2025.
24.11.2025 через підсистему “Електронний суд» представник відповідача подала клопотання (вх.№ 01-44/3763/25) про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
24.11.2025 через підсистему “Електронний суд» позивач подав клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні 25.11.2025 Суд заслухав пояснення представника відповідача щодо поданого клопотання про закриття провадження у справі, пояснення відповідача, долучив подані ним медичні документи на підтвердження стану здоров'я, а також заслухав пояснення представника позивача. За усним клопотанням прокурора Суд протокольною ухвалою відклав розгляд справи на 09.12.2025 з метою надання прокурору можливості подати письмові заперечення.
04.12.2025 через підсистему “Електронний суд» прокурор подав заперечення (вх.№ 15597), у яких зазначив, що підстав для закриття провадження немає, оскільки спір має господарський характер і підлягає розгляду господарським судом.
05.12.2025 через підсистему “Електронний суд» представник відповідача подала письмові пояснення, які протокольною ухвалою від 09.12.2025 Суд залишив без розгляду у зв'язку з відсутністю клопотання відповідача про надання судом дозволу на їх подання у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 161 ГПК України.
08.12.2025 через підсистему “Електронний суд» позивач подав заяву про проведення засідання за відсутності представника Селищної ради.
Ухвалою від 09.12.2025, Суд, заслухавши доводи та заперечення учасників справи, дослідивши матеріали справи, вирішив у задоволені клопотання представника відповідача - адвоката Руденко Т. С. про закриття провадження у справі (вх.№ 01-44/3763/25 від 24.11.2025) відмовити.
У судовому засіданні 25.11.2025 Суд дослідив наявні в матеріалах справи докази та закінчив з'ясування обставин і перевірки їх доказами; прокурор та представник відповідача виступили у судових дебатах із заключним словом. Після судових дебатів Суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та проголосив скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).
ІІІ. Фактичні обставини справи
Заслухавши доводи та заперечення учасників справи, дослідивши надані ними докази, Суд установив фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги й заперечення.
Голеня С. І. зареєстрований як фізична особа-підприємець з 07.07.2006, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та визнається самим відповідачем. Основним видом його діяльності є технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів.
05.02.2019 року між Горпіневичем Андрієм Андрійовичем (Продавець) та Голенем Сергієм Івановичем (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Попільнянського районного нотаріального округу Житомирської області Мітніцьким Ю.Г., зареєстровано в реєстрі за 3195 (далі - Договір). За цим договором Продавець продав та передав, а Покупець купив та прийняв належну Продавцю на праві особистої приватної власності майстерню (літ.Ж-2, З-2, Є-1), розташовану за адресою: Житомирська область, Попільнянський район, смт Попільня, вулиця Велика Польова, будинок 4 (чотири), яка знаходиться на земельній ділянці площею 0,2883 га з кадастровим номером 1824755100:02:005:0123.
05.02.2019 зареєстровано право власності на майстерню за Голенем Сергієм Івановичем на підставі вищезазначеного договору (інформаційна довідка №423706311 від 22.04.2025 року).
13.12.2023 за Попільнянською селищною радою зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1824755100:02:005:0123 площею 0,2883 га (номер відомостей про речове право 52979294, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2848929918247) .
Згідно з відомостями Державного земельного кадастру цільове призначення зазначеної земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови, вид використання - для роздрібної торгівлі та комерційних послуг.
09.02.2023 Голеня С. І. подав до Селищної ради заяву про укладення договору оренди земельної ділянки площею 0,2883 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що знаходиться за адресою: вул. Велика Польова, буд. 4, смт Попільня, Житомирський район, Житомирська область, кадастровий номер 1824755100:02:005:0123.
24.02.2023 на 23 сесії 8 скликання Попільнянської селищної ради було прийнято рішення укласти договір оренди земельної ділянки з Голенею Сергієм Івановичем строком на 10 років на земельну ділянку несільськогосподарського призначення із земель комунальної власності Попільнянської селищної ради площею 0,2883 га кадастровий номер 1824755100:02:005:0123, що знаходиться по вул. Велика Польова 4 смт Попільня Житомирського району Житомирської області для будівництва і обслуговування будівель торгівлі.
