61022, м. Харків, пр. Науки, 5
іменем України
16.12.2025р. Справа №905/1206/24
Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.
при секретарі судового засідання Кравець А.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Варта" (код ЄДРПОУ 25107377; адреса: 84313, м. Краматорськ, вул. Шкадінова, 79-В)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Макушової Олени Василівни (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 )
про відшкодування збитків у сумі 142969,60 грн.
за участю представників:
від позивача: Алексєєв О.К (в режимі відеоконференції)
від відповідача: не з'явились, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Варта" звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Макушової Олени Василівни збитків в розмірі 142959,60 грн., що виникли за договором найму № 28 від 01.05.2021 у зв'язку із несплатою коштів за оренду торгівельних місць "Ф3" та "Ю3" (з урахуванням уточнення позовних вимог від 04.10.2024 вх.№ 07-07/8808/24), крім того судові витрати за розгляд справи.
Ухвалою суду від 10.10.2024 прийнято позовну до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1206/24; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; встановлено сторонам строк для вчинення дій процесуального характеру.
Відповідач у поданому ним відзиві заперечував проти задоволення позовних вимог, у тому числі й з підстав непідписання ним спірного договору.
Згідно ухвали від 11.12.2024 суд постановив перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання.
Ухвалою суду від 18.02.2025 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Варта» про призначення почеркознавчої експертизи у справі; призначено у справі № 905/1206/24 судову почеркознавчу експертизу, визначено перелік питань на вирішення судової почеркознавчої експертизи, доручено її проведення Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України; зупинено провадження у справі № 905/1206/24.
20.02.2025 матеріали справи надіслані Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України для проведення судової почеркознавчої експертизи.
Ухвалою суду від 31.03.2025 в задоволенні клопотання експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Віталія Годзь № 2314/25-32 від 07.03.2025 про надання додаткових матеріалів (вх № 1677/25 від 18.03.2025) - відмовлено; повідомлено експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Віталія Годзь, що запитувані експертом вільні зразки та експериментальні зразки підпису та почерку Макушової Олени Василівни містяться в матеріалах господарської справи № 905/1206/24, а саме: вільні зразки підпису та почерку Макушової Олени Василівни міститься в оригіналах податкових декларацій платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за три квартали 2019 року від 16.01.2022 та три квартали 2021 року від 14.01.2021 - у розділі "Інформація про особу, уповноважену на заповнення декларації" (том 2, аркуші справи 239, 240, зворот); експериментальні зразки підпису Макушової Олени Василівни, виконані нею власноручно на лінованих та нелінованих аркушах паперу формату А4 кульковою ручкою та відібрані у судовому засіданні 18.02.2025 (том 2, аркуші справи 242-245); оригінал договору найму № 28 від 1 травня 2021 року, що є предметом розгляду, міститься в матеріалах справи № 905/1206/24 у томі 2 на аркуші справи 205, зворот. Дослідженню підлягає підпис з боку сторони "наймач" Макушової О.В. у розділі 6 "Термін дії договору" договору найму № 28 від 1 травня 2021 року; клопотання Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 5003/3446-4-25/32 від 11.03.2025 про погодження строків (вх № 1678/25 від 18.03.2025) - задоволено; погоджено строк виконання судової почеркознавчої експертизи у строк понад 90 календарних днів; провадження у справі № 905/1206/24 зупинено на час проведення судової почеркознавчої експертизи. Матеріали справи № 905/1206/24 надіслано до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03057, м. Київ, вул. Бродських сім?ї, буд. 6).
21.08.2025 матеріали справи повернулися до Господарського суду Донецької області з висновком експерта від 31.07.2025 № 2314/25-32 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи (вх.№5347/25), за змістом цього висновку вирішити питання, чи виконаний підпис від імені Макушової Олени Василівни у розділі 6 "Термін дії договору" у договорі найму № 28 від 01.05.2021, Макушовою Оленою Василівною чи іншою особою, не виявилося можливим із причин викладених у пункті 2 дослідницької частини.
В період 21.08.2025-19.09.2025 суддя Величко Н.В. перебувала у відпустці, а тому питання поновлення провадження в цій справі вирішено ухвалою від 22.09.2025, призначено підготовче засідання.
25.08.25 позивач подав низку уточнених позовних заяв зі зміною підстав позову по справі № 905/1206/24 на підставі ст. 46 ГПК, з додатками (вх.№ 5391/25, вх.№ 01-41/8015/25, вх.№ 01-41/8020/25).
03.09.2025 позивач подав заяву про виправлення описок в уточненому позові зі зміною підстави позову, з додатками (вх.№ 5623/25).
У позовній заяві (уточненій) від 03.09.2025 позивач, в якості зміни підстав позову, змінив договір найму № 28 від 01.05.2021 на № 28 від 01.05.2019, залишивши без змін предмет позову - відшкодування збитків у сумі 142969,60 грн. станом на 01.09.2024, спричинених відповідачем несплатою оренди торгівельного місця "Ф3" та "Ю3".
Згідно ухвали суду від 07.10.2025 між іншим прийнято подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Варта" зміни підстави позову згідно уточненої позовної заяви (документ сформований в системі "Електронний суд" 03.09.2025, вх№5623/25), постановлено подальший розгляд справи № 905/1206/24 здійснювати з її урахуванням та відкладено підготовче засідання.
Від Фізичної особи-підприємця Макушової Олени Василівни надійшов відзив на позовну заяву, з додатками (вх. № 01-41/9858/25 від 22.10.2025), в якому заперечує проти задоволення змінених позовних вимог повністю, посилаючись на їх недоведеність.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю “Варта» надійшла відповідь на відзив (вх.№ 01-41/10192 від 31.10.2025 та вх.№ 01-41/10194/25 від 31.10.25 відповідно), в якій позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.
Згідно ухвали від 04.11.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 25.11.2025, явка представників сторін обов'язковою не визнавалась.
25.11.2025 в судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті, заслухано вступне слово позивача, стисло доведено зміст відзиву відповідача, розпочато встановлення обставин справи та перевірку їх доказами, оголошено перерву до 16.12.2025 та постановлено після перерви продовжити розгляд справи зі стадії "Дослідження доказів", визнано явну представників сторін не обов'язковою.
Про дату та час розгляду справи сторони повідомлені в системі «Електронний суд», що підтверджується наявними доказами.
Всі процесуальні акти суду у цій справі оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу Судова влада України в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними та загальнодоступними для безоплатного перегляду згідно Закону України "Про доступ до судових рішень", що свідчить про наявність додаткової можливості у сторін ознайомитись із судовими рішеннями у даній справі.
Матеріали справи свідчать, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, та надано достатньо часу для надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень.
У судовому засіданні 16.12.2025 прийняв участь в режимі відеоконференції представник позивача, наполягав на задоволенні позовних вимог повністю.
Відповідач участь у судовому засіданні свого представника не забезпечив, подав клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№ 01-41/1157/25 від 16.12.25), посилаючись на зайнятість в іншому судовому провадженні.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 ГПК України).
Суд відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки як свідчать матеріали справи судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи в установленому законом порядку, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, у клопотанні про відкладення розгляду справи відповідач жодним чином не доводить, що участь його представника в судовому засіданні є необхідною, натомість позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву (з урахуванням прийнятої зміни підстав позову), в якій останній між іншим клопотав про розгляд справи без його участі за наявними матеріалами.
З огляду на необхідність розгляду господарської справи впродовж розумних строків в контексті встановлених п. 1 статті 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року гарантій, явка представників учасників справи у судове засідання не була визнана обов'язковою, учасники справи мали достатньо часу для висловлення своєї правової позиції і надання доказів на підтвердження аргументів, тому суд вважає можливим розглянути дану справу за наявними в ній матеріалами у цьому судовому засіданні в приміщенні суду у відсутність відповідача.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ, ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Варта" (далі - позивач, ТОВ «Варта») є юридичною особою, резидент України, діє на підставі власного установчого документа, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань: 25107377, зареєстроване 10.04.1998, місцезнаходження: Україна, 84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Шкадінова, буд. 79в, основним видом діяльності є: код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Позивачу на праві власності належить об'єкт нерухомого майна - цілісний майновий комплекс «Авторинок «Південний» за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Шкадінова, буд. 79в, реєстраційний номер 21856398, розмір частки 1/1, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 17467753 від 23.01.2008, виданий Комунальним підприємством Бюро технічної інвентаризації м. Краматорська на підставі рішення від 01.10.2007 Північно-Донбаського постійно діючого третейського суду (том 1, арк. справи 52).
Між позивачем як наймодавцем та відповідачем - Фізичною особою-підприємцем Макушовою Оленою Василівною як наймачем 01.03.2019 підписано договір найму № 28 (том 3, арк.справи 150), за умовами якого наймодавець надає наймачу у користування торгівельне місце № 28, що знаходиться на території авторинку «Південний» за адресою: м. Краматорськ, вул.. Шкадінова 79в, для здійснення роздрібної торгівлі, а наймач зобов'язується використовувати це торгівельне місце, здійснювати його оплату відповідно до умов цього договору (п.1.1). Торгівельне місце являє собою визначену частину торгівельних споруд, що належать наймодавцю (згідно технічного паспорта) (п.1.2).
У пункті 2.1 договору сторони обумовили, що плата за користування торгівельним місцем, що надається за цим договором, складається і здійснюється наймачем за його вибором наступним чином: 1) оренда торгівельної площі: 01 числа кожного місяця в розмірі 2 грн. 90 коп. за кожний календарний день за 1 квадратний метр фактично займаної площі; 2) оренда території ринку під розміщення транспортного засобу по факту з розрахунку 10 грн. 00 коп. за 10 кв.м. для однієї одиниці транспортного засобу, в період з 00 до 24 годин користування.
Згідно п. 2.2 договору плата за користування торгівельним місцем при щоденній оплаті здійснюється до початку торгівлі через РРО ринку з видачею чека, а при придбанні місячного абонемента до початку або у перші три робочі дні місяця, на які придбавається абонемент через РРО ринка з видачею чека та абонементного талону.
Наймодавець надає право наймачу на бронювання торгівельного місця, що займається ним згідно договору не більше ніж на 30 днів у році. У ці дні наймач має право у випадку хвороби, відпустки або інших причин не здійснювати торгівлю з наданого цим договором торгівельного місця, але при цьому він сплачує бронювання в розмірі 1 грн. 70 коп. за кожний день бронювання, через РРО ринку з видачею чека (п.2.3).
У випадку недотримання наймачем умов щоденної оплати наданого цим договором торгівельного місця, наймодавець має право вимагати від наймача переходу на умови оплати шляхом придбання місячного абонемента (п.2.4).
Наймач не має права передавати надане за цим договором торгівельне місце третім особам без згоди наймодавця (п.3.3).
Наймач зобов'язаний звільнити надане йому за цим договором торгівельне місце протягом 10-ти днів з моменту закінчення строку дії або розірвання цього договору (п.3.8).
У пункті 4.1 договору сторони обумовили, що бронювання торгівельного місця становить 50 грн. 00 коп., оплата до 05 числа поточного місяця.
Цей договір діє з моменту його підписання до 01.06.2019 (п. 6.1). У випадку належного виконання умов цього договору наймач має переважне право на укладення нового договору. У цей договір можуть вноситись зміни та доповнення, у тому числі продовження строку дії договору, які оформлюються у вигляді додаткових угод, підписуються сторонами або уповноваженими ними особами, і є невід'ємною частиною договору (п. 6.2).
Договір містить застереження написане від руки прописом наступного змісту (мова оригіналу): «Договор продлен до 01.05.2020», містить печатку ТОВ “ВАРТА» та два підписи.
Частиною 1 ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За визначенням ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 6, 627, 628 ЦК України).
Статтями 525, 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. (ст. 598, ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Як встановлено, за своїм змістом договір № 28 від 01.05.2019 є договором найму.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк (ч.1 ст. 759 ЦК України).
Згідно ч.1 ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму (ст. 761 ЦК України).
Згідно ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму.
Статтею 795 ЦК України унормовано, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч.1 ст.763 ЦК України).
Частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 2 статті 640 ЦК України встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Як встановлено, предметом договору № 28 від 01.03.2019 є тимчасове платне користування об'єктом оренди, а саме торговим місцем № 28, що знаходиться на території авторинку «Південний», розташоване у м. Краматорську, вул. Шкадінова 79В, для здійснення роздрібної торгівлі. Торговельне місце являє собою певну частину приналежних наймодавцю торгової площі (згідно технічного паспорта).
Площа об'єкта найма в договорі не визначена, що, на думку суду, є істотною умовою договору оренди. Докази внесення змін до цього договору у матеріалах справи відсутні.
