Справа № 752/13483/25
Провадження №: 2/752/7335/25
Іменем України
15.12.2025 м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Кирильчук І.А.
при секретарі судового засідання - Сінчук І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у залі судового засідання в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У липні 2025 року через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» (далі - ТОВ «Новий Колектор») звернулось до Голосіївського районного міста Києва суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №0667-4536 від 06 квітня 2021 року в розмірі 15 000,00 грн, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.
Позов обґрунтовано тим, що 06 квітня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Укр Кредит Фінанс» укладено Кредитний договір № 0667-4536, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 5 000,00 грн. строком на 16 днів зі сплатою відсотків від непогашеної суми за кожен день користування кредитом із кінцевим терміном платежу 21 квітня 2021 року.
Зазначає, що у кредитному договорі також передбачено сплату відсотків в порядку статті 625 ЦК України, а саме 2% за кожен день фактичного користування чужими грошовими коштами по дату фактичного повернення всієї суми кредиту включно, але не більше 200% від суми кредиту.
При цьому, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» свої зобов'язання за договором виконало у повному обсязі, а саме: надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором.
Надалі, на підставі договору факторингу №УКФ-261224-2 від 26 грудня 2024 року, згідно з реєстром прав вимоги № 1 право грошової вимоги від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 0667-4536 від 06 квітня 2021 року перейшло до ТОВ «Новий Колектор».
Відповідач всупереч чинному законодавству та умовам договору, не виконав належним чином покладені на нього обов'язки перед товариством та порушив умови кредитного договору, має прострочену заборгованість. Станом на 13 травня 2025 року у ОСОБА_1 утворилася заборгованість у розмірі 15 000,00 гривень, з яких: 5 000,00 гривень прострочена заборгованість за кредитом, 10 000,00 гривень прострочена заборгованість за нарахованими відсотками, яку позивач просив стягнути з відповідача у судовому порядку.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 05 червня 2025 року відкрито провадження у вказаній справі з призначенням розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, учасникам процесу роз'яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України.
Копія позову з додатками була направлена відповідачу позивачем при зверненні до суду в системі «Електронний суд» у порядку виконання вимог абзацу 2 частини першої статті 177 ЦПК України.
Відповідач по справі повідомлявся судом про розгляд справи у встановленому законом порядку, шляхом направлення поштової кореспонденції на адресу зареєстрованого місця проживання, однак поштові відправлення повернулись з відмітками «Повернення. Адресат відсутній за вказаною адресою».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Згідно постанов Верховного Суду від 20 січня 2023 року у справі № 465/6147/18, від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19, від 30 листопада 2022 року у справі № 725/486/22, суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.
Клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву до суду не надходило.
Відповідно до положень частини восьмої статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в порядку спрощеного позовного провадження на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 06 квітня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Укр Кредит Фінанс» укладено кредитний договір № 0667-4536, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) А516, а також ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту до кредитного договору № 0667-4536 від 06 квітня 2021 року електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) А2516.
Вказане підтверджується моніторингом дій користувача в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Укр Кредит Фінанс».
Згідно з пунктом 13. Кредитного договору Кредитний Договір та Правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови Договору. Укладаючи цей Кредитний Договір, Позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на веб-сайті Кредитодавця (https://creditkasa.ua), повністю розуміє всі їх умови, зобов'язується та погоджується неухильно дотримуватись Договору, а тому добровільно та свідомо укладає Договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним.
У пункті 16. Кредитного договору зазначено, що Позичальник підтверджує, що до укладення Договору уважно ознайомився з тексом Кредитного Договору та Правилами, а також отримав від Кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема, частиною другою статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування», що забезпечує вірне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання.
Відповідно до пунктів 1-4, 6 Кредитного договору Кредитодавець надає Позичальникові грошові кошти в сумі 5 000, 00 грн. в Кредит на умовах строковості на 16 днів, зворотності, платності із фіксованою процентною ставкою 2% від непогашеної Суми Кредиту за кожен день користування для задоволення власних потреб Позичальника, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити нараховані Кредитодавцем комісію 0, 0% від суми кредиту, що становить 0 грн., та проценти у розмірі 1 600,00 грн. за користування Кредитом 21 квітня 2021 року.
Як вбачається із довідки про перерахування суми кредиту №0667-4536 від 06 квітня 2021 року, позичальник ОСОБА_1 , за підписом директора ТОВ «Укр Кредит Фінанс» Резуєва В., 06 квітня 2021 року було видано кошти за кредитним договором №0667-4536 від 06 квітня 2021 рокуу сумі 5 000,00 грн. на карту НОМЕР_2, платіж №1612303163.
