26 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 185/8148/23
провадження № 61-16598св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд):головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач)
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сиромятников Едуард Олександрович,
на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2024 року у складі судді Болдирєвої У. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Петешенкової М. Ю., Красвітної Т. П.
у справі
за позовом ОСОБА_2 (далі - позивачка)
до
відповідачки ОСОБА_3 (далі - відповідачка),
треті особи: Приватне підприємство «Агрофірма «Старт» (далі - ПП «Агрофірма «Старт»), Товариство з обмеженою відповідальністю АФ «Старт-плюс» (далі - ТОВ АФ «Старт-плюс»), приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Рудкевич Євген Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна, Акціонерне товариство «ПроКредит Банк» (далі - АТ «ПроКредит Банк»),
про припинення державної реєстрації права власності на нерухоме майно,
ухвалив постанову про таке:
I. Вступ
1. У червні 2023 рокупозивачка звернулася до суду з позовом до відповідачки за участю третіх осіб про припинення державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
2. Відповідачка позовні вимоги не визнала.
3. Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив.
4. Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував та позов задовольнив.
5. Відповідачка оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку. Підставою касаційного оскарження вказала те, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, перелік яких навела у касаційній скарзі.Також послалася на відсутність висновку Верховного Суду щодо зазначеного у касаційній скарзі питання.
6. Оскаржуване судове рішення переглядається в межах, передбачених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), у зв'язку із чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.
ІІ. Короткий зміст позовних вимог
7. Позов обґрунтований так:
- згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 26 липня 2021 року позивачці належить право на майновий пай члена Колективного сільськогосподарського підприємства «Шевченко» с. Кочережки Павлоградського району Дніпропетровської області (далі - КСП «Шевченко»);
- 18 лютого 2010 року у справі за позовом ПП «Агрофірма «Старт» до ОСОБА_4 було визнано дійсним договір купівлі-продажу майна від 29 січня 2010 року, згідно з яким ОСОБА_4 продав, а ПП «Агрофірма «Старт» купило нерухоме майно, визнано право власності за ПП «Агрофірма «Старт» на зерносховище (склад № 2), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , та гаражі тракторні, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ;
- при цьому все це майно було власністю КСП «Шевченко» та належало всім співвласникам такого господарства на праві спільної часткової власності, у тому числі і позивачці як спадкоємиці її чоловіка, який був членом КСП «Шевченко», і не могло бути відчужене без згоди всіх співвласників;
- рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2011 року було скасовано рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2010 року про визнання права власності на майно за ПП «Агрофірма «Старт» та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову;
- рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2017 року було скасовано державну реєстрацію права власності на спірні об'єкти нерухомого майна за ПП «Агрофірма «Старт»;
- у період розгляду судами зазначених спорів ПП «Агрофірма «Старт» як титульний власник майна на підставі рішення суду, яке було згодом скасовано, актом приймання-передачі нерухомого майна від 18 квітня 2017 року та за протоколом загальних зборів співвласників незаконно передало право власності на спірні об'єкти нерухомого майна ТОВ АФ «Старт-Плюс», на підставі чого було проведено державну реєстрацію переходу права власності до ТОВ АФ «Старт-Плюс»;
- постановою Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі № 185/3886/19 скасовані рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень стосовно спірного нерухомого майна, зареєстрованого за ПП «Агрофірма «Старт» та ТОВ АФ «Старт-Плюс»;
- проте під час судових розглядів 21 травня 2021 року між ТОВ АФ «Старт-плюс» та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу частини спірного майна - зерносховища (складу № 3), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Рудкевичем Є. В.;
- відповідачкою порушені майнові права позивачки на спірне нерухоме майно, яке вона успадкувала від свого чоловіка, що встановлено зазначеними вище судовими рішеннями.
8. Враховуючи викладене, позивачка просила:
- припинити державну реєстрацію права власності за відповідачкою на зерносховище (склад № 3), розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1196725912235), яку було вчинено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Рудкевичем Є. В. на підставі договору купівлі-продажу від 21 травня 2021 року;
- витребувати від відповідачки на її користь вказане майно.
9. У липні 2023 року позивачка подала до суду заяву, в якій просила залишити без розгляду позовну вимогу щодо витребування майна на свою користь від відповідачки.
10. Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2023 року відкрито провадження у справі в частині вимоги про припинення державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
ІII. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
11. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
12. Відмовляючи у задоволенні позову, судпершої інстанції виходив з такого:
- відповідачка придбала у ТОВ «Старт-плюс» нерухоме майно в рахунок погашення боргу за виконавчим документом - судовим наказом № 904/1314/19, виданим 12 листопада 2019 року Господарським судом Дніпропетровської області, про стягнення з ТОВ «Старт-плюс» на користь АТ «ПроКредит Банк» заборгованості за кредитом;
- майно придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, за відплатним договором, однак договір укладений в порядку, встановленому для виконання судових рішень, у межах виконавчого провадження № 60779342 з примусового виконання судового наказу, а за таких обставин майно не може бути витребувано від добросовісного набувача;
- відповідачка є добросовісним набувачем нерухомого майна, оскільки іншого судом не встановлено.
ІV. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
13. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року апеляційну скаргу позивачки задоволено, апеляційну скаргу відповідачки залишено без задоволення. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову. Припинено державну реєстрацію права власності за відповідачкою на зерносховище (склад №3), розташований за адресою: АДРЕСА_2 , яка проведена приватним нотаріусом Рудкевичем Є. В. на підставі договору купівлі-продажу від 21 травня 2021 року.
14. Постанова апеляційного суду мотивована наступним:
- постановою Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі № 185/3886/19 встановлені факти та обставини права власності ОСОБА_5 , правонаступником якого є позивачка, на майно, що стали підставою для скасування всіх реєстраційних рішень державних реєстраторів з реєстрації прав власності як за ПП «Агрофірма «Старт», так і за ТОВ АФ «Старт-Плюс». У цій же постанові зазначено, що порушені права співвласника спірного нерухомого майна підлягають захисту саме шляхом скасування оспорюваних рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Саме з такою вимогою звернулась позивачка до суду у цій справі;
- суд першої інстанції помилково дійшов висновку про наявність правових підстав добросовісності придбання відповідачкою у ТОВ АФ «Старт-Плюс» спірного нерухомого майна, адже така добросовісність встановлювалася б при виникненні інших правовідносин, які регулюються положеннями статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), вимоги за якими позивачка не заявляла;
- встановивши відсутність у ТОВ АФ «Старт-Плюс» права власності на майно позивачки, суд першої інстанції не застосував приписи статті 26 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон від 01 липня 2004 року № 1952-ІV) в редакції, чинній до 16 січня 2020 року, яка діяла на час звернення ОСОБА_5 до суду з позовом, та трансформацію цієї статті вже після 16 січня 2020 року, де матеріально-правове регулювання спірних реєстраційних відносин істотно змінилось, та ефективним способом захисту порушених прав є саме вимога про скасування рішення суб'єкта державної реєстрації щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно;
- договір купівлі-продажу оскаржувався в межах господарської справи про банкрутство з підстав заниження ціни майна, зниження розміру активів боржника ТОВ АФ «Страт-плюс», проте не позивачкою. Цей договір безпосередньо порушує майнові права позивачки, враховуючи, що судовими рішеннями за жодною юридичною особою право власності на спірне майно не визнавалось, а зареєстроване - скасовано;
- позивачка була позбавлена можливості оскарження дій ПП «Агрофірма «Старт»;
- відповідачка набула у власність майно від особи, яка не мала на це такого права (ТОВ АФ «Старт-Плюс»), як і не мала цього права попередня юридична особа - ПП «Агрофірма «Старт». Зазначені юридичні особи не мали права передавати спірне нерухоме майно, яке є власністю позивачки, в іпотеку. Це встановлено постановою Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі № 185/3886/19, яка є преюдиційною у цій справі;
- позивачка є єдиним належним власником спірного майна, починаючи з 03 серпня 2020 року, тобто з дня смерті її чоловіка;
- характер спірних правовідносин у цій справі є іншим, ніж застосування норм добросовісності покупця об'єкта нерухомого майна в межах виконавчого провадження. Умови договору купівлі-продажу не містять інформації про придбання цього майна в порядку виконання судового рішення, до того ж, за скасованою судовим рішення державною реєстрацією продавця цього майна.
V. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
15. У касаційній скарзі представник відповідачки - адвокат Сиромятников Е. О. просить скасувати постанову апеляційного суду та змінити рішення суду першої інстанції в мотивувальній частині, доповнивши його підставами для відмови у задоволенні позовної заяви, викладеними у цій скарзі.