Як стверджує позивач у позовній заяві та додаткових поясненнях, ТОВ «Варта» було передано у користування відповідачу - ФОП Макушовій О.В. згідно договору найма № 28 від 01.05.2019 два торгівельних місця: «Ф3» площею 19,4 кв.м. та «Ю3» площею 17,8 кв.м., загальна торгівельна площа - 32,7 кв.м., що знаходиться на території авторинку «Південний».
Сторонами не оспорюється, що цілісний майновий комплекс «Авторинок «Південний» (всі його складові), що належить позивачу на праві приватної власності, є нерухомим майном. Доказів протилежного до матеріалів справи не подано.
Проте, до матеріалів справи не надано доказів передачі ТОВ «Варта» у користування ФОП Макушовій О.В. як двох торгівельних місць «Ф3» площею 19,4 кв.м. та «Ю3» площею 17,8 кв.м., так і торгового місця № 28, у тому числі за актом приймання-передачі як то встановлено частиною 1 статті 795 ЦК України.
Також не надано доказів про те, що торгове місце № 28 є саме двома торгівельними місцями «Ф3» та «Ю3» загальною торгівельною площею 32,7 кв.м.
За змістом наданого до матеріалів справи витягу з технічного паспорта на цілісний майновий комплекс «Авторинок «Південний» станом на 01.10.2018 КП «Бюро технічної інвентаризації» Краматорської міської ради Донецької області, інвентаризаційна справа № 36743 реєстровий 2022-Н/Ф (том 1, арк.справи 45-51; том 4, арк.справи 62-68), торгове місце з номером 28 не значиться.
Надані до матеріалів справи разом з клопотанням відеофайл у2025/2-2-537ае120-824d-11f0-93 (документ сформований в системі «Електронний суд» 26.08.2025, вх.№ 01-41/8068/25) не підтверджує факт користування відповідачем ані торгівельним місцем № 28, що є предметом договору № 28 від 01.03.2019, ані торгівельними місцями «Ф3» та/або «Ю3».
Також не підтверджують такі обставини і наданий позивачем витяг з матеріалів єдиного обліку № 15864 від 23.08.2024, отриманий ним від Краматорського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Донецькій області (том 4, арк.справи 10-13 зворот).
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно з частинами першою, другою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частинами першою, другою статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану недоговірну (деліктну) шкоду, визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:
(1) неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;
(2) наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;
(3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;
(4) вина заподіювача шкоди, як суб'єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
Суди, розглядаючи спори про стягнення шкоди, мають встановлювати наявність усіх елементів складу правопорушення у їх сукупності. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність у вигляді відшкодування шкоди не настає.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
За загальними правилами розподілу обов'язку доказування, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша, третя статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини належними та допустимими доказами.
При поданні позову про відшкодування заподіяної майнової шкоди на позивача покладається обов'язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою.
У справі № 905/1206/24, що розглядається, ТОВ «Варта» не надано доказів про те, що торгові місця «Ф3» площею 19,4 кв.м. та «Ю3» площею 17,8 кв.м., є саме торговим місцем № 28, що є об'єктом найма за договором № 28 від 01.05.2019, тобто доказів, якими можна було б ототожнити вказані об'єкти з об'єктом, що зазначений в договорі оренди.
У позовній заяві ТОВ «Варта» стверджує, що відповідачка заборгувала йому 142959,6 грн. не сплатою оренди торгівельного місця на протязі трьох років згідно договору найма № 28 від 01.05.2019, чим спричинила йому збитків у вказаній сумі.
Проте до матеріалів справи не надано доказів передачі відповідачу об'єкта оренди за цим договором за актом приймання-передачі. Також умови спірного договору не містять всіх суттєвих умов, зокрема площі торгівельного місця, що є предметом такого договору. Позивачем не доведено розмір пред'явленої шкоди та період її виникнення.
За висновком суду, сукупність наданих до матеріалів справи доказів свідчить про те, що позивач не довів всього складу цивільного правопорушення, зокрема протиправність поведінки відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та шкодою позивача, розміру збитків. Відтак, у задоволенні позовних вимог суд відмовляє.
З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 74, 76, 86, 114, 123, 126, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення підписано 18.12.2025.
Суддя Н.В. Величко