вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" грудня 2025 р. Справа№ 910/9075/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яценко О.В.
суддів: Кравчука Г.А.
Мальченко А.О.
розглянувши у порядку письмового провадження (без виклику сторін)
матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальність «Ягуар»
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 (повний текст складено 16.10.2025)
у справі № 910/9075/25 (суддя Блажівська О.Є.)
за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктуру Київської області
до Товариства з обмеженою відповідальність «Ягуар»
про стягнення 82 350,00 грн.
До Господарського суду міста Києва звернулася Служби відновлення та розвитку інфраструктуру Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальність «ЯГУАР» про стягнення неустойки за Договором від 06.10.2023 № 14к-23 про закупівлю робіт з капітального ремонту багатоквартирного житлового будинку по вул. Семашка, 4 в смт. Бородянка Бучанського району Київської області в розмірі 82 350,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем прострочено строк погашення суми попередньої оплати, отриманої ним за умовами спірного договору, з огляду на що позивач відповідно до умов вказаного договору має право на стягнення неустойки.
У відзиві відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що:
- він свої зобов'язання за спірним договором виконував належним чином, зокрема, з метою виконання зобов'язань, передбачених укладеним з позивачем договором, 20.11.2023 уклав з «Танко»(субпідрядник) укладений договір субпідряду № 14К-23/01-23СП на виконання умов даного якого відповідачем субпідряднику було перераховано суму у розмірі 3 014 623,80 грн., а також отримано на підставі видаткових накладних № 355, від 21.12.2023 та № 1 від 18.01.2024 блоки віконні металопластикові на суму 661 190,40 грн. та 881 867,52 грн. Виконання субпідрядником своїх зобов'язань за договором субпідряду підтверджується відповідними довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, а також актами приймання виконаних будівельних робіт. Також відповідачем було сплачено ПДВ за жовтень 2023 року у розмірі 254 530,59 грн. та ПДВ за листопад 2023 року у розмірі 744 102,61 грн., також сплачено податок на прибуток за 3-й квартал 2023 р. у розмірі 486 743,00 грн. Вказане свідчить про те, що авансовий платіж перерахований на рахунок відповідача, був використаний відповідно до умов спірного договору;
- у січні 2024 року під час підготовки для підписання з позивачем актів приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) відповідачем було з'ясовано, що договірна ціна, яка зазначена у договорі, проектно-кошторисна документація, в частині оподаткування не відповідаю положенням п. 197.15 ст. 197 ПК України який встановлює, що від оподаткування звільняються операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти;
- враховуючи необхідність внесення змін до спірного договору щодо приведення його у відповідність до чинного податкового законодавства, відповідач звернувся до позивача з листом від 09.04.2024 № 84, оскільки складення актів приймання виконаних будівельних робіт з ПДВ є порушенням ст. 197 ПК України, проте позивач відповіді на зазначений лист відповідачу не надав, що вплинуло на можливість складання актів на вже виконані роботи та використану попередню оплату;
- отже відповідач завчасно, до спливу 5 місячного строку для складення зазначених актів, вживав всіх можливих заходів для вчасного виконання умов договору в частині складення та подання актів приймання виконаних будівельних робіт;
- крім того відповідачем було отримано індивідуальну податкову консультацію, яку ДПС надав позивачу ще 26.09.2023, де йому було повідомлено про п. 197.15 ст. 197 ПК України та звільнення від оподаткування операцій передбачених спірним договором, проте, позивач, знаючи про обставини не невідповідності спірного договору податковому кодексу України, все ж таки перерахував 21.11.2023 на рахунок відповідача суму попередньої оплати разом з сумою ПДВ;
- в період з 29.03.2024 по 26.06.2024 Державною аудиторською службою України проводилась ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01 квітня 2019 по 31 грудня 2023 року, за результатами проведення якої складено Акт, в якому зазначено, що Державна аудиторська служба України супровідним листом від 07.06.2024 № 001700-14/7197-2024 надіслала позивачу копію листа Міністерства фінансів України від 28.05.2024 № 11310-08-5/16566 та копію листа Державної податкової служби України від 14.05.2024 № 975/4/99-00-21-03-02-04 щодо особливостей застосування режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість з пропозицією вжити заходів щодо коригування вартості виконаних робіт з відновлення житла, сплаченої коштом державного бюджету та проведених за операціями звільненими від оподаткування, з подальшим відшкодуванням коштів до державного бюджету;
- на підставі наведеного, сторонами було узгоджено підписати у листопаді 2024 року акти приймання виконаних будівельних робіт (які були виконані ще до травня 2024 року та підтверджуються доказами) і в подальшому після внесення змін до спірного договору та приведення його у відповідність до положень ПК України, підписати відкориговані акти приймання виконаних будівельних робіт з врахуванням таких змін;
- зміни до спірного договору щодо приведення його у відповідність до вимог ПК України були внесені на підставі додаткової угоди № 8 від 31.12.2024, додаткової угоди № 9 від 31.03.2025 та додаткової угоди № 11 від 30.06.2025, а довідка про вартість виконаних будівельних робіт та акт приймання виконаних будівельних робіт на даний час проходять коригування відповідно до внесених змін до спірного договору та вимог ПК України;
- виходячи зі змісту п. 16.2 спірного договору відповідальність підрядника може настати за одночасної наявності таких умов: якщо надані грошові кошти (їх частина) у вигляді авансу не використані; невикористаний аванс не повернутий, або повернутий з порушенням передбачених договором строків, проте таких обставин у даній справі не має, тим більш що, жодним пунктом спірного договору не визначено: термін, з настанням якого у підрядника виникав обов'язок із повернення авансового платежу (його частини), строк, в який би підрядник був зобов'язаний повернути замовнику невикористану суму отриманого авансу.
У відповіді на відзив позивач зауважив на тому що:
- сторони у спірному договорі чітко визначили вимоги щодо документів, які підтверджують факт використання виконавцем суми авансу, зазначивши, що такими документами є акти приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в, підписані уповноваженими представниками сторін, а відтак документи, що підтверджують придбання матеріалів та додані до відзиву на позовну заяву не є документами, що підтверджують факт використання виконавцем суми авансу;
- умовами спірного договору передбачено, що попередня оплата погашається/повертається виконавцем у будь-якому випадку в строк не пізніше п'яти місяців шляхом: 1) погашення на підставі «Актів приймання виконаних будівельних робіт» (форма № КБ-2в), підписаних уповноваженими представниками сторін; 2) повернення невикористаної суми попередньої оплати на рахунок замовника. Отже, у разі неможливості погасити попередню оплату на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт» (форма № КБ-2в), виконавець був зобов'язаний повернути її на рахунок замовника в установлений спірним договором строк.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зауважив на тому, що:
- позивач безпідставно ототожнює дії по погашенню (підписанню) актів прийняття виконаних будівельних робіт з використанням грошових коштів, у тому числі попередньої оплати;
- у спірному договорі відсутні умови щодо строків повернення попередньої оплати, а відтак, доводи позивача про те, що попередня оплата підлягає поверненню у строк 5 місяців, не узгоджується з умовами спірного договору.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 у справі № 910/9075/25 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено неустойку за договором від 06.10.2023 № 14к-23 про закупівлю робіт з капітального ремонту багатоквартирного житлового будинку по вул. Семашка, 4 в смт Бородянка Бучанського району Київської області в розмірі 68 625,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028,00 грн., в задоволені решти позовних вимог відмовлено.
При розгляді спору сторін по суті, суд першої інстанції встановив, що з огляду на положення п. 12.7 спірного договору з урахуванням додаткової угоди № 4 від 11.12.2023, відповідач повинен був підтвердити виконання підрядних робіт на суму сплаченої позивачем попередньої оплати або повернути невикористану частину попередньої оплати на суму 4 500 000,00 грн. у строк не пізніше 07.04.2024, проте відповідач у визначені в договорі строки не підтвердив виконання підрядних робіт на суму сплаченої позивачем попередньої оплати у визначені договором строки, а відтак позивач має право на стягнення визначеної таким договором неустойки.
При цьому судом першої інстанції вказано, що сторони у спірному договорі чітко визначили вимоги щодо документів, на підставі яких замовник здійснює контроль за використанням підрядником отриманих від замовника авансових платежів за договором, зазначивши, що такими документами є акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), тобто документ, в якому зафіксовано виконання підрядником зобов'язань у розмірі одержаної від замовника попередньої оплати.
При цьому, частково задовольняючі позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що:
- у пункті 16.2 спірного договору (в редакції додаткової угоди №4.1 від 01.04.2024) сторони погодили, що за порушення Виконавцем строків повернення невідпрацьованих сум попередньої оплати, Виконавець за користування грошовими коштами Замовника сплачує неустойку в розмірі 0,01% від суми невикористаної попередньої оплати, з урахуванням ПДВ (ПДВ враховується, якщо Виконавець є платником ПДВ), що підлягала поверненню, за кожен день затримки такого повернення;
- згідно розрахунку позивача він просить стягнути з відповідача неустойку у розмір 82 350, 00 грн. за період з 08.04.2024 по 07.10.2024 (183 дні) за наступним розрахунком: 4 500 000, 00 грн.х 0.01% х183, тобто нараховує неустойку і на суму ПДВ;
- виходячи з системного аналізу пункту 9.1 статті 9, підпункту 14.1.179 пункту 14.1 статті 14, статті 180, статті 188 ПК України, податок на додану вартість (ПДВ) - це загальнодержавний непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем (споживачем робіт, послуг), але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (виробник, надавач послуг), тобто особа, що здійснює господарську діяльність (платник податку). Основою для розрахунку ПДВ виступає додана вартість - знов створена вартість підприємством за рахунок його власних факторів виробництва (землі, капіталу, робочої сили, підприємництва тощо);
- застосування будь-яких заходів юридичної відповідальності за порушення господарських зобов'язань до юридичної особи не віднесено законодавцем до об'єктів оподаткування ПДВ.
