Справа № 946/8904/24
Провадження № 2-а/946/15/25
16 грудня 2025 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
у складі:
головуючого судді - Баннікової Н.В.,
за участю секретаря судового засідання - Клопот М.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ізмаїл адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 26 жовтня 2024 року, -
У листопаді 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Рябко С.О. звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 26.10.2024 року.
Так, позовні вимоги обґрунтував тим, що 26.10.2024 молодшим лейтенантом поліції Відділу організації несення служби в м. Ізмаїл УПП у Одеській області ДПП Юденко А.В. відносно нього, ОСОБА_1 , було прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №3345444 від 26.10.2024р., у якій зазначено, що 26.10.2024 о 11 год. 07 хв. у м. Ізмаїл по вул. Покровська, 18 водій, керуючи ТЗ проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений «жовтий» сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3.ґ ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.122 КУпАП. Вказаною постановою позивача піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. Позивач вважає дії відповідача щодо винесення постанови про накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст.122 КУпАП протиправними, постанову незаконною, а накладення адміністративного стягнення необґрунтованим та безпідставним у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що 26.10.2024 року він, керуючи автомобілем Nissan, д.н.з. НОМЕР_1 , у м. Ізмаїл рухався по вул. Болградській, де на перехресті (на зелене блимаюче світло світлофора) здійснив поворот на вул. Білгород-Дністровську, по якій продовжував рух і після чого, проїхавши повз перехрестя з вулицею Торгова, повернув на ліво на вул. Покровська і припаркувався біля будинку № 29, де знаходиться Спортивний клуб «Сварожичи», в якому проводив тренування дітей. Після зупинки, позивач через деякий час вийшов із машини і побачив, що за його машиною стоять поліцейський, які не підходили до нього. Вказує, що він сам підійшов до поліцейських, щоб дізнатись, що вони шукають і вони повідомили, що вони шукають його з приводу порушення ПДР. При цьому, поліцейські не представились, не показали посвідчення, не запитали у ОСОБА_1 пред'явити водійське посвідчення і техпаспорт. Інспектор поліції, повідомив про порушення Правил дорожнього руху та скоєння адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП, тобто «проїзд перехрестя на заборонений (жовтий) сигнал світлофора». Зазначає, що, як вбачається з оскаржуваної постанови серії ЕНА №3345444 від 26.10.2024 р., складеної поліцією, порушення зафіксовано на перехресті вул. Покровська, буд. 18 (з вул. Білгород-Дністровською), проте на даному перехресті Позивач нічого не порушував і їхав на зелене світло світлофора. До цього, Позивач рухаючись по вул. Болградській перетинав перехрестя і повертав направо на вул. Білгород-Дністровською, в напрямку його руху був увімкнений зелений блимаючий сигнал світлофору, що надавало йому дозвіл руху вперед, а згодом, коли автомобіль під його керуванням опинився безпосередньо на самому перехресті, увімкнувся жовтий сигнал світлофору й при цьому він зобов'язаний був завершити маневр, завершити проїзд перехрестя з метою усунення перешкод для інших учасників руху. Надалі рух продовжувався по вул. Білгород-Дністроквській до перехрестя з вул. Покровською, буд.18, де позивач здійснив поворот на зелене світло світлофора і запаркувався біля буд. 29 на цій же вулиці. Зі слів поліцейського Позивачу було зрозуміло, що поліцейські, зазначаючи про порушення Позивачем (проїзд на жовте світло) мають на увазі перехрестя вул. Болградської та Білгород-Дністровської, проте з невідомих причин в постанові зазначено, що порушення відбулось на перехресті вул. Покровської, 18, тобто на перехресті з Білгород-Дністровською. Враховуюче вищевикладене, просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 26.10.2024 року, закрити провадження у справі, а також стягнути з відповідача судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги просить задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, подав до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому просить залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 без задоволення, посилаючись, зокрема, на те, що факт проїзду позивачем ОСОБА_1 регульованого пішохідного переходу на заборонений «жовтий» сигнал світлофора, підтверджується відеозаписам з реєстратора встановленого у службовому авто. Вказують, що автомобіль позивача рухався з такою швидкістю, за якої можливо було його зупинити перед пішохідним переходом (перехрестям). Також зазначає, що поліцейський, підійшовши до автомобіля ОСОБА_1 , назвав своє прізвище, спеціальне звання. В подальшому, поліцейський ознайомив позивача з доказами вчиненого ним адміністративного правопорушення. Факт ознайомлення позивача підтверджується власним підписом позивача в оскаржуваній постанові. Після закінчення розгляду справи поліцейський виніс постанову та надав її копію позивачу.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Так, відповідно до ч.2 ст.122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Як вбачається з постанови серії ЕНА №3345444 від 26.10.2024 року, 26.10.2024 року о 11 год. 07 хв. у м. Ізмаїл по вул. Покровська, 18, водій ОСОБА_1 , керуючи ТЗ «Nissan», д.н.з. НОМЕР_1 , проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений «жовтий» сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3. ґПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.122 КУпАП.
Цією постановою на позивача було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн.
Так, згідно пункт 8.7.3. (ґ) ПДР України сигнали світлофору мають такі значення - жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно зі ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Так,м в оскаржуваній постанові зазначено, що водій ОСОБА_1 проїхав регульований пішохідний перехід по на заборонений жовтий сигнал світлофора по вул. Покровській, 18 у м. Ізмаїл.
Разом з тим, як вбачається з відеозапису, що міститься у матеріалах справи, ОСОБА_1 проїхав на заборонений жовтий сигнал світлофора по вул. Болградській / кут вул.Б-Дністровська у м. Ізмаїл але не по вул. Покровській, 18 у м. Ізмаїл, як це зазначено в оскаржуваній постанові.
У відповідності до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Проте, матеріали справи не містять доказів на підтвердження порушення позивачем п. 8.7.3 (ґ) ПДР України по вул. Покровській, 18 у м.Ізмаїл.
Тому шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов'язку доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, суд прийшов до висновку про недоведеність вини позивача в скоєнні адміністративного проступку.
У відповідності до ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказано мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.
За таких обставин, вимога позивача про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №3345444 від 26.10.2024 р. підлягає задоволенню.
У відповідності з ч.ч. 1-3 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Згідно з п.7 Розділу III Розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України №01395 від 07 листопада 2015 року (надалі по тексту Наказ МВС №1395), провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин, визначених у статті 247 КУпАП.
Отже, враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку щодо відсутності складу правопорушення, зазначеного в оскаржуваній постанові та необхідності закриття провадження з цих підстав.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача подано до суду наступні документи: договір про надання професійної правничої допомоги № 01/12/23 від 01.12.2023 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Рябком С.О., акт № 1 прийому-передачі наданих послуг від 31.10.2024 року, відповідно до яких вартість послуг адвоката склала 5 000,00 грн.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З урахуванням наведеного, оцінюючи об'єктивно незначну складність цієї справи, предмет спору з урахуванням предмету позову, задоволення судом позовних вимог, враховуючи складання заяв по суті, відсутність судових засідань у цій справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн., що відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 246-247, 262, 286 КАС України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 26 жовтня 2024 року - задовольнити.
Постанову серії ЕНА № 3345444 від 26 жовтня 2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, про накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510,00 гривень - скасувати.
Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, що передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, - закрити.
Стягнути з Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: 65114, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 5), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 484,50 (чотириста вісімдесят чотири гривні п'ятдесят копійок) грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 500,00 (дві тисячі п'ятьсот гривень) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Одеської області Департаменту патрульної поліції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до адміністративного суду апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: Н.В.Баннікова