Справа № 991/4179/25
Провадження № 1-кп/991/63/25
03 грудня 2025 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000303 від 11.07.2023, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Самбір Львівської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Старий Яр Яворівського району Львівської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України,
У Вищому антикорупційному суді на стадії судового розгляду перебуває зазначене кримінальне провадження.
Прокурор ОСОБА_12 27.11.2025 подав суду клопотання, у якому просив продовжити на два місяці строк дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до суду за першим викликом; не відлучатися за межі території України без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватись від спілкування з такими особами: ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Прокурор послався на те, що зібрані матеріали досудового розслідування, копії яких додані до клопотання, містять достатні докази для обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України. До ОСОБА_4 застосований запобіжний захід у вигляді застави та покладено на нього низку обов'язків. Востаннє строк дії покладених на ОСОБА_4 обов'язків продовжено судом до 07.12.2025. Необхідність продовження строку дії обов'язків прокурор мотивує тим, що раніше встановлені ризики (переховування обвинуваченого від суду; незаконного впливу на свідків та іншого обвинуваченого в цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення) не зменшились. У разі зменшення обсягу або не продовження дії обов'язків, покладених на обвинуваченого, суттєво підвищяться зазначені ризики.
У клопотанні прокурор навів відомості, які, на його думку, вказують на наявність відповідних ризиків, та зазначив інформацію про обвинуваченого, яка має враховуватись при застосуванні запобіжного заходу, і додав копії документів щодо місця проживання, виїздів за кордон, майнового стану обвинуваченого.
Позиції сторін у судовому засіданні
Прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання прокурора ОСОБА_12 з наведених у ньому підстав і просив задовольнити його. Пояснив, що за час дії воєнного стану ОСОБА_4 безперешкодно виїжджав за кордон як волонтер, має високий неофіційний дохід, що вказує на ризик переховування від суду. Щодо ризику незаконного впливу на свідків зазначив, що ОСОБА_4 має значні майнові ресурси, які може використати для впливу на свідків.
Обвинувачений ОСОБА_4 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, а в разі задоволення не обмежувати його в можливості виїжджати за кордон. Зауважив, що був період 7 днів без покладення на нього додаткових обов'язків, з дня постановлення ухвали про застосування застави до внесення застави пройшло три тижні, але він не став переховуватися від слідства.
Захисник ОСОБА_6 вважав ризики необґрунтованими, просив відмовити в частині продовження обов'язків не виїжджати за межі України без дозволу суду та здати паспорти для виїзду за кордон. Захисник ОСОБА_8 просив відмовити в задоволенні клопотання про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого. Захисники зазначили, що в суді досліджені результати НСРД і вони не містять слів про підбурювання ОСОБА_4 до надання неправомірної вигоди, жоден свідок не давав показань проти ОСОБА_4 . Остання поїздка ОСОБА_4 за кордон була до повідомлення йому 04.07.2024 про підозру. Щодо ризику вчинення інших кримінальних правопорушень, то з 2023 року ОСОБА_4 не повідомили жодної підозри в інших кримінальних провадженнях. Внесена сума застави у понад 58 млн грн сама по собі є істотним і достатнім запобіжником від невиконання процесуальних обов'язків обвинуваченого, тому відсутня потреба в продовженні строку дії додаткових обов'язків.
Обвинувачений ОСОБА_5 і його захисники заперечували проти задоволення клопотання прокурора.
Мотиви та висновки суду
У ч. 1-3 ст. 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 176, ч. 1 ст. 182 КПК України одним із видів запобіжних заходів є застава, яка полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави (ч. 6 ст. 182 КПК України).
У зв'язку із застосуванням запобіжного заходу, який не пов'язаний із триманням під вартою, у вигляді застави слідчий суддя, суд на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України в ухвалі зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, визначених положеннями цієї статті, необхідність покладення яких була доведена прокурором. У частині 7 ст. 194 КПК України визначено, що обов'язки, передбачені ч. 5 цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. Однак у разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 КПК України.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Суд на підставі відомостей, які містяться в наявних матеріалах судового провадження, встановив, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08.07.2024 у справі № 991/5766/24 щодо ОСОБА_4 в межах кримінального провадження № 52023000000000303 від 11.07.2023 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 60 000 000 грн, з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України на строк до 08.09.2024. Сума застави була внесена в період 12.07.2024-31.08.2024 частинами: ПСП «Дмитрівка» - 51 700 004 грн, ОСОБА_16 - 6 000 000 грн, ОСОБА_4 - 700 000 грн, ОСОБА_17 - 799 998 грн, ОСОБА_18 - 799 998