15 грудня 2025 року м. Харків Справа №917/171/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» (вх.№1967П від 12.09.2025) на рішення Господарського суду Полтавської області від 19.08.2025 у справі №917/171/24 (м.Полтава, суддя Кльопов І.Г., повне рішення складено 27.08.2025)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт», м.Глобине, Кременчуцький район, Полтавська область,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райземінвест - 2017», с.Крива Руда, Семенівський район, Полтавська область,
про стягнення грошових коштів, -
У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» (надалі - ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт») звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райземінвест-2017» (надалі - ТОВ «Райземінвест-2017») про стягнення 262347,92 грн. безпідставно набутих коштів.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 12.10.2015 між ОСОБА_1 (орендодацем) - власником земельної ділянки загальною площею 2,8518 га, кадастровий номер 5324583200:00:003:0244, розташованої на території Криворудської сільської ради Семенівського району (наразі Кременчуцький район) Полтавської області, та ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» (орендарем) було укладено договір оренди землі №КР2015/0204 зі строком дії до 31.12.2022 (зареєстровано в державному реєстрі 20.01.2016).
Однак, до закінчення строку дії вищевказаного договору оренди землі позивачу стало відомо, що 09.10.2018 зареєстровано запис про припинення права оренди ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» на підставі угоди від 09.10.2018 про розірвання договору оренди землі, а користувачем вказаної земельної ділянки є ТОВ «Райземінвест - 2017» згідно з договором оренди від 17.09.2018 (зареєстровано в державному реєстрі 10.10.2018).
ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» не погодилось із вищевказаними обставинами щодо припинення орендних правовідносин та оскаржило до Хорольського районного суду Полтавської області правомірність укладення угоди від 09.10.2018 про розірвання договору оренди землі, державної реєстрації припинення права оренди землі з одночасним визнанням права оренди ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» та укладення договору оренди землі ТОВ «Райземінвест-2017».
Враховуючи те, що в судовому порядку (постановою Верховного Суду від 11.10.2023 у справі №547/637/20 залишено в силі рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 10.05.2022 у справі №547/637/20) визнано недійсним договір оренди землі від 17.09.2018, укладений орендодавцем з ТОВ «Райземінвест-2017», на підставі якого останнє з 10.10.2018 користувалось земельною ділянкою і отримувало відповідний дохід, позивач вважає, що з 11.10.2023 (дата набрання законної сили судовим рішенням) відпала законна підстава для користування ТОВ «Райземінвест-2017» земельною ділянкою з кадастровим номером 5324583200:00:003:0244 починаючи з моменту його державної реєстрації (10.10.2018) і відповідач набув дохід від використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення за період 2021 та 2022 років без достатньої правової підстави.
Оскільки ТОВ «Райземінвест-2017» отримало дохід за користування земельною ділянкою за відсутності договору оренди (договір оренди визнано недійсним), тим самим фактично безпідставно збільшило свої доходи, а ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» втратило належне йому майно (дохід за користування земельною ділянкою) за наявності відновленого права оренди на підставі договору оренди, позивач звернувся до господарського суду з позовом у цій справі про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в розмірі 262347,92 грн на підставі ст.ст. 1212 - 1214 Цивільного кодексу України.