З метою укладання договору оренди земельної ділянки Селищна рада 13.10.2023 листом від № 1518/02-14 направила відповідачу проект договору оренди земельної ділянки у двох екземплярах, про що свідчить поштова накладна № 1350105631272, фіскальний чек та опис вкладення у цінний лист.
Крім того, 14.03.2024 Селищна рада направила відповідачу засобами поштового зв'язку лист № 02-14/439, у якому рекомендувала відповідачу підписати договір оренди земельної ділянки та долучену до нього додаткову угоду у п'ятиденний термін з дня отримання даного листа.
27.11.2024 Селищна рада повторно звернулась до відповідача з листом № 02-14/1751, до якого долучила два примірника договору оренди земельної ділянки та два примірника додаткової угоди. Відповідно до трекінгу “Укрпошти» відповідач отримав лист особисто 10.12.2024.
01.04.2025 між Попільнянською селищною радою (далі - орендодавець) та Голеню С. І. (далі - орендар) укладено Договір оренди землі.
Згідно з акту приймання-передачі об'єкта оренди від 01.04.2025 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,2883 га з кадастровим номером 1824755100:02:005:0123 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою вул. Велика Польова, буд. 4, смт Попільня, Житомирський р-н, Житомирська обл.
Договір оренди від 01.04.2025 та акт приймання-передачі підписаний сторонами та скріплений печаткою Селищної ради.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі вказаного договору 01.04.2025 зареєстровано право оренди земельної ділянки за Голеною С. І.
У листах ГУ Держгеокадастру у Житомирській області № 1648/35-25 від 22.05.2025 та Попільнянської селищної ради № 02-13/851 від 29.05.2025 вказано, що нормативно-правовими актами, які регулюють проведення нормативної грошової оцінки земель, не передбачено можливості оформлення витягів із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок за минулі роки. Внаслідок чого, нарахування безпідставно збережених коштів проведено за 2023, 2024 та 2025 роки.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1824755100:02:005:0123 загальною площею 0,2883 га становила у 2023 - 1 030 124,00 грн, у 2024 - 1 082 660,72 грн, у 2025 - 1 343 656,58 грн, що підтверджується витягами із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
Відповідно до рішення 6 сесії 8 скликання № 242 від 02.07.2021 «Про встановлення на території Попільнянської селищної територіальної громади ставки податку на майно, в частині плати за землю» встановлено ставки орендної плати за земельні ділянки на території Попільнянської селищної територіальної громади згідно з додатком 3.
У Додатку 3 до вказаного рішення з 01.01.2022 встановлено розмір орендної плати земельних ділянок для будівництва та обслуговування будівель торгівлі у розмірі 12% нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
Відповідно до рішення 27 сесії 8 скликання № 714 від 23.06.2023 «Про встановлення на території Попільнянської селищної територіальної громади ставки податку на майно, в частині плати за землю» встановлено ставки орендної плати за земельні ділянки на території Попільнянської селищної територіальної громади згідно з додатком 3.
У Додатку 3 до вказаного рішення з 01.01.2024 встановлено розмір орендної плати земельних ділянок для будівництва та обслуговування будівель торгівлі у розмірі 12% нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
Згідно з рішенням 40 сесії 8 скликання від 25.06.2024 № 1003 «Про продовження терміну дії рішень ради щодо встановлення місцевих податків та зборів на території Попільнянської селищної територіальної громади» продовжено термін дії рішення Попільнянської селищної ради від 23.06.2023 № 714 «Про встановлення на території Попільнянської селищної територіальної громади податку на майно, в частині плати за землю» на 2025 рік.
Як убачається з доданого до позовної заяви розрахунку, розмір безпідставно збережених коштів, нарахованих відповідачу за період з січня 2023 року по березень 2025 року, становить 293 843,91 грн. Зазначена сума визначена виходячи з розміру орендної плати в місяць, яка складала у 2023 році - 10 301,44 грн, у 2024 році - 10 826,61 грн, у 2025 році - 13 436,57 грн.
З метою досудового врегулювання спору Селищна рада 29.01.2025, 27.03.2025 та 16.06.2025 зверталась до відповідача з претензіями № 02-13/145, № 02-13/450 та № 02-13/937 щодо сплати завданих збитків у вигляді безпідставно збережених коштів у розмірі 293 843,91 грн за використання земельної ділянки площею 0,2883 га з кадастровим номером 1824755100:02:005:0123 без правовстановлюючих документів в період з січня 2023 по березень 2025.
Відповідно до трекінгу “Укрпошти» претензія № № 02-13/937 від 16.06.2025 вручена одержувачу 08.07.2025.
За таких обставин прокурор в інтересах Селищної ради звернувся до суду про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів в розмірі 293 843,91 грн за період з січня 2023 року по березень 2025 року.
ІV. МОТИВИ СУДУ
1. Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором у цій справі
Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Наведені висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20.
Отже, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі відповідного уповноваженого органу, прокурор не замінює цей орган у судовому процесі, однак і не виконує функцію його представництва, оскільки представляє державу та є окремим самостійним суб'єктом звернення.
Конституційний Суд України зазначив, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п'ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Суд зазначає, що у цьому спорі прокурор здійснює представництво інтересів територіальної громади з огляду на таке.
Згідно із ст. 6 Закону України «Про місцеве самоврядування», первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Відповідно до п. а ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад, і відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Отже, Попільнянська селищна рада є органом місцевого самоврядування, до компетенції якого у відповідності до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 12 Земельного кодексу України віднесені повноваження щодо розпорядження землями комунальної власності.
З огляду на зазначене, Попільнянська селищна рада як власник земельної ділянки є уповноваженим органом на здійснення відповідних повноважень з метою захисту інтересів територіальної громади, а тому визначена позивачем у справі.
Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі № 915/20/18 визначив, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також й у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не має загальнодержавного характеру, але спрямоване на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 914/225/18.
Такі висновки враховуються судом відповідно до ч.4 ст. 236 ГПК України.
Коростишівська окружна прокуратура листом № 53/1-55вих-25 від 06.01.2025 повідомила Селищну раду в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» щодо вжиття заходів, які спрямовані на усунення виявлених порушень вимог земельного законодавства щодо наявності підстав для стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.
У відповідь Селищна рада листом № 02-13/46 від 13.01.2025 повідомила Коростишівську окружну прокуратуру про неодноразові спроби досудового врегулювання спору, щодо спонукання власника нерухомого майна Голені С.І. до укладення договору оренди землі, однак пропозиції селищної ради були проігноровані. Селищна рада просить прокуратуру здійснити представництво в суді щодо стягнення безпідставно збережених коштів, з огляду на брак коштів в бюджеті селищної ради на сплату судового збору.
Невжиття Попільнянською селищною радою, як власником земельної ділянки, потенційною стороною договору оренди земельної ділянки, протягом тривалого часу заходів до усунення порушень, які мали місце під час стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування Голенею С.І. спірною земельною ділянкою, свідчить про невиконання обов'язку щодо захисту та відновлення порушених майнових інтересів держави. Незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи Попільнянської селищної ради про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом, через відсутність коштів для сплати судових витрат, сам факт незвернення до суду селищної ради з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади.
Отже, вказана позиція Попільнянської селищної ради свідчить про відсутність у неї намірів вживати заходи щодо захисту порушених інтересів держави у спірних правовідносинах, а відтак - їх бездіяльність. Зважаючи на викладене та враховуючи те, що несплата безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за земельні ділянки призвела до ненадходження коштів до місцевого бюджету, що в свою чергу унеможливлює повноцінне фінансування соціальних та інших програм, що являється істотним порушенням чинного законодавства і суперечить економічним інтересам територіальної громади та держави в цілому, керівник Коростишівської окружної прокуратури звертається із даним позовом до суду в інтересах держави в особі Попільнянської селищної ради.