16. Касаційна скарга обґрунтована наступним:
- суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, але не врахував частину важливих доводів відповідачки;
- позивачка у цій справі не оскаржувала укладений правочин, на підставі якого відповідачка стала власником спірного майна. Так само позивачка не заявляла позовних вимог про витребування цього майна, визнання за собою права власності на майно тощо;
- відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, оскільки рішення про задоволення такого позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав;
- вимога про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на майно за незаконним володільцем не є необхідною для відновлення права власника;
- матеріалами справи чітко підтверджується обрання позивачкою неналежного та неефективного способу захисту, який не може бути застосований сам по собі, оскільки він не відновить порушені права позивачки;
- апеляційний суд не врахував, що ані позивачка, ані її спадкодавець ніколи не були власниками спірного майна, хоча в оскаржуваній постанові наявне посилання на неіснуюче «визнання права власності на це майно за позивачем»;
- суд апеляційної інстанції допустив помилку у застосуванні статей 11, 15, 16 ЦК, статей 2, 13 ЦПК, статей 4, 18, 24 Закону від 01 липня 2004 року № 1952-ІV внаслідок неврахування висновків щодо застосування цих норм права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц. Це призвело до юридично неможливої ситуації, коли право власності у випадку виконання такого рішення суду взагалі не буде зареєстроване за жодною особою;
- скільки договір купівлі-продажу майна підписаний обома сторонами і нотаріально посвідчений, є реально укладеним та виконаним, то скасування державної реєстрації права, яка відбулася на підставі цього договору без його оскарження, є неможливою;
- апеляційний суд припинив державну реєстрацію права власності, яка відбулася на підставі чинного договору, який в судовому порядку недійсним не визнавався і нікчемним також не є;
- суд апеляційної інстанції помилково застосував статті 204, 328 ЦК та не врахував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010;
- відповідачка, купуючи майно у межах виконавчого провадження та за згодою стягувача і заставного кредитора, цілком правомірно вважала, що набуття нею права власності на це майно не буде оспорено іншими особами. Це з урахуванням відсутності будь-яких доказів протилежного дозволяє стверджувати, що відповідачка є добросовісним набувачем спірного майна;
- суд першої інстанції, врахувавши всі обставини справи, дійшов правильного висновку, що майно не може бути витребувано у відповідачки, оскільки відповідно до частини другої статті 330 ЦК воно було придбане в порядку, встановленому для виконання судових рішень;
- суд апеляційної інстанції допустив помилку у застосуванні положень статей 330, 388 ЦК та не врахував висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц;
- втручання у право власності відповідачки було вчинене не у відповідності до закону, що позбавляє її надії на реальну компенсацію, адже продавець майна - ТОВ АФ «Старт-Плюс» перебуває у процесі ліквідації і наявного майна цього підприємства не вистачить для задоволення вимог кредиторів;
- фактично в основу рішення суду апеляційної інстанції задля підсилення його зовнішньої обґрунтованості були покладені явно неправдиві відомості;
- відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах у випадку, коли в основу постанови суду апеляційної інстанції покладено посилання на те, що рішенням суду в іншій справі за позивачем було визнано право власності на спірне майно, в той час як насправді рішенням суду цього не визнавалося;
- суд апеляційної інстанції позбавив права власності добросовісного набувача майна на підставі позову особи, яка не тільки ніколи не була безпосереднім власником майна, а позовні вимоги якої ґрунтуються на тому, що вона є спадкоємцем особи, якій належало 0,139% від загальної вартості майна пайового фонду підприємства станом на 07 березня 2000 року;
- державна реєстрація права власності була припинена без будь-якої компенсації, адже правочин залишається чинним, гроші за ним отримав стягувач у виконавчому провадженні - АТ «ПроКредит Банк», а сам продавець майна перебуває у стані ліквідації.