- відповідно до п. 197.15 статті 197 ПК України звільняються від оподаткування операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти;
- за умовами додаткової угоди №11 від 30.06.2025 сторони посилаючись у т.ч. на пункт 197.15 ст. 197 ПК України внесли зміни до п. 3.1 спірного договору від 06.10.2023 № 14к-23 та визначили, що ціна договору визначається на підставі договірної ціни (додаток № 1 до договору) і становить 24 873 531, 65 грн. без ПДВ. Отже, сторони уклавши додаткову угоду №11 від 30.06.2025 привели умови відповідного пункту договору у відповідність до чинного податкового законодавства та виключили з ціни договору податок на додану вартість;
- з огляду на вказане позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки підлягають задоволенню у розмірі 68 625, 00 грн., тобто без суми ПДВ (3 750 000, 00 (попередня оплата без ПДВ) х0.01% х 183 (дні прострочення)). В іншій частині в позові слід відмовити.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальність «Ягуар» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 у справі № 910/9075/25, відмовити Службі відновлення та розвитку інфраструктуру Київської області у задоволенні позовних вимог.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що суд першої інстанції не врахував всіх обставин справи, визнав встановленими обставини, які не є доведеними позивачем, порушив і неправильно застосував норми матеріального права, внаслідок чого рішення суду є незаконним та необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню у повному обсязі.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що в суді першої інстанції, додатково зауваживши на тому, що:
- із аналізу п. 16.2 спірного договору вбачається, що відповідальність відповідача настає лише у разі, якщо ним було порушено строки повернення невідпрацьованих (невикористаних) ним коштів попередньої оплати, а не строки погашення використаних сум попередньої оплати шляхом складення актів приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в;
- при цьому спірний договір не встановлює строків для повернення суму попередньої оплати, крім того позивач не звертався з відповідною вимогою до відповідача відповідно до ст. 530 ЦК України, відповідно відсутні підстави для застосування до відповідача наслідків порушення зобов'язань, передбачених ст. 612, 611, 549 ЦК України;
- на момент подання позовної заяви 22.07.2025, п. 12.7 спірного договору, діяв в іншій редакції ніж та на яку посилається позивач і в ній містилися умови про підписання актів не пізніше шести місяців, а не п'яти, проте, і в цій додатковій угоді також не вказується строк повернення суми попередньої оплати, не зазначається з якого часу такий строк починає спливати і з настанням якої сторона вважається такою, що порушує такий строк.;
- суд першої інстанції безпідставно ототожнив поняття, які використовуються в договорі, як «невикористана сума попередньої оплати» та «невідпрацьована сума попередньої оплати», що призвело до неправильного застосування положення п. 16.2 спірного договору та стягнення неустойки з розрахунку 0,01% від всієї суми попередньої оплати.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2025 справа № 910/9075/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Мальченко А.О., Кравчук Г.А.
Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн, 00 коп. * 100 = 302 800 грн. 00 коп.) крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 302 800 грн. 00 коп., справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальність «Ягуар» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 у справі № 910/9075/25; розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/9075/25.
10.11.2025 матеріали цієї справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
18.11.2025 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, обґрунтовуючи це наступним:
- відповідно до пункту 12.7 спірного договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 11.12.2023 № 4) попередня оплата, що не перевищує 30 відсотків вартості робіт, виходячи з лімітів, здійснюється шляхом спрямування бюджетних коштів та бюджетний рахунок, відкритий в органах Державної казначейської служби України Виконавцем, з подальшим використанням зазначених коштів виключно з такого рахунку для цілей, визначених даним Договором. При цьому періодичність перерахування попередньої оплати може бути не частіше одного разу на місяць при відсутності непогашеної дебіторської заборгованості у Виконавця. Використана попередня оплата погашається на підставі «Актів приймання виконаних будівельних робіт» (форма № КБ-2в), підписаних уповноваженими представниками сторін, не пізніше п'яти місяців. Підрядник зобов'язується повернути невикористану суму попередньої оплати на рахунок Замовника.;
- отже, сторони у договорі чітко визначили вимоги щодо документів, які підтверджують факт використання виконавцем суми авансу, зазначивши, що такими документами є акти приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в;
- з огляду на положення п. 12.7 спірного договору з урахуванням додаткової угоди №4 від 11.12.2023, відповідач повинен був підтвердити виконання підрядних робіт на суму сплаченої позивачем попередньої оплати або повернути невикористану частину попередньої оплати у строк не пізніше - 07.04.2024, проте в матеріалах справи відсутнє підтвердження здійснення відповідачем у визначені спірним договором та додатковою угодою №4 від 11.12.2023 строків використання попередньої оплати.
Станом на дату ухвалення постанови інших пояснень та клопотань до суду не надходило.
Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, а також закінчення встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 процесуальних строків на подачу відзиву, заперечення на відзив, всіх заяв та клопотань, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзивів, інших письмових пояснень, заслухавши пояснення представника учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні або скасуванню, з наступних підстав.
06.10.2023 Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області (далі Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЯГУАР» (далі Підрядник) укладено договір № 14к-23 про закупівлю робіт з капітального ремонту багатоквартирного житлового будинку по вул. Семашка, 4 в смт. Бородянка Бучанського району Київської області (далі Договір), за умовами п. 1.1 якого Виконавець зобов'язується відповідно до проектної документації, умов цього Договору та вимог законодавства власними силами та/або залученими силами виконати роботи: «Капітальний ремонт багатоквартирного житлового будинку по вул. Семашка, 4 в смт. Бородянка Бучанського району Київської області (згідно коду ДК 021:2015: 45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація) (далі - Роботи), а Замовник - прийняти та оплатити Роботи в порядку та на умовах, передбачених даним Договором за об'єктом робіт, зазначеним у пункті 1.2 цього Договору.
Об'єкт: багатоквартирний житловий будинок по вул. Семашка, 4 в смт. Бородянка Бучанського району Київської області. Місце розташування Об'єкта: вул. Семашка, 4 в смт. Бородянка Бучанського району Київської області. Виконавець здійснює виконання Робіт в в строки, передбачені Календарним графіком виконання Робіт (Додаток №2 до даного Договору), в повному обсязі, передбаченому проектною документацією та тендерною документацією, до повної готовності Об'єкту внаслідок завершення Робіт та прийняття його в експлуатацію (п. 1.2 Договору).
Додатком №2 до Договору, визначений календарний графік виконання робіт по об'єкті: «Капітальний ремонт багатоквартирного житлового будинку по вул. Семашка, 4 в смт. Бородянка Бучанського району Київської області на 2023-2024 рр.
Відповідно до п. 3.1 Договору, ціна Договору визначається на підставі Договірної ціни (Додаток № 1 до Договору) і становить 55 889 000 грн., у томі числі ПДВ 20 % - 9 314 833,33 грн. Договірна ціна є додатком до цього Договору та є невід'ємною його частиною (Додаток №1 до даного Договору).
Додатком №1 до Договору, визначена договірна ціна на «Капітальний ремонт багатоквартирного житлового будинку по вул. Семашка, 4 в смт. Бородянка Бучанського району Київської області».
Визначення Договірної ціни проводиться згідно Кошторисних норм України (Настанови з визначення вартості будівництва), затверджених наказом Мінрегіону від 01.11.2021 № 281, відповідно до проектно-кошторисної документації, тендерної документації, тендерної пропозиції учасника процедури закупівлі та вимог чинного законодавства (п. 3.2 Договору).
У разі невиконання та/або неналежного виконання зобов'язань за цим Договором Виконавець сплачує Замовнику наступні штрафні санкції (пеню, штраф, неустойки, збитки тощо): за прострочення строків виконання зобов'язання Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості зобов'язання з урахуванням ПДВ (ПДВ враховується, якщо Виконавець є платником ПДВ), виконання якого прострочено, за кожний день прострочення; за прострочення більше 30 (тридцяти) днів Виконавець додатково сплачує Замовнику штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від вартості робіт з урахуванням ПДВ (ПДВ враховується, якщо Виконавець є платником ПДВ), виконання яких прострочено; за порушення умов зобов'язання щодо якості робіт Виконавець сплачує штраф у розмірі 20 (двадцяти) відсотків від вартості неякісних робіт, з урахуванням ПДВ (ПДВ враховується, якщо Виконавець є платником ПДВ); за порушення Виконавцем строків повернення невідпрацьованих сум попередньої оплати Виконавець за користування грошовими коштами Замовника сплачує неустойки в розмірі суми невикористаної попередньої оплати, з урахуванням ПДВ (ПДВ враховується, якщо Виконавець є платником ПДВ), що підлягала поверненню, за кожен день затримки такого повернення (16.2 Договору).
Оплата пені та штрафу не звільняє Виконавця від його обов'язків щодо виконання Договору (п. 16.3 Договору).
Виконавець має право за згодою Замовника залучати для виконання робіт субпідрядні організації. Укладання субпідрядних договорів не створює будь-яких правових відносин між Замовником і субпідрядниками. Виконавець відповідає за результати роботи субпідрядників і виступає перед Замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником як замовник (п. 16-2.1 Договору).
Зміна умов Договору здійснюється шляхом зміни або доповнення його умов за ініціативою будь-якої Сторони на підставі додаткової угоди, підписаної повноважними представниками Сторін, яка є невід'ємною частиною Договору.
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності після підписання Сторонами та діє до 31.08.2024, а у частині виконання зобов'язань Сторін до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (п. 19.1 Договору).
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами у справі укладено наступні додаткові угоди до Договору № 14К-23 від 06.10.2023 про закупівлю робіт з капітального ремонту багатоквартирного житлового будинку по вул. Семашка, 4 в смт. Бородянка Бучанського району Київської області: Додаткова угода №1 від 11.10.2023, Додаткова угода №2 від 03.11.2023, Додаткова угода №3 від 06.11.2023, Додаткова угода №4 від 11.12.2023, Додаткова угода № 4.1 від 01.04.2024, Додаткова угода №5 від 26.08.2024, Додаткова угода №6 від 14.11.2024, Додаткова угода №7 від 27.11.2024, Додаткова угода №8 від 31.12.2024, Додаткова угода №9 від 31.03.2025, Додаткова угода №10 від 24.04.2025, Додаткова угода №11 від 30.06.2025.
Додатково Угодою №4 від 03.11.2023, Сторони дійшли до наступного: «Відповідно до Наказу від 08.09.2023 №Н-377 (в редакції Наказу Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 23.11.2023 №Н-511/08-02) та п. 18.1 Договору Сторони погодились змінити п. 12.7 Договору та викласти його в такій редакції: «п. 12.7 Попередня оплата, що не перевищує 30 відсотків вартості робіт, виходячи з лімітів, здійснюється шляхом спрямування бюджетних коштів на небюджетний рахунок, відкритий в органах Державної казначейської служби України Виконавцем, з подальшим використанням зазначених коштів виключно з такого рахунку для цілей визначених даним Договором. При цьому періодичність перерахування попередньої оплати може бути не частіше один раз на місяць при відсутності непогашеної дебіторської заборгованості у Виконавця. Використана попередня оплата погашається на підставі Актів приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в), підписаних уповноваженими представниками сторін не пізніше п'яти місяців».
Керуючись статтею 48 БК України та на підставі п.п. 11.2, 11.3, 11.4 Договору, Замовником беруться бюджетні зобов'язання щодо оплати обсягів робіт в межах суми: 15 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ: 2 500 000,00 грн., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.08.2023 № 823та плану використання бюджетних коштів на 2023 рік по бюджетній програмі КПКВК 3111370.