09.04.2025 за вхід.№4717 від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути 263 267,94 грн безпідставно набутих коштів.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 10.04.2025 суд прийняв заяву про збільшення позовних вимог.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 19.08.2025 відмовлено у задоволенні позову.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» з вказаним судовим рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 19.08.2025 у справі №917/171/24 та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування своєї позиції по справі апелянт зазначає наступне:
- 11.10.2023 відпала законна підстава для користування Відповідачем земельною ділянкою з кадастровим номером 5324583200:00:003:0244 починаючи з 10.10.2018 року (з дати реєстрації права оренди) і ТОВ «Райземінвест-2017» набуло дохід від використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення за період 2021 та 2022 років без достатньої правової підстави;
- належність обраного Позивачем способу захисту випливає з правового висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленого у постанові від 04.12.2019 року у справі №917/1739/17 та з правового висновку Верховного Суду, висловленого у постанові від 15.01.2020 року у справі №393/214/17;
- про те, що право оренди спірною земельною ділянкою до 31.12.2022 року належить ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» і що це право було незаконно припинено шляхом дострокового розірвання договору оренди ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» без його волі саме в інтересах ТОВ «Райземінвест-2017», про неможливість Позивача користуватись земельною ділянкою із-за незаконного договору оренди Відповідача, останньому було відомо ще з 17.09.2018 - з дати укладення договору оренди землі Відповідачем, оскільки від імені Відповідача договір 17.09.2018 року підписував керівник і засновник ТОВ «Райземінвест-2017» - ОСОБА_2 , який і вчинив дії для незаконного позбавлення ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» права оренди з метою передачі спірної земельної ділянки в оренду ТОВ «Райземінвест-2017»;
- висновки перевищення наданих ОСОБА_2 повноважень при укладенні угоди про дострокове розірвання договору оренди, укладеного ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» щодо спірної земельної ділянки, всупереч інтересам та волі ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» підтримано також Верховним Судом у постанові від 11.10.2023 у справі №547/637/20;
- неправомірне заволодіння спірною земельною ділянкою відбулось внаслідок порушення вимог закону при позбавленні законного орендаря його права оренди і це позбавлення права оренди відбувалось саме для набуття Відповідачем можливості використовувати земельну ділянку у своїй підприємницькій діяльності за його безпосереднього незаконного сприяння;
- судом першої інстанції безпідставно відхилено обидва розрахунки Позивача (один зроблено на підставі середньостатистичних даних, а інший - на підставі даних бухгалтерського обліку ТОВ «Райземінвест-2017»), які не протирічать ні документам, які використовував експерт, ні його висновкам, ні іншим матеріалам справи;
- висновок суду першої інстанції про необґрунтованість розрахунку заявленого до стягнення відшкодування з посиланням лише на наявність в матеріалах справи експертизи (без зазначення, яким саме висновкам експерта чи доказам у справі не відповідають розрахунки) є невірним, а оскаржуване судове рішення таким, що не відповідає принципам законності і обґрунтованості.
Системою автоматизованого розподілу справ відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 12.09.2025 для розгляду справи №917/171/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Россолов В.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» (вх.№1967П від 12.09.2025) на рішення Господарського суду Полтавської області від 19.08.2025 у справі №917/171/24. Розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/171/24. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали. Відзив має бути оформлено у відповідності до вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України, якою, зокрема, передбачено, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Суд зазначає, що враховуючи, що ціна позову в даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом було попереджено сторони, що апеляційна скарга буде розглянута за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Матеріалами справи, даними електронної системи підтверджується належне повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та розгляд справи в порядку, передбаченому ч. 10 ст. 270 ГПК України.
Заперечень проти розгляду апеляційної скарги в даному порядку від сторін не надійшло.
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№11307 від 23.09.2025), в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - без змін.
В обґрунтування своєї позиції по справі посилається на наступне:
- лише з прийняттям 11.10.2023 року Верховним Судом вищевказаної постанови відповідач дізнався або міг дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави, як наслідок починаючи саме з 11.10.2023 року у відповідача виник обов'язок повернути спірне майно його законному володільцю, що спростовує доводи позивача про те, що відповідний обов'язок у відповідача виник починаючи з 10.10.2018 (дати реєстрації права оренди на підставі договору оренди від 17.09.2018 року);
- викладені вище обставини, встановлені судом, свідчать про відсутність в даному випадку недобросовісної поведінки ТОВ «Райземінвест -2017», а відтак і підстав для стягнення відшкодування вартості використання безпідставно набутого майна за період за період 2021 та 2022 років у відповідності до положень статей 1212-1214 ЦК України;
- крім того, розраховуючи суму відшкодування за фактичне користування земельною ділянкою загальною площею 2,8518 га, розташованої на території Криворудської сільської ради Семенівського району (нова назва Кременчуцький район) Полтавської області, кадастровий номер 5324583200:00:003:0244, позивачем, здійснено розрахунок на підставі середньостатистичних значень урожайності кукурудзи та цін на кукурудзу за 2021-2022 роки по Полтавській області та даних бухгалтерського обліку ТОВ «Райземінвест-2017»;
- судом правомірно не прийнято такий розрахунок до уваги, оскільки в даній справі ухвалою Господарського суду Полтавської області від 30.04.2024 задоволено клопотання відповідача про призначення експертизи;
- суд за загальним правилом статті 86 ГПК України надав належну оцінку висновку Полтавського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України №511 від 26.02.2025, як доказу у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами зазначивши, що висновок не викликає сумнівів у його об'єктивності і обґрунтованості; висновок складений особою, яка відповідає вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертиз»; предметом висновку є дослідження обставин, які входять до предмета доказування у цьому спорі; висновок не містить суперечностей між дослідницькою частиною та підсумковим висновком; узгоджується з іншими матеріалами справи, а тому приймає до уваги як належний та допустимий доказ у розумінні статей 76, 77 ГПК України на підтвердження неможливості точного розрахунку суми відшкодування за фактичне користування земельною ділянкою загальною площею 2,8518 га, розташованої на території Криворудської сільської ради Семенівського району (нова назва Кременчуцький район) Полтавської області, кадастровий номер 5324583200:00:003:0244.