VІ. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
17. У березні 2025 року позивачка подала відзив на касаційну скаргу, у якому просила відмовити у задоволенні цієї скарги, вказавши такі мотиви:
- спір, що виник, можливо було вирішити саме таким чином, оскільки до моменту ухвалення Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області рішення від 18 лютого 2010 року взагалі не існувало державної реєстрації спірного майна у будь-якому реєстрі;
- склалася ситуація, коли право власності на спірне нерухоме майно виникло та було зареєстроване саме на підставі рішення суду, яке згодом Апеляційний суд Дніпропетровської області скасував згідно з рішенням від 22 грудня 2011 року. Із цього логічно випливає і скасування відповідної реєстрації права власності;
- всі дії учасників спірних правовідносин були направлені на уникнення скасування незаконної реєстрації права власності на спірне майно: воно передавалося у статутний фонд юридичної особи, згодом - в іпотеку банку та продавалося за угодою купівлі-продажу;
- у період розгляду справи в суді касаційної інстанції ТОВ АФ «Старт-плюс» відчужило спірне майно на користь відповідачки, чим знову грубо порушило права позивачки;
- після ухвалення Верховним Судом постанови від 22 лютого 2023 року та скасування за ТОВ АФ «Старт-Плюс» реєстрації права власності всі наступні угоди вже не мали за собою правових наслідків, оскільки відчужувач майна не мав права власності на нього;
- щодо неможливості самостійного задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації без витребування майна, то саме такий спосіб захисту прав позивачки застосував Верховний Суд в рамках вирішення спору щодо цього ж об'єкта нерухомості під час розгляду справи № 185/3886/19;
- доводи касаційної скарги про необхідність вказівки у рішенні суду обставин, встановлених у справі № 904/656/21 (904/296/22), на думку позивачки, є необґрунтованими, суперечать процесуальному закону, оскільки позивачка не була учасником цієї справи, тому у відповідності до приписів частин четвертої, п'ятої статті 82 ЦПК такі обставини не є обов'язковими для цієї справи;
- саме постановою Верховного Суду від 22 лютого 2023 року було скасовано реєстрацію права власності на спірне майно за продавцем ТОВ АФ «Старт-Плюс», що надало позивачці відповідне право на звернення до суду з вимогою про припинення реєстрації права власності на майно за відповідачкою.
VІІ. Рух справи у суді касаційної інстанції
18. 12 грудня 2024 року представник відповідачкизвернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
19. Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху.
20. Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2025 року відкрито касаційне провадження та зупинено дію постанови суду апеляційної інстанції до закінчення її перегляду у касаційному порядку.
21. 03 березня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
22. Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2025 року повернуто без розгляду відзив, поданий від імені АТ «ПроКредит Банк» Никоненком Р. В .
23. Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
VІIІ. Фактичні обставини, встановлені судами
24. Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 26 липня 2021 року, виданим державним нотаріусом Другої павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Дутчак Ю. С. у спадковій справі № 331/2020, позивачка є спадкоємицею померлого ОСОБА_5 .
25. Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з права на майновий пай члена КСП «Шевченко», частка якого складає 4 756,00 грн або 0,139 відсотків від загальної вартості майна пайового фонду підприємства на 07 березня 2000 року (т. 1 а. с.30).
26. 18 лютого 2010 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області ухвалено рішення у справі № 2-1557/10 за позовом ПП «Агрофірма «Старт» до ОСОБА_4 про визнання права власності на майно. За змістом цього рішення ПП «Агрофірма «Старт» посилалося на те, що у 2008 році внаслідок розпаювання майна колишнього КСП «Шевченко» ОСОБА_4 разом з іншими особами отримав у спільну часткову власність в якості майнових паїв нерухоме та рухоме майно, яке знаходиться на території Кочережківської сільської ради. 25 січня 2010 року на зборах співвласники майна дали ОСОБА_4 згоду на продаж майна і уповноважили ОСОБА_4 на укладення такої угоди (т. 1 а. с. 31-32).
27. Вказаним судовим рішенням позов ПП «Агрофірма «Старт» було задоволено, визнано дійсним договір купівлі-продажу майна від 29 січня 2010 року, згідно з яким ОСОБА_4 продав, а ПП «Агрофірма «Старт» купило нерухоме майно, та визнано право власності за ПП «Агрофірма «Старт», зокрема, на зерносховище (склад №3), розташоване за адресою:
АДРЕСА_3 . Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2011 року скасовано рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2010 року та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_5 має право на частку (пай) у майні КСП «Шевченко», до складу якого входить спірне майно. В матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи на спірне майно, які б підтверджували право власності ОСОБА_4 на це майно та його право на відчуження такого майна. Посилаючись на рішення зборів від 25 січня 2010 року, за яким співвласники майна дали згоду на його продаж, суд першої інстанції не залучив цих осіб до участі у справі, а також не звернув увагу на те, що не всі співвласники брали участь у зборах, чим порушив їх права.
29. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2017 року у справі № 185/9312/13-ц, яке набрало законної сили 04 вересня 2017 року, припинено (скасовано) державну реєстрацію права власності за ПП «Агрофірма «Старт» на об'єкти нерухомого майна, зокрема, зерносховище (склад № 3) (т. 1 а. с. 10-11).
30. ПП «Агрофірма «Старт» як власник майна на підставі рішення суду, яке було згодом скасовано, на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна від 18 квітня 2017 року та протоколу загальних зборів співвласників передало право власності на об'єкти нерухомого майна ТОВ АФ «Старт-плюс», також було проведено державну реєстрацію переходу права власності.
31. Постановою Верховного суду від 22 лютого 2023 року у справі № 185/3886/19 скасовано рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2020 року в частині скасування рішень про реєстрацію права власності та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким скасовано, зокрема, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 травня 2017 року, за яким здійснено перехід права власності на зерносховище (склад № 3) від ПП «Агрофірма «Старт» до ТОВ АФ «Старт-плюс». Верховний Суд виходив з того, що порушені права ОСОБА_5 , правонаступником якого є позивачка, як співвласника спірного нерухомого майна підлягають захисту саме шляхом скасування оспорюваних рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (т 1 а. с. 16-29).
32. 21 травня 2021 року, тобто під час перебування у провадженні судів справ щодо реєстрації права власності на майно КСП «Шевченко», між продавцем ТОВ АФ «Старт-плюс» та покупцем ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу частини спірного майна - зерносховища (складу №3), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Рудкевичем Є. В. (т. 1 а. с. 12).
33. Зазначений договір купівлі-продажу був укладений в межах виконавчого провадження № 60779342 з примусового виконання судового наказу № 904/1314/19, виданого 12 листопада 2019 року Господарським судом Дніпропетровської області про стягнення з ТОВ АФ «Старт-плюс» на користь АТ «ПроКредит Банк» заборгованості за кредитом. Приватному виконавцю виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькій О. О. стягувачем АТ «ПроКредит Банк» подана заява-погодження від 18 травня 2021 року, згідно з якою стягувач не заперечує проти добровільної реалізації боржником ТОВ АФ «Старт-плюс» об'єктів нерухомого майна, у тому числі зерносховища (складу № 3) (т. 1 а. с. 99-100, 104-106).
34. Об'єкти нерухомого майна, які були добровільно реалізовані боржником ТОВ АФ «Старт-плюс» з метою виконання рішення господарського суду, є предметом договору іпотеки від 24 грудня 2010 року № 177893-ІД1, укладеного між іпотекодавцем ПП «Агрофірма «Старт» та іпотекодержателем АТ «ПроКредит Банк» з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами в межах рамкової угоди від 23 грудня 2010 року № FW1502.146 (т. 2 а. с. 19-21).
35. Продаж зерносховища був здійснений за домовленістю сторін за 250 000,00 грн, які відповідачка сплатила на рахунок приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О. О., яка у свою чергу перерахувала 500 000,00 грн на користь АТ «ПроКредит Банк» в рахунок заборгованості за виконавчим документом від 12 листопада 2019 року № 904/1314/19 (т. 1 а. с. 101-103).
IХ. Позиція Верховного Суду
36. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 6), Верховний Суд зазначає таке.
37. У цьому спорі позивачка заявила вимогу про припинення державної реєстрації права власності на нерухоме майно (див. пункти 7-10).
38. З матеріалів справи вбачається і це встановлено судами, що ОСОБА_5 мав право на майновий пай члена КСП «Шевченко». Позивачка є спадкоємицею померлого ОСОБА_5 за законом (т. 1 а. с. 30).
39. Під час розгляду справи № 2-1557-10 за позовом ПП «Агрофірма «Старт» до ОСОБА_4 про визнання права власності на майно суди встановили, що у 2008 році внаслідок розпаювання майна КСП «Шевченко» ОСОБА_4 разом з іншими особами отримав у спільну часткову власність в якості майнових паїв нерухоме та рухоме майно, яке знаходиться на території Кочережківської сільської ради. 25 січня 2010 року співвласники майна на зборах дали згоду на продаж цього майна ПП «Агрофірма «Старт», уповноваживши ОСОБА_4 від імені співвласників підписати, зокрема, договір купівлі-продажу. Такий договір був підписаний 29 січня 2010 року.
40. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2010 року у справі № 2-1557-10 визнано дійсним укладений між ОСОБА_4 та ПП «Агрофірма «Старт» договір купівлі-продажу майна та визнано за ПП «Агрофірма «Старт» право власності, серед іншого, на зерносховище (склад № 3) (т. 1 а. с. 31-32).
41. На початку квітня 2010 року було проведено реєстрацію права власності на нерухоме майно за ПП «Агрофірма «Старт».
42. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2011 року за апеляційною скаргою ОСОБА_5 рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2010 року скасовано, у задоволенні позову ПП «Агрофірма «Старт» до ОСОБА_4 , правонаступником якого є ОСОБА_7 , про визнання права власності на майно відмовлено.
43. Апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_5 має право на частку (пай) у майні КСП «Шевченко», до складу якого входить спірне майно. В матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи, які б підтверджували право власності ОСОБА_4 на це майно та право на його відчуження. Посилаючись на рішення зборів від 25 січня 2010 року, за яким співвласники майна дали згоду на продаж ПП «Агрофірма «Старт» спірного майна, суд не залучив цих осіб до участі у справі. Суд першої інстанції також не звернув увагу, що не всі співвласники брали участь у зборах при наданні згоди на відчуження майна.
44. У вересні 2013 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом про скасування державної реєстрації права власності ПП «Агрофірма «Старт» на об'єкти нерухомого майна.
45. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2017 року у справі № 185/9312/13-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2017 року, цей позов задоволено (т. 1 а. с.10-11).
46. Проте, ПП «Агрофірма «Старт» як власник майна на підставі рішення суду, яке було згодом скасовано, відповідно до акта приймання-передачі нерухомого майна від 18 квітня 2017 року та протоколу загальних зборів співвласників передало право власності на об'єкти нерухомого майна ТОВ АФ «Старт-плюс», також було проведено державну реєстрацію переходу права власності.
47. Постановою Верховного суду від 22 лютого 2023 року у справі № 185/3886/19 скасовано рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2020 року в частині скасування рішень про реєстрацію права власності та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким скасовано, зокрема, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 травня 2017 року, за яким здійснено перехід права власності на зерносховище (склад № 3) від ПП «Агрофірма «Старт» до ТОВ АФ «Старт-плюс». Верховний Суд у цій справі виходив з того, що порушені права ОСОБА_5 , правонаступником якого є позивачка, як співвласника спірного нерухомого майна підлягають захисту шляхом скасування оспорюваних рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (т 1 а. с. 16-29).
48. 21 травня 2021 року, тобто під час перебування у провадженні судів справ щодо реєстрації права власності на майно КСП «Шевченко», між продавцем ТОВ АФ «Старт-плюс» та покупцем ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу частини спірного майна - зерносховища (складу №3) (т. 1 а. с. 12).
49. Позивачка, заявляючи позов у цій справі, вважає, що її права порушені, оскільки на підставі договору купівлі-продажу від 21 травня 2021 року право власності на це майно зареєстроване за відповідачкою.
50. Верховний Суд враховує, що за змістом частини другої статті 16, частини першої статті 215 ЦК одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину.
51. Особа яка вважає свої права порушеними внаслідок укладення правочину, має право звернутися до суду з позовом про визнання цього договору недійсним.
52. Положення статті 204 ЦК закріплює презумпцію правомірності правочину.
53. Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 759/24061/19, Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року у справі № 183/4256/21).
В ЦК закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22).
Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб'єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (див. постанову Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 761/12692/17).
54. З урахуванням встановленого судами в інших справах (див. пункти 39-47) та того, що договір купівлі-продажу від 21 травня 2021 року не був визнаний недійсним, обставини його нікчемності не встановлені, відсутні підстави для припинення державної реєстрації права власності на нерухоме майно у спірних правовідносинах.
55. При задоволенні позовних вимог апеляційний суд вказаного не врахував.
56. Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позову, проте помилився щодо мотивів такої відмови.
57. Таким чином доводи касаційної скарги є частково обґрунтованими.
X. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
58. Враховуючи наведене касаційну скаргу слід задовольнити частково,постанову суду апеляційної інстанції необхідно скасувати, а рішення суду першої інстанції - змінити. Викласти його мотивувальну частину у редакції цієї постанови,що відповідатиме статті 412 ЦПК.
59. Відповідно до статті 141, підпункту «в» частини першої статті 416 ЦПК,
з позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 717,76 грн, який понесений відповідачкою у зв'язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.
60. У зв'язку із скасуванням оскаржуваної постанови апеляційного суду відсутні підстави для поновлення її дії.
Із цих підстав,
керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 412, 413, 415, 416, 419, 436 ЦПК, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сиромятников Едуард Олександрович задовольнити частково.
2. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року скасувати.
3. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2024 року змінити, викласти його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
4. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 717,76 грн судового збору.
5. З моменту ухвалення постанови судом касаційної інстанції постанова Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: В. І. Крат Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко