09 грудня 2025 року м. Харків Справа № 922/4664/13
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Слободін М.М.
за участю:
секретаря судового засідання: Пархоменко О.В.;
представника позивача адвоката Гнатенко О.М.; довіреність №ДП24701/25-0316 від 26.05.2025 поза межами приміщення суду в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів на підставі ухвали суду;
представника відповідача (в залі суду) адвоката Пулькіна Ю.П.; довіреність б/н від 25.08.2025,
розглянувши у відкритому судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (вх.№2247 Х/1) на ухвалу постановлену Господарським судом Харківської області у складі судді Пономаренко Т.О. 15.10.2025 (повний текст складений та підписаний 20.10.2025) у справі №922/4664/13
за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м.Харкові
до Підприємства "Інвестконтракт" Харківського обласного об'єднання інвалідів "Слов'янська єдність"
3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне підприємство "Дарт"
про звернення стягнення на предмет застави
Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Підприємства "Інвестконтракт" Харківського обласного об'єднання інвалідів "Слов'янська єдність" про звернення стягнення на предмет застави за договором застави №6805Z16 від 25.02.2005 - млин Р6-АВМ-50, потужність-переробка 50 тон зерна на добу (2,08 т/год), виробництва ВАТ "Могильов-Подольський машинобудівний завод" ім.С.М.Кірова, який перебуває у власності відповідача, для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові до ПП "Дарт" за Кредитною угодою №6805К9 від 25.02.2005 в сумі 734318,00 грн, та визначення способу реалізації предмета застави шляхом продажу на публічних торгах за ціною, визначеною на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності.
Рішенням господарського суду Харківської області від 18.02.2014 року у справі №922/4664/13 (суддя О.В. Бринцев) у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 рішення Господарського суду Харківської області від 18.02.2014 по справі №922/4664/13 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено, ухвалено звернути стягнення на предмет застави за договором застави №6805Z16 від 25.02.2005 - млин Р6-АВМ-50, потужність-переробка 50 тон зерна на добу (2,08 т/год), виробництва ВАТ "Могильов-Подольський машинобудівний завод" ім. С.М.Кірова, який перебуває у власності Підприємства "Інвестконтракт" Харківського обласного об'єднання інвалідів "Слов'янська єдність" (62459, Харківська область, Харківський район, с. Високий, вул.. Нова, 11, код 33899926), для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові (61057, м. Харків, вул. Чернишевська, 11, код 19362160, п/р НОМЕР_1 в філії АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові, МФО 351618) до ПП "Дарт" (64200, Харківська область, м. Балаклея, код 31150933) за Кредитною угодою №6805К9 від 25.02.2005 в сумі 734 318,00 грн.
Визначено спосіб реалізації предмета застави - млина Р6-АВМ-50, потужність-переробка 50 тон зерна на добу (2,08 т/год), виробництва ВАТ "Могильов-Подольський машинобудівний завод" ім. С.М.Кірова, шляхом продажу на публічних торгах за ціною, визначеною договором застави.
Здійснено розподіл судових витрат.
26.09.2025 до Господарського суду Харківської області надійшла заява АТ "Державний експортно-імпортний банк України" (вх.№22398 від 26.09.2025) про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
В обґрунтування заяви Банк зазначає, що станом на день подачі заяви рішення, яким стягнуто заборгованість за кредитним договором, не виконано, а виданий судом на підставі цього рішення наказ Господарського суду повернуто без виконання.
Невиконання боржником судового рішення про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна.
У постанові Харківського апеляційного Господарського Суду від 19 листопада 2014 року було визначено суму заборгованості що підлягає стягненню за Кредитною угодою №6805К9 від 25.02.2005 в розмірі 734318,00 грн., шляхом звернення стягнення на предмет застави за договором застави №6805Z16 від 25.02.2005 року.
Відповідно до договору застави №6805Z16 від 25.02.2005 заставна вартість млина Р6-АВМ-50, потужність-переробка 50 тон зерна на добу (2,08 т/год), виробництва ВАТ "Могильов-Подольський машинобудівний завод" ім. С.М.Кірова складає 1704000,00грн, що значно перевищує суму стягнення за рішенням суду.
Враховуючи наведені обставини, заявник (позивач) просить суд змінити спосіб виконання Постанови Харківського Апеляційного господарського суду від 19.11.2014 у справі № 922/4664/13 та стягнути з Підприємства "Інвестконтракт" Харківського обласного Об'єднання Інвалідів "Слов'янська Єдність" на користь АТ "Державний експортно-імпортний банк України", в порядку зміни способу виконання рішення, суму заборгованості, що підлягає стягненню за Кредитною угодою №6805К9 від 25.02.2005 в розмірі 734 318,00грн та видати відповідний наказ.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.10.2025 у справі №922/4664/13 у задоволенні заяви представника Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" Гнатенко О.М. (вх.№22398 від 26.09.2025) про зміну способу і порядку виконання судового рішення - відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що визначений заявником у прохальній частині спосіб та порядок виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 у цій справі не відповідає визначенню "зміни способу і порядку виконання рішення" в розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України оскільки змінює рішення суду по суті, змінює обраний стягувачем при зверненні з позовом до суду спосіб захисту.
Оскільки в даному випадку стягувач пропонує стягнути кошти з Підприємства "Інвестконтракт" Харківського обласного об'єднання інвалідів "Слов'янська єдність" в сумі заборгованості Приватного підприємства "Дарт" за Кредитною угодою №6805К9 від 25.02.2005 в розмірі 734 318,00грн, то вимога заявника фактично зводиться не до зміни способу виконання рішення суду, а до зміни способу правового захисту порушеного права позивача, тоді як на стадії виконання рішення суд не може застосувати інший спосіб правового захисту прав стягувача, ніж той, що передбачений рішенням суду, оскільки в такому випадку це означало б зміну суті рішення суду та застосування іншого способу правового захисту позивача без дотримання належної судової процедури розгляду позовних вимог, тобто до вирішення вимог, які не були предметом судового розгляду, та які потребують доказування в порядку позовного провадження.
Суд зазначив, що зміна способу виконання рішення не є прийняттям нового рішення, яке підлягає окремому виконанню, а означає прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб встановлений у рішенні та припинення здійснення тих заходів, які були визначені рішенням та здійснення їх у спосіб, встановлений ухвалою, винесеною відповідно до норм процесуального права.
27.10.2025 Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось до Східного апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд" з апеляційною скаргою, в якій просить суд:
1.Скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.10.2025 по справі №922/4664/13
2. Ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про зміну способу і порядку виконання судового рішення по справі №922/4664/13 шляхом задоволення вимог Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" за рахунок стягнення з боржника за виконавчим документом суми заборгованості, що підлягає стягненню за Кредитною угодою №6805К9 від 25.02.2005 в розмірі 734318,00грн.
Апелянт зазначає, що згідно з частиною першою статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Станом на день подачі заяви рішення про звернення стягнення на предмет застави для задоволення вимог за кредитною Угодою в сумі 734318,00грн не виконано, а виданий судом на підставі цього рішення наказ Господарського суду повернуто без виконання.
Апелянт посилається на те, вищевказане рішення суду неможливо виконати у зв'язку із обставинами підтвердженими актами представників органів державної виконавчої служби (відсутністю предмета застави за місцем зберігання), а тому стягувач, керуючись ч.3 ст. 331 ГПК України, звернувся до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду.
Враховуючи наявність обставин, за яких виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет застави є неможливим, наявні підстави для зміни способу та порядку виконання рішення Харківського апеляційного Господарського суду від 19.11.2014 у справі № 922/4664/13 шляхом задоволення вимог Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" за рахунок стягнення з боржника за виконавчим документом суми заборгованості що підлягає стягненню за Кредитною угодою №6805К9 від 25.02.2005 в розмірі 734318,00грн, що встановлена рішенням суду.
Скаржник також зазначає, що в заяві про зміну способу і порядок виконання рішення суду він надав докази, які підтверджують обставини щодо неможливості виконання рішення суду.
Скаржник не погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає, що зміна способу захисту стосується первісного вирішення судом суті справи, тоді як зміна способу та порядку виконання стосується реалізації вже ухваленого рішення.
За доводами апелянта, відповідно до ч.3 ст. 331 ГПК України підставами для встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання боржником судового рішення про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна.
Крім того апелянт посилається на те, що Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012). Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Східного апеляційного господарського суду від 27.10.2025 справу №922/4664/13 передано на розгляд суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/4664/13; відкладено вирішення питань щодо руху апеляційної скарги Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.10.2025 у справі №922/4664/13 до надходження матеріалів справи.
05.11.2025 справа №922/4664/13 надійшла до Східного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.10.2025 у справі №922/4664/13 залишено без руху; встановлено апелянту строк впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме надати до Східного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у сумі 2422,40грн.
У строк, визначений судом (10.11.2025) скаржник надіслав до апеляційного суду заяву про усунення недоліків від 07.11.2025, до якої, на виконання вимог ухвали суду від 05.11.2025, до якої надав докази усунення встановлених судом недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.10.2025 у справі №922/4664/13; установлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; установлено строк до 25.11.2025 для подання заяв та клопотань; розгляд справи призначено на 09.12.2025 р. о 10:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.
24.11.2025, тобто в межах встановленого Східним апеляційним господарським судом строку, надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить суд відмовити заявнику у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
В обґрунтування заперечень посилається на те, що зобов'язань вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, на сторону відповідача судом не покладено; предметом судового рішенням було не зобов'язання вчинити дії, а було звернення стягнення на визначене судом заставне майно, в силу чого зобов'язання виконати це рішення покладено не на відповідача, а на органи, уповноважені накладати стягнення за судовими рішеннями; майно відповідачем було передано держвиконавцю та не поверталося ним.
Відповідач не погоджується з вимогою позивача щодо видачі наказу за наслідком розгляду заяви про зміну порядку та способу виконання судового рішення, та зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 327 ГПК, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Отже, наказ видається тільки на підставі судового рішення, яким закінчено розгляд справи.
Звертає увагу суду, що стягувачем заявлена нова грошова вимога, яка не була предметом розгляду суду. У заявленому вигляді така вимога протирічить закону про заставу, оскільки відповідальність відповідача - це відповідальність не боржника за отримані гроші, а відповідальність заставодавця, яка обмежена тільки заставленим майном.
Також зазначає, що заявником не надано доказів звернення його до суду із скаргами на рішення, дії або бездіяльність органів виконавчої служби.
Державний виконавець, здійснюючи виконавчі дії, зокрема по встановленню цілісності обладнання, жодного разу не викликав відповідача, як заставодавця боржника, для участі у виконавчих діях. Матеріали АСВП не містять доказів виклику сторони відповідача для участі у виконавчих діях, натомість у акті від 28.05.2025 держвиконавець недостовірно зазначив, що відповідачу були роз'яснені права. Також до матеріалів виконавчого провадження №77286698 у розділі "Інші документи" розміщено фото виробничого приміщення, у якому ніколи не перебувало спірне обладнання.
На думку відповідача, отримання виконавчого документу без судового розгляду новозаявлених вимог прямо порушує норму ч.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Також у відзиві зазначає, що орієнтовна сума витрат на професійну правничу допомогу під час апеляційного розгляду складає 5000,00 грн; документи про понесені витрати будуть надані суду у встановлені законом строки, одразу після їх отримання.
Судом апеляційної інстанції було вжито всіх можливих заходів задля повідомлення учасників процесу про хід розгляду справи, витримано терміни, які суд вважає достатніми для можливості реалізації сторонами своїх процесуальних прав.
В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 09.12.2025 приймали участь представниця позивача (апелянта) в режимі відеоконференції за ухвалою суду, та представник відповідача (в залі суду).
Представниця позивача (апелянта) надала пояснення по суті спору, підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги, просила оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву про зміну способу та порядку виконання судового рішення задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, зокрема, викладених у відзиві на апеляційну скаргу; надав пояснення по суті спору.
Враховуючи, що в судове засідання з'явились представники обох сторін, та те, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду скарги; представники сторін висловили доводи, вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги, в тому числі в письмовому вигляді, зважаючи на строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, судова колегія вважає можливим розглянути скаргу в даному судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта (позивача, стягувача), заперечення відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
25.02.2005 між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та Приватним підприємством "Дарт" було укладено кредитну угоду № 6805К9, відповідно до п.2.1, 4.6.11 якої банк відкрив позичальнику невідновлювану кредитну лінію (рахунок № 373970068) у розмірі 168000,00 євро терміном дії до 25.02.2008, а позичальник зобов'язався використовувати кошти кредиту виключно для оплати обладнання для млину згідно з договором 23-ДИ від 23.09.2004, укладеного з підприємством "Інваспектр" ХВ ВГО "Союз організацій інвалідів України" і своєчасно погашати заборгованість по кредиту перед позичальником.
У відповідності до умов Кредитної угоди, а саме п. 5.1, в забезпечення виконання зобов'язань ПП "Дарт" 25.02.2005 між позивачем та ПП "Дарт" був укладений договір застави № 6805Z16, посвідчений приватним нотаріусом Балаклійського районного нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим №458. Відповідно до п. 1.2 вказаного договору застави, заставодавцем ПП "Дарт" передано в заставу позивача обладнання, в тому числі і млин Р6-АВМ-50, потужність-переробка 50 тон зерна на добу (2,08 т/год.), заставною вартістю 1704000,00грн., який розміщений за адресою: Харківська область, м. Балаклія, вул. Геологічна, 10-А.
В подальшому майно, передане банку в заставу, неодноразово перепродавалось, при чому вимоги банку не були задоволені за рахунок коштів, отриманих від реалізації майна.
ПП "Дарт" у встановлений строк за кредитною угодою належним чином не виконало покладені на нього зобов'язання.
В матеріалах справи міститься копія рішення господарського суду Харківської мсті від 16.01.2007 у справі № 11/456-06, яким частково задоволено позов Банку до ПП "Дарт" та поручителів про стягнення заборгованості за непогашений черговий транш кредиту за Кредитною угодою.
Господарським судом Харківської області 14.07.2008 ПП "Дарт" визнано банкрутом та стосовно нього відкрито ліквідаційну процедуру. Постановою господарського суду Харківської області від 11.02.2008 затверджено реєстр конкурсних кредиторів, серед яких вимоги Банку, що забезпечені заставою майна ПП "Дарт" в сумі 734318,00грн за Кредитною угодою.
Правочини щодо купівлі - продажу майна (млина), переданого позичальником в заставу банку, як і договір застави від 25.02.2005 №6805Z16 оскаржувались в судовому порядку в окремих позовних провадженнях, так і в межах справи про банкрутство.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.02.2011 у справі № 07/57-10 витребувано з незаконного володіння Приватного підприємства "ЗПК" та передано у власність підприємству "Інвестконтракт" Харківського обласного об'єднання інвалідів "Слов'янська єдність" (відповідача у справі) рухоме майно - обладнання млина Р6-АВМ-50, виробництва ВАТ "Могилів-Подільський машинобудівний завод імені С.М. Кірова".
Рішенням Господарського суду Харківської області від 01 липня 2013 року по справі №46/423-07 (н.р.11/478-06), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.09.2013 та постановою Вищого Господарського суду України від 19.12.2013 підприємству "Інванспектр" Харківського відділення Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" - товариства інвалідів Київського району міста Харкова та підприємства "Інвестконтракт" Харківського обласного об'єднання інвалідів "Слов'янська єдність" відмовлено повністю у задоволенні позовів про визнання недійсним договору застави від 25.02.2005 року №6805Z16.
Наведеними судовими рішеннями встановлений факт права власності відповідача на предмет застави, а також чинність договору застави.
Враховуючи невиконання позичальником (ПП "Дарт") зобов'язань за кредитною угодою, банк в 2013 році звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом про звернення стягнення на предмет застави шляхом продажу на публічних торгах за ціною, визначеною договором застави.
Як зазначалося вище, рішенням Господарського суду Харківської області від 18.02.2014 у справі №922/4664/13 (суддя О.В. Бринцев) у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 рішення Господарського суду Харківської області від 18.02.2014 по справі №922/4664/13 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено, ухвалено звернути стягнення на предмет застави за договором застави №6805Z16 від 25.02.2005 - млин Р6-АВМ-50, потужність-переробка 50 тон зерна на добу (2,08 т/год), виробництва ВАТ "Могильов-Подольський машинобудівний завод" ім. С.М.Кірова, який перебуває у власності Підприємства "Інвестконтракт" Харківського обласного об'єднання інвалідів "Слов'янська єдність" (62459, Харківська область, Харківський район, с. Високий, вул.. Нова, 11, код 33899926), для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові (61057, м. Харків, вул. Чернишевська, 11, код 19362160, п/р НОМЕР_1 в філії АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові, МФО 351618) до ПП "Дарт" (64200, Харківська область, м. Балаклея, код 31150933) за Кредитною угодою №6805К9 від 25.02.2005 в сумі 734 318,00 грн.
Визначено спосіб реалізації предмета застави - млина Р6-АВМ-50, потужність-переробка 50 тон зерна на добу (2,08 т/год), виробництва ВАТ "Могильов-Подольський машинобудівний завод" ім. С.М.Кірова, шляхом продажу на публічних торгах за ціною, визначеною договором застави.
Суд дійшов висновку, що предмет застави відчужений заставодавцем ПП "Дарт" без згоди позивача, а потім витребуваний відповідачем із незаконного чужого володіння кінцевого покупця ПП "ЗПК" і таким чином набутий у власність відповідача, отже відповідач відповідно до приписів ч. 1 ст. 27 ЗУ "Про заставу" набув статусу заставодавця і разом з цим всі його обов'язки за договором застави у обсязі і на умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет застави.
Отже, оскільки ПП "Дарт" не виконало своїх зобов'язань за Кредитною угодою № 6805К9 від 25.02.2005, позивач (банк) має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави, що належить на праві власності Підприємству "Інвестконтракт" Харківського обласного об'єднання інвалідів "Слов'янська єдність, у порядку визначеному ст. 20 Закону України "Про заставу".
На примусове виконання Постанови Харківського апеляційного господарського суду від 19.11.2024 Господарським судом Харківської області видано відповідний наказ від 04.12.2014.
23.09.2025 до Господарського суду Харківської області надійшла заява Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (вх.№22398 від 26.09.2025) про зміну способу і порядку виконання судового рішення, в якій позивач, посилаючись на неможливість виконання постанови суду апеляційної інстанції від 19.11.2014, просить суд змінити спосіб виконання Постанови Харківського Апеляційного господарського Суду від 19 листопада 2014 року в справі № 922/4664/13 та стягнути з заставодавця на користь банку, в порядку зміни способу виконання рішення, суму заборгованості, що підлягає стягненню за Кредитною угодою №6805К9 від 25.02.2005 в розмірі 734 318,00 грн; видати наказ.
Як зазначалось вище, оскаржуваною ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.10.2025 у справі №922/4664/13 у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" Гнатенко О.М. про зміну способу і порядку виконання судового рішення - відмовлено, у зв'язку із чим банк звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення (Постанови Харківського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 у даній справі).
Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам суд керується наступним.
Відповідно до вимог статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання боржником судового рішення про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, вартість майна неможливо визначити або майно відповідно до закону не може оцінюватися.
Відповідно до ч.3 ст.33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Під зміною способу і порядку виконання рішення суду слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації такого рішення в разі неможливості його виконання у порядку та у спосіб, що раніше встановлені. Підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або у спосіб, встановлений господарським судом.
Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим. Вирішуючи питання про зміну способу виконання рішення, суд повинен з'ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість такого виконання рішення суду.
Поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 ЦК України. Для зміни способу виконання судового рішення необхідним є з'ясування питання чи не призведе така зміна способу виконання до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, оскільки змінюючи спосіб виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №904/1478/15, від 27 червня 2018 року у справі №713/1062/17.
Отже підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Особа, яка подала заяву про зміну способу і порядку виконання рішення повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у справі. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.
Таким чином, суд може змінити спосіб виконання рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють його виконання за умови надання достатніх доказів наявності таких обставин.
В обґрунтування наявності обставин, що за доводами заявника роблять неможливим виконання Постанови Харківського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 у справі №922/4664/13, позивач посилається на те, що з 2014 року звертаючись тричі до виконавців з заявою про примусове виконання рішення, виконавці закривають виконавче провадження та повертають виконавчий документ стягувачу у зв'язку з тим, що предмет застави відсутній за адресою, вказаною у заяві стягувача та договорі застави №6805Z16, а здійсненні виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними.
До заяви було додано заяви стягувача, направлені до виконавчої служби для примусового виконання рішення, постанови виконавців про відкриття виконавчих проваджень та постанови про повернення виконавчого документа стягувачу.
З доданих до заяви документів вбачається наступне.
18.12.2014 з метою примусового виконання наказ було вперше пред'явлено на примусове виконання до відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області, проте 04.03.2021 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області було винесено Постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №46326821 в зв'язку із тим, що майно, на яке може бути звернуто стягнення, відсутнє, а здійсненні виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними.
29.02.2024 стягувачвдруге направив на примусове виконання наказ №922/4664/13 про звернення стягнення на предмет застави на примусове виконання до Балаклійського ВДВС у Ізюмському районі Харківської області СМУМЮ, проте 26.12.2024 головним державним виконавцем Балаклійського ВДВС в Ізюмському районі Харківської області СМУМЮ було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, в якій зазначено, що перевіркою встановлено відсутність за адресою, вказаною у заяві стягувача та договорі застави №6805Z16: Харківська область м.Балаклія, вул.Геологічна,б.10-А, предмета застави, на який має бути звернуто стягнення.
19.02.2025 стягувач втретє направив заяву про примусове виконання наказу до Харківського Відділу ДВС у Харківському районі Харківської області з метою примусового виконання; постановою виконавця від 23.04.2025 передано виконавче провадження ВП №77286698 за місцем знаходження майна - Харківська область, Балаклійський район, м. Балаклія, вул. Геологічна, б.10-А. 29.05.2025 старший державний виконавець Балаклійського ВДВС в Ізюмському районі Харківської області СМУМЮ виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу в зв'язку із тим, що за адресою: Харківська область м. Балаклія, вул. Геологічна, б.10-А предмет застави відсутній.
Як стверджує заявник, станом на день подання заяви постанова Харківського апеляційного Господарського суду від 19.11.2014 не виконана, оригінали виконавчого листа про звернення стягнення на предмет застави повернуто без виконання.
Інших доказів на підтвердження неможливості виконання рішення суду стягувачем до заяви не додано.
Поряд з цим, апелянт (стягувач) в скарзі зазначає про достатність доданих до заяви документів для підтвердження існування обставин, що унеможливлюють виконання рішення у спосіб, визначений в постанові апеляційного господарського суду від 19.11.2014 у даній справі.
Однак, з такими доводами Східний апеляційний господарський суд погодитись не може, беручи до уваги наступне.
Стаття 36 ЗУ "Про виконавче провадження" прямо передбачає, що у разі відсутності відомостей про місцезнаходження майна боржника державний виконавець здійснює розшук майна.
Згідно ст.18 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, з метою захисту інтересів стягувача, одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; викликати посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.
Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" та пункту 6 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі - Інструкція №512/5) під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з абзацом другим пункту 1 розділу II Інструкції №512/5 виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов'язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.
Суд зазначає, що виконавець повинен здійснювати повний комплекс дій, направлених на пошук майна задля виконання судового рішення.
Відповідно до ст.19 ЗУ "Про виконавче провадження", сторони виконавчого провадження мають право, зокрема, ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії.
Поряд цим, до заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду стягувачем не додано будь яких доказів, які б підтверджували повноту вчинених виконавцями дій щодо встановлення місцезнаходження майна, його розшуку.
З матеріалів справи вбачається, що перше виконавче провадження тривало майже 6,5 років, друге - 10 місяців, третє - близько місяця. Банк мав можливість ознайомитись з виконавчими провадженнями та встановити обсяг дій, вчинених виконавцем.
Натомість, матеріали справи не містять жодний документів, які б підтверджували, що виконавець звертався до боржника, стягувача або інших осіб (зокрема, попередніх власників рухомого майна) з метою отримання інформації/пояснень щодо місцезнаходження/можливого місцезнаходження/останнього відомого місцезнаходження майна, враховуючи те, що з моменту визнання в судовому порядку права власності на нього за боржником передував ланцюг договорів купівлі - продажу між різними юридичними особами, які були предметом судового оскарження, а також судові справи щодо витребування майна з чужого незаконного володіння.
Відсутні також відомості про облік майна за даними балансу боржника, який можливо було отримати у боржника; не перевірялось, чи передавалось вказане майно відповідачу (власнику) за актом приймання - передачі після витребування його з незаконного володіння ПП "ЗПК", не досліджувалась також доля спірного майна після ліквідації ПП "Дарт", яке ліквідатор враховував під час інвентаризації майна банкрута ПП "Дарт", внаслідок чого визнав вимоги позивача забезпеченими заставою боржника; докази звернення до арбітражного керуючого з метою отримання пояснень та надання інформації про відоме йому місцезнаходження майна відсутні.
Слід зауважити, що в ході ліквідаційної процедури ПП "Дарт" ухвалою господарського суду Харківської області від 18.09.2009 по справі №Б-19/156-07 договір №7 від 11.06.2007, укладений між ПП "Дарт" та ПФ "Орієнтир" визнано недійсним, як такий, що спрямований на незаконне виведення активів банкрута (після продажу ПП "Дарт" майна покупцю - ПФ "Орієнтир", останній продав його ПП "ЗПК" та 17.02.2011 постановою Харківського апеляційного господарського суду у справі № 07/57-10 вирішено витребувати млин Р6-АВМ-50 з незаконного володіння ПП "ЗПК" та передати його у власність підприємству "Інвестконтракт".
Зазначені обставини відомі як боржнику, так і стягувачу, а також встановлені в судовому рішенні Харківського апеляційного господарського суду від 19.11.2014, на примусове виконання якого видано наказ, отже, і самі виконавці не були позбавлені можливості ознайомитись з судовим рішенням та зважаючи на вказані обставини не обмежуватись перевіркою наявності майна виключно тільки за адресою, зазначеною в договорі застави (зазначену також стягувачем, як місце знаходження майна, в заяві про примусове виконання рішення).
Крім того, єдина адреса, за якою перевірялось наявність майна, та яка зазначена в договорі застави, була юридичною адресою ПП "Дарт", яке в 2013 році ліквідовано ухвалою господарського суду Харківської області від 24.06.2014 р. у справі № Б-19/156-07.
Доказів перевірки перебування майна за адресою, зокрема, підприємства "Інвестконтракт", як заставодавця та боржника у виконавчому провадженні матеріали справи не містять.
Поряд з цим, Банк, як заставодержатель, має право перевіряти наявність майна, його стан та умови зберігання, тобто опікуватись майном, переданим йому в заставу. Матеріали справи містять такий Акт перевірки (наданий відповідачем) датований 2005 роком. Інших актів матеріали справи не містять.
Також матеріали справи не містять доказів оскарження бездіяльності державних виконавців, оскільки з моменту першого звернення до виконавчої служби минуло більше 10 років, а ефективних заходів, які б сприяли виконанню судового рішення, виконавцями не вчинялися (доказів протилежного позивачем не надано).
У даному випадку Східний апеляційний суд вважає, що саме дії державного виконавця, (у даній справі з 2014 року по 2025 рік) мали призвести до задоволення вимоги позивача за рахунок відповідного майна боржника, тобто забезпечити досягнення того результату, на який вони спрямовані по своїй суті, оскільки саме на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов'язкового рішення суду і на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.
Порядок та умови здійснення виконавчого провадження визначаються самостійно державним виконавцем під час виконання судового наказу в межах конкретно визначених законом дій та способів. Повноваженнями на вчинення конкретних виконавчих дій наділений особисто державний виконавець, а не господарський суд, який не може встановити виконавцю перелік дій, які повинен вчинити державний виконавець в межах виконавчого провадження.
Висновок щодо безрезультатності або неможливості розшуку майна боржника може бути обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець, повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату.
Відсутність обґрунтованого висновку стосовно належного та повного вчинення державним виконавцем визначених законом дій щодо розшуку майна боржника дає підстави вважати передчасним висновок про відсутність такого майна у боржника, та як результат - про передчасність наявності підстав для повернення виконавчого документу стягувачу.
Приватним виконавцем не вчинено жодних дій щодо перевірки знаходження майна за адресою Підприємства "Інвестконтракт" Харківського обласного Об'єднання Інвалідів "Слов'янська Єдність" (код ЄДРПОУ 338999926, адреса: Харківська область, Харківський район, смт. Високий, вул. Нова, 11); не оцінено причини не виконання рішення суду боржником; не перевірено, чи обліковується майно в бухгалтерському обліку боржника, не з'ясовано причини відсутності майна у боржника; не з'ясовано фактичне місцезнаходження майна; не з'ясовано також і умови зникнення майна.
Про відсутність майна виконавцем складений акт, зокрема, від 28.05.2025 за адресою ПП "Дарт" (боржника за кредитною угодою) - м.Балаклія, вул. Геологічна, 10-А.
За п. 6 ч. 1 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження", виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
З огляду на відсутність спірного майна, що на думку банку підтверджують постанови виконавців про повернення виконавчого документа стягувачу, наявні підстави для зміни способу виконання рішення..
Поряд з цим, представник боржника заперечує відсутність майна; долучив до матеріалів справи в суді першої інстанції заяву від 29.06.2025 в порядку здійснення контролю за виконавчими діями до виконавчої служби, в якій просив скасувати постанову виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу та зобов'язати виконавця провести виконавчі дії у встановленому Законом порядку; в судовому засіданні апеляційної інстанції надав пояснення, що виконавцем до Акту додано фото фіксацію приміщення, в якому не виявлено майна, натомість у зафіксованому приміщенні майно, що є предметом застави ніколи не перебувало і перебувати не могло через його фізичні властивості та розмір; представник боржника та стягувача жодного разу не залучались до виконавчих дій щодо встановлення майна за місцезнаходженням та не викликались виконавцем.
З урахуванням наведеного, посилання стягувача на те, що за результатом здійснених виконавчих дій, спрямованих на виконання рішення суду у цій справі, у порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", встановлено, що майно, яке підлягало продажу на прилюдних торгах відсутнє, що зумовлює неможливість виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 у справі №922/4664/13 у спосіб, визначений в його резолютивній частині, не підтверджуються матеріалами справи.
За недоведеністю належного та повного вчинення державним виконавцем визначених законом дій щодо розшуку майна боржника, висновок про відсутність такого майна є передчасним, та як наслідок - відсутні підстави для зміни способу та порядку виконання рішення у зв'язку із неможливістю його виконання у визначений спосіб.
Також суд зауважує, що спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту прав та інтересів судом. Порядок виконання рішення - це визначена законодавством послідовність і зміст вчинення виконавчих дій виконавцем, а також права і обов'язки суб'єктів виконавчого провадження під час їх вчинення.
Отже, зміна способу та порядку виконання рішення є однією з процесуальних гарантій відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб.
Поряд з цим, законодавча норма не передбачає зміну судового рішення по суті, а полягає лише у вирішенні питання про вжиття нових заходів для належного виконання рішення та захисту порушеного права у визначений раніше спосіб.
У позові банк визначив спосіб захисту порушеного права - звернення стягнення на конкретне майно, передане в забезпечення зобов'язань ПП "Дарт" за кредитною угодою, шляхом продажу заставленого майна на прилюдних торгах.
В заяві про зміну способу виконання рішення банк просить змінити спосіб виконання Постанови Харківського Апеляційного господарського суду від 19.11.2014 у справі № 922/4664/13 та стягнути з Підприємства "Інвестконтракт" Харківського обласного Об'єднання Інвалідів "Слов'янська Єдність" на користь АТ "Державний експортно-імпортний банк України", в порядку зміни способу виконання рішення, суму заборгованості ПП "Дарт" за Кредитною угодою №6805К9 від 25.02.2005 в розмірі 734318,00грн.
Стягнення боргу (грошове стягнення) й звернення стягнення на заставне майно - різні інструменти захисту, які хоч і належать до однієї групи способів захисту (примусове виконання обов'язку в натурі), однак є різними за змістом і призначенням способами захисту цивільних прав. Звернення стягнення на заставлене майно шляхом продажу на прилюдних торгах це особливий, спеціальний спосіб захисту, який має іншу правову природу, регулюється спеціальними законами (Закон "Про заставу", Закон "Про іпотеку", ст. 589- 593 ЦК України) і спрямований не на стягнення грошей, а на реалізацію предмета застави з подальшим задоволенням вимог кредитора з отриманих коштів. Це окремий спосіб саме забезпечення виконання основного зобов'язання.
Зміна способу та порядку виконання не може змінювати характер відповідальності, перетворити речове звернення стягнення в особисте грошове, перетворити заставодавця на боржника за кредитною угодою.
Підприємство "Інвестконтракт" Харківського обласного об'єднання інвалідів "Слов'янська єдність" не є, і ніколи не було, боржником за кредитною угодою. Воно є власником заставленого майна, який набув це майно у ланцюгу перепродажів. Постановою суду апеляційної інстанції у даній справі встановлено єдиний спосіб виконання - звернення стягнення на предмет застави шляхом продажу на прилюдних торгах. Суд не ухвалював грошове стягнення та не визначав іншого боржника, окрім первісного позичальника. Відповідач не несе солідарну відповідальність разом із боржником за кредитною угодою.
Стягнення грошових коштів з відповідача буде новим рішенням, із новим предметом та новим боржником, всупереч тому, що зміна способу виконання не може встановлювати нового боржника або новий вид відповідальності.
Підприємство "Інвестконтракт" Харківського обласного об'єднання інвалідів "Слов'янська єдність" є відповідачем у даній справі №922/4664/13, але не як боржник за кредитною угодою, а як власник заставленого майна, щодо якого банк реалізував речове забезпечення. Участь Підприємства "Інвестконтракт" Харківського обласного об'єднання інвалідів "Слов'янська єдність" у справі 922/4664/13 зумовлена тим, що підприємство стало фактичним власником предмета застави, а тому - належним відповідачем щодо вимоги про звернення стягнення на предмет забезпечення, але не як боржник за кредитною угодою.
Суд зазначає, що зміна способу виконання має бути еквівалентною первісному рішенню. Неможливість знайти заставлене майно або його фізична відсутність автоматично не перетворює власника такого майна (майнового поручителя) на боржника у грошовому зобов'язанні.
Натомість, визначений заявником у прохальній частині спосіб та порядок виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 у цій справі не відповідає визначенню "зміни способу і порядку виконання рішення" в розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України, оскільки запропонована стягувачем зміна способу і порядку виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 19 листопада 2014 року у справі №922/4664/13 змінює рішення суду по суті та, як наслідок, змінює обраний стягувачем при зверненні з позовом до суду спосіб захисту, що в свою чергу суперечить зазначеному вище законодавству.
З урахуванням наведеного, Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку вимога заявника фактично зводиться до зміни способу правового захисту порушеного права позивача, тоді як на стадії виконання рішення суд не може застосувати інший спосіб правового захисту прав стягувача, ніж той, що передбачений рішенням суду, оскільки в такому випадку це означало б зміну суті рішення суду та застосування іншого способу правового захисту позивача без дотримання належної судової процедури розгляду позовних вимог, тобто до вирішення вимог, які не були предметом судового розгляду, та які потребують доказування в порядку позовного провадження.
Щодо вимоги заявника видати наказ за наслідком зміни способу виконання рішення апеляційний суд звертає увагу заявника на наступне.
Вказана вимога заяви про зміну способу виконання рішення є похідною від вимоги про стягнення коштів і у даному випадку не підлягає задоволенню.
У разі задоволення заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення, зміна способу виконання рішення, здійснена судом в порядку, визначеному статтею 331 ГПК України, не є прийняттям нового рішення, яке підлягає окремому виконанню, але означає прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб встановлений у рішенні та припинення здійснення тих заходів, які були визначені рішенням та здійснення їх у спосіб, встановлений ухвалою, винесеною відповідно до норм процесуального права. Отже, така ухвала є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання судового рішення та спрямована на забезпечення повного виконання рішення суду і відповідного судового наказу. За заявою сторони така ухвала долучається до виконавчого документа та, з урахуванням положень Закону №1404-VIII та Інструкції №512/5, примусове виконання наказу здійснюється у спосіб, встановлений такою ухвалою. Новий наказ при цьому не видається.
Аналогічних висновків дійшов Верховний суд у постанові від 01.12.2021 у справі №905/3250/16.
Судом також відхиляються доводи апелянта про те, що згідно до абзацу 2 частини 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, невиконання боржником судового рішення про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, вартість майна неможливо визначити або майно відповідно до закону не може оцінюватися.
У даній справі за результатом розгляду позовних вимог та обраного позивачем способу захисту, Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 не вирішувалось питання щодо зобов'язання вчинити певні дії щодо майна стягувача, оскільки майно не належить стягувачу, а на праві власності належить відповідачу (заставодавцю), як і не вирішувалось питання присудження на користь стягувача майна.
Зобов'язання вчинити певні дії щодо майна стягувача, можуть, зокрема, передбачати передачу майна, повернення майна стягувачу, передачу речового права, натомість позовною вимогою банку було звернення стягнення на предмет застави шляхом його продажу на торгах.
За змістом ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації") одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Колегія суддів зазначає, що аргументи Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" були почуті, але доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Враховуючи недоведеність обставин, за яких виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет застави є неможливим, а також те, що заявник фактично просить суд змінити саме рішення по суті, а не порядок та спосіб його виконання, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки місцевого господарського суду про відсутність підстав для зміни способу та порядку виконання Постанови Харківського апеляційного Господарського суду від 19.11.2014 у справі № 922/4664/13 шляхом задоволення вимог позивача за рахунок стягнення з майнового поручителя (боржника за виконавчим документом) суми заборгованості ПП "Дарт" за Кредитною угодою №6805К9 від 25.02.2005 в розмірі 734318,00 грн.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає ухвалу від 15.10.2025 у даній справі обґрунтованою, постановленою з додержанням норм матеріального та процесуального права та такою, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для її скасування не вбачається.
Доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, зважаючи на що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала Господарського суду Харківської області від 15.10.2025 у справі №922/4664/13 підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на скаржника з огляду на те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" залишається без задоволення,
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 281-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.10.2025 у справі №922/4664/13 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 16.12.2025.
Головуючий суддя І.А. Шутенко
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя М.М. Слободін