Справа № 693/1121/25
2/693/628/25
Іменем України
16.12.2025 м. Жашків
Жашківський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Защитинської Т.І.,
за участю секретаря судового засідання Чумак Р.М.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача адвоката Білика А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жашків в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа - орган опіки та піклування Жашківської міської ради,
ОСОБА_1 (далі - позивач) просить суд позбавити ОСОБА_2 (далі - відповідач) батьківських прав щодо її неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позову позивач зазначає, що він з відповідачкою перебували в зареєстрованому шлюбі до 11.03.2016, за час шлюбу в них народилось двоє дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В 2018 році відповідачка народила доньку ОСОБА_5 від іншого чоловіка ОСОБА_6 , із яким не перебувала в шлюбі.
Після розірвання шлюбу позивач активно спілкувався із дітьми та в 2019 році він із відповідачкою стали проживати разом в житловому будинку по АДРЕСА_1 , який належить бабусі відповідачки, позивач доньку відповідачки ОСОБА_5 сприйняв як власну.
Із 2020 року позивач із родиною орендували житло в АДРЕСА_2 , оскільки умови проживання за попередньою адресою стали нестерпними через зловживання матір'ю відповідачки алкогольними напоями.
Навесні 2022 року відповідачка разом із найменшою донькою ОСОБА_5 поїхала на роботу до м. Львова, через півроку повернулась та привезла ОСОБА_5 , яку залишила на позивача та старшу доньку ОСОБА_7 , а сама знову поїхала на заробітки, упродовж 2023 року відповідачка кілька раз приїжджала до дітей, в подальшому такі візити припинились.
Неповнолітні ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 залишились із позивачем на його повному утриманні, малолітньою ОСОБА_5 опікувався позивач та донька ОСОБА_7 , яка водила меншу сестричку до садочка та гляділа. Станом на тепер ОСОБА_5 живе із рідним батьком ОСОБА_6 .
Відповідачка ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не опікується, не приймає участі у житті дітей, не спілкується з дітьми, не утримує дітей матеріально, натомість вона має іншу родину і діти їй не потрібні.
З урахуванням наведених обставин позивач і звернувся до суду із цією позовною заявою.
20.08.2025 ухвалою суду відкрито провадження по справі у порядку загального позовного провадження.
05.11.2025 до суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій позивач навів додаткові аргументи в обґрунтування позовних вимог, та до якої долучив нові докази.
Протокольною ухвалою від 05.11.2025 суд відклав підготовче засідання для надання можливості відповідачці ознайомитись із заявою про уточнення позовних вимог та новими доказами.
Зазначена заява із додатками позивачем надіслана відповідачці через оператора поштового зв'язку «Нова пошта» та нею отримана.
20.11.2025 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позивач та його представник адвокат Білик А.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
Позивач суду пояснив, що відповідачка в 2022 році залишила його із трьома дітьми, найменша ОСОБА_9 донька відповідачки від іншого чоловіка, він із дітьми жили на орендованій квартирі, ніякої допомоги відповідачка не надавала, старша донька ОСОБА_7 гляділа меншу ОСОБА_9 коли він був на роботі, через це пропускала школу, він просив відповідачку забрати до себе хоча б ОСОБА_9 , однак вона відмовилась, старша донька постійно просила відповідачку приїхати до дому, через це відповідачка заблокувала ОСОБА_7 номер телефону та із дітьми не спілкується, він намагався поговорити із відповідачкою про дітей, однак вона повідомила, що діти його і в неї інша сім'я.
Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання не з'явилася, про час і місце проведення судових засідань повідомлялась належним чином, в тому числі і за номером телефону вказаним у позовній заяві.
Від третьої особи - служби у справах дітей надійшла заява про розгляд справи без її участі урахуванням наданого висновку.
Із пояснень малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що вони останні роки живуть із татом, мама їх кинула та поїхала на заробітки, з 2023 року мама із ними не спілкується, із днями народження не вітає, подарунки не дарує, номер ОСОБА_7 мама заблокувала щоб та не просила забрати ОСОБА_9 , їм допомагає прабабуся. Як зазначила ОСОБА_10 , мама веде активне життя в соціальних мережах, а саме виставляє свої фото та відео. Дітям вона повідомила, що не приїде.
Допитана свідок ОСОБА_11 показала, що відповідачка її онука, в 2022 році вона кинула трьох дітей на позивача та поїхала, за її словами, на заробітки з того часу свідок відповідачку не бачила та з нею не спілкувалась. В той же час свідок намагалась допомогти позивачу із дітьми, ходила в соціальні служби щоб вони повернули відповідачку у сім'ю, однак це не допомогло. Вона вже стара і не може оформити опіку над дітьми, а онуці діти не потрібні, вона хоче влаштувати своє життя без дітей.
Заслухавши пояснення позивача, його представника адвоката Білика А.М., пояснення дітей та показання свідка і дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 12, 14).
Із акту обстеження умов проживання позивача від 09.05.2025 вбачається, що позивач із дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 живуть в АДРЕСА_3 , батьком самостійно виховує дітей та створив їм належні умови проживання (а.с.21).
Відповідно до листа КНП ЦПМСД Жашківської міської ради від 08.10.2025 ОСОБА_12 та ОСОБА_8 до медичного закладу звертаються завжди в супроводі батька, який слідкує за здоров'ям дітей (а.с. 49).