26.09.2025 до Східного апеляційного господарського суду надійшла справа №917/171/24 у 8 томах. (вх.№11415).
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.10.2015 між власником земельної ділянки загальною площею 2,8518 га, розташованої на території Криворудської сільської ради Семенівського району (нова назва Кременчуцький район) Полтавської області, кадастровий номер 5324583200:00:003:0244 ОСОБА_1 , та ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» укладено договір оренди землі №КР2015/0204 строком 31 грудня 2022 року. Право оренди за даним договором зареєстроване 20.01.2016, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
До закінчення строку дії вищевказаного договору оренди землі, Позивачу від ТОВ «Райземінвест-2017» стало відомо, що останній є користувачем вказаної земельної ділянки на засадах оренди.
За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 09.10.2018 зареєстровано припинення іншого речового права (права оренди) ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» на підставі угоди про розірвання договору оренди землі та на наступний день зареєстровано право оренди за ТОВ «Райземінвест-2017» на підставі договору оренди від 17.09.2018.
Вважаючи своє право оренди порушеним позивач звернувся 06.07.2020 року до суду загальної юрисдикції з позовною заявою до суду про визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію припинення права оренди землі з одночасним визнанням права оренди ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт», визнання недійсним договору оренди землі ТОВ «Райземінвест-2017», скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди землі ТОВ «Райземінвест-2017» з одночасним припиненням права оренди ТОВ «Райземінвест-2017».
Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 10 травня 2022 року у справі № 547/637/20 позовні вимоги ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» задоволено. Визнано недійсною угоду від 13 листопада 2017 року про розірвання договору оренди землі, укладену між ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» та ОСОБА_1 , на підставі якої припинено речове право (право оренди) ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0244. Скасовано рішення державного реєстратора Полтавської філії КП «Реєстрація бізнесу» Онищенка Р. М., індексний номер 43455937 від 11 жовтня 2018 року про державну реєстрацію припинення іншого речового права (права оренди) ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0244, з одночасним визнанням права оренди ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0244 на підставі договорів оренди землі від 12 жовтня 2015 року № КР 2015/0204.
Визнано недійсним договір оренди землі від 17 вересня 2018 року, що укладений між ОСОБА_1 з однієї сторони та ТОВ «Райземінвест-2017» з іншої сторони щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0244. Скасовано рішення державного реєстратора Полтавської філії КП «Реєстрація бізнесу» Онищенка Р. М., індексний номер 43483716 від 13 жовтня 2018 року про державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) ТОВ «Райземінвест-2017» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0244, з одночасним припиненням права оренди ТОВ «Райземінвест-2017» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0244. Стягнуто з ТОВ «Райземінвест-2017» на користь ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» 4 204 грн судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» 4 204 грн судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з аналізу довіреності ОСОБА_2 встановлено відсутність положення, які б окреслили його компетенцію щодо розірвання договорів оренди земель.
Довіреність ОСОБА_2 складена таким чином, що вона не може розширювати його повноваження, а може лише їх звужувати.
Перевищення повноважень ОСОБА_2 при укладенні угоди від 13 листопада 2017 року про розірвання договору оренди з ОСОБА_1 підтверджує також наказ Міністерства юстиції України від 27 січня 2021 року № 322/5 та висновок Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг від 11 січня 2021 року, відповідно до яких установлено, що зі змісту довіреності від 09 вересня 2016 року вбачається відсутність повноважень ОСОБА_2 на підписання угод про дострокове припинення договорів оренди скаржника на земельні ділянки, які є чинними. Метою укладення угоди від 13 листопада 2017 року про розірвання договору оренди було не задоволення інтересів позивача, натомість ОСОБА_2 , маючи доступ до печатки очолюваного ним підрозділу, діяв у власних інтересах як засновник та керівник ТОВ «Райземінвест-2017», цілеспрямовано створюючи умови для подальшого виведення земельного банку до заснованого ним товариства, що суперечить самій сутності представництва.
