Справа № 752/23861/23
Провадження № 2/752/782/25
Заочне Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
10 грудня 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Плахотнюк К.Г.
за участі секретаря судового засідання Лісненка А.А.,
у місті Києві в приміщенні суду розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
встановив:
14.11.2023 року ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням .
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на те, що він та члени його родини 16.05.2022 року отримали право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 на підставі ордеру №014271 від 16.05.2022 року виданого на підставі розпорядження Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 11.05.2022 року №111.
24.02.2022 року у зв'язку з введенням воєнного стану на території України, постійними обстрілами міста Харкова ним було надано згоду ОСОБА_2 на її тимчасове проживання та реєстрацію тимчасового проживання за його адресою: АДРЕСА_1 з метою оформлення довідки внутрішньо-переміщеної особи.
02 серпня 2022 року засобами телефонного зв'язку ОСОБА_2 повідомила його, що вона виїхала на постійне місце проживання до свого попереднього місця проживання.
Факт постійної відсутності ОСОБА_2 у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 підтверджують мешканці будинку: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ..
Посилаючись на те, що ОСОБА_2 втратила інтерес до житлового приміщення, а факт її місця реєстрації перешкоджає його праву на приватизацію житлового приміщення, котре перебуває у користуванні членів його родини., просив визнати відповідачку такою, що втратила право користування зазначеним житловим приміщенням.
Провадження у справі відкрито 17 листопада 2023 року суддею Голосіївського районного суду міста Києва Колдіною О.О., з призначенням до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
На підставі повторного автоматизованого розподілу справ у Голосіївському районному суді міста Києва, 12.12.2023 року справу передано до провадження судді Плахотнюк К.Г.
01.01.2024 року справу прийнято до провадження головуючим суддею з призначенням до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.
Позивач звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі. Повідомив суд, що заявлені позовні вимоги підтримує, не заперечує щодо ухвалення судового рішення у порядку заочного провадження.
Відповідачка про дату, час та місце судового засідання повідомлялася у встановленому законом порядку, однак судову повістку повернуто до суду з відміткою відділу зв'язку - адресат відсутній.
Третя особа, будучи належним чином повідомленою, до суду з будь-якими клопотаннями не зверталася.
Дослідивши докази наявні у матеріалах справи, що мають значення для вирішення заявленого спору, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов до висновку, що заявлений ОСОБА_1 позов до ОСОБА_2 підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Правилами статтей 12, 13 ЦПК України встановлено, що: цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасники справи розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Судом встановлено, що спірним житловим приміщенням є квартира АДРЕСА_1 , яка була надана у користування ОСОБА_1 на сім'ю з семи чоловік: ОСОБА_1 , дружини ОСОБА_1 , сина ОСОБА_6 , дочки ОСОБА_7 , дочки ОСОБА_8 , сина ОСОБА_9 , сина ОСОБА_10 , що підтверджено копією ордеру на житлове приміщення № 014271 серії Б виданого Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією 16 травня 2022 року на підставі розпорядження №11 від 11 травня 2022 року (а.с12).
Як видно зі змісту позовної заяви, квартира АДРЕСА_1 належить до комунальної власності Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, матеріали справи не містять даних, що наймачі скористалися правом її приватизації.
Відповідно до інформаційної довідки про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи, за відомостями відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб, місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 з 21.07.2022 року по теперішній час (а.с.38).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до правил частин першої, четвертої та п'ятої статті 82 цього Кодексу встановлено, що: обставини, які визнаються учасниками справи , не підлягають доказуванню, якщо суд не має обгрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників; обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом; обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Звертаючись до суду з позовом, про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, шляхом зняття з реєстрації, позивач послався на те, що відповідачка ОСОБА_2 зареєстрована на житловій площі квартири АДРЕСА_1 , однак не проживає з серпня 2022 року, її речі в квартирі відсутні, житлово-комунальні послуги не сплачує, відповідно вважає, що остання не потребує житла. Зняти відповідачку з реєстрації за вказаною адресу не може без її згоди, оскільки йому невідомо місце знаходження ОСОБА_2 , між ними відсутнє будь-яке спілкування.
Відповідно до змісту ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім"ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Правилами ст. 72 ЖК України встановлено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Згідно з роз"ясненнями, що містяться у Постанові Пленуму ВСУ від 12.04.1985р. №2 з подальшими змінами, у справах про визнання наймача або членів сім"ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням за правилами ст. 71 ЖК України, необхідно з"ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності суд може продовжити пропущений строк. Поважними причинами відсутності визнаються перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім"ї тощо.
Зважаючи на те, що відповідачка ОСОБА_2 не проживає у спірній квартирі без поважних на те причин з серпня 2022 року, витрат по утриманню спірного житлового приміщення не несе, місцеперебування її невідоме, відповідно суд доходить висновку про необхідність задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог про визнання ОСОБА_11 такою , що втратила право користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 , шляхом зняття її з реєстрації.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71,72 ЖК України, ст.ст. 4,6,23,27,76,141,259,263,264,288 ЦПК України, суд -
ухвалив:
позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою - АДРЕСА_1 , шляхом зняття з реєстрації за адресою - АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя К.Г. Плахотнюк