До Додаткової угоди додається як невід'ємна частина Додаток 32 Календарний графік виконання робіт, Додаток 33-23 Протокол погодження Договірної ціни на 2023 рік.
За умовами Додаткової угоди №5 від 26.08.2024, сторони уклали цю Додаткову угоду про наступне: «Відповідно до листа Виконавця від 22.08.2024 № 161, керуючись пп. 4 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабміну від 12.10.2022 № 1178 (із змінами й доповненнями), враховуючи п. 2.7, п. 18.1 п. 18.3 Договору, Сторони домовились продовжити строки дії Договору та викласти п. 19.1 Договору у такій редакції: « 19.1. Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності після підписання Сторонами та діє до « 31» грудня 2024 року, а у частині виконання зобов'язань Сторін - до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором». Відповідно до п.18.1, п.20.3 та п.20,4 Договору Сторони погодились доповнити реквізити Виконавця в р. 21. МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ ТА БАНКІВСЬКІ РЕКВІЗИТИ СТОРІН і викласти їх в новій редакції.
До Додаткової угоди додається невід'ємна частина Додаток №2 до Договору календарний графік виконання робіт.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 13.08.2024 № 986 (зі змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ від 04.10.2024 № 1140), керуючись п. 11.4 та п.18.1 Договору, Додатковою угодою №6 від 15.11.2024 до Договору № 21К-23 від 07.11.2023 Сторони погодились викласти в новій редакції Додаток № 3-24 до Договору - Протокол погодження Договірної ціни на 2024 рік.
До Додаткової угоди додається як невід'ємна частина Додаток №3-24 Протокол погодження Договірної ціни на 2024 рік.
За умовами Додаткової угоди №8 від 31.12.2024, Сторони уклали цю Додаткову угоду про наступне, зокрема, «п. 19.1 Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності після підписання Сторонами та діє до « 31» грудня 2025 року, а у частині виконання зобов'язань Сторін - до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором».
До Додаткової угоди додається як невід'ємна частина Додаток №2 до Договору - Календарний графік виконання робіт.
За умовами Додаткової угоди №11 від 30.06.2025 сторони посилаючись у т.ч. на пункт 197.15 ст. 197 ПК України внесли зміни до п. 3.1 Договору та визначили, що ціна договору визначається на підставі договірної ціни (додаток № 1 до договору) і становить 24 873 531, 65 грн. без ПДВ.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що відповідачем порушено свої договірні зобов'язання в частині строків погашення попередньої оплати, у зв'язку з чим позивачем на підставі п. 16.2 Договору нараховано та заявлено до стягнення неустойку, що і стало причиною виникнення спору у даній справі.
Правові позиції сторін детально викладені вище.
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду, а тому до правовідносин у даній справі застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Частиною 1 ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Положеннями статті 875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.
Відповідно до ч. 4 ст. 879 та ч. 4 ст. 882 ЦК України оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Відповідно до ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що на виконання умов Договору Замовник перерахував на рахунок Виконавця попередню оплату в загальному розмірі 4 500 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №8 від 07.11.2023.
Згідно п. 2.5 Договору строки, початок та закінчення Робіт, види, послідовність та етапи виконання Робіт визначаються Календарним графіком виконання робіт, який є невід'ємною частиною Договору (Додаток № 2 до даного Договору).
Виконавець може забезпечити дострокове завершення виконання Робіт і здачу їх Замовнику тільки за попередньою згодою Замовника (п. 2.6 Договору).
Відповідно до пункту 12.7 Договору (в редакції додаткової угоди №4 від 11.12.2023) попередня оплата, що не перевищує 30 відсотків вартості робіт, виходячи з лімітів, здійснюється шляхом спрямування бюджетних коштів на небюджетний рахунок, відкритий в органах Державної казначейської служби України Виконавцем, з подальшим використанням зазначених коштів виключно з такого рахунку для цілей визначених даним Договором. При цьому періодичність перерахування попередньої оплати може бути не частіше один раз на місяць при відсутності непогашеної дебіторської заборгованості у Виконавця. Використана попередня оплата погашається на підставі Актів приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в), підписаних уповноваженими представниками сторін не пізніше шести місяців. Підрядник зобов'язується повернути невикористану суму попередньої оплати на рахунок Замовника.
Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач зобов'язаний використати попередню оплату на підставі Актів приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в), підписаних уповноваженими представниками сторін на суму 4 500 000, 00 грн. у строк не пізніше - 07.04.2024.
Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.
В якості доказів, що підтверджують виконання відповідачем капітального ремонту багатоквартирного житлового будинку по вул. Семашка, 4 в смт. Бородянка Бучанського району Київської області позивач до позовної заяви долучив акт №4 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2024 року на суму 3 934 726, 03 грн. від 21.11.2024, акт №5 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2024 року на суму 448 253, 28 грн. від 21.11.2024, акт №6 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2024 року на суму 14 599, 16 грн. від 21.11.2024, акт №7 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2024 року на суму 102 421,53 грн. (з урахуванням корегувань) від 21.11.2024, акт №8 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2024 року на суму 337 658, 58 грн. від 21.11.2024, акт №9 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2024 року на суму 931 718, 76 від 21.11.2024.
