12 грудня 2025 року м. Київ
Справа № 752/1965/24
Провадження № 22-ц/824/14265/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
сторони: позивач Моторне (транспортне) страхове бюро України
відповідачі: ОСОБА_1
розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Моторного (транспортне) страхового бюро України на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 травня 2025 року у цивільній справі за позовом Моторно (транспортне) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -
У вересні 2024 р. позивач звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 коштів у розмірі 25 435 грн 32 коп., а також судові витрати по справі.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 29.12.2022 трапилася ДТП з вини ОСОБА_1 , який керуючи ТЗ «Нісан» д.н.з. НОМЕР_1 , при виникненні перешкоди, не вжив заходів щодо безпечного об'їзду, не дотримався безпечного бокового інтервалу до автомобіля «Мітсубісі» д.н.з. НОМЕР_2 , який призупинився в крайній лівій смузі руху, що призвело до зіткнення з даним автомобілем.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 03.03.2023 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, при цьому на момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була не застрахована.
На підставі вищезазначених обставин потерпіла сторона повідомила позивача про настання дорожньо-транспортної пригоди та надала останньому необхідні документи згідно ст. 35 Закону України №961-ІV, зокрема, подала заяву про відшкодування шкоди, а тому позивачем визначено розмір завданої шкоди та здійснено регламенту виплату потерпілій особі, внаслідок чого у позивача виникло право регресної вимоги до відповідача по справі.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 25.09.2024 цивільну справу передано на розгляд до Святошинського районного суду м. Києва за підсудністю.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 06.11.2024 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням без виклику сторін.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13 травня 2025 року позовні вимоги МТСБУ до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь МТСБУ відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 23985 (двадцять три тисячі дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн 32 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Моторно (транспортне) страхове бюро України (код ЄДРПОУ 21647131) судовий збір по справі у розмірі 2284 (дві тисячі двісті вісімдесят чотири) грн 08 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що згідно з положеннями ст. 29 Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Отже, чинним законодавством не передбачено право страховика вимагати витрат на збір документів та визначення шкоди, у зв'язку з тим, що такі витрати страховика не є страховим відшкодуванням, а спрямовані на визначення розміру збитків. Ці витрати належать до звичайної господарської діяльності страховика і не підлягають стягненню з особи, яка відповідальна за спричинену шкоду, а тому суд не убачає підстав для відшкодування за рахунок відповідача ОСОБА_1 вартості витрат на збір документів та визначення шкоди в сумі 1450 грн 00 коп., тому відмовляє в задоволенні позову в цій частині.
Таким чином, проаналізувавши надані докази, та враховуючи вимоги законодавства України, суд дійшов висновку, що вимоги позивача мають бути задоволені частково. Загальна сума коштів, яка має бути стягнута з відповідача на користь позивача у розмірі 23 985 грн 32 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду МТСБУ подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати в частині відмовлених вимог та у вказаній частині ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позову в повному обсязі посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, ухваленим при неправильній оцінці доказів, наявних у матеріалах справи і як наслідок неправильних висновків суду, що в сукупності призвело до неправильного застосування норм матеріального права при порушенні норм процесуального права.
Апеляційний суд переглядає справу лише в оскаржуваній частині а саме відмові у стягненні 1 450,00 грн витрат пов'язаних із встановленням вартості відновлювального майна в іншій частині апеляційний суд рішення суду першої інстанції не переглядає.
15 липня 2025 року листом Київського апеляційного суду витребувано матеріали справи № 752/19652/24 з Святошинського районного суду м. Києва.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 липня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою МТСБУ на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 травня 2025 року у цивільній справі за позовом МТСБУ до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.
Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2025 року справу призначено до розгляду.
Згідно з частиною тринадцятою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Встановлено, що 9.12.2022 року о 17 год. 45 хв., в м. Києві по вул. Володимирській, 60, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Ніссан», д.н.з. НОМЕР_1 , при виникненні перешкоди не вжив заходів щодо безпечного її об'їзду, не дотримався бокового інтервалу до автомобіля «Мітсубісі», д.н.з. НОМЕР_2 , який призупинився в крайній лівій смузі руху, що призвело до зіткнення із ним. Внаслідок ДТП автомобіль «Мітсубісі», д.н.з. НОМЕР_2 , був пошкоджений.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 03.02.2023 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, застосовано адміністративне стягнення (а.с. 9-11).
На час ДТП транспортний засіб «Мітсубісі», д.н.з. НОМЕР_2 був застрахований в ПАТ «СК «УСГ» згідно полісу №2081163129, строк дії якого з 25.02.2022 по 24.02.2023, страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 130000 грн 00 коп. (а.с. 21).
Власник пошкодженого транспортного засобу ОСОБА_2 20.01.2023 повідомив позивача про настання дорожньо-транспортної пригоди, а також подав заяву на виплату страхового відшкодування (а.с. 18-20).
Згідно Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №42965 від 06.02.2023, складеного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 , вартість матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ після аварійного пошкодження КТЗ «Мітсубісі», д.н.з. НОМЕР_2 , станом на 29.12.2022 без урахування ПДВ, але без врахування ВТВ, становить 36835 грн 44 коп. (а.с. 23-44).
На момент ДТП ОСОБА_1 не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у зв'язку із чим МТСБУ сплатило на користь потерпілої особи страхове відшкодування у розмірі 23985 грн 32 коп. Даний факт підтверджується наказом МТСБУ від 07.03.2023 №3/4413, довідкою №1 від 06.03.2023 про розмір відшкодування з фонду захисту потерпілих та платіжною інструкцією №823907 від 07.03.2023 (а.с. 50-52).
Як убачається з матеріалів справи, 07.03.2023, 23.07.2024 МТСБУ зверталось до ОСОБА_1 з вимогою про відшкодування завданої шкоди (а.с. 53-56).
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення в оскаржуваній частині не відповідає.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
За вимогами ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Положеннями частини п'ятої статті 12 ЦПК України на суд також покладені певні обов'язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Відповідно до постанови Верховного Суду у справі № 917/1307/18 23 жовтня 2019 року, зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Простіше кажучи, позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.
При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі № 712/4126/22 зазначено, що чинне процесуальне законодавство не встановлює обмежень на відшкодування судового збору чи витрат на професійну правничу допомогу, здійснених до відкриття провадження у справі, як таких, що безпосередньо пов'язані з розглядом справи.
За таких обставин не вбачається будь-яких перешкод для відшкодування стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, витрат на складення експертного висновку, підготовленого та отриманого на замовлення сторони у справі до відкриття провадження в такій справі, за умови, якщо він відповідає вимогам статей 101 КАС України, 98 ГПК України, 102 ЦПК України, безпосередньо пов'язаний з розглядом справи та якщо суд врахував цей висновок експерта як доказ.
Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості та правової визначеності, а також не забезпечує передбачуваності застосування процесуальних норм, отже, не є такою, що відповідає принципу Верховенства права.
Витрати, пов'язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат (стаття 132, КАС України, стаття 123 ГПК України, стаття 133 ЦПК України).
Висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду з позовом, а те, чи пов'язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.
Отже, відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі.
Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.
Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості та правової визначеності, а також не забезпечує конструкцію передбачуваності застосування процесуальних норм, отже, не є такою, що відповідає принципу верховенства права.
На підтвердження понесених витрат на проведення експертизи до позовної заяви поданої через підсистему «Електронний суд» було долучено квитанцію про сплату 1450,00 грн на користь ФОП ОСОБА_3 з призначенням платежу «Оплата послуг аваркома (експерта) по справі №41225, від 21 лютого 2023 року т.з. НОМЕР_2 .
Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що позов в частині стягнення витрат на проведення Звіту автотоварознавчого дослідження від 29 грудня 2022 року в розмірі 1 450,00 грн підлягає задоволенню, оскільки вказані витрати були понесені для встановлення розміру шкоди яку було завдано ОСОБА_1 за настанням ДТП.
Згідно з ч. 6 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Згідно з пунктом 2 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».
Під час звернення з позовом до суду позивачем було сплачено судовий збір у частині відмовлених позовних вимог у сумі 138,32 грн.
Під час звернення з апеляційною скаргою до Київського апеляційного суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 3 633,60 грн.
Оскільки позовна заява та апеляційна скарга підлягає задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь МТСБУ в сумі 3 771,82 грн. (138,32 + 3 633,60 ).
Керуючись ст. ст. 141, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України суд,-
Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України - задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 травня 2025 року - скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, наступного змісту.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України витрати пов'язані зі встановленням розміру збитків у сумі 1 450,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України) судовий збір в сумі 3 771,82 грн., сплачений судовий збір за звернення з позовом до суду першої інстанції та сплачений судовий збір за звернення до суду з апеляційною скаргою.
Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач А. М. Стрижеус
Судді: Л. Д. Поливач
О. І. Шкоріна