ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
11 грудня 2025 року Справа № 924/1044/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Петухов М.Г. , суддя Бучинська Г.Б.
секретар судового засідання Черначук А.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Реновація Агро" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 10 жовтня 2025 року по справі №924/1044/25 (суддя В.В. Димбовський)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська зернова компанія"
до
Відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Агро-Ритм"
Відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Реновація Агро"
про визнання недійсним договору про продаж права оренди земельних ділянок та витребування земельних ділянок із незаконного володіння
за участю представників:
від Позивача - Рудик В.М.;
від Відповідачів 1 та Відповідача 2 - не з'явилися.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Подільська зернова компанія" (надалі - Позивач) звернулося до Господарсько суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Агро-Ритм" (надалі - Відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Реновація Агро" (надалі - Відповідач 2) про визнання недійсним договору про продаж права оренди земельних ділянок та витребування земельних ділянок із незаконного володіння.
Разом з позовною заявою Позивачем подана заява про забезпечення позову, у якій Позивач просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони до набрання законної сили судовим рішенням у справі, державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств, Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення відомостей та змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, проводити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційні дії, які стосуються іншого речового права (оренди) щодо земельних ділянок із кадастровими номерами та площею: з кадастровим номером 6822485500:02:011:0007 площею 1.3132 Га, з кадастровим номером 6822485500:04:002:0425 площею 1.7564 Га, з кадастровим номером 6822485500:02:004:0013 площею 1.8086 Га, з кадастровим номером 6822485500:02:004:0012 площею 1.7925 Га, з кадастровим номером 6822485500:02:011:0015 площею 1.3987 Га, з кадастровим номером 6822485500:04:002:0313 площею 1.71 Га, з кадастровим номером 6822485500:04:002:0069 площею 1.6291 Га, з кадастровим номером 6822485500:04:002:0073 площею 3.2582 Га, з кадастровим номером 6822485500:04:002:0429 площею 1.9206 Га, з кадастровим номером 6822485500:04:002:0456 площею 1.9996 Га, з кадастровим номером 6822485500:04:002:0430 площею 1.7103 Га, з кадастровим номером 6822485500:04:002:0085 площею 1.6295 Га, з кадастровим номером 6822485500:02:011:0009 площею 1.6538 Га, з кадастровим номером 6822485500:02:011:0002 площею 1.3274 Га, з кадастровим номером 6822485500:04:002:0103 площею 1.7549 Га, з кадастровим номером 6822485500:04:002:0104 площею 1.5007 Га, з кадастровим номером 6822485500:04:002:0111 площею 1.6878 га, з кадастровим номером 6822485500:02:004:0155 площею 2.24 га, з кадастровим номером 6822485500:02:007:0003 площею 2.24 га, з кадастровим номером 6822485500:04:002:0123 площею 1.792 Га, з кадастровим номером 6822485500:02:004:0061 площею 2.5603 Га, з кадастровим номером 6822485500:02:004:0056 площею 2.8892 Га, з кадастровим номером 6822485500:02:004:0058 площею 4.4045 Га, з кадастровим номером 6822485500:02:004:0141 площею 1.79 Га, з кадастровим номером 6822485500:02:004:0053 площею 2.24 Га, з кадастровим номером 6822485500:02:011:0014 площею 1.3274 Га, з кадастровим номером 6822485500:04:002:0128 площею 1.6291 Га, з кадастровим номером 6822485500:02:011:0006 площею 1.33 Га, з кадастровим номером 6822485500:04:002:0150 площею 1.7338 Га, з кадастровим номером 6822485500:02:004:0033 площею 1.7922 Га, з кадастровим номером 6822485500:02:004:0034 площею 1.9602 Га, з кадастровим номером 6822485500:04:002:0154 площею 1.8789 Га, з кадастровим номером 6822485500:04:002:0153 площею 1.8297 Га, з кадастровим номером 6822485500:02:004:0067 площею 2.8596 Га, з кадастровим номером 6822485500:02:004:0066 площею 1.8887 Га, з кадастровим номером 6822485500:02:004:0135 площею 1.9136 Га, з кадастровим номером 6822485500:04:002:0262 площею 1.6291 Га, з кадастровим номером 6822485500:04:002:0314 площею 1.66 га, з кадастровим номером 6822485500:04:002:0137 площею 1.775 Га, з кадастровим номером 6822485500:04:002:0040 площею 1.63 Га, з кадастровим номером 6822485500:02:011:0043 площею 1.33 га, з кадастровим номером 6822485500:02:004:0007 площею 4.94 Га, з кадастровим номером 6822485500:02:004:0092 площею 2.24 Га, з кадастровим номером 6822485500:02:004:0139 площею 1.83 Га, з кадастровим номером 6822485500:02:004:0075 площею 1.8722 Га, з кадастровим номером 6822485500:04:002:0185 площею 1.7926 Га, з кадастровим номером 6822485500:04:002:0007 площею 1.91 Га, з кадастровим номером 6822485500:04:002:0299 площею 2.2071 Га, з кадастровим номером 6822485500:02:007:0006 площею 1.792 Га, з кадастровим номером 6822485500:04:002:0201 площею 2.1324 Га, з кадастровим номером 6822485500:04:002:0307 площею 1.63 Га, з кадастровим номером 6822485500:02:007:0005 площею 1.79 Га, з кадастровим номером 6822485500:04:002:0322 площею 1.6722 Га, з кадастровим номером 6822485500:02:004:0111 площею 3.971 Га, з кадастровим номером 6822485500:02:009:0001 площею 1.9 Га, з кадастровим номером 6822485500:04:002:0252 площею 1.8332 Га, з кадастровим номером 6822485500:02:011:0040 площею 1.6067 Га, з кадастровим номером 6822485500:04:002:0457 площею 1.9145 Га, з кадастровим номером 6822485500:02:011:0048 площею 1.33 Га.
Необхідність вжиття заходів забезпечення позову Позивач обгрунтовує тим, що в ході розгляду справи №924/1065/24, в якій предметом спору було визнання недійсним договору №2022/1 від 21 листопада 2022 року, укладеного між Позивачем та Відповідачем 1, ініціювало розірвання договорів оренди та переукладення їх на іншу юридичну особу. Вказує, що право оренди частиною земельних ділянок, які були предметом оспорюваного договору №2022/1, Відповідач 1 відчужив на користь Відповідача 2, згідно договору №1 про продаж права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 13 червня 2025 року.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 10 жовтня 2025 року заяву Позивача про вжиття заходів забезпечення позову (вх. №05-08/3017/25 від 9 жовтня 2025 року) задоволено. Вжито заходи забезпечення позову наступним шляхом: заборонити до набрання законної сили судовим рішенням у справі, державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств, Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення відомостей та змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, проводити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційні дії, які стосуються іншого речового права (оренди) щодо земельних ділянок із кадастровими номерами та площею, визначеною в резолютивній частині даної ухвали.
Мотивуючи дану ухвалу, місцевий господарський суд виходив, зокрема з того, що зі змісту позовної заяви вбачаються вимоги, як про визнання недійсним договору №2022/1 про продаж права оренди земельних ділянок від 21 листопада 2022 року так і витребування земельних ділянок із незаконного володіння Відповідача 2. Тому, існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств, Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення відомостей та змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, проводити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційні дії, які стосуються іншого речового права (оренди) щодо земельних ділянок, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення в разі задоволення позову.
Водночас, суд першої інстанції зазначив, що зазначений захід забезпечення позову не завдасть шкоди Відповідачам 1 та 2, адже не позбавить їх прав на володіння та користування майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів тощо, а лише тимчасово обмежить право розпорядитися спірним майном, відчужити його третім особам.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Відповідач 2 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні заяви Позивача про забезпечення позову.
Мотивуючи дану апеляційну скаргу Відповідач 2 звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що місцевий господарський суд виносячи свою ухвалу не пересвідчився в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову в майбутньому.
Також, апелянт зазначив, що Верховний Суд перевіривши та надавши оцінку доводам Відповідача 1 дійшов висновку про необхідність першочергового розгляду доводів скаржника щодо неефективності обраного Позивачем способу захисту, що на його переконання свідчить, що Верховним Судом фактично розглядалися доводи Скаржника щодо неефективності обраного Позивачем способу захисту, і при цьому не досліджувалися доводи скаржника щодо того, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, неправильно застосував приписи статтей 232, 237, 239, 241 Цивільного кодексу України.
Таким чином, як вказує апелянт фактичні обставини, які наводить Позивач у справі № 924/1044/25 вже досліджувались поважним судом, і суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, які ґрунтувалися на вказаних Позивачем фактичних обставинах, правових позиціях та законодавстві, не знайшовши підтвердження та правового обґрунтування фактичних обставин, про які зазначає Позивач вже в межах справи №924/1044/25.
Скаржник зауважує, що враховуючи, що відсутні правові підстави для задоволення позовної заяви, зокрема відсутні правові підстави для визнання недійсним Договору № 2022/1 про продаж права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, укладеного між Позивачем та Відповідачем 1 в частині вищевказаних земельних ділянок та витребування із володіння Відповідача 2 вищевказаних земельних ділянок з позиції Відповідача 2, відсутнє і порушене право Позивача, задля захисту якого може бути застосовано заходи забезпечення позову.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10 листопада 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача 2 та запропоновано Відповідачу 1 та Позивачу подати відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання Відповідачу 2.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 26 листопада 2025 року проведення підготовчих дій закінчено; розгляд апеляційної скарги призначено Відповідача 2 призначено до розгляду на 11 грудня 2025 року об 14:40 год..
Ухвалою апеляційного господарського суду від 3 грудня 2025 року задоволено заяву представника Відповідача 2 та забезпечено представнику Відповідача 2 участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 10 грудня 2025 року задоволено заяву представника Позивача та забезпечено представнику Позивача участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
В судове засідання від 10 грудня 2025 року представники Відповідача 1 та Відповідача 2 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Водночас, суд не викликав учасників справи у судове засідання, відповідно до частини 1 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, що вказує на те, що ухвалою суду від 26 листопада 2025 року явка сторін обов'язковою не визнавалась.
Разом з тим суд констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначено статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, що по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
В силу дії частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на що, колегія апеляційного господарського суду вбачає за можливим розглядати дану апеляційну скаргу без участі представників Відповідача 1 та Відповідача 2 за наявними в матеріалах справи доказами та зважаючи на закінчення тридцятиденного строку розгляду даної апеляційної скарги.
В судовому засіданні від 10 грудня 2025 року, яке проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представник Позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги Відповідача 2, просив залишити ухвалу без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник вказав, що в ході розгляду справи №924/1065/24, в якій предметом спору було визнання недійсним договору №2022/1 від 21 листопада 2022 року, укладеного між Позивачем та Відповідачем 1, ініціювало розірвання договорів оренди та переукладення їх на іншу юридичну особу. Представник Позивача вказав, що право оренди частиною земельних ділянок, які були предметом оспорюваного договору №2022/1, Відповідач 1 відчужив на користь Відповідача 2, згідно договору №1 про продаж права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 13 червня 2025 року, з огляду на що вважає наявними підстави для забезпечення позову.
Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду доходить висновку, що апеляційну скаргу Відповідача 2 слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. При цьому колегія виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи предметом позову в даній справі є позовна вимога про визнання недійсним договору про продаж права оренди земельних ділянок та витребування земельних ділянок із незаконного володіння.
Позивач просив місцевий господарський суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони до набрання законної сили судовим рішенням у справі, державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств, Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення відомостей та змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, проводити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційні дії, які стосуються іншого речового права (оренди) щодо земельних ділянок із кадастровими номерами та площею з кадастровими номерами, наведеними вище в даній постанові.
Необхідність вжиття заходів забезпечення позову Позивач обгрунтовує тим, що в ході розгляду справи №924/1065/24, в якій предметом спору було визнання недійсним договору №2022/1 від 21 листопада 2022 року, укладеного між Позивачем та Відповідачем 1, ініціювало розірвання договорів оренди та переукладення їх на іншу юридичну особу, Відповідача 2, який створений 19 березня 2025 року. Вказує, що право оренди частиною земельних ділянок, які були предметом оспорюваного договору №2022/1, Відповідач 1 відчужив на користь Відповідача 2, згідно договору №1 про продаж права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 13 червня 2025 року.
Вказана обставина, на думку Позивача, об'єктивно свідчить про недобросовісність дій Відповідача 1, спрямованих на ухилення від виконання судових рішень у даному спорі.
Відмічає, що виникнення судового спору щодо спірних земельних ділянок може спровокувати Відповідача 2 на припинення права користування земельними ділянками шляхом укладення угод про розірвання договорів оренди землі та переукладення нових договорів оренди із третьою особою або ж укладення договору про продаж права оренди (користування) землею.
Також Позивача, зважаючи на те, що вжиття судом заходів забезпечення позову забезпечить фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, звернувся до місцевого господарського суду із заявою про забезпечення позову, задоволення котрої судом першої інстанції є предметом перегляду за апеляційною скаргою, що розглядається колегією апеляційного господарського суду.
Колегія суддів констатує, що статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У відповідності до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Частинами першою, третьою статті 138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
За змістом статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
При цьому суд апеляційної інстанції врахував правову позицію викладену в постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 серпня 2018 року в справі №910/1040/18, а також в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 9 листопада 2018 року в справі №915/508/18.
В силу дії статті 145 Господарського процесуального кодексу України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.
Господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи забезпечення, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статтей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у разі, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.
Відтак, колегія суддів враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 15 січня 2019 року у справі №915/870/18.
Оскільки у даному випадку Позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку мала застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведена правова позиція викладена також і у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 серпня 2018 року по справі №910/1040/18).
Колегія суддів ще раз звертає увагу, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду тощо.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії тощо.
Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (аналогічна позиція наведена в постанові Верховного Суду в постанові від 15 травня 2025 року в справі № 902/1056/24(902/52/25).
Як вже вказувалося вище, необхідність вжиття заходів забезпечення позову в даній справі обумовлена тим, що під час розгляду справи №924/1065/24, в якій предметом спору було визнання недійсним договору про продаж права оренди земельних ділянок від 21 листопада 2022 року №2022/1, укладеного між Позивачем та Відповідачем 1, в той же час Відповідач 1 ініціював розірвання договорів оренди земельних ділянок та переукладення їх на іншу юридичну особу, а саме Відповідача 2, який в свою чергу створений 19 березня 2025 року.
Тож досліджуючи підстави заявленого забезпечення в розрізі заперечень апелянта, котрі стосуються покликання Відповідача 2, як на підставу відмови в задоволенні заяви, на постанову Верховного Суду України від 23 вересня 2025 року в справі №924/1065/24, то колегія суду звертає увагу, що даною постановою відмовлено у позові про визнання недійсним договору про продаж права оренди земельних ділянок від 21 листопада 2022 року №2022/1 саме з підстав обрання Позивачем неефективного способу захисту, а не розгляду позовної заяви по суті, що вказує на те, що розгляд справи по суті не відбувся.
Крім того апеляційний господарський суд дослідивши зміст постанови Верховного Суду України від 23 вересня 2025 року в справі №924/1065/24 (яка покладена в основу апеляційної скарги Відповідача 2 та на його переконання є підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову) констатує, що у позові про визнання недійсним договору про продаж права оренди земельних ділянок від 21 листопада 2022 року №2022/1, відмовлено з мотивів того, що: пред'явлення позовної вимоги про визнання договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, оскільки не призводить до поновлення прав Позивача.
В той же час, зі змісту позовної заяви, яка подана Позивачем вбачаються вимоги, як про визнання недійсним договору №2022/1 про продаж права оренди земельних ділянок від 21 листопада 2022 року, так і витребування земельних ділянок із незаконного володіння Відповідача 2, що відрізняє новий спір від поперенього.
Отже, враховуючи усе вищеописане в цій постанові судова колегія виснує, що існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств, Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення відомостей та змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, проводити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційні дії, які стосуються іншого речового права (оренди) щодо земельних ділянок, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення в разі задоволення даного позову.
Окрім того, колегія суду критично оцінює доводи апелянта про відсутність порушеного права, оскільки такі висновки слід робити лише після розгляду справи по суті та дослідження всіх обставин в сукупності, а не за результатами розгляду заяви про забезпечення позову, де в принципі не досліджуються та не встановлюються обставини по справі, а лише розглядаються доводи заяви про забезпечення позову і визначається чи такі заходи є необхідними.
Водночас суд апеляційної інстанції вважає, що зазначений захід забезпечення позову не завдасть шкоди Відповідачам, адже не позбавить їх прав на володіння та користування майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів тощо, а лише тимчасово (наприклад набрання рішенням законної сили) обмежить право розпорядитися спірним майном, шляхом відчуження його третім особам.
В силу дії частин 1, 2 статті 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Підсумовуючи усе описане вище, колегія суду резюмує, що врахувавши предмет і підстави позову в справі №924/1044/25 та безпосередні дії щодо спірних земельних ділянок зі сторони Відповідача 1 вбачається наявність підстав для вжиття визначених Позивачем заходів забезпечення позову, адже вони відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку з предметом позовних вимог та можуть забезпечити ефективний захист прав або інтересів Позивача в разі ухвалення рішення про задоволення позову в справі №924/1044/25 та уникнути виникнення інших справ за наслідками дій Відповідача 1 та Відповідача 2.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд доходить висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 10 жовтня 2025 року в справі №924/1044/25 суд апеляційної інстанції залишає без змін, а апеляційну скаргу Відповідача 2 - без задоволення.
Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Відповідача 2 згідно статті 129 ГПК України.
еруючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Реновація Агро" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 10 жовтня 2025 року по справі №924/1044/25 - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 10 жовтня 2025 року по справі №924/1044/25 - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
5. Справу №924/1044/25 повернути Господарському суду Хмельницької області.
Повний текст постанови виготовлено 16 грудня 2025 року.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Петухов М.Г.
Суддя Бучинська Г.Б.