У пункті 4 Кредитного договору зазначено, що проценти за користування Кредитом нараховуються з першого дня перерахування Позичальнику Суми Кредиту до закінчення визначеного Кредитним Договором строку, на який надається Кредит. Річна процентна ставка складає 730%.
Також, у пункті 14. Кредитного договору Сторони погодили, що Позичальник має право пролонгувати Договір на строк, що встановлений у пункті 2 Кредитного Договору, на умовах, в порядку та у спосіб, що визначені Правилами, але не більше 4 пролонгацій. На строк пролонгації процентна ставка складає 2% від неповерненої Суми Кредиту за кожен день користування. Кредитодавець має право в односторонньому порядку обмежити кількість пролонгацій Договору чи відмовити Позичальнику у пролонгації, повідомивши Позичальника про це не пізніше терміну платежу у спосіб, встановлений Правилами.
Згідно з розрахунком заборгованості за договором №0667-4536 від 06 квітня 2021 року складеним ТОВ «Укр Кредит Фінанс» станом на 26 грудня 2021 року стосовно позичальника ОСОБА_1 Позичальник не проводив жодних платежів по Кредитному договору.
Відповідно до підпункту 11.1. пункту 11. Кредитного договору, якщо Кредитний Договір не було пролонговано відповідно до пункту 14 Кредитного договору, у випадку неповернення Суми Кредиту у строк, встановлений п. 2 Кредитного Договору Позичальник сплачує Кредитодавцю проценти за користування чужими грошовими коштами за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України у розмірі 2% за кожен день фактичного користування відповідною частиною Суми Кредиту по дату фактичного повернення всієї Суми Кредиту включно. Річна відсоткова ставка за процентами за користування чужими грошовими коштами складає 730%. Максимальний сукупний розмір нарахованих процентів за користування грошовими коштами згідно даного пункту не може перевищувати 200% від Суми Кредиту.
Позичальник, згідно з пунктом 10. Кредитного договору зобов'язаний повернути Кредит та сплатити комісію (у разі нарахування), проценти за користування Кредитом та нараховану Кредитодавцем неустойку (якщо така буде) не пізніше Терміну платежу шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок Кредитодавця у порядку, визначеному у Правилах.
Відповідно до пункту 13.6. Правил Договір діє з дати набрання ним чинності до дати повного погашення Позичальником всієї суми Заборгованості або дострокового припинення дії Договору у порядку, встановленому Договором та чинним законодавством України. При цьому в частині виконання прав і обов'язків за ним (в тому числі обов'язку сплатити проценти за користування грошовими коштами), Договір діє до повного виконання Сторонами, в т.ч. повного повернення суми Кредиту та сплати відсотків Позичальником.
При цьому, згідно з пунктом 8, 15 Кредитного договору Позичальник має право у будь-який час повністю або частково повернути Кредит до спливу строку, що встановлений у пункті 2 Кредитного Договору, а у разі пролонгації до закінчення строку пролонгації; протягом 14 календарних днів з дня укладення Кредитного Договору відмовитися від Кредитного Договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів, про що зобов'язаний повідомити Кредитодавця у письмовій формі до закінчення вказаних 14 календарних днів.
У пункті 12. Кредитного договору встановлено, що за порушення умов Кредитного Договору Сторони несуть відповідальність, встановленому Кредитним Договором, Правилами та чинним законодавством України.
Згідно з розрахунком заборгованості за договором №0667-4536 від 06 квітня 2021 року складеним ТОВ «Укр Кредит Фінанс» станом на 26 грудня 2021 року ОСОБА_1 нараховано заборгованість перед ТОВ «Укр Кредит Фінанс» в розмірі 15 000, 00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 5 000,00 грн. та за відсотками 10 000,00 грн.
Так, нарахування відсотків за користування кредитом з 06 квітня 2021 року. По 21 квітня 2021 року (строк кредитування 16 днів) здійснено на підставі пункту 2-4. Кредитного договору у розмірі 1 600,00 грн.
У зв'язку із несплатою процентів після закінчення строку кредитування, Кредитний договір не був пролонгований та відсотки продовжували нараховувати відповідно до пункту 11.1. Кредитного договору з 22 квітня 2021 року по 14 липня 2021 року (84 дні) у розмірі 8 400, 00 грн.
