12 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 139/179/25
провадження № 61-8215св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд):головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач)
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Івачковський Вячеслав Вікторович,
на ухвалу Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 17 квітня 2025 року у складі судді Коломійцевої В. І. та постанову Вінницького апеляційного суду від 28 травня 2025 року у складі колегії суддів:Сопруна В. В., Матківської М. В., Міхасішина І. В.,
у справі за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс проперті груп» (далі - ТОВ «Фінанс проперті груп») на дії заступника начальника відділу Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Петрішена Андрія Андрійовича щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження,
постановив ухвалу про таке:
І. Короткий зміст скарги
1. У березні 2025 року ТОВ «Фінанс проперті груп» звернулося до суду зі скаргою на дії заступника начальника відділу Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Петрішена А. А. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 на підставі
пункту 9 частини першої статті 39 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).
2. Скарга обґрунтована тим, що:
- рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 08 квітня 2014 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за договором «Автопакет» від 01 листопада 2007 року у розмірі 4 298,12 дол. США, що станом на 08 квітня 2014 року еквівалентно 50 077,27 грн, а також судовий збір в розмірі 347,85 грн;
- 11 жовтня 2016 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 139/37/14-ц виданого 10 лютого 2015 року Мурованокуриловецьким районним судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором в розмірі 50 425,12 грн;
- 13 травня 2021 року ухвалою Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області по справі № 139/37/14-ц замінено стягувача ПАТ КБ «Надра» на ТОВ «Фінанс проперті груп»;
- 18 червня 2021 року постановою про заміну сторони виконавчого провадження № НОМЕР_1 замінено сторону у виконавчому провадженні з ПАТ КБ «Надра» на ТОВ «Фінанс проперті груп»;
- 12 жовтня 2022 року заступником начальника відділу Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Петрішеним А. А. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 у зв'язку з фактичним виконанням в повному об'ємі рішення суду;
- відсутні підстави вважати, що рішення суду від 08 квітня 2014 року виконане в частині повного стягнення кредитної заборгованості з боржника, оскільки судовим рішенням стягнуто кредитну заборгованість у іноземній валюті, а саме в розмірі 4 298,12 дол. США, що еквівалентно 50 077,27 грн (станом на день ухвалення рішення), тому сплата боржником заборгованості на виконання рішення суду повинна здійснюватися в національній валюті в розмірі, що еквівалентний розміру заборгованості в іноземній валюті станом на дату платежу, а не станом на 08 квітня 2014 року.
3. Враховуючи викладене, ТОВ «Фінанс проперті груп»просило суд:
- визнати неправомірними дії заступника начальника відділу Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Петрішена А. А. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 12 жовтня 2022 року № НОМЕР_1;
- визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 12 жовтня 2022 року № НОМЕР_1.
ІІ. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
4. Ухвалою Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 17 квітня 2025 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 28 травня 2025 року, скаргу задоволено.
Визнано неправомірними дії заступника начальника відділу Другого відділу виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Петрішена А. А. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 12 жовтня 2022 року № НОМЕР_1.
Скасовано постанову заступника начальника відділу Другого відділу виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Петрішена А. А. від 12 жовтня 2022 року № НОМЕР_1 про закінчення виконавчого провадження.
5. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, задовольняючи скаргу, виходив з таких мотивів:
- у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням судового рішення;
- постановою заступника начальника Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Петрішеним А. А. від 12 жовтня 2022 року закінчено виконавче провадження № НОМЕР_1 без фактичного виконання в повному обсязі рішення суду згідно із виконавчим документом, тому є неправомірною та підлягає скасуванню.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
6. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Івачковський В. В., просить ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
7. Касаційна скарга містить таке обґрунтування:
- суди неправильно застосували статті 74 Закону № 1404-VIII та 449 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), зазначивши, що перебіг строку на оскарження дій державного виконавця розпочато з моменту коли скаржник отримав відповідь державного виконавця про хід виконавчого провадження;
- 10 лютого 2025 року ТОВ «Фінанс проперті груп» направило запит до відділу ДВС про хід виконавчого провадження, у якому зазначено, що є постанова про закінчення виконавчого провадження та просить її видати, отже заявник знав про її наявність;
- виконавче провадження закінчено 12 жовтня 2022 року і тільки через два роки та чотири місяця ТОВ «Фінанс проперті груп» виявило бажання ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження та отримати його копії;
- суди не з'ясували настання строку коли заявник мав звернутися до суду з цією заявою та не приймали рішення щодо поновлення строку для подачі скарги, відповідне клопотання також відсутнє;
- апеляційний суд не взяв до уваги доводи апеляційної скарги щодо пропуску стягувачем строку на оскарження дій державного виконавця.
ІV. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
8. 01 серпня 2025 року ТОВ «Фінанс проперті груп» подалодо Верховного Суду відзив на касаційну скаргу та навело такі мотиви для відмови у її задоволенні:
- посилання в скарзі на наявність у стягувача можливості дізнатися про стан виконавчого провадження, знайомитись з матеріалами виконавчого провадження в АСВП, відповідно дізнатися про порушення своїх прав, ґрунтується на припущеннях, які не підтверджуються матеріалами справи;
- ТОВ «Фінанс проперті груп» лише 24 лютого 2025 року вперше отримало лист від 18 лютого 2025 року № 11895/22.22-34 з постановою про закінчення провадження, що підтверджується поштовим конвертом, тому саме 25 лютого 2025 року почався десятиденний строк, встановлений частиною першою статті 449 ЦПК;
- скарга, подана у межах цього строку, є належною, допустимою та підлягає розгляду судом, тому не було необхідності просити суд поновити строк;
- ТОВ «Фінанс проперті груп», отримуючи на свою користь погашення заборгованості в загальному розмірі на день винесення оскаржуваної постанови 24 756,05 грн, не могло передбачити, що державний виконавець визнає цю суму як виплачену в повному обсязі боржником та закінчить виконавче провадження;
- попередня (орієнтовна) вартість правничої (правової) допомоги, яку ТОВ «Фінанс проперті груп» очікує понести у зв'язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції, становить 13 000 грн, тому просить стягнути її з боржника.
V. Рух справи у суді касаційної інстанції
9. 26 червня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Івачковський В. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу районного суду та постанову апеляційного суду.
10. Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2025 року відкрито касаційне провадження.
11. Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 11 серпня 2025 року.
12. Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
13. Інші учасники не скористалися своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
VІ. Фактичні обставини, встановлені судами
14. Заочним рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 08 квітня 2014 року у справі № 139/37/14-ц задоволено позов ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за договором «Автопакет» від 01 листопада 2007 року № 01/11/2007/840-АП/632 у розмірі 4 298,12 дол. США, що станом на 08 квітня 2014 року еквівалентно 50 077,27 грн, з яких 4 107,61 дол. США, що еквівалентно 47 857,64 грн - основний борг; 180,87 дол. США, що еквівалентно 2 107,31 грн - проценти; 9,64 дол. США, що еквівалентно 112,32 грн - пеня, а також судовий збір в розмірі 347,85 грн.
15. 27 липня 2015 року відділом ДВС Мурованокуриловецького району Вінницької області за заявою КБ «Надра» відкрито виконавче провадження про стягнення боргу з ОСОБА_1 50 427,12 грн, на виконання рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області у справі № 139/37/14-ц.
16. 29 вересня 2015 року відділом ДВС Мурованокуриловецького району Вінницької області закінчено виконавче провадження та направлено за належністю до Замостянського ВДВС м. Вінниці за місцем реєстрації та роботи боржника.
17. 04 жовтня 2016 року заступником начальника Замостянського ВДВС м. Вінниця головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Петрішеним А. А. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 139/37/14-ц, виданого 10 лютого 2015 року Мурованокуриловецьким районним судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» борг у розмірі 50 425,12 грн.
18. 13 травня 2021 року ухвалою Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області у справі № 139/37/14-ц замінено стягувача ПАТ КБ «Надра» на ТОВ «Фінанс проперті груп» при виконанні рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 08 квітня 2014 року.
19. 12 жовтня 2022 року заступником начальника відділу Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Петрішеним А. А. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 на підставі пункту 9 частини першої статті 39, 40 Закону № 1404-VIII, згідно з якою вимоги виконавчого документа виконано в повному обсязі, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження стягнуто в повному обсязі.
VІІ. Позиція Верховного Суду
20. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду заслухав суддю-доповідача, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, за результатами чого робить висновок про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з таких мотивів.
21. Відповідно до частини третьої статті 403 ЦПК суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду.
22. Застосовуючи ці критерії, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов переконання, що наявні підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 червня 2025 року у справі № 916/302/16, з огляду на таке.
23. У справі № 916/302/16 заявник звернувся із скаргою на неправомірні дії державного виконавця.
Просив суд:
- поновити строк на подання вказаної скарги, з визнанням поважними причин пропуску цього строку;
- визнати неправомірними дії державного виконавця у виконавчому провадженні щодо визначення вартості майна;
- визнати недійсною оцінку цілісного майнового комплексу;
- визнати неправомірними дії державного виконавця у виконавчому провадженні щодо здійснення перевірки майна на предмет його цілісності;
- зобов'язати державного виконавця усунути допущені порушення із неухильним дотримання норм та положень Закону № 1404-VIII.
24. На думку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного є необхідність відступити від висновків щодо застосування підпункту 4 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» та статті 57 Закону № 1404-VIII в частині строків виконавчого провадження, зокрема строку для звернення сторони виконавчого провадження зі скаргою на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, викладеного у наведеній постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду (див. пункти 23, 24).
25. У цих правовідносинах спірним є питання застосування положення підпункту 4 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII, згідно із яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
26. Дію воєнного стану неодноразово подовжували, і станом на момент вирішення судом спірних питань воєнний стан не припинено (не скасовано).
27. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 916/302/16 виснував (див. пункти 8.20 - 8.24 постанови), що у вирішенні спірних питань, означених НБУ та Міністерством, Суд вважає, що у спірних відносинах підлягає застосуванню стаття 57 Закону № 1404-VIII, яка є спеціальною нормою та встановлює 10-денний строк на оскарження саме результатів визначення вартості (оцінки) майна. Натомість стаття 341 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) регулює загальний порядок та строки оскарження дій, бездіяльності або рішень державного виконавця у виконавчому провадженні, однак не охоплює специфіки строків, передбачених для оскарження результатів оцінки майна, які визначено у спеціальному законі та відповідно до підпункту 4 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Колегія суддів зауважила, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців. Водночас така скарга має свої особливості, оскільки регулюється не тільки ГПК, а й спеціальним законом - частиною п'ятою статті 57 Закону № 1404-VIII.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про застосування у цій справі саме спеціальної норми частини п'ятої статті 57 Закону № 1404-VIII, яка має пріоритет над загальними положеннями статті 341 ГПК.
Таким чином, з урахуванням підпункту 4 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII та враховуючи, що на момент подання скарги боржником дія воєнного стану тривала, суди дійшли заснованого на вимогах закону висновку, що підстави для визнання скарги ПАТ «Одесапродконтракт» такою, що подана з пропущенням строку, або для її поновлення - відсутні.
28. За такого підходу строки на звернення із скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця, які закріплені в Законі № 1404-VIII, перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану відповідно до підпункту 4 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII, а передбачені в процесуальних кодексах (стаття 449 ЦПК, стаття 341 ГПК) - ні.
29. На думку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного строк для оскарження у судовому порядку дій виконавця щодо результатів визначення вартості чи оцінки майна, встановлений частиною п'ятою статтею 57 Закону № 1404-VIII, є спеціальним по відношенню до норм процесуальних кодексів щодо строків оскарження дій, бездіяльності або рішень виконавця лише в частині правила про початок перебігу відповідного процесуального строку ? з дня отримання повідомлення виконавця про результати визначення вартості чи оцінки майна.
Визначені Законом № 1404-VIII строки можна поділити на службові (встановлені в Законі саме для виконавця. Ці строки не впливають на реалізацію суб'єктивних прав сторін, інших учасників виконавчого провадження) та процесуальні, зокрема, в межах яких сторони виконавчого провадження мають право вчинити певну дію; оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби у виконавчому провадженні (позасудовий контроль - статті 23, 74 цього Закону).
Тлумачення підпункту 4 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII, з урахуванням мети його прийняття згідно із Законом від 15 березня 2022 року № 2129-IX, свідчить, що ця норма застосовна лише до процесуальних строків, в межах яких сторони виконавчого провадження мають право вчинити певну дію. Наприклад, пред'явити виконавчий документ до виконання (стаття 12 Закону). Натомість підпункт 4 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII не поширюється на строки оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби у виконавчому провадженні.
30. Так, за змістом частини першої статті 19 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені у порядку, встановленому законом.
31. Відповідно до частини першої статті 449 ЦПК, статті 341 ГПК скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
32. Десятиденний строк для оскарження у судовому порядку дій виконавця щодо результатів визначення вартості чи оцінки майнапередбачений також частиною п'ятою статтею 57 Закону № 1404-VIII, проте який містить спеціальне правило про початок перебігу відповідного процесуального строку ? з дня отримання відповідного повідомлення.
33. У статті 74 Закону № 1404-VIII встановлений загальний строк 10 робочих днів для оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні (позасудовий порядок).
34. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ суду, слід дотримуватися відповідного положень ГПК, зокрема щодо права на звернення зі скаргою у строк 10 календарних днів, визначений пунктом «а» частини першої статті 341 цього Кодексу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 920/149/18).
35. Так само і стаття 449 ЦПК є спеціальною нормою по відношенню до статті 74 Закону № 1404-VIII та підлягає застосуванню при обчисленні строку для звернення сторони виконавчого провадження зі скаргою на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення (див. постанову Верховного Суду від 05 вересня 2025 року у справі
№ 2-2170/11).
36. У зв'язку із чим строк звернення зі скаргою на дії виконавця, передбачений частиною першою статті 449 ЦПК, статтею 341 ГПК, не зупинявся (не переривався), і підлягає застосуванню у спірних правовідносинах. А положення частини п'ятої статті 74 Закону № 1404-VIII та підпункту 4 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII не можуть бути застосованими до цих строків.
37. Колегія суддів не погоджується з висновком, що встановлений у статті 57 Закону № 1404-VIII строк на оскарження результатів визначення вартості (оцінки) майна є спеціальним відносно строків оскарження, передбачених у процесуальних кодексах, оскільки ця норма лише дублює 10-денний строк судового оскарження дій, бездіяльності або рішень виконавця, спеціальним при застосуванні якого є тільки правило про початок перебігу відповідного процесуального строку.
38. Як в доктрині, так і практиці касаційного суду, звертається увага на існування службових строків: (а) процесуальні дії суду та учасників судового процесу мають здійснюватися лише в рамках відповідних стадій судочинства, у послідовності та в межах певного часу, зокрема визначених процесуальних строків для учасників справи та строків судової діяльності, встановлених законом для суду (службові строки) (див. постанову Верховного від 13 серпня 2020 року в справі № 178/14/20); (б) строки судової діяльності (службові строки) відрізняються від процесуальних строків за своєю сутністю. Вони не впливають на реалізацію суб'єктивних процесуальних прав сторонами, іншими особами, які беруть участь у справі. Пропущення службового строку не знімає із суду обов'язку вчинити процесуальну дію або комплекс процесуальних дій (див., зокрема, Курс цивільного процесу: підручник за ред. В. В. Комарова. - Х. : Право, 2011. - С. 432). Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК). Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК) (див. постанову Верховного Суду від 20 вересня 2023 року у справі № 752/11324/14-ц).
39. Касаційний суд вже вказував, що ЦПК передбачає строки, які по своїй суті не є строками звернення до суду та відносяться до службових строків (наприклад, встановлені у статтях 401, 407, 434, 442 ЦПК). Триденний строк (частина перша статті 434 ЦПК), протягом якого виконавець має звернутися до суду для вирішення питання про затвердження мирової угоди, - це службовий строк, встановлений в ЦПК саме для виконавця. Оскільки триденний строк належить до службових, то на нього не поширюються положення статей 126 і 127 ЦПК. Тобто, пропуск виконавцем цього строку не зумовлює такий наслідок як необхідність подання клопотання про поновлення вказаного строку та не звільняє його від обов'язку передати клопотання про затвердження мирової угоди, а в суду відсутні підстави для залишення клопотання без розгляду або для відмови в затвердженні мирової угоди внаслідок пропуску триденного строку (див. постанову Верховного Суду від 20 вересня 2023 року у справі № 752/11324/14-ц).
40. У частині першій статті 11 Закону № 1404-VIIIпередбачено, що строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем.
41. У постанові Верховного Суду від 18 вересня 2025 року у справі № 923/1095/20 зроблено висновок, що наведені застереження, що містяться в пункті 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII, не можна тлумачити у такий спосіб, що під час воєнного стану на території України припиняються усі виконавчі дії, оскільки це нівелюватиме принцип обов'язковості судових рішень, що набрали законної сили, та призначення інституту виконавчого провадження. Положення зазначеної норми Закону не можуть тлумачитися у такий спосіб, щоб створювати перешкоди для забезпечення виконання рішення суду, і має бути в одній системі координат із принципом обов'язковості судового рішення. Ні запровадження в Україні воєнного стану, ані приписи пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII не скасовують і не відтерміновують на невизначений та необґрунтований строк виконання судових рішень (вчинення виконавчих дій). Близький за змістом правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 23.10.2024 зі справи № 310/2210/21, від 07.05.2025 зі справи 916/959/22.
42. Визначені Законом № 1404-VIII строки можна поділити на службові (встановлені в Законі саме для виконавця. Ці строки не впливають на реалізацію суб'єктивних прав сторін, інших учасників виконавчого провадження) та процесуальні:
- в межах яких виконавець зобов'язаний прийняти рішення або вчинити виконавчу дію;
- в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані вчинити певну дію;
- в межах яких сторони виконавчого провадження мають право вчинити певну дію;
- оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби у виконавчому провадженні (позасудовий контроль - статті 23, 74 цього Закону).
43. Розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII доповнений пунктом 10-2Законом від 15 березня 2022 року № 2129-IX, метою прийняття якого є забезпечення захисту національних інтересів у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації та забезпечення конституційних прав і свобод людини та громадянина в умовах воєнного стану (див. пояснювальну записку до проекту Закону: blob:https://itd.rada.gov.ua/d0655e09-160c-4456-b2bf-1d9b9392a6ef).
44. Тлумачення підпункту 4 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII, з урахуванням наведеної мети його прийняття, свідчить, що ця норма застосовна лише до процесуальних строків, в межах яких сторони виконавчого провадження мають право вчинити дію. Наприклад, пред'явити виконавчий документ до виконання (стаття 12 Закону).
45. З урахуванням викладеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 червня 2025 року у справі № 916/302/16, та зробити висновок, що:
- строк для оскарження у судовому порядку дій виконавця щодо результатів визначення вартості чи оцінки майна,встановлений частиною п'ятою статті
57 Закону № 1404-VIII, є спеціальним по відношенню до норм процесуальних кодексів щодо строків оскарження дій, бездіяльності або рішень виконавця лише в частині правила про початок перебігу відповідного процесуального строку ? з дня отримання повідомлення виконавця про результати визначення вартості чи оцінки майна;
- визначені Законом № 1404-VIII строки можна поділити на службові (встановлені в Законі саме для виконавця. Ці строки не впливають на реалізацію суб'єктивних прав сторін, інших учасників виконавчого провадження) та процесуальні, зокрема, в межах яких сторони виконавчого провадження мають право вчинити певну дію; оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби у виконавчому провадженні (позасудовий контроль - статті 23, 74 цього Закону);
- тлумачення підпункту 4 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII, з урахуванням мети його прийняття згідно із Законом від 15 березня 2022 року № 2129-IX, свідчить, що ця норма застосовна лише до процесуальних строків, в межах яких сторони виконавчого провадження мають право вчинити певну дію. Наприклад, пред'явити виконавчий документ до виконання (стаття 12 Закону). Натомість підпункт 4 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII не поширюється на строки оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби у виконавчому провадженні.
Керуючись статтями 260, 403, 404 ЦПК, Верховний Суд
Справу 139/179/25 за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс проперті груп» на дії заступника начальника відділу Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Петрішена Андрія Андрійовича щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: В. І. Крат Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко