ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
про відвід
"16" грудня 2025 р. Справа № 918/90/22
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Олексюк Г.Є.
судді Гудак А.В.
судді Петухов М.Г.
секретар судового засідання Ткач Ю.В.
розглянувши заяву представника Приватного підприємства "Регіональна компанія "Лідер-М" про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Петухов М.Г. та письмові пояснення до заяви про відвід
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.06.2022 у справі № 918/90/22 (суддя Церковна Н.Ф.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Костюк Анатолія Віталійовича
до Приватного підприємства "Регіональна компанія "Лідер-М"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1
про переведення прав та обов'язків покупця
У лютому 2022 Фізична особа - підприємець Костюк Анатолій Віталійович звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Приватного підприємства "Регіональна компанія "Лідер-М", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 про переведення на позивача прав та обов'язків покупця за договорами купівлі - продажу павільйонів, які за договором оренди нежитлового приміщення № 21/03 були переданні позивачу у тимчасове оплатне строкове користування.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 01.06.2022 позов задоволено.
До Північно-західного апеляційного господарського суду 25.08.2025 надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.06.2022 у справі №918/90/22, в якій скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.
До суду апеляційної інстанції від представників ПП "Регіональна компанія "Лідер-М" надійшли клопотання: про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 264 ГПК України; про закриття апеляційного провадження у справі, яке мотивоване тим, що у суду були відсутні підстави для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 01.06.2022 у справі № 918/90/22; усне клопотання про зупинення провадження у справі № 918/90/22 до вирішення справи № 569/22075/25.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 визнано поважними підстави, наведені ОСОБА_1 щодо поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 01.06.2022 у справі № 918/90/22, відкрито апеляційне провадження за її апеляційною скаргою з наступним призначенням справи до розгляду в судовому засіданні.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2025 відкладено розгляд справи на 27.11.2025 о 11:00 год.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2025 відкладено розгляд справи на 08.12.2025 о 11:00 год.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про закриття апеляційного провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 264 ГПК України; відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про закриття апеляційного провадження у справі у зв'язку із тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно поновив скаржнику пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 01.06.2022 у справі № 918/90/22; відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 918/90/22 до вирішення справи №569/22075/25. Розгляд справи відкладено на 15.01.2027 о 14:15 год.
10.12.2025 до суду від представника ПП "Регіональна компанія "Лідер-М" надійшла заява про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Петухов М.Г.
Дана заява про відвід мотивована наступним:
- апеляційна скарга подана через понад три роки з моменту ухвалення оскаржуваного рішення, однак Північно-західний апеляційний господарський суд не вбачає порушення представником ОСОБА_1 - адвокатом Любаренко І.О. положень ст. 256 ГПК України (строки апеляційного оскарження);
- апеляційний суд жодним чином не дослідив той факт, що уся судова кореспонденція поверталася назад до суду у зв'язку з неврученням ОСОБА_1 , однак в розрізі положень ст. 242 ГПК України така кореспонденція вважається врученою; суд першої інстанції надіслав копію оскаржуваного рішення на вказану самою ж ОСОБА_1 адресу, однак лист був повернутий без вручення, а іншої адреси у порядку ч. 6 ст. 120 ГПК України ОСОБА_1 не повідомляла;
- апеляційний суд не звернув увагу на положення ч. 2 ст. 261 ГПК України, яка передбачає присічний строк і встановлює обов'язок для суду відмовити у відкритті провадження;
- суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що ОСОБА_1 була активним учасником справи, зокрема, двічі подавала клопотання до суду, тобто мала таку процесуальну можливість та активно використовувала свої процесуальні права;
- суд апеляційної інстанції не звернув увагу на наявність у ОСОБА_1 представника - адвоката Козак А.В., яка подавала клопотання та отримувала телефонограми від працівника суду першої інстанції.
Заявник вказує, що усі вищенаведені обставини мали бути дослідженні судом апеляційної інстанції перед відкриттям провадження, оскільки вказані обставини існували на момент відкриття апеляційного провадження.
Відповідач вказує, що 08.12.2025 у судовому засіданні було допущено представників ОСОБА_1 до участі у справі, мотивуючи тим, що у справі № 569/14585/21 (яку суд витребовував у Рівненського міського суду Рівненської області) було допущено адвоката Любаренко І.О. до участі у справі, однак дивним залишається той факт, що у справі № 569/14585/21 адвоката Любаренко І.О. було допущено по договору про надання правничої допомоги, який був укладений між АБ "Любаренко та партнери" та ОСОБА_2 (рідна матір ОСОБА_1 ), а у справі № 918/90/22 адвокат Любаренко І.О. діє на підставі вже іншого договору, оцінку якого так і не було надано в судовому засіданні. Фактично суд ототожнив два різних договори.
Також 08.12.2025 колегія суддів проігнорувала свою ж ухвалу від 27.11.2025, якою зобов'язувала ОСОБА_1 (її представників) у строк до 05.12.2025 надати письмові пояснення з відповідними доказами щодо порядку укладення договору від 16.08.2024 № 2380724 між ОСОБА_1 та АБ "Любаренко та партнери", його направлення та отримання АБ "Любаренко та партнери". В той же час, ОСОБА_1 та її представник не виконали вимогу ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2025, а суд свідомо проігнорував цей факт і без надання витребовуваних пояснень та доказів допустив представників АБ "Любаренко та партнери" до участі у справі у якості представників ОСОБА_1 . Більше того, жоден із членів колегії не поставив жодного питання представникам ОСОБА_1 щодо причин невиконання вимог ухвали суду.
Окрім того, 08.12.2025 у судовому засіданні розглядалося клопотання про закриття провадження у справі (як помилково відкрите), про яке головуюча суддя забула, оскільки про необхідність розгляду такого клопотання було зазначено представниками відповідача. Саме у вказаному клопотанні представником відповідача вказано на те, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на дату укладення договору про надання правничої допомоги, яка зазначена адвокатом Любаренко І.О. у ордері, який доданий до апеляційної скарги. Різниця між датою укладення договору та вчинення процесуальної дії у суді апеляційної інстанції становить більше двох років. Тобто адвокат Любаренко І.О., якого суд 08.12.2025 допустив до участі у справі, маючи укладений договір з 2024, подав апеляційну скаргу зі спливом усіх можливих строків, передбачених ГПК України. Суд апеляційної інстанції проігнорував той факт, що ОСОБА_1 мала представників для вчинення певних дій згідно довіреності, яка датована 14.03.2023, яку було надано суду. Суд апеляційної інстанції проігнорував те, що ОСОБА_1 мала активну комунікацію з попереднім представником ( ОСОБА_3 ), а також іншими представниками (Гладчук З.Я. та Любаренко І.О.) протягом усього періоду воєнного стану. Тобто запроваджений воєнний стан не є перепоною для надання доручень своїм представникам, на підтвердження чого було надано масу документів, яким судом апеляційної інстанції не було надано оцінки. Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що ОСОБА_1 та її представник не надали жодного процесуального документу по суті позовних вимог, однак мали таку процесуальну можливість, відтак не скористалися положеннями ст. ст. 168, 179 ГПК України. Суд апеляційної інстанції проігнорував той факт, що запровадження воєнного стану не є підставою для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, оскільки між пропуском строку та воєнним станом відсутній причинно-наслідковий зв'язок, а також відсутні докази того, що особа не мала можливості вчинити ту чи іншу процесуальну дію. Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що представником ОСОБА_1 - адвокатом Любаренко І.О. був обраний такий спосіб надсилання апеляційної скарги, який при будь-яких умовах унеможливлює отримання поштової кореспонденції, оскільки надсилання було здійснене на поштове відділення, яке не відноситься до місцезнаходження відповідача, із зазначенням номеру контактної особи не директора ПП "Регіональна компанія "Лідер-М", а із зазначенням номеру мобільного телефону рідного брата представника третьої особи - Любаренка Д.О., який також є адвокатом.
Заявник вказує, що незважаючи на багаточисленні докази неправомірності дій суду щодо відкриття провадження у справі, колегією суддів 08.12.2026 не було поставлено жодного питання стороні позивача з метою роз'яснення тієї ситуації, що представники позивача умисно ввели суд в оману щодо неможливості подання апеляційної скарги ОСОБА_1 у межах встановлених строків ГПК України.
Також розгляд такого клопотання відбулося при закритих матеріалах справи, що виглядає дещо дивним зі сторони. Дивно спостерігати також ту ситуацію, коли головуюча суддя свідомо пропускає клопотання, які були подані стороною відповідача і саме сторона відповідача нагадувала про наявність клопотань, які ще потрібно суду розглянути, а головуюча суддя дуже поспішала "перейти до суті спору", що прослідковується із поведінки головуючої судді.
Заявник вважає, що такі дії суду є упередженими та не сприяють здійсненню належного судочинства та свідчать про повне нехтування положеннями ГПК України. А також, можливо, свідчать про певну зацікавленість у конкретному результаті на користь особи, яка подала апеляційну скаргу. Відтак, відповідач заявляє відвід суддям Олексюк Г.Є., Гудак А.В., Петухову М.Г. з огляду на вищевказані обставини.
Також у письмових поясненнях до заяви про відвід, представник відповідача зазначає, що у судовому засіданні 08.12.2025 судом було відмовлено у зупиненні провадження у справі незважаючи на ту обставину, що на території Італійської Республіки ОСОБА_1 вже вважається безвісно відсутньою (згідно офіційно перекладеного документу, який був наданий суду, проте судом навіть не оглядався та не досліджувався, про що свідчить звукозапис судового засідання), а на території України, зокрема, у Рівненському міському суді перебуває цивільна справа про визнання ОСОБА_1 безвісно відсутньою (справа № 569/22075/25). Однак, незважаючи на вказане суд не приймає дані факти до уваги, і відмовляє у зупиненні провадження у справі, однак у зв'язку з наведеними обставинами існує об'єктивна неможливість розгляду цієї справи. Заявник вважає, що дані обставини також свідчать про упередженість суду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.12.2025 розгляд заяви про відвід призначено на 16.12.2025 о 10:00 год.
Колегія суддів, вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для задоволення заяви представника Приватного підприємства "Регіональна компанія "Лідер-М" про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Петухов М.Г. із урахуванням письмових пояснень до заяви про відвід, враховує наступне.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначено статтею 35 ГПК України.
Відповідно до правил, установлених цією статтею, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
2. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.
3. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
4. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
За змістом статті 38 ГПК України відвід повинен бути вмотивованим.
Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ'єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді. Не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки існує презумпція неупередженості судді. І тільки якщо з'являються об'єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Суд також наголошує, що істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена за вказаною обставиною саме заявником з огляду на приписи ч. 4 ст. 38 ГПК, адже об'єктивний критерій вимагає оцінки реальних та фактичних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Приписами ст. 2 ГПК України закріплено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
У відповідності до ч. 5 ст. 13 ГПК України, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 14 ГПК України).
Згідно з ч.1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За приписами ч. 3 ст. 198 ГПК України, головуючий відповідно до завдання господарського судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.
Стаття 169 ГПК України передбачає, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Відповідно до ч. 2 ст. 281 ГПК України процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава - учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог (рішення ЄСПЛ від 16.12.1992 року у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції", заява № 12964/87, § 59).
Згідно з практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише регламентованим, але й реальним. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.08.2024 у справі № 185/111/24.
Заявляючи відвід колегії суддів: Олексюк Г.Є., Гудак А.В., Петухов М.Г., ПП "Регіональна компанія "Лідер-М", покликаючись на пункт 5 частини першої статті 35 ГПК України, висловлює фактичну незгоду з процесуальними рішеннями суду щодо: поновлення ОСОБА_1 пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 01.06.2022 у справі № 918/90/22, допущення представників ОСОБА_1 до участі у справі, відмови в задоволенні клопотань відповідача про закриття та зупинення провадження у справі.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо, зокрема, є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Надаючи оцінку доводам, викладеним відповідачем у заяві про відвід колегії суддів із урахуванням письмових пояснень до заяви, апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що у даному випадку судом апеляційної інстанції в ухвалі від 15.09.2025, на виконання приписів ст. 119 ГПК України, за наслідками оцінки наведених скаржником причин пропуску процесуального строку, та визнання їх поважними було вчинено процесуальну дію з поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення та, відповідно, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , а отже підтверджено відповідність апеляційної скарги вимогам статей 256, 258 ГПК України.
При цьому нормами ГПК України не передбачено можливості для суду повторно вирішувати питання про поважність (або неповажності) причин пропуску строку на апеляційне оскарження вже після відкриття провадження у справі.
Також, за результатами судового засідання 08.12.2025, судом апеляційної інстанції було відмовлено відповідачу в задоволенні клопотань про закриття апеляційного провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 264 ГПК України, допущено представників ОСОБА_1 до участі у справі; про закриття апеляційного провадження у справі у зв'язку із тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно поновив скаржнику пропущений строк на апеляційне оскарження рішення суду; про зупинення провадження у справі № 918/90/22 до вирішення справи № 569/22075/25. Відповідні мотиви були викладені в ухвалі Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.12.2025.
Апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, а також публічне висловлювання судді щодо того чи іншого юридичного питання не можуть бути підставою для відводу.
Тобто законодавець передбачив вказану норму з метою запобігання зловживанню правом на відвід, оскільки в іншому разі будь-яка сторона, зокрема, незадоволена висловленою судом позицією щодо певних юридичних питань, могла б постійно заявляти відводи та перешкоджати розгляду справи по суті.
Отже, незгода відповідача із процесуальними рішеннями суду апеляційної інстанції щодо: поновлення ОСОБА_1 пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 01.06.2022 у справі № 918/90/22, допущення представників ОСОБА_1 до участі у справі, відмови в задоволенні клопотань відповідача про закриття та зупинення провадження у справі, не може бути підставою для відводу суддів, зважаючи на імперативні приписи частини 4 статті 35 ГПК України.
Інші обставини, які викладені відповідачем у заяві про відвід, зокрема щодо розгляду клопотання відповідача при закритих матеріалах справи, свідомого пропуску головуючим суддею у справі клопотання відповідача, а також те, що головуюча суддя "дуже поспішала перейти до суті спору", суд апеляційної інстанції вважає такими, що мають суб'єктивний характер, є безпідставними припущеннями та висновками, що не відповідають дійсності.
Отже, оцінивши доводи, викладені у заяві про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Петухов М.Г. із урахуванням письмових пояснень до заяви про відвід, які фактично стосуються процесуальних рішень суду, суд не встановив об'єктивних обставин, які викликають сумніви в упередженості або об'єктивності суддів, у зв'язку із чим дійшов висновку про необґрунтованість заяви відповідача про відвід колегії суддів.
За приписами ч. 3 ст. 39 ГПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу колегії суддів у даній справі, тому справу № 918/90/22 слід передати на автоматизований розподіл для визначення судді з розгляду заяви про відвід у порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 ГПК України.
Керуючись ст. 32, 35, 36, 39, 234 ГПК України, суд
1. Визнати заяву представника Приватного підприємства "Регіональна компанія "Лідер-М" про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Петухов М.Г. - необґрунтованою.
2. Передати справу № 918/90/22 для вирішення питання про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Петухов М.Г. у порядку, встановленому ч. 3 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Петухов М.Г.