Сукупний розмір нарахованих процентів за користування грошовими коштами згідно з пунктом 11.1. Кредитного договору не перевищує 200% від Суми Кредиту та становить 10 000, 00 грн.
26 грудня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ТОВ «Новий Колектор» укладено договір факторингу № УКФ-261224-2, за умовами пунктів 2.1.-2.3. розділу 2 якого Первісний Кредитор передає (відступає) Новому кредитору свої Права вимоги до Боржників, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та передає Первісному кредитору під відступлення Права вимоги, грошові кошти за плату у порядку та строки встановлені цим Договором. Обсяг (сума) Прав Вимоги за цим Договором визначаються як сукупність Реєстрів боржників до цього Договору. Загальний розмір Заборгованості Боржників, Право вимоги за якими передано Первісним кредитором Новому кредитору, згідно Реєстру боржників, які складаються Сторонами за формою, що наведена у Додатку №1 до цього Договору.
Згідно з пунктом 11.1. розділу 11 Договору факторингу № УКФ-261224-2 від 26 грудня 2024 року Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін і діє до 31 грудня 2025 року, а в частині виконання Сторонами своїх зобов'язань до їх повного виконання. Договір вважається укладеним в дату його підписання Стороною, яка підписала Договір останньою.
Відповідно до Реєстру боржників № 1 від 26 грудня 2024 року ТОВ «Новий Колектор» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 15 000,00 грн, з яких сума основного боргу за кредитом 5 000,00 грн., сума заборгованості за відсотками 10 000,00 грн.
З довідки № 24939-ДПЗ від 13 травня 2025 року про розмір простроченої заборгованості за Кредитним договором №0667-4536 від 06 квітня 2021 року, убачається, що станом на 13 травня 2025 року Позичальник погашень по Кредитному договору не проводив, а тому ТОВ «Новий Колектор» обліковує за останнім заборгованість за кредитним договором №0667-4536 від 06 квітня 2021 року в розмірі 15 000,00 грн., з яких за тілом кредиту 5 000,00 грн. та за відсотками 10 000,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
За змістом частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексі сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразового ідентифікатору є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Положеннями частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За змістом частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як встановлено судом, договір від 06 квітня 2021 року № 0667-4536 укладений в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора (електронного підпису) А516, та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до частини першо статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З наданих матеріалів вбачається, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Таким чином, підписання відповідачем договору, шляхом зазначення одноразового ідентифікатора відповідає вимогам чинного законодавства.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Новий Колектор» набуло право вимоги до відповідача відповідно до договору факторингу, укладеному з первісним кредитором.
Вказаний договір факторингу у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним.
Відповідно до позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), а також від 19 червня 2019 року у справі №643/17966/14-ц, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Згідно з частиною першою статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
За змістом статті 509, частини третьої статті 526 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості та виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно положень статей 598,599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Саме на позивача покладено процесуальний обов'язок довести заявлені позовні вимоги.
У зв'язку з тим, що відповідачем не надано до суду заперечень проти позову, доказів в підтвердження того, що ним належним чином виконувалися умови кредитного договору, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за вказаними кредитними договорами є обґрунтованими.
З огляду на викладене, беручи до уваги встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 0667-4536 від 06 квітня 2021 року, укладеним між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 , в розмірі 15 000,00 грн., яка складається із: 5 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 10 000,00 грн. - заборгованість за відсотками.
При вирішенні питання щодо стягнення судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до положень частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
При зверненні до суду ТОВ «Новий Колектор» сплачено 2 422,40 грн судового збору за подання позову.
Згідно з положеннями статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн до матеріалів справи надано копію Договору про надання правничої допомоги № 07/24-НК від 02 липня 2024 року, укладеного між Адвокатським бюро «Верітас Центр» та ТОВ «Новий Колектор», додаткових угод № 4 від 14 серпня 2024 року, №17 від 03 квітня 2025 року та № 19 від 16 квітня 2025 року до Договору про надання правничої допомоги № 07/24-НК від 02 липня 2024 року, звіту про виконану роботу від 29 травня 2025 року відповідно до Договору №07/24-НК від 02 липня 2024 року, платіжної інструкції кредитового переказу коштів АО «Лекс Верітас» від ТОВ «Новий Колектор».
Згідно з пунктом 1.1. Договору від 02 липня 2024 року Виконавець бере на себе зобов'язання надати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цих Договором, а Замовник зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені Сторонами. Сторони погодили наступний обсяз робіт: Виконавець зобов'язується скласти позови до фізичних осіб (боржників) про стягнення боргу та пред'явити зазначені позови до суду. При цьому подання позовів відбувається виключно через підсистему «Електронний суд».
