ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
10 грудня 2025 року Справа № 902/515/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Бучинська Г.Б.
секретар судового засідання Черначук А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛБК груп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Поділля" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 23 жовтня 2025 року по справі №902/515/25 (суддя Нешик О.С.)
час та місце постановлення ухвали: 23 жовтня 2025 року; м. Вінниця, вул. Пирогова, 29
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Поділля"
до
Відповідача 1 Хмільницької міської ради
Відповідача 2 Фізичної особи-підприємця Кулик Світлани Миколаївни
Відповідача 3 Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області
Відповідача 4 Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛБК груп"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів:
Третя особа 1 Державний реєстратор Виконавчого комітету Хмільницької міської ради Горіленко Наталії Анатоліївни
Третя особа 2 Приватний нотаріус Хмільницького районного нотаріального округу Саміляк О.П.
Третя особа 3 Фізична особа Шквира Микола Іванович
про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, земельних торгів, договорів купівлі-продажу та оренди земельної ділянки; скасування державної реєстрації та рішень державного реєстратора
за участю представників:
від Позивача - Чорнобровкіна Ю.В.;
від Відповідачів 1-4, Третіх осіб 1-3 - не з'явилися.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Поділля" (надалі - Позивач) звернулося із позовом до Хмільницької міської ради (надалі - Відповідач 1), Фізичної особи-підприємця Кулик Світлани Миколаївни (надалі - Відповідач 2), Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (надалі - Відповідач 3) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛБК груп» (надалі - Відповідач 4) з такими позовними вимогами:
· визнати недійсним рішення Відповідача 1 №856 від 1 жовтня 2021 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,9256 Га по вул.Курортна у м.Хмільнику";
· визнати недійсним рішення Відповідача 1 №1709 від 31 березня 2023 року "Про продаж земельної ділянки по вул. Курортна у м.Хмільнику";
· визнати недійсними земельні торги з продажу земельної ділянки площею 2,9256 га, кадастровий номер 0510900000:00:004:1591, оформленні Протоколом про результати земельних торгів №LSE001-UA-20230807 від 14 вересня 2023 року;
· скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0510900000:00:004:1591 площею 2,9256 Га з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки;
· визнати недійсним Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 5 жовтня 2023 року, посвідчений приватним нотаріусом Хмільницького районного нотаріального округу Саміляк Оленою Павлівною; та скасувати рішення приватного нотаріуса Хмільницького районного нотаріального округу Саміляк Олени Павлівни, індексний номер №69603176 від 5 жовтня 2023 року, відповідно до якого 5 жовтня 2023 року зареєстровано право власності за Кулик Світланою Миколаївною, РНОКПП НОМЕР_1 , на земельну ділянку площею 2,9256 Га, кадастровий номер 0510900000:00:004:1591;
· скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0510900000:00:004:1755 площею 2,6807 Га з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки;
· скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Хмільницької міської ради Горіленко Наталії Анатоліївни, індексний номер №76815519 від 27 січня 2025 року, відповідно до якого 23 січня 2025 року зареєстровано право власності за Відповідачем 2, на земельну ділянку площею 2,6807 Га, кадастровий номер 0510900000:00:004:1755;
· скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0510900000:00:004:1754 площею 0,1997 Га з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки;
· скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Відповідача 1 Горіленко Наталії Анатоліївни, індексний номер №76816122 від 27 січня 2025 року, відповідно до якого 23 січня 2025 року зареєстровано право власності за Відповідач 2, на земельну ділянку площею 0,1997 Га, кадастровий номер 0510900000:00:004:1754;
· скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0510900000:00:004:1756 площею 0,0452 Га з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки;
· скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Відповідача 1 Горіленко Наталії Анатоліївни, індексний номер №76817547 від 27 січня 2025 року, відповідно до якого 23 січня 2025 року зареєстровано право власності за Відповідачем 2, на земельну ділянку площею 0,0452 Га, кадастровий номер 0510900000:00:004:1756;
· визнати недійсним Договір оренди земельної ділянки від 5 лютого 2025 року, укладений між Відповідачем 2 та Відповідачем 4; скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Хмільницької міської ради Горіленко Наталії Анатоліївни, індексний номер №77136712 від 10 лютого 2025 року, відповідно до якого 6 лютого 2025 року зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 0,0452 Га, кадастровий номер 0510900000:00:004:1756, за Відповідачем 4
Ухвалою місцевого суду від 6 травня 2025 року роз'єднані позовні вимоги Позивача в справі №902/515/25: залишено у межах справи №902/515/25 позовні вимоги про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, земельних торгів, договорів купівлі-продажу та оренди земельної ділянки; скасування державної реєстрації та рішень державного реєстратора; виділено в самостійне провадження з присвоєнням окремого номеру справи - 902/602/25 позовні вимоги про солідарне стягнення з Відповідача 1 та Відповідача 2 майнової шкоди в розмірі 7320186 грн 11 коп..
Ухвалою суду першої інстанції від 25 серпня 2025 року залучено до участі в справі №902/515/25 третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, - Державного реєстратора Виконавчого комітету Хмільницької міської ради Горіленко Н.А. (надалі - Третя особа 1), приватного нотаріуса Хмільницького районного нотаріального округу Саміляк О.П. (надалі - Третя особа 2), фізичну особу ОСОБА_1 (надалі - Третя особа 3).
Ухвалою суду першої інстанції від 22 квітня 2025 року частково задоволено заяву Позивача б/н від 22 квітня 2025 року про забезпечення позову в справі №902/515/25.
Вжиті заходи забезпечення позову шляхом заборони Відповідачу 2 та Відповідачу 3 та іншим особам перешкоджати Позивачу в проведенні ремонтних робіт водопровідної мережі, яка проходить через земельні ділянки: 2,6807 Га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1755), 0,1997 Га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1754), 0,0452 Га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1756), що знаходяться на території Хмільницької міської територіальної громади, а також у відновленні водопостачання Позивачу через водогін від насосної станції II підйому (площа 134,1 кв.м), розташованої за адресою: вул.Курортна, буд.2Н, м.Хмільник, Хмільницький район, Вінницька область.
Заборонено Відповідачу 2 та Відповідачу 3, будь-яким іншим особам здійснювати будівельні роботи на тих частинах земельних ділянок: 2,6807 Га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1755), 0,1997 Га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1754), 0,0452 Га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1756), через які проходить водогін від насосної станції, із звичайним відступом від нього, передбаченим ДБН, і які будь-яким чином зачіпають, призводять або можуть призвести до руйнування водопроводу, прокладеного від насосної станції II підйому площею 134,1 кв.м.
Крім того, накладено арешт на земельні ділянки шляхом встановлення заборони на здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо ділянок: площею 2,6807 Га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1755), площею 0,1997 Га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1754), площею 0,0452 Га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1756), які розташовані на території Хмільницької міської територіальної громади, до ухвалення судового рішення у справі.
Ухвалою місцевого господарського суду від 6 травня 2025 року відкрито провадження в справі №902/515/25, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Вказаним судовим рішенням також роз'єднані позовні вимоги Позивача в справі №902/515/25: залишено у межах справи №902/515/25 позовні вимоги Позивача про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, земельних торгів, договорів купівлі-продажу та оренди земельної ділянки; скасування державної реєстрації та рішень державного реєстратора; виділено в самостійне провадження з присвоєнням окремого номеру справи - №902/602/25 позовні вимоги Позивача про солідарне стягнення з Відповідача 1 та Відповідача 2 - 7320186 грн 11 коп. майнової шкоди.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду (головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л.) від 17 червня 2025 року, з підстав, зазначених у цій постанові, ухвала суду першої інстанції скасована та прийнято нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 8 вересня 2025 року залишено без змін постанову апеляційного господарського суду від 17 червня 2025 року в справі №902/515/25 з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.
14 жовтня 2025 року до суду першої інстанції надійшла нова заява Позивача б/н від 13 жовтня 2025 року (вх. канц. суду №01-48/43/25 від 14 жовтня 2025 року) про забезпечення позову в справі, шляхом:
· заборони Відповідачу 2 та Відповідачу 3 та іншим особам перешкоджати Позивачу в проведенні ремонтних робіт водопровідної мережі, яка проходить через земельні ділянки: площею 2,6807 Га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1755), площею 0,1997 Га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1754), площею 0,0452 Га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1756), що знаходяться на території Хмільницької міської територіальної громади, а також у відновленні водопостачання Позивача через водогін від насосної станції II підйому (площа 134,1 кв.м), розташованої за адресою: вул.Курортна, буд.2Н, м.Хмільник, Хмільницький район, Вінницька обл.;
· заборони Відповідачу 2 та Відповідачу 3, будь-яким іншим особам, здійснювати будь-які будівельні роботи на тих частинах земельних ділянок: площею 2,6807 Га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1755), площею 0,1997 Га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1754), площею 0,0452 Га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1756), через які проходить водогін від насосної станції, із звичайним відступом від нього, передбаченим ДБН, і які будь-яким чином зачіпають, призводять або можуть призвести до руйнування водопроводу, прокладеного від насосної станції II підйому площею 134,1 кв.м розташовану за адресою: вул.Курортна, буд.2Н, м.Хмільник, Хмільницький район, Вінницька область;
· накладення арешту на земельні ділянки, шляхом встановлення заборони на здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо них: площею 2,6807 Га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1755), площею 0,1997 Га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1754), площею 0,0452 Га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1756), які розташовані на території Хмільницької міської територіальної громади, до ухвалення судового рішення у справі.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 23 жовтня 2025 року відмовлено в задоволенні заяви Позивача.
Мотивуючи дану ухвалу, місцевий господарський суд виходив, зокрема з того, що вимоги заяви б/н від 13 жовтня 2025 року щодо заборони перешкоджати у проведенні ремонтних робіт водопровідної мережі, заборони здійснювати будь-які будівельні роботи на названих вище земельних ділянках, накладення арешту на названі земельні ділянки є аналогічні вимогам, які містились у заяві Позивача б/н від 22 квітня 2025 року за якими заявнику вже відмовлено відповідними судовими рішеннями апеляційної та касаційної інстанції.
Суд першої інстанції вказав, що враховуючи відсутність нових вимог та обставин, які б обґрунтовували необхідність вжиття заходів забезпечення позов, в задоволенні заяви б/н від 13 жовтня 2025 року в справі №902/515/25 слід відмовити.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Відповідач 3 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив змінити мотивувальну частину ухвали суду першої інстанції від 23 жовтня 2025 року, виклавши її у відповідності до обставин зловживання Позивачем процесуальними правами відповідно до пункту 1 частини 2 статті 43 ГПК України.
Мотивуючи дану апеляційну скаргу Відповідач 3 звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що вимоги заяви б/н від 13 жовтня 2025 року щодо заборони перешкоджати у проведенні ремонтних робіт водопровідної мережі, заборони здійснювати будь-які будівельні роботи на названих вище земельних ділянках, накладення арешту на названі земельні ділянки є аналогічні вимогам, які містились у заяві Позивача б/н від 22 квітня 2025 року. Вважає, що з огляду на вказані висновки суду, враховуючи відсутність нових вимог та обставин, які б обґрунтовували необхідність вжиття заходів забезпечення позову суд дійшов висновку, що в задоволенні заяви б/н від 13 жовтня 2025 року в справі №902/515/25 слід відмовити. Таким чином Позивач вказує, що судом встановлено, що Позивачем подано заяву про забезпечення позову, яка уже вирішена судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, тому такі дії на його переконання є зловживання процесуальними правами, що безпосередньо передбачено в пункті 1 частині 2 статті 43 ГПК України.
Крім того, не погоджуючись з винесеною ухвалою, Позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти постанову, якою задоволити заяву Позивача про забезпечення позову.
Мотивуючи дану апеляційну скаргу Позивач звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що поза увагою суду залишився той факт, що саме неможливість виконання Позивачем ремонту водопроводу та відновлення в повному обсязі водопостачання Позивача, що призвело до неможливості повноцінного надання Позивачем послуг у сфері санаторно-курортної діяльності, недоотримання Позивачем доходів та понесення збитків, що на його переконання погіршить спроможність Позивача виконувати свої грошові зобов'язання, зокрема виплату заробітної плати працівникам Позивача, сплату обов'язкових платежів та зборів, та що є підставою для звернення із заявою про забезпечення позову.
При цьому, зазначає, що прорив водопроводу в частині, що розташована поза межами належних Відповідачу 2 земельних ділянок з кадастровими номерами 0510900000:00:004:1755, 0510900000:00:004:1754, 0510900000:00:004:1756, що мав місце після звернення Позивача із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви від 22 квітня 2025 року, зумовлений тим, що Відповідач 2, якому належать наведені земельні ділянки, фізично не допускає працівників Позивача та інших осіб для проведення ремонтних робіт на належному Позивачу водопроводі та відновлення роботи насосної станції ІІ підйому загальною площею 134,1 кв.м, як то вбачається із доданих до заяви доказів - Договору на виконання робіт від 28 серпня 2025 року, рахунку на оплату №13 від 8 вересня 2025 року, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акту приймання виконаних робіт, платіжної інструкції №13132 від 28 серпня 2025 року, платіжної інструкції №13209 від 8 вересня 2025 року.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 10 листопада 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача 3; запропоновано сторонам по справі подати відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання Відповідачу 3.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12 листопада 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача; запропоновано сторонам по справі подати відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання Позивачу. Об'єднано в одне апеляційне провадження апеляційну скаргу Відповідача 3 та апеляційну скаргу Позивача на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 23 жовтня 2025 року по справі №902/515/25 для спільного розгляду.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 24 листопада 2025 року проведення підготовчих дій закінчено; розгляд апеляційної скарги Відповідача 3 призначено до розгляду на 10 грудня 2025 року об 14:40 год..
Ухвалою апеляційного суду від 3 грудня 2025 року заяву представника Відповідача 2 задоволено. Забезпечено представнику Відповідача 2 участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 8 грудня 2025 року заяву представника Позивача задоволено. Забезпечено представнику Позивача участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 9 грудня 2025 року з підстав, наведених, у даній ухвалі, відмовлено Відповідачу 1 у задоволенні заяви про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
В судове засідання від 10 грудня 2025 року представники Відповідачів 1-4, Третіх осіб 1-3 не з'явилися.
Згідно частин 1-4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою; суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою; виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень; ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи.
Зі змісту ухвали від 24 листопада 2025 року вбачається, що суд в пункті 3 повідомив сторін про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд апеляційної інстанції констатує, що в силу дії статті 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Разом з тим, суд констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначене статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, що по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншим міркуваннями в судовому процесі.
Оцінюючи подане клопотання, представником Відповідача 1 суд констатує, що в ньому не наведено обставин, які б, перешкоджали суду дослідити вимоги апеляційних скарг Відповідача 2 та Відповідача 3 з обов'язковим заслуховуванням пояснень представника. У даному випадку, заявником не наведено достатнього обґрунтування необхідності його участі у судовому засіданні (якщо він вважав таку участь необхідною). В той же час, первинно відхиляючи клопотання суд враховує факт закінчення тридцятиденного строку розгляду апеляційної скарги, що вказує на неможливість відкладення такого розгляду без порушення такого строку, а отже і порушення одного з принципів господарського судочинства (своєчасність вирішення спорів), що в силу дії частин 1,2 статті 2 ГПУ України є неприпустимим, адже дані принципи привелюють над будь-яким міркуванням в господарському судочинстві.
Окрім того, в пункті 3 ухвали апеляційного господарського суду від 3 грудня 2025 року попереджено представника Відповідача 2 що відповідно до частини п'ятої статті 197 Господарського процесуального кодексу України під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
При цьому, частиною 5 статті 197 Господарського процесуального кодексу України визначено, що ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.
У зв'язку із тим, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, задоволено клопотання представника Відповідача 2 про призначення відеоконференції поза межами приміщення суду, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов'язковою, затягування розгляду скарги може призвести до порушення прав осіб, що з'явилися у судове засідання та порушення принципу господарського судочинства (своєчасність вирішення спорів) колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності інших учасників справи.
З огляду на все вищезазначене, колегія апеляційного господарського суду вбачає за можливе розглядати дані апеляційні скарги без участі представників Відповідачів 1-4, Третіх осіб 1-3 за наявними в матеріалах справи доказами. Окрім того, в апеляційній скарзі Відповідача 2 висвітлена його позиція з приводу рішення та апеляційної скарги.
В судовому засіданні від 10 грудня 2025 року, яке проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представник Позивача заперечив проти доводів, наведених в апеляційній скарзі Відповідача 3, та просив суд відмовити в її задоволенні, однак просив задоволити апеляційну скаргу Позивача, оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нову ухвалу, якою задоволити заяву Позивача про забезпечення позову, зазначивши, що прорив водопроводу в частині, що розташована поза межами належних Відповідачу 2 земельних ділянок з кадастровими номерами 0510900000:00:004:1755, 0510900000:00:004:1754, 0510900000:00:004:1756 мав місце після звернення Позивача із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви від 22 квітня 2025 року, зумовлений тим, що Відповідач 2, якому належать наведені земельні ділянки, фізично не допускає працівників Позивача та інших осіб для проведення ремонтних робіт на належному Позивачу водопроводу та не дає провести відновлюванні роботи насосної станції ІІ підйому загальною площею 134,1 кв.м., як то вбачається із доданих до заяви доказів.
Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу Позивача та апеляційну скаргу Відповідача 3 слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. При цьому колегія виходила з наступного.
Як вказує заявник у своїй заяві, насосна станція II підйому загальною площею 134,1 кв.м та прокладений від неї через належну Відповідачу 2 земельну ділянку, кадастровий номер 0510900000:00:004:1591, водопровід, є об'єктом інженерної інфраструктури, від справності якого залежить функціонування Позивача, оскільки насосна станція та прокладений від неї водопровід ніби то забезпечують подачу прісної питної води до майнового комплексу Санаторію.
Заявник вважає, що посадові особи Відповідача 1 не врахували відомості про обмеження використання земельної ділянки, кадастровий номер 0510900000:00:004:1591, пов'язані із прокладеним водопроводом, мережі якого під'єднані до насосної станції, право власності на яку належить Позивачу та провели аукціон з продажу земельної ділянки, кадастровий номер 0510900000:00:004:1591, без врахування наведених обмежень.
Констатує, що позовні вимоги обґрунтовуватимуться тим, що наразі він не може забезпечити подачу прісної питної води до Позивача іншим способом, ніж через водопровід, прокладений через належні відповідачу земельні ділянки за кадастровими номерами 0510900000:00:004:1755, 0510900000:00:004:1754, 0510900000:00:004:1756, від насосної станції II підйому площею 134,1 кв.м.
Позивач стверджує, що Відповідач 2, якому належать земельні ділянки площею 2,6807 га з кадастровим номером 0510900000:00:004:1755, площею 0,1997 Га з кадастровим номером 0510900000:00:004:1754, площею 0,0452 Га з кадастровим номером 0510900000:00:004:1756 фізично не допускає працівників позивача та інших осіб для проведення ремонтних робіт на належному Позивачу водопроводі з метою відновлення водопостачання Позивачу та іншим споживачам, у яких за адресою проживання та діяльності припинилось водопостачання.
При цьому прорив водопроводу в частині, що розташована поза межами належних Відповідачу 2 земельних ділянок з кадастровими номерами 0510900000:00:004:1755, 0510900000:00:004:1754, 0510900000:00:004:1756, що з позиції Позивача мав місце після звернення Позивача із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви від 22 квітня 2025 року, зумовлений тим, що Відповідач 2, якому належать наведені земельні ділянки, фізично не допускає працівників Позивача та інших осіб для проведення ремонтних робіт на належному Позивачу водопроводі та не дає відновити роботи насосної станції ІІ підйому загальною площею 134,1 кв.м, як на його переконання вбачається із доданих до заяви доказів - Договору на виконання робіт від 28 серпня 2025 року, рахунку на оплату №13 від 8 вересня 2025 року, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акту приймання виконаних робіт, Платіжної інструкції №13132 від 28 серпня 2025 року, платіжної інструкції №13209.
Позивач вважаючи те, що не вжиття судом заходів забезпечення позову не забезпечить фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, звернувся до місцевого господарського суду із заявою про забезпечення позову.
Водночас, Відповідач 3 просив змінити мотивувальну частину ухвали суду першої інстанції від 23 жовтня 2025 року, виклавши її у відповідності до обставин зловживання Позивачем процесуальними правами відповідно до пункту 1 частини 2 статті 43 ГПК України.
Переглядаючи оспорювану ухвалу від 23 жовтня 2025 року з призми поданих апеляційних скарг Позивача та Відповідача 3 колегія суддів констатує, що статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У відповідності до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Частинами першою, третьою статті 138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
За змістом статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред'являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому колегія суду констатує, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Водночас суд апеляційної інстанції зауважує, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. При зверненні до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно відповідача, заявник зобов'язаний надати докази того, що запропонований захід до забезпечення позову дійсно може виключити можливість невиконання або утруднення виконання судового рішення.
Поряд з тим, колегія суддів звертає увагу, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
У відповідності до статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу
Згідно зі статтями 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Окрім того, колегія суду зауважує, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими Позивачем вимогами (частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України). Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
При цьому, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника по забезпеченню позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем певних дій не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами щодо наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Ключовим є встановлення судом: наявності спору між сторонами; ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами (аналогічна правова позиції наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року в справі №754/5683/22).
Суд апеляційної інстанції констатує, що вимоги заяви б/н від 13 жовтня 2025 року щодо заборони перешкоджати у проведенні ремонтних робіт водопровідної мережі, заборони здійснювати будь-які будівельні роботи на названих вище земельних ділянках, накладення арешту на названі земельні ділянки є аналогічні вимогам, які містились у заяві Позивача б/н від 22 квітня 2025 року і те, що в порівнянні з попередньою заявою Позивача додав ще ряд додаткових доказів, якими він знову хоче довести свою позицію стосовно забезпечення, дійсно не змінює вже наданої правової позиції, що вже давалася під час першого розгляду поданої заяви Позивача (описаної вище у цій постанові), а подані ним нові докази (що зазначені вище у даній постанові) не доводять факту дійсності перебування на спірній земельній ділянці водогону (в зв'язку з чим в даній справі ухвалою від 12 вересня 2025 року місцевим господарським судом і було призначено експертизу, підставність чого на момент вирішення спору за апеляційними скаргами на ухвалу від 23 жовтня 2025 року підтверджено відповідним судовим рішенням від 10 грудня 2025 року Північно-західного апеляційного господарського суду).
При цьому колегія суду звертає увагу Позивача, що за наслідками перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанції щодо заяви б/н від 22 квітня 2025 року в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 8 вересня 2025 року в справі №902/515/25 зазначено, що: забезпечення позову шляхом заборони ФОП Кулик Світлані Миколаївні, ТОВ "ЛБК груп" чи будь-яким іншим особам за їх дорученням, чинити будь-які перешкоди ТОВ "Санаторій "Поділля" у проведенні ремонтних робіт водопровідної мережі, яка проходить через земельні ділянки: 2,6807 га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1755), 0,1997 Га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1754), 0,0452 Га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1756), що знаходяться на території Хмільницької міської територіальної громади, а також у відновленні водопостачання Санаторію "Поділля" через належний йому водогін від насосної станції II підйому (площа 134,1 м), розташованої за адресою: Вінницька обл., Хмільницький район, м. Хмільник, вул. Курортна, буд. 2Н не дає можливості ідентифікувати місцезнаходження водогону по відношенню до земельної ділянки відповідача, фактично обмежує право відповідача у праві користуватися та розпоряджатися своїм майном та за своїм змістом є тотожними задоволенню позовних вимог, які має намір заявити позивач, що, в свою чергу, суперечить положенням ч.11 ст.137 ГПК України.
Також ВС у постанові від 8 вересня 2025 року у даній справі вказав, що: забезпечення судом першої інстанції позову шляхом заборони ФОП Кулик Світлані Миколаївні, Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛБК груп", будь-яким іншим особам, здійснювати будь-які будівельні роботи на тих частинах земельних ділянок: 2,6807 Га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1755), 0,1997 Га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1754), 0,0452 Га (кадастровий номер 0510900000:00:004:1756), через які проходить водогін від насосної станції, із звичайним відступом від нього, передбаченим ДБН, і які будь-яким чином зачіпають, призводять або можуть призвести до руйнування належного позивачу водопроводу, прокладеного від насосної станції II підйому площею 134,1 кв. м, не дає можливості точно ідентифікувати частину земельної ділянки, якою забороняється користуватися Відповідачу 2. До того ж висновок про включення до такої частини земельної ділянки "звичайного відступу від водогону, передбаченого ДБН" є загальним, не визначає точні межі заборони відповідачу користуватися своїм майном, та таким, що суперечить принципу правової визначеності, що виключає можливість його застосування. ...
Заходи забезпечення позову у вигляді заборони здійснювати будівельні/реєстраційні дії, арешт ділянок, заборони втручання у ремонт водогону - формально виходять за межі предмета спору, спрямовані не на збереження статусу об'єктів спору, а на обмеження відповідачів у їх діяльності (забудова, реєстрація). Вказане не відповідає критерію співвіднесення заходу забезпечення позову з предметом позову, що прямо викладено у постанові Верховного Суду від 21.12.2021 у справі №910/10598/21."
Таким чином колегія суду ще раз наголошує, що нові докази подані Позивачем не спростовують та не призводять до зміни вищеопсианих висновків (з огляду на що суд апеляційної інстанції застосовує їх і в цій постанові), адже встановлення дійсного проходження (не проходження) водогону шляхом експертного дослідження (а не шляхом створення нових (подібних за своєю суттю та законом) доказів.
Водночас, проаналізувавши обгрунтування заяви Позивача про забезпечення позову та обгрунтування заяви про забезпечення позову б/н від 13 жовтня 2025 року (доводам якої вже було надано оцінку судом касаційної інстанції) і зважаючи, що Позивачем не було наведено реальних підстав щодо наявності обставин, щодо забезпечення позову шляхом вчинення відповідних дій зазначених в прохальній частині заяви про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції відмовляє в задоволенні заяви Позивача про забезпечення позову.
При цьому, колегія суддів акцентує увагу Позивача на те, що доводи та заперечення заяви про забезпечення позову (окрім як вчинення нових ремонтних робіт) були предметом дослідження судом касаційної інстанції, що знайшло своє відображення у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 8 вересня 2025 року в справі №902/515/25, а тому колегія апеляційного господарського суду не має процесуальних підстав повторно застосовувати заходи забезпечення позову, яким вже надана оцінка (нехай і за нової доказової бази) судом касаційної інстанції. Адже суд в даній постанові оцінював саме зміст співмірності заходів забезпечення позову із обставинами справи, наведеними в заяві до подання позовної заяви, і при цьому, Позивач уже наголошував на несправності водогону (тому дана обставина мала місце під час розгляду заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви), що в кінцевому результаті було підставою для проведення експертного досліження у даній справі з ціллю встановити, чи знаходився водогін на спірній земельній ділянці. Відтак, досліженню підлягало саме вид та зміст заходів забезпечення позову в розрізі предмету та обставин майбутніх позовних вимог, що знайшло потім своє відображення в поданій Позивачем позовній заяві.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги Відповідача 3 про зміну мотивувальної частини оскаржуваної ухвали, шляхом викладення її у відповідності до обставин ніби то зловживання Позивачем процесуальними правами відповідно до пункту 1 частини 2 статті 43 ГПК України, то колегія суду не вбачає підстав для її задоволення з огляду на таке.
Частиною 1 статті 43 ГПК України визначено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Заява Позивача про забезпечення позову, хоч і містить аналогічні заходи забезпечення позову, однак, Позивач обгрунтовує її обставинами постійного нібито ремонту через Відповідача 2, додаючи при цьому нові докази на підтвердження вчинення ремонтних робіт, котрі не були предметом розгляду при розгляду господарським судом першої заяви про забезпечення позову. Відтак, дані заяви не є аналогічними. В той же час, лише при розгляді другої заяви судом першої та апеляційної інстанції звернено увагу Позивача на подібність заяв і що щодо цього вже надана правова оцінка, котра не може бути змінена новими доказами (тобто, зловживанням може бути лише те, що у майбутньому, без змін обставин щодо встановлення факту існування на спірних земельних ділянок водогону (шляхом експертного дослідження) сторона втретє створить нові докази, і втретє вирішить лише доводити наявність водогону, ігноруючи вищеописані правові позиції суддів, що висвітлені при розгляді першої заяви Позивача Верховним Судом та що висвітлені в даній постанові стосовно того, що нові докази без експертної оцінки не зможуть змінити позицію висвітлену ВС в постанові від 8 вересня 2025 року.
Відтак, в розрізі змісту частини 1 статті 43 ГПК України (подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин) у колегія суду відсутні процесуальні підстави для застосування статті 43 ГПК України та визнання дій Позивача щодо подання даної заяви про забезпечення позову зловживанням процесуальними правами.
Відтак, суд апеляційної інстанції відмовляє в задоволенні апеляційної скарги Відповідача 3.
Підсумовуючи усе описане вище колегія суду зазначає, що апеляційна скарга Позивача та апеляційна скарга Відповідача 3 не підлягає до задоволення, а доводи якими вони обгрунтовані не знайшли свого підтвердження та спростовуються усім описаним вище в даній постанові.
Враховуючи усе вищевстановлене в даному судовому рішенні, колегія суддів доходить висновку, що заява Позивача про забезпечення позову по даній справі не підлягає до задоволення, а відтак приймає рішення про відмову у її задоволенні.
Дане вчинено і місцевим господарським судом, а відтак апеляційний господарський суд залишає оспорювану ухвалу без змін з огляду на її законність і обгрунтованість, а також те, що при прийнятті даної постанови, Північно-західним апеляційним господарським судом не встановлено обставин, що б вказували на необхідність скасування даної ухвали (в розумінні частини 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Судовий збір за подання апеляційних скарги, у відповідності до статті 129 ГПК України суд апеляційної інстанції покладає на Позивача та Відповідача 3.
Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛБК груп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Поділля" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 23 жовтня 2025 року по справі №902/515/25 - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 23 жовтня 2025 року по справі №902/515/25 - залишити без змін.
3. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 287 ГПК України, дана постанова не підлягає касаційному оскарженню.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
5. Справу №902/515/25 повернути Господарському суду Вінницької області.
Повний текст постанови виготовлено 16 грудня 2025 року.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Бучинська Г.Б.