Із характеристик на неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вбачається, що діти є учнями Жашківського опорного ліцею № 2, живуть із батьком, мама шкільним життям дітей не цікавиться, на батьківські збори не приходить, не телефонує (а.с. 50, 51).
Відповідно до листа Управління «Служба у справах дітей» Львівської міської ради від 12.06.2025 встановлено, що від обстеження умов проживання ОСОБА_2 відмовилась, вказала, що не займається вихованням дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 52).
Із заяви ОСОБА_2 від 10.06.2025 вбачається, що вона вихованням та розвитком дітей не займається, живе в орендованому житлі, її діти перебувають на повному утриманні колишнього чоловіка (а.с. 53).
Відповідно до листа Служби у справах дітей Жашківської міської ради від 30.10.2025 встановлено, що в 2024 році до Служби зверталась малолітня ОСОБА_10 , яка повідомила, що мата не займається їхнім із братом вихованням, не телефонує, не допомагає, залишила проживати із ними малолітню ОСОБА_9 (6 років), яка потребує постійної уваги та часто хворіє, батько ОСОБА_13 , працює і не може часто залишатись із ОСОБА_9 , хоча він їй ніхто, тому ОСОБА_7 доводиться пропускати навчання в школі щоб доглядати молодшу сестру. Оксана просила про допомогу, оскільки мама її блокує в телефоні. Службою після спілкування із ОСОБА_14 не досягнуто жодних результатів щодо зміни поведінки матері у відношенні до дітей.
Також в 2022 році до Служби зверталась ОСОБА_15 , яка приходила із своїми правнуками ОСОБА_16 та ОСОБА_8 , просила допомогти у налагодженні стосунків між ОСОБА_14 , яка кинула дітей на чоловіка, та дітьми, вказувала, що вона в силу свого віку не може піклуватись про дітей (а.с. 74-75).
Із листуванням між позивачем та відповідачкою встановлено, що відповідачка знає про розгляд судом цієї цивільної справи, вказує «В мене своє життя з іншим чоловіком. Я написала відмову бо так захотіла. … і мені нема часу на дітей. Але ти батько от забезпечуй дітей до мене які питання. У мене зараз хватає про що думати а ти хотів дітей то думай і відстань від мене» (а.с. 76-79).
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Жашківської міської ради від 23.06.2025 відповідачку доцільно позбавити батьківських прав щодо її дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 19-20).
З огляду на вище викладене, судом встановлено факт винної поведінки відповідачки, тобто факт свідомого ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов'язків.
До вказаного висновку суд прийшов, проаналізувавши наведені вище докази на відповідність їх критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності та проаналізувавши відповідні норми права.
Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), в судовому засіданні досліджено кожний доказ, що міститься в матеріалах цивільної справи і відповідає вимогам належності, допустимості і достовірності.
Судом забезпечено учасникам справи принцип процесуальної рівності сторін і надано можливість кожній стороні довести ті обставини, на які вона посилається.
Разом з тим, суд констатує факт, що відповідачка не скористалася правом заперечити щодо позову та подати відзив на позовну заяву про позбавлення її батьківських прав, що свідчить про небажання виправити свою поведінку щодо виховання дітей.
Так, у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №209/2821/15-ц (провадження №61-2357св18), від 21.11.2018 у справі №201/6232/17 (провадження №61-41214св18) визначено поняття ухилення батьків від виконання своїх обов'язків та зазначено про необхідність встановлення судом доведеності факту винної поведінки відповідача у спорі вказаної категорії.
Встановленим судом фактам відповідають сімейні правовідносини, зокрема, щодо невиконання матір'ю обов'язків щодо належного піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, які регулюються Конституцією України, Сімейним кодексом України, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, що ратифікована Постановою ВР України №789-ХІІ від 27.02.1991, і є частиною національного законодавства України.
Держави-учасниці Конвенції забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї… (ст.9 Конвенції про права дитини).
Статтями 18, 27 Конвенції про права дитини встановлено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Так, згідно зі ст. 19 Конвенції про права дитини держави - учасниці зобов'язані вживати усіх необхідних законодавчих та інших заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження або експлуатації з боку батьків чи будь-якої іншої особи.
Згідно зі ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Ст. 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов'язків щодо неї.
Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є не право згідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 164 СК України передбачено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК.
Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов'язків по вихованню, а також встановити, що мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.
В цій цивільній справі судом встановлено, що відповідачка свідомо із 2022 року не займається вихованням власних дітей, не надає їм допомоги, незважаючи на звернення доньки ОСОБА_7 до Служби у справах дітей про допомогу в налагодженні стосунків із мамою, мама не змінила своє ставлення до дітей.
Неповнолітні ОСОБА_12 та ОСОБА_8 суду підтвердили, що мама не спілкується із ними навіть по телефону, не вітає їх з днем народження.
Позивач суду вказав, що відповідачка має іншого чоловіка і діти їй не потрібні, що власне і підтвердила відповідачка у листуванні із позивачем.
Тобто судом встановлено, що заходи впливу, застосовані до відповідачки з боку Служби у справах дітей, виявились безрезультатними, вона свідомо та умисно не виконує свої батьківські обов'язки.
Враховуючи викладене суд вважає за необхідне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо її неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підставі наведеного ст. 150, 152, 155, 164, 165 СК України та керуючись ст. 12, 13, 76-81, 141, 142, 258, 265, 280, 281, 282, 352, 354, 355, ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа - орган опіки та піклування Жашківської міської ради, - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо її неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т. І. Защитинська