Таким чином, з огляду на положення п. 12.7 Договору з урахуванням Додаткової угоди № 4 від 11.12.2023 до Договору, відповідач повинен був підтвердити виконання підрядних робіт на суму сплаченої позивачем попередньої оплати або повернути невикористану частину попередньої оплати на суму 4 500 000,00 грн. у строк не пізніше - 07.04.2024.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17).
Аванс є звичайною сумою попередньої оплати за договором, яка не виконує забезпечувальної функції, властивої завдатку. У разі невиконання зобов'язання, по якому передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила (постанова Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/1084/18).
Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що відповідач у визначені в договорі строки не підтвердив виконання підрядних робіт на суму сплаченої позивачем попередньої оплати у визначені Договором строки.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
У пункті 16.2 Договору (в редакції додаткової угоди №4.1 від 01.04.2024) сторони погодили, що за порушення Виконавцем строків повернення невідпрацьованих сум попередньої оплати, Виконавець за користування грошовими коштами Замовника сплачує неустойку в розмірі 0,01% від суми невикористаної попередньої оплати, з урахуванням ПДВ (ПДВ враховується, якщо Виконавець є платником ПДВ), що підлягала поверненню, за кожен день затримки такого повернення.
Аргументуючи наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача неустойки передбаченої умовами Договору, позивач зазначає, що умовами Договору було передбачено, що попередня оплата погашається/повертається Виконавцем у будь-якому випадку в строк не пізніше п'яти місяців шляхом: 1) погашення на підставі Актів приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в), підписаних уповноваженими представниками сторін; 2) повернення невикористаної суми попередньої оплати на рахунок Замовника. Відтак, у разі неможливості погасити попередню оплату на підставі Актів приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в), Виконавець був зобов'язаний повернути її на рахунок Замовника в установлений Договором строк.
Поряд з цим, на переконання відповідача, ним попередню оплату, яка надійшла на рахунок, використано в строки та за цільовим призначенням згідно умов Договором, що підтверджується долученими доказами до відзиву (проведення розрахунків за товар та виконані роботи).
Щодо належних доказів на підтвердження використання попередньої оплати (авансу) колегія суддів зазначає таке.
Як уже було встановлено матеріалами справи, згідно із п. 12.7 Договору з урахуванням Додаткової угоди №4 від 11.12.2023 до Договору, відповідач повинен був підтвердити виконання підрядних робіт на суму сплаченої позивачем попередньої оплати або повернути невикористану частину попередньої оплати на суму 4 500 000,00 грн. у строк не пізніше - 07.04.2024. Попередня оплата, що не перевищує 30 відсотків вартості робіт, виходячи з лімітів, здійснюється шляхом спрямування бюджетних коштів на небюджетний рахунок, відкритий в органах Державної казначейської служби України Виконавцем, з подальшим використанням зазначених коштів виключно з такого рахунку для цілей визначених даним Договором. При цьому періодичність перерахування попередньої оплати може бути не частіше один раз на місяць при відсутності непогашеної дебіторської заборгованості у Виконавця. Використана попередня оплата погашається на підставі "Актів приймання виконаних будівельних робіт" (форма №КБ-2в), підписаних уповноваженими представниками сторін не пізніше п'яти місяців". Підрядник зобов'язується повернути невикористану суму попередньої оплати на рахунок Замовника.
Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, сторони у Договорі чітко визначили вимоги щодо документів, на підставі яких замовник здійснює контроль за використанням підрядником отриманих від замовника авансових платежів за договором, зазначивши, що такими документами є акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), тобто документ, в якому зафіксовано виконання підрядником зобов'язань у розмірі одержаної від замовника попередньої оплати.
Вказане спростовує твердження відповідача про те, що наданими ним документами, зокрема видатковими накладними, а також доказами, які підтверджують виконання робіт субпідрядником підтверджено те, що авансовий платіж перерахований на рахунок відповідача, був використаний відповідно до умов Договору.
При цьому в матеріалах справи відсутнє підтвердження здійснення відповідачем у визначені Договором та додатковою угодою №4 від 11.12.2023 строків використання попередньої оплати на суму 4 500 000, 00 грн.
Верховний Суд у постановах від 22.01.2019 у справі №922/1119/18, від 07.12.2018 у справі №910/23196/17, від 02.04.2019 у справі №917/194/18 дійшов висновку, що належними і допустимими доказами використання одержаного авансу є, зокрема, підписані сторонами примірні форми КБ-2в Акт приймання виконаних будівельних робіт, КБ-3 Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати. Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.06.2024 у справі № 908/659/23.
Отже, наявними у матеріалах справи документами підтверджено, що відповідач не дотримався встановлених пунктом 12.7 Договору (з урахуванням Додаткової угоди №4) строків та порядку щодо підтвердження замовнику обставин використання перерахованого авансу, а саме: в строк до 07.04.2024 не підтвердив факт використання ним суми авансу, не надав акту приймання виконаних робіт за формою КБ-2в. При цьому, відповідач не заперечує обставини підписання актів приймання виконаних будівельних робіт не у квітні 2024, а у листопаді 2024.
З огляду на те, що факт порушення відповідачем своїх зобов'язань з повернення у визначені договором строки невідпрацьованої суми авансу, отриманого від позивача, є доведеним, суд першої інстанції цілком вірно виснував про наявність підстав для стягнення з відповідача неустойки за неповернення попередньої оплати (авансу), оскільки зазначений вид відповідальності передбачений пунктом 16.2. Договору.
