12 грудня 2025 року м. Київ
Справа № 369/5960/24
Провадження № 22-ц/824/18542/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
секретаря: Желепи В.В.
сторони: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю
«Будсервісцентр-комфорт»
відповідачі ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2
розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Олійник Вікторії Вікторівни на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 вересня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервісцентр-комфорт» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -
У січні 2025р. позивач ТОВ«Будсервісцентр-комфорт» звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в якому просив суд:
- стягнути з відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь позивача ТОВ «Будсервісцентр-комфорт» заборгованість за надані послуги з утримання будинку у період з 01 серпня 2023р. до 31 жовтня 2024р. у розмірі 25726,67 грн. та судовий збір.
Позов мотивований тим, що ТОВ «Будсервісцентр-комфорт» є управителем житлового багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 .
Як зазначає позивач, відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_2 у зазначеному будинку та постійно проживають за цією адресою.
Протоколом зборів співвласників будинку від 11 вересня 2020 р., ТОВ «Будсервісцентр-комфорт» визначено управителем вказаного багатоквартирного будинку та затверджено кошторис витрат на його утримання.
На виконання рішень прийнятих зборами співвласників будинку 01 жовтня 2020р. між співвласниками та ТОВ «Будсервісцентр-комфорт» був укладений договір № 01/10/20-УЛ про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.
Відповідно до вказаного договору управитель зобов'язався надавати співвласникам послуги з управління будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а співвласники будинку зобов'язуються оплачувати управителю послуги з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору.
Відповідно до умов договору № 01/10/20-УЛ про надання послуги з управління багатоквартирним будинком (примітка у Додатку №1) вартість тарифу була збільшена з 01 червня 2023р. та з 01 червня 2024р. і складала: для власників квартир при оплаті послуг до 20-го числа наступного місяця та відсутності заборгованості - 9,00 грн. з ПДВ, у розрахунку на 1 кв. м. загальної площі квартири та при оплаті послуг після 20-го числа наступного місяця та наявної заборгованості - 9,90 грн., з ПДВ у розрахунку на 1 кв. м. загальної площі квартири; а з 01 червня 2024р. для власників квартир - при оплаті послуг до 20-го числа наступного місяця та відсутності заборгованості - 10,00 грн., з ПДВ у розрахунку на 1 кв. метр загальної площі квартири та при оплаті послуг після 20-го числа наступного місяця та наявної заборгованості - 10,99 грн. з ПДВ у розрахунку на 1 кв. м. загальної площі квартири.
Позивачем безперебійно надавались житлово - комунальні послуги у будинку АДРЕСА_1 , зокрема і для квартири відповідачів - АДРЕСА_2 .
У свою чергу, відповідачі, як власники квартири АДРЕСА_2 , не сплачували вартість наданих житлово-комунальних послуг, внаслідок чого утворилася заборгованість за період з 01 серпня 2023р. до 31 жовтня 2024р. у розмірі 25726,67 грн.
Оскільки в досудовому порядку, вирішити спір неможливо, позивач вимушений був звернутись до суду з вказаним позовом.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 20 січня 2025р. матеріали цивільної справи було передано за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 березня 2025р. відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29 вересня 2025 року позов ТОВ «Будсервісцентр-комфорт» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Будсервісцентр-Комфорт» заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01 серпня 2023 р. до 31 жовтня 2024 р. у розмірі 12125, 05 грн ; судовий збір у розмірі 1427,10 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Будсервісцентр-Комфорт» заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01 серпня 2023р. до 31 жовтня 2024р. у розмірі 12125, 05 грн ; судовий збір у розмірі 1427,10 грн.
В решті позову відмовлено.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково та стягнути з кожного з відповідачів як власників квартири АДРЕСА_3 , на користь позивача заборгованість за надані послуги з утримання будинку за період з 01 серпня 2023 р. до 31 жовтня 2024 р. у розмірі 12125,05 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвокат Олійник В.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, ухваленим при неправильній оцінці доказів, наявних у матеріалах справи і як наслідок неправильних висновків суду, що в сукупності призвело до неправильного застосування норм матеріального права при порушенні норм процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані та проживають за іншою адресою, та не користуються комунальними послугами які надає позивач.
Також вказує про те, що з 06 березня 2022 року ОСОБА_2 а ОСОБА_1 з 09 жовтня 2022 року не проживають на території України та знаходяться за її межами.