Таким чином, з огляду на бездіяльність компетентного органу - Попільнянської селищної ради - щодо захисту порушених інтересів громади, Суд дійшов висновку, що прокурор належним чином підтвердив наявність передбачених законом підстав для представництва інтересів держави в цій справі.
2. Норми права, які застосував суд
З огляду на встановлені фактичні обставини та доводи сторін, суд переходить до правової кваліфікації спірних відносин і визначення норм права, що підлягають застосуванню.
Відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, урегульовані нормами, закріпленими у главі 83 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. За ч. 2 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на майстерню) та ст. 377 ЦК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків та об'єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).
До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 р. у справі № 922/3412/17 та постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 р. у справі № 913/169/18.
Такі висновки враховуються судом відповідно до ч.4 ст. 236 ГПК України.
Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Статтею 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Податковий кодекс України визначає плату за землю як обов'язковий платіж у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 5, ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оренду земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
3. Оцінка суду
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення позову, господарський суд керується таким.
Оцінюючи зібрані у справі докази, суд виходить із приписів статті 86 ГПК України, відповідно до яких суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному й безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду наперед визначеної сили. Суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Так, відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частин 1-4 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За загальними правилами розподілу обов'язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша, третя статті 74 ГПК України).
Отже, система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини належними та допустимими доказами.
Важливою складовою принципу змагальності є дотримання сторонами стандартів доказування спеціальних правил, за якими суд визначає, наскільки переконливими є доводи кожної сторони та чи виконано нею тягар доказування.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Обов'язок доказування є мірою належної поведінки сторін процесу та полягає у збиранні й поданні доказів для підтвердження обставин, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Такий обов'язок спрямований на усунення невизначеності у спірних правовідносинах у разі неможливості достеменно встановити обставини, що мають значення для вирішення спору.
За наслідками судового розгляду суд вирішує спір у межах заявлених вимог і заперечень та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у випадках, передбачених ГПК (ч. 1 ст. 14 ГПК). Формування предмета та підстав позову є диспозитивним правом позивача. Кожна сторона самостійно визначає стратегію захисту, зміст вимог і заперечень, викладаючи їх у заявах по суті справи: позовній заяві, відзиві, відповіді на відзив, запереченнях, поясненнях третьої особи (ч. 1, 2 ст. 161 ГПК України), а також подає належні й допустимі докази на їх підтвердження. Доводи й докази, подані поза встановленими строками чи не у передбаченій формі, не враховуються, якщо сторона не довела поважні причини пропуску та не заявила відповідного клопотання про їх прийняття. Водночас суд, діючи за принципом jura novit curia, самостійно застосовує належні норми права до встановлених у межах спору фактичних обставин.
З огляду на характер заявлених вимог, обов'язок доведення обставин безпідставного збереження відповідачем грошових коштів покладається на позивача. Зокрема, позивач повинен довести право власності Попільнянської селищної ради на спірну земельну ділянку, факт фактичного користування відповідачем цією ділянкою у заявлений період, відсутність у відповідача належно оформленого права користування та розмір безпідставно збережених коштів. Натомість відповідач зобов'язаний довести наявність правової підстави користування земельною ділянкою або інші обставини, що виключають безпідставність збереження коштів.
Як установлено судом, відповідач з 05.02.2019 є власником нерухомого майна - майстерні, розташованої за адресою: Житомирська область, смт Попільня, вул. Велика Польова, буд. 4, яка знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 1824755100:02:005:0123 площею 0,2883 га.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Якщо на земельній ділянці державної або комунальної власності розташовані об'єкти нерухомого майна, які знаходяться у приватній власності, то земельна ділянка не може бути передана її власником у користування будь-кому, окрім власника таких об'єктів. При цьому відсутність оформленого договору оренди земельної ділянки не припиняє права власника користуватися належними йому об'єктами нерухомого майна, а таке користування є неможливим без одночасного користування земельною ділянкою під цими об'єктами. Такі висновки сформульовані в постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 918/1132/22.
Положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 та ін.
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок її власника зберіг у себе кошти, що мав би сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Відсутність договору оренди не звільняє відповідача від такого обов'язку, оскільки використання об'єкта нерухомого майна є неможливим без користування земельною ділянкою під ним, а використання земельних ділянок в Україні є платним.
Разом з тим, до моменту укладення договору оренди землі від 01.04.2025 та державної реєстрації права оренди відповідач не мав належно оформленого права користування спірною земельною ділянкою. Сам факт прийняття Селищною радою рішення про передачу земельної ділянки в оренду та вжиття нею заходів для укладення договору не свідчить про виникнення у відповідача права користування землею до моменту оформлення такого права у встановленому законом порядку.
Суд враховує, що Селищна рада вживала послідовних заходів для оформлення орендних правовідносин, зокрема неодноразово направляла відповідачу проєкт договору оренди, який був отриманий відповідачем, однак договір було укладено лише 01.04.2025. За таких обставин затримка з оформленням оренди не може бути поставлена у вину органу місцевого самоврядування.
Посилання відповідача на суперечливу поведінку позивача та доктрину venire contra factum proprium суд визнає необґрунтованими, оскільки матеріали справи не містять належних і допустимих доказів недобросовісної поведінки Попільнянської селищної ради.
За таких обставин суд дійшов висновку, що користування відповідачем земельною ділянкою у період з січня 2023 року по березень 2025 року здійснювалося без належної правової підстави.
Встановлений судом факт фактичного користування відповідачем земельною ділянкою комунальної власності без оформлення права користування та без сплати орендної плати, свідчить про збереження відповідачем грошових коштів за рахунок позивача як власника земельної ділянки.
Щодо заявленого до стягнення розміру коштів суд зазначає, що позивачем надано розрахунок безпідставно збережених коштів, здійснений виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2023- 2025 роки, що підтверджується відповідними витягами, та з урахуванням ставок орендної плати, встановлених рішеннями Попільнянської селищної ради для земель громадської забудови для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
Відповідач контррозрахунку або доказів неправильності застосованих ставок чи розміру нормативної грошової оцінки суду не надав та фактично в судовому засіданні не заперечував щодо обґрунтованості проведеного розрахунку.
Перевіривши зазначений розрахунок, Суд установив, що він є арифметично правильним.
V. Висновки Суду
Розглянувши справу із застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, на підставі повного та всебічного з'ясування обставин справи і досліджених доказів, Суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
VІ. Судові витрати
Судові витрати прокурора на сплату судового збору в розмірі 4 407,66 грн покладаються на відповідача відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України у зв'язку з повним задоволенням позовних вимог.
З цих підстав, керуючись статтями 2, 129, 233, 236, 237, 238, 241 ГПК України, Суд
1. Позов керівника Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Попільнянської селищної ради задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Голені Сергія Івановича на користь Попільнянської селищної ради 293 843,91 грн (двісті дев'яносто три тисячі вісімсот сорок три гривні 91 копійку) безпідставно збережені кошти.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Голені Сергія Івановича на користь Житомирської обласної прокуратури (10002, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд. 11, код ЄДРПОУ 02909950, рахунок НОМЕР_1 ) 4 407,66 грн (чотири тисячі чотириста сім гривень 66 копійок) судові витрати зі сплати судового збору.
Позивач: Попільнянська селищна рада (код ЄДРПОУ 04347226; вул. Богдана Хмельницького, буд. 7, смт. Попільня, Житомирський р-н, Житомирська обл., 13501)
Відповідач: Фізична особа-підприємець Голеня Сергій Іванович (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 )
Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право оскаржити це рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Після набрання рішення законної сили наказ може бути виданий за заявою стягувача, в якій має бути зазначена бажана форма його видачі (паперова або електронна).
Повне рішення складено 17.12.2025
Суддя С. НЕСТЕРЧУК