Справа № 752/20266/25
Провадження №: 2/752/9729/25
Іменем України
15.12.2025 м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Кирильчук І.А.
при секретарі судового засідання - Сінчук І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у залі судового засідання в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОТП Банк» про стягнення коштів,-
У серпні 2025 року через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - адвокат Мишковська Тетяна Миколаївна звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва з цивільним позовом, в якому просить стягнути з Акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі - АТ «ОТП Банк») кошти у сумі 33 726,91 грн та судові витрати по справі.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням Вінницьким міським судом Вінницької області від 18 вересня 2023 року визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №39366, вчинений 05 листопада 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимиром Олександровичем про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь АТ «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором №2035879031 від 11 березня 2021 року в розмірі 170 068,48 грн.
Позивач вказує, що згідно в межах виконавчого провадження НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого напису №39366 від 05 листопада 2021 року, вчиненого приватним нотаріусом КМНО Бригіда В.О., стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ОТП Банк» грошові кошти в сумі 33 726,91 грн. Позивач вважає, що оскільки 18 вересня 2023 року Вінницький міський суд Вінницької області визнав таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 05 листопада 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О., зареєстрований в реєстрі за №39366, то перераховані АТ «ОТП Банк» в межах виконавчого провадження НОМЕР_4 кошти у розмірі 170 068,48 грн, стягнуті з ОСОБА_1 , є безпідставно набутим майном.
У зв'язку з вказаним просить позов задовольнити.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 25 серпня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін), учасникам процесу роз'яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України.
Також, задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Мишковської Тетяни Миколаївни про витребування доказів. Витребувано в АТ «ОТП Банк» банківські виписки по рахунках НОМЕР_1 та НОМЕР_2 за період з 24 листопада 2021 року по 31 грудня 2023 року.
Ухвала суду від 25 серпня 2025 року та копія позовної заяви надіслано відповідачу АТ «ОТП Банк» до його електронного кабінету та доставлено 30 серпня 2025 року о 08:24:18.
Клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву до суду не надходило.
Відповідно до положень частини восьмої статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в порядку спрощеного позовного провадження на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов таких висновків.
Судом установлено, що заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 вересня 2023 року у справі №127/19302/23 визнано виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №39366, який був вчинений 05 листопада 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Бригідою Володимиром Олександровичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованість у розмірі 170 068,48 грн., таким, що не підлягає виконанню.
24 листопада 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Турським О.В.. відкрито виконавче провадження НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого напису №39366, вчинений 05 листопада 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Бригідою Володимиром Олександровичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованість у розмірі 170 068,48 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського О.В. від 10 грудня 2021 року в межах виконавчого провадження НОМЕР_4 звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 .
Згідно зі Звітами про здійснені відрахування та виплати КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» за період з грудня 2021 року по серпень 2022 року та за період з вересня 2022 року по червень 2023 року з боржника ОСОБА_1 за постановою від 10 грудня 2021 року в межах виконавчого провадження НОМЕР_4, виданою за виконавчим документом вик. лист №39366 від 05 листопада 2021 року, стягнуто грошові кошти в загальному розмірі 33 726,91 грн
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Частинами другою, третьою статті 1212 ЦК України встановлено, що положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Для виникнення зобов'язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині. Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникненні обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.
Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).
Верховний Суд у постанові від 08 вересня 2021 року у справі №201/6498/20 зазначив, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов'язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов'язаний повернути потерпілому все отримане майно.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №910/1531/18 та від 28 січня 2020 року у справі №910/16664/18.
Отже, оскільки правові підстави набуття відповідачем грошових коштів, стягнутих з позивача на підставі виконавчого напису нотаріуса, який у подальшому визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, відпали, отримані відповідачем кошти підлягають поверненню позивачу відповідно до статті 1212 ЦК України.
Враховуючи те, що АТ «ОТП Банк» внаслідок розподілу утриманих з позивача грошових коштів, отримано 33 726,91 грн., що підтверджується звітами про здійснені відрахування та виплати, виданими КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» за період з грудня 2021 року по серпень 2022 року та за період з вересня 2022 року по червень 2023 року, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення їх позивачу на підставі статті 1212 ЦК України.
Оскільки кошти у сумі 33 726,91 грн. були стягнуті з позивача на підставі виконавчого напису нотаріуса, який в судовому порядку визнаний таким, що не підлягає виконанню, судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов'язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала (постанова Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №201/6498/20).
Питання наявності та/або відсутності заборгованості позивача перед відповідачем за таким кредитним договором може бути предметом окремого судового розгляду. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі №910/16664/18.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідно до приписів статті 1212 ЦК України відповідач зобов'язаний повернути позивачу грошові кошти в сумі 33 726,91 грн., а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З рахуванням повного задоволення позову, суд, керуючись положеннями статті 141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на сплату судового збору в загальній сумі 968,96 грн.
Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до пунктів 1,2 частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження надання правової допомоги позивачем надано копію договору №125/25 про надання правничої допомоги від 22 травня 2025 року, укладеного між адвокатом Мишковською Тетяною Миколаївною, адвокатом Ткачук Вікторією Вікторівною, адвокатом Щуренком Анатолієм Олександровичем та Натягла Оксаною Анатоліївною, згідно якого сторони погодили фіксований гонорар адвоката у розмірі 5 000,00 грн;квитанцію до прибуткового касового ордеру від 22 травня 2025 року на суму 5 000,00 грн, сплачених ОСОБА_1 за надання юридичних послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Між тим, в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено висновки, що «із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. … саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. […] Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності».
Оскільки відповідач не заявляв про наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу та не доводив їх не співмірність, суд вважає, що витрати на правову допомогу позивача підлягають стягненню з відповідача в повному розмірі 5000 грн.
Керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 133, 137, 138, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОТП Банк» про стягнення коштів - задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «ОТП Банк» на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 33 726 (тридцять три тисячі сімсот двадцять шість) грн 91 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства «ОТП Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Акціонерне товариство «ОТП Банк», ЄДРПОУ 21685166, адреса: вул. Жилянська, буд. 43, м. Київ, 01033.
Повне рішення суду виготовлено 15 грудня 2025 року.
Суддя І.А. Кирильчук