03 листопада 2025 року листом Київського апеляційного суду витребувано матеріали справи № 760/824/25 з Шевченківського районного суду м. Києва.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 листопада 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Олійник В.В. на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 вересня 2025 року у справі за позовом ТОВ «Будсервісцентр-комфорт» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Відзив на апеляційну скаргу від інших учасників справи до Київського апеляційного суду не надходив.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 грудня 2025 року справу призначено до розгляду.
Згідно з частиною тринадцятою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено , частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Встановлено, що згідно інформаційної довідки № 339785873 від 20 липня 2023р. із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідачам: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить на праві спільної часткової власності по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1 . (т.1 а. с. 9-10).
Протоколом зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 від 11 вересня 2020р., позивача було визначено управителем вказаного багатоквартирного будинку та затверджено кошторис витрат на його утримання. (т.1 а.с. 22-30).
Згідно з п. 1 договору №01/10/20-УЛ від 01 жовтня 2020р., укладеного між співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та позивачем, останній зобов'язався надавати співвласникам послугу з управління будинком, а співвласники - сплачувати управителю (позивачу) послугу з управління, згідно з вимогами законодавства та умовами договору.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоповерхового будинку», об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Відповідно до частини 4 статті 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоповерхового будинку» основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов'язані:
1) забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку;
2) забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку;
3) використовувати спільне майно багатоквартирного будинку за призначенням;
4) додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм;
5) виконувати рішення зборів співвласників;
6) забезпечувати додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин;
7) відшкодовувати збитки, завдані майну інших співвласників та спільному майну багатоквартирного будинку;
8) додержуватися чистоти в місцях загального користування і тиші згідно з вимогами законодавства;
9) забезпечувати поточний огляд і періодичне обстеження прийнятого в експлуатацію в установленому законодавством порядку багатоквартирного будинку протягом усього життєвого циклу будинку та нести відповідальність за неналежну експлуатацію згідно із законом;
10) своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.
Частини 2 цієї статті унормовано, що кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
Згідно частини 3 цієї статті у разі відчуження квартири чи нежитлового приміщення новий власник набуває усіх обов'язків попереднього власника як співвласника.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком включають витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку.
Аналіз наведених норм дозволяє зробити висновок, що прийняті відповідно до статуту рішення загальних зборів об'єднання з питань управління багатоквартирним будинком є обов'язковими для усіх власників квартир (нежитлових приміщень) у багатоквартирному будинку, які одночасно є співвласниками спільного майна такого будинку та зобов'язані його утримувати в силу прямої норми статті 322 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Співвласник зобов'язаний виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі (стаття 15 Закону 2866-III).
Об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів (стаття 16 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоповерхового будинку»).
Згідно окремих положень статті 17 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоповерхового будинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів.
Статтею 23 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоповерхового будинку» унормовано, що утримання і ремонт приміщень, які перебувають у власності, здійснюються відповідно до законодавства України. Власник квартири та/або нежитлового приміщення зобов'язаний відповідно до законодавства забезпечити використання, утримання, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт приміщень або їх частин без завдання шкоди майну і порушення прав та інтересів інших співвласників. Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов'язані виконувати рішення зборів співвласників, своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоповерхового будинку», об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що у співвласників нерухомого майна існує обов'язок утримувати свою приватну власність у належному стані та відповідно до рішень співвласників і зборів співвласників.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що відповідачі не проживають за адресою квартири АДРЕСА_3 та перебувають за межами України, є необґрунтованими, оскільки, незалежно від фактичного проживання за місцем розташування нерухомого майна, співвласники зобов'язані нести тягар його утримання. З огляду на це суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, а доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин та його правових висновків.
З урахуванням наведеного, колегія дійшла висновку, що місцевий суд повно, всебічно та об'єктивно дослідив обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону.
Обставин, які б свідчили про наявність підстав для сумніву у правильності висновків суду першої інстанції, в апеляційній скарзі не наведено.
Аналіз наведених правових норм та встановлених обставин дає колегії суддів підстави для висновку, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дослідив наявні у справі докази і дав їм належну правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку.
Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).
Доводи апеляційної скарги в їх сукупності не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, які були предметом дослідження й оцінки судом. Аргументи, зазначені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, були перевірені судом першої інстанції, їм судом надана мотивована оцінка.
Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».
Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 вересня 2025 року - без змін, розподіл судових витрат Київським апеляційним судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , адвоката Олійник Вікторії Вікторівни -залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 вересня 2025 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач А. М. Стрижеус
Судді: Л. Д. Поливач
О. І. Шкоріна