Досліджуючи питання добросовісності дій власника земельної ділянки, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 , яка читала та підписувала угоду, була обізнана про те, що ОСОБА_2 не був директором ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт», а діяв на підставі довіреності від 09 вересня 2016 року, якою прямо не передбачено його право розривати договори оренди землі. Крім того, ОСОБА_1 фактично продовжила відносини оренди землі з ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт», отримуючи орендну плату, в той час як товариство проводило обробіток землі протягом двох років після вчинення спірної угоди про розірвання договору оренди землі. Вирішуючи питання про скасування рішень державного реєстратора Онищенка Р. М. про державну реєстрацію припинення права оренди позивача щодо спірної земельної ділянки, суд першої інстанції виходив із того, що реєстратор не перевірив наявність довіреності та обсяг повноважень, наданих нею ОСОБА_2, тому такі дії державного реєстратора суперечать Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Крім того, оскільки угода про розірвання договору оренди землі з позивачем визнається недійсною, а договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Райземінвест-2017», є дійсним, однак одна земельна ділянка не може бути одночасно предметом двох договорів користування земельною ділянкою, тому укладений між власником земельної ділянки та ТОВ «Райземінвест-2017» договір оренди землі порушує законні права позивача як належного орендаря земельної ділянки та підлягає визнанню недійсним в судовому порядку на підставі статей 24, 25, 27 Закону України «Про оренду землі», статей 13, 203, 215 ЦК України. У зв'язку з недійсністю договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Райземінвест-2017», також підлягає скасуванню рішення державного реєстратора від 13 жовтня 2018 року, індексний номер - 43483716, про державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) ТОВ «Райземінвест-2017» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324583200:00:003:0244 з одночасним припиненням права оренди цього товариства на вказану земельну ділянку.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року у справі №547/637/20 апеляційну скаргу ТОВ «Райземінвест-2017» задоволено. Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 10 травня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» на користь ТОВ «Райземінвест-2017» судові витрати в розмірі 12 612 грн. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів того, що, укладаючи оспорюваний договір, ОСОБА_1 знала або могла дізнатися про те, що у ОСОБА_2 були відсутні повноваження на укладення такого договору. Крім того, зміст довіреності від 09 вересня 2016 року не містить прямої вказівки, що ОСОБА_2 не уповноважений вчиняти дії щодо розірвання договорів оренди. Суд апеляційної інстанції вказав, що висновки суду першої інстанції щодо застосування до спірних правовідносин правових висновків постанови Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 927/976/17 є безпідставними, оскільки зазначена довіреність не містить жодної інформації щодо вчинення ОСОБА_2 представництва юридичної особи на підставі статуту чи іншого документа юридичної особи, що встановлюють його повноваження. Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції при встановленні відсутності у ОСОБА_2 повноважень на розірвання договорів оренди досліджував та надавав правову оцінку змісту трудового договору (контракту) № 2, укладеного між ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» та ОСОБА_2 12 грудня 2016 року, Положення «Про виробничий підрозділ Агрофірма «Семенівська» ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт», посадову інструкцію № 3 директора ВП АФ «Семенівська», однак позивачем не надано доказів, що при укладенні договорів ОСОБА_1 надавалися на ознайомлення ці документи та роз'яснювався їх юридичний зміст і коло повноважень ОСОБА_2 . Таким чином, на думку апеляційного суду, ОСОБА_1 як добросовісний орендодавець на момент укладення з ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» угоди про розірвання договору не знала та не могла передбачити той факт, що у директора підрозділу ОСОБА_2 були відсутні повноваження на вчинення цього правочину, а тому підстави для визнання вказаного правочину недійсним відсутні. Постанова Полтавського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року у справі № 547/637/20 набирала законної сили з дня прийняття.
Постановою Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 547/637/20 провадження № 61-10379св22 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» задоволено.
Постанову Полтавського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року скасовано, рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 10 травня 2022 року залишено в силі. Стягнуто з ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Райземінвест-2017» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» по 8 408 грн з кожного судових витрат, понесених на сплату судового збору за подання касаційної скарги. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Враховуючи надані Відповідачем докази до відзиву на позовну заяву про те, що ним на спірній земельній ділянці у 2021-2022 роках вирощувалась саме кукурудза обидва роки підряд, ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» надало розрахунок заявлених до стягнення безпідставно набутих Відповідачем коштів - доходу від вирощування кукурудзи на земельній ділянці з кадастровим номером 5324583200:00:003:0244 площею 2,8518 га.
Загальна сума доходу (виручка від реалізації) склала 263 267,94 грн (131 318,58 грн - у 2021 році та 131 949,36 грн - у 2022 році). На підставі даних бухгалтерського обліку ТОВ «Райземінвест-2017» (звіти №29-сг за 2021-2022 роки, звіт №2-ферм за 2021 рік, звіт №50-сг за 2022 рік позивачем зроблено розрахунок доходу відповідача від використання земельної ділянки кадастровий номер 5324583200:00:003:0244 площею 2,8518 га для вирощування кукурудзи, згідно якого виручка від реалізації по цій земельній ділянці за 2021-2022 роки на думку позивача склала 241 958,80 грн. Загальна сума доходу (виручка від реалізації) ТОВ «Райземінвест-2017» від земельної ділянки кадастровий номер 5324583200:00:003:0244 площею 2,8518 га (кукурудза) за 2021-2022 року розрахована позивачем на підставі середньостатистичних значень урожайності кукурудзи та цін на кукурудзу за 2021-2022 роки по Полтавській області.
Суд першої інстанції, розглянувши матеріали справи дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та прийняв рішення про відмову в їх задоволенні.
Суд апеляційної інстанції погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Предметом спору у даній справі (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) є матеріально-правова вимога про стягнення коштів в сумі 263 267,94 грн. безпідставно набутих коштів.
Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За змістом статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Надаючи оцінку доводам позивача, суд першої інстанції дійшов висновку, що правовою підставою позову визначено положення статей 1212, 1213 ЦК України.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі N№910/3395/19, від 23.04.2019 у справі 918/47/18, від 01.04.2019 у справі 904/2444/18, від 06.02.2020 у справі 910/13271/18.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11, частиною першою, другою статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.
Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 04.02.2025 у справі № 910/18874/23.
Відповідно до статті 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Для застосування зазначеної норми необхідно, по-перше, щоб одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої. Збільшення або збереження в попередньому розмірі майна однієї сторони є результатом відповідного зменшення майна у іншої сторони. По-друге, необхідно, щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої відбулося без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою. Безпідставно набуте майно повертається тому, за рахунок кого було набуте.
Як зазначалось вище, що цей позов є спрямованим на захист інтересів власника майна, а спірні відносини регулюються положеннями глави 83 ЦК України.
Частиною першою статті 1212 ЦК України унормовано, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з абзацом першим частини першої 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. Із цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
З аналізу наведеної норми вбачається, що закон визначає отримання доходів і плодів безпідставним лише за умови, якщо набувач майна знав або мав знати про безпідставність його отримання. Тому набувач повинен повернути або відшкодувати потерпілому всі доходи, які він одержав чи міг одержати з цього майна з того часу, як дізнався або міг дізнатися про безпідставність набуття (збереження) майна. Доходи або інші вигоди, отримані ним до цього часу не підлягають поверненню або відшкодуванню.
Отже, для правильного вирішення спору щодо застосування частини першої статті 1214 ЦК України судам передусім необхідно встановити момент, коли набувач спірного майна дізнався про безпідставність його набуття чи про зникнення (припинення) підстави набуття, яка існувала, а також моменту, коли набувач міг дізнатися про такі обставини.
Встановлення припинення договірних відносин, тобто відпадіння достатньої правової підстави для оренди земельної ділянки входить до предмета доказування у цій справі та є однією з обов'язкових передумов для застосування статті 1212 ЦК України.
За змістом абзацу першого частини першої 1214 ЦК України таке право може бути реалізоване за сукупності таких складових:
1) доходи повертаються саме особою, яка володіє або володіла, майном безпідставно;
2) повертаються доходи, які ця особа одержала або могла одержати від такого майна;
3) повертаються доходи отримані з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.
Розмір доходів, які підлягають стягненню вираховується виходячи з доведеності розміру звичайних доходів, які особа здобула за весь час володіння.
Слід також враховувати, що конструкція абзацу першого частини першої статті 1214 ЦК України передбачає встановлення часу (строку) неправомірного використання майна, адже встановлює правило, що повертаються доходи отримані з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.
Отже, за загальним правилом умовою виникнення додаткового кондиційного обов'язку з повернення доходів від безпідставно набутого майна є лише недобросовісна поведінка набувача, адже за період, коли останній був упевнений у підставності свого збагачення і не повинен був знати про протилежне, відшкодування кондикційних доходів цією нормою не передбачається.
Отримання або можливість отримання набувачем відомостей про неправомірність володіння чужим майном є моментом, з якого на зазначену особу покладаються додаткові обов'язки, зокрема, виникає обов'язок повернути фактично отримані від спірного майна доходи, або доходи, які могли бути отримані за нормальних умов.
Таким чином, головним питанням у розв'язанні питання, яке поставлено перед судом, є встановлення моменту, з якого відповідач дізнався або міг дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.
Посилання апелянта на те, що обов'язок відповідача з повернення доходів від використання земельної ділянки виник з моменту державної реєстрації права оренди за ТОВ «Райземінвест-2017» (10.10.2018), є помилковим та не узгоджується з положеннями абзацу першого частини першої статті 1214 ЦК України.
Як встановлено судом, у період з 22.09.2022 по 11.10.2023 була чинною постанова Полтавського апеляційного суду у справі №547/637/20, якою у задоволенні позовних вимог ТОВ «ІПК «Полтавазернопродукт» було відмовлено. Наявність чинного судового рішення, яким підтверджувалась правомірність укладення договору оренди з відповідачем, об'єктивно виключала можливість усвідомлення ТОВ «Райземінвест-2017» безпідставності користування спірною земельною ділянкою.
Лише з прийняттям постанови Верховного Суду від 11.10.2023 у справі №547/637/20, якою скасовано постанову суду апеляційної інстанції та залишено в силі рішення суду першої інстанції, відповідач дізнався або міг дізнатися про відсутність правової підстави для володіння спірною земельною ділянкою.
Отже, висновок суду першої інстанції про те, що обов'язок з повернення доходів не міг виникнути у відповідача у 2021- 2022 роках, є правомірним та відповідає вимогам статей 1212- 1214 ЦК України.
Судові рішення у справі №547/637/20, на які посилається апелянт, не містять встановлених судом обставин щодо вчинення ТОВ «Райземінвест-2017» протиправних або умисних дій, спрямованих на незаконне заволодіння спірною земельною ділянкою. Визнання договору оренди недійсним з підстав перевищення повноважень представником іншої сторони саме по собі не свідчить про наявність у відповідача знань або можливості знати про такі обставини на момент укладення договору та користування земельною ділянкою.
При цьому, як правильно зазначено судом першої інстанції, правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, підлягає застосуванню лише за умови встановлення факту незаконного заволодіння майном унаслідок порушення вимог закону саме з боку набувача. Таких обставин у даній справі судами не встановлено.
Посилання апелянта на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справах №917/1739/17 та №393/214/17 не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки у кожній конкретній справі застосування статей 1212- 1214 ЦК України залежить від встановлення сукупності обов'язкових умов, зокрема? часу виникнення обов'язку з повернення доходів та наявності недобросовісної поведінки набувача.
У даному випадку відсутність встановленого судом факту недобросовісності відповідача у спірний період та відсутність у нього обов'язку з повернення доходів за 2021- 2022 роки виключають можливість задоволення позовних вимог незалежно від обраного способу захисту.
Доводи апелянта щодо необґрунтованого відхилення судом першої інстанції його розрахунків також не приймаються судом апеляційної інстанції.
Як встановлено судом, у справі проведено судову експертизу, висновок якої відповідає вимогам належності та допустимості доказів, не містить суперечностей та обґрунтовано свідчить про неможливість точного визначення розміру доходів від використання спірної земельної ділянки.
Водночас, з огляду на відсутність у відповідача обов'язку з повернення доходів за заявлений період, питання правильності або неправильності розрахунку заявленої до стягнення суми не має правового значення для вирішення даного спору по суті.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що в ході апеляційного провадження апелянтом не наведено обставин, які могли б бути підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення.
Ураховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 03.02.2026 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 21.10.2025 № 4643-IX).
Відповідно до статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
На підставі вищевикладеного, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст.273 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 19.08.2025 у справі №917/171/24 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки касаційного оскарження передбачено ст.ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 15.12.2025.
Головуючий суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.В. Россолов
Суддя О.І. Склярук