У пунктах 3.1., 4.1. Договору від 02 липня 2024 року зазначено, що вартість послуг визначається наступним чином: 4000,00 грн. за один позов без врахування вартості поштових витрат та судового збору, які сплачуються Замовником самостійно. За двомовністю сторін, оплата правової допомоги здійснюється у вигляді передоплати (авансу) або після подачі позову (позовів).
Відповідно до додаткової угоди №4 від 14 серпня 2024 року до Договору від 02 липня 2024 року на підставі Протоколу засідання загальних зборів членів (учасників) АО «Верітас Центр» №08/2004 від 09 серпня 2024 року відбулася зміна найменування Виконавця з АО «Верітас Центр» на АО «Лекс Верітас», яке стало правонаступником усіх прав та обов'язків попереднього об'єднання.
Додатковою угодою №17 від 03 квітня 2025 року до Договору від 02 липня 2024 року змінено вартість послуг наступним чином: 6000,00 грн. за один позов без врахування вартості поштових витрат та судового збору, які сплачуються Замовником самостійно.
Згідно з Додатковою угодою №19 від 16 квітня 2025 року до Договору від 02 липня 2024 року пункт 1.2. Договору викладено у наступній редакції: Сторони погодили наступний обсяг робіт: Виконавець зобов'язується скласти позови до фізичних осіб (боржників) про стягнення боргу та передати Замовнику для подачі в суд, а також надати супутні консалтингові послуги з приводу проведення претензійно позовної роботи. При цьому, подання позовів відбувається виключно через підсистему «Електронний суд» Замовника. Сторони погодили, що позовні заяви будуть підписані безпосередньо Замовником.
Як вбачається із звіту про виконану роботу від 19 серпня 2025 року відповідно до Договору №07/24-НК про надання правничої допомоги від 02 липня 2024 року ТОВ «Новий Колектор» отримало від Адвокатського бюро «Лекс Верітас» наступні послуги: на підставі прийнятого Замовником рішення щодо звернення з позовом до Відповідача по справі, сформовано запит на складання розрахунку ціни позову та отримання переліку необхідних доказів; складено позов (на підставі отриманих документів); роздруковано позов, додатки до позову та один примірник позову з додатками надано Замовнику для відправлення Відповідачу; замовлено сплату судового збору; проведена детальна консультація Замовника щодо дій після відкриття провадження у справі та надано інші консалтингові послуги в розрізі проведення претензійно-позовної роботи. Крім того, зазначено, що обсяг та якість наданих послуг відповідають умовам Договору про правничу допомогу та за умови відсутності письмових заперечень Замовника до Звіту є Актом виконаних робіт (наданих послуг) стосовно Клієнта зазначеного у Звіті.
На підтвердження сплати гонорару представником позивача надано платіжну інструкцію кредитового переказу коштів №1394 від 23 травня 2025 року, відповідно до якої ТОВ «Новий Колектор» переказало кошти АО «Лекс Верітас» з призначенням платежу «Оплату за надання правничої допомоги згідно дод. Угоди №22 до договору №07/24-НК від 02 липня 2024 року, за позовом до ОСОБА_1 , без ПДВ» на суму 6000, 00 грн.
Згідно додаткової постанови Верховного суду від 23 грудня 2021 року в справі № 923/560/17 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 Цього Кодексу). Близька за змістом правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року зі справи N 922/445/19.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про доведеність позивачем понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції у розмірі 6 000,00 грн. Пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя N R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).
У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
ВС зауважив, що у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв. Тобто саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Принцип змагальності сторін має свої втілення, зокрема, у наведених положеннях частин п'ятої статті 141 ЦПК України, виходячи з яких зменшення внаслідок неспівмірності суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримано вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.
Відповідач не подав заперечень щодо витрат на правничу допомогу та не подав клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.
Частинами першою та другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 6 000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статями 512, 514, 526, 549, 610, 611, 615, 629, 1054, 1084, 1082 ЦК України, статями 12, 13, 49, 81, 89, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» заборгованість за кредитним договором №0667-4536 від 06 квітня 2021 року в розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 (шість тисяч) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор», ЄДРПОУ 43170298, адреса: 01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 13, офіс 601.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повне рішення суду виготовлено 15 грудня 2025 року.
Суддя І.А. Кирильчук