Заперечуючи проти позову відповідач, серед іншого, посилається на те, що умови Договору в частині включення до ціни договору сум ПДВ суперечили положенням ПК України проте відповідну додаткову угоду № 11 сторонами було підписано лише 30.06.2025, а до її укладення відповідач не мав можливості направити позивачу для підписання акти виконаних робіт, оскільки включення до таких актів сум ПДВ суперечило положенням чинного законодавства.
Щодо вказаного колегія суддів зазначає про те, що, як вказує сам відповідач ним 26.09.2023 (тобто до укладення Договору - 06.10.2023) було отримано індивідуальну податкову консультацію де йому було повідомлено про п. 197.15 ст. 197 ПК України та звільнення від оподаткування операцій передбачених Договором, проте, знаючи про вказане відповідач підписав Договір, а відтак прийняв на себе всі ризики, пов'язані з неможливістю виконання ним умов вказаного договору.
Також колегія суддів вважає помилковими твердження відповідача про те, що з аналізу п. 16.2 Договору вбачається, що відповідальність відповідача настає лише у разі, якщо ним було порушено строки повернення невідпрацьованих (невикористаних) ним коштів попередньої оплати, а не строки погашення використаних сум попередньої оплати шляхом складення актів приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в, оскільки акти приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в є підтвердженням використання коштів попередньої оплати.
Відповідач в своїй апеляційній скарзі посилається на те, що умовами Договору не встановлено визначення сторонами строків повернення невикористаної суми попередньої оплати, що, на думку скаржника, вказує, що такі строки визначаються відповідно до загальних положень ч. 2 ст. 530 ЦК України.
Однак, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що п. 12.7 Договору якраз і встановлює, що коли акти не підписані протягом п'яти місяців, то Підрядник зобов'язується повернути невикористану суму попередньої оплати на рахунок Замовника. І саме у пункті 16.2 Договору (в редакції додаткової угоди №4.1 від 01.04.2024) сторони погодили, що за порушення Виконавцем строків повернення невідпрацьованих сум попередньої оплати, Виконавець за користування грошовими коштами Замовника сплачує неустойку в розмірі 0,01% від суми невикористаної попередньої оплати, з урахуванням ПДВ (ПДВ враховується, якщо Виконавець є платником ПДВ), що підлягала поверненню, за кожен день затримки такого повернення.
Відтак, твердження відповідача, що Договором не встановлено визначення сторонами строків повернення невикористаної суми попередньої оплати - є безпідставними та необґрунтованими.
Щодо розміру неустойки, яку належить стягнути з відповідача, слід зазначити таке.
Як встановлено вище, у пункті 16.2 Договору (в редакції додаткової угоди №4.1 від 01.04.2024) сторони погодили, що за порушення Виконавцем строків повернення невідпрацьованих сум попередньої оплати, Виконавець за користування грошовими коштами Замовника сплачує неустойку в розмірі 0,01% від суми невикористаної попередньої оплати, з урахуванням ПДВ (ПДВ враховується, якщо Виконавець є платником ПДВ), що підлягала поверненню, за кожен день затримки такого повернення.
Згідно розрахунку позивача він просить стягнути з відповідача неустойку у розмір 82 350, 00 грн. за період з 08.04.2024 по 07.10.2024 (183 дні) за наступним розрахунком: 4 500 000, 00 грн.х 0.01% х183.
При цьому, згідно платіжної інструкції №8 від 07.11.2023 Замовник перерахував на рахунок Виконавця попередню оплату в загальному розмірі 4 500 000,00 грн. в тому числі ПДВ 750 000, 00 грн.
Положеннями статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Отже, неустойка є штрафною санкцією, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил господарської діяльності, невиконання господарського зобов'язання.
Водночас відповідно до п. 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
Отже, Податковим Кодексом України, як спеціальним нормативним актом, що визначає будь-які питання щодо оподаткування, елементи податку, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування, не передбачено включення до бази оподаткування податком на додану вартість будь-яких заходів юридичної відповідальності за порушення господарських зобов'язань юридичною особою, а навпаки, прямо зазначено про те, що до складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені).
Виходячи з системного аналізу пункту 9.1 статті 9, підпункту 14.1.179 пункту 14.1 статті 14, статті 180, статті 188 ПК України, податок на додану вартість (ПДВ) - це загальнодержавний непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем (споживачем робіт, послуг), але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (виробник, надавач послуг), тобто особа, що здійснює господарську діяльність (платник податку).
Основою для розрахунку ПДВ виступає додана вартість - знов створена вартість підприємством за рахунок його власних факторів виробництва (землі, капіталу, робочої сили, підприємництва тощо).
Додана вартість (Value Added) це різниця між вартістю продукції, яку випускає підприємство, та вартістю засобів виробництва які ним використовуються; це вартість, яка додається в процесі виробництва товарів до вартості сировини, матеріалів, палива на кожній стадії руху товарів від виробника до споживача; це вартість послуги, яка надана юридичною особою до закупленої сировини та матеріалів своїми факторами виробництва; це чистий внесок фірми у створення товару.
Отже, застосування будь-яких заходів юридичної відповідальності за порушення господарських зобов'язань до юридичної особи не віднесено законодавцем до об'єктів оподаткування ПДВ.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 916/1319/19.
При цьому судом першої інстанції цілком вірно враховано, що відповідно до п. 197.15 статті 197 ПК України звільняються від оподаткування операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти.
Режим звільнення від оподаткування ПДВ за приписами вказаної норми застосовується до операцій, а не до суб'єктів.
Умовами Договору визначено, що замовником будівництва є Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області, підрядником є Товариство з обмеженою відповідальністю "ЯГУАР"; предметом договору є будівельні роботи «Капітальний ремонт багатоквартирного житлового будинку по вул. Семашка, 4 в смт. Бородянка Бучанського району Київської області»; фінансування робіт здійснюється коштом державного бюджету.
Відповідно до ст. 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
Поняття «будівництво житла за державні кошти» у п. 197.15. ст. 197 ПК України, слід розуміти як будівництво за грошові кошти, що належать державі.
Поняттю «державні кошти» відповідає інше поняття, яке застосовується у чинному законодавстві «публічні кошти». Так, згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відкритість використання публічних коштів» визначено, що публічні кошти - кошти державного бюджету, місцевих бюджетів, кошти суб'єктів господарювання державної і комунальної власності, отримані ними від їхньої господарської діяльності тощо.
Отже, грошові кошти, що отримані відповідачем як підрядником і надавачем (постачальником) будівельно-монтажних робіт з будівництва житла є державними коштами, отриманими з державного бюджету, що відповідає умовам договору.
Наказом Міністерства фінансів України № 397 від 09.08.2024 затверджено «Узагальнюючу податкову консультацію щодо окремих питань застосування режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість, встановленого пунктом 197.15 статті 197 Податкового кодексу України» (далі - Узагальнююча консультація), у якій сформовано загальну позицію щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання замовнику будівельно-монтажних робіт з нового будівництва житла, у разі оплати таких робіт за рахунок державних коштів.
Згідно з положеннями Узагальнюючої консультації генеральний підрядник (платник податку на додану вартість) зобов'язаний відкоригувати податкові зобов'язання з податку на додану вартість, що були нараховані за операцією з постачання замовнику будівельно-монтажних робіт з будівництва житла за рахунок державних коштів, яка підлягала звільненню від оподаткування податком на додану вартість, за правилами, встановленими статтею 192 розділу V ПКУ, зокрема:
- повернути замовнику суму попередньо нарахованого податку на додану вартість;
- скласти розрахунок коригування до податкової накладної, яка була складена з нарахуванням податку на додану вартість, в якому вказати зі знаком "-" показники щодо поставлених будівельно-монтажних робіт з будівництва житла за рахунок державних коштів. Такий розрахунок коригування підлягає реєстрації в ЄРПН замовником;
- скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну на операцію з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла за рахунок державних коштів, яка підлягала звільненню від оподаткування податком на додану вартість згідно з пунктом 197.15 статті 197 розділу V ПКУ, без нарахування податку (з позначкою «Без ПДВ»).
Лід врахувати і те, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку (постанови Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20 та від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20).
Порядок та механізм нарахування і сплати ПДВ чи навпаки (операції, які не є об'єктом оподаткування або звільнені від оподаткування тощо) врегульовано відповідними нормами Податкового кодексу України та, відповідно, не можуть встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.
За умовами Додаткової угоди №11 від 30.06.2025 сторони посилаючись у т.ч. на пункт 197.15 ст. 197 ПК України внесли зміни до п. 3.1 договору від 06.10.2023 № 14к-23 та визначили, що ціна договору визначається на підставі договірної ціни (додаток № 1 до договору) і становить 24 873 531, 65 грн. без ПДВ.
Отже, сторони уклавши додаткову угоду №11 від 30.06.2025 привели умови відповідного пункту договору у відповідність до чинного податкового законодавства та виключили з ціни договору податок на додану вартість.
Враховуючи викладене вище, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки підлягають задоволенню у розмірі 68 625,00 грн., тобто без суми ПДВ (3 750 000, 00 (попередня оплата без ПДВ) х0.01% х 183 (дні прострочення)). В іншій частині в позові місцевий суд підставно відмовив. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ЄКПЛ) гарантує право на справедливий суд, невід'ємним елементом якого ЄСПЛ визнає вимогу щодо вмотивованості (обґрунтованості) судових рішень. Хоча термін "вмотивованість" прямо не згадується у статті 6, ЄСПЛ послідовно тлумачить його як обов'язкову складову справедливого судового розгляду.
У справі «Van de Hurk v. the Netherlands» ЄСПЛ наголосив, що дія статті 6 Конвенції полягає, серед іншого, в тому, щоб зобов'язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами. У справі "Hirvisaari v. Finland" Суд зазначив, що однією з функцій вмотивованого рішення є демонстрація сторонам того, що їх вислухали, а також надання можливості оскаржити таке рішення.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржник був почутим, йому надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
У рішенні у справі «Peleki v. Greece» (заява № 69291/12; пункт 71) ЄСПЛ нагадав, що рішення суду може бути визначене як «довільне» з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене мотивувань або якщо зазначені ним мотиви ґрунтуються на порушенні закону, допущеного національним судом, що призводить до «заперечення справедливості» (рішення у справі «Moreira Ferreira v. Portugal» (no 2), заява № 19867/12, пункт 85).
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне, обґрунтоване та мотивоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 у справі № 910/9075/25, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальність «Ягуар» задоволенню не підлягає.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність «Ягуар» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 у справі № 910/9075/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 у справі № 910/9075/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено 17.12.2025.
Головуючий суддя О.В. Яценко
Судді Г.А. Кравчук
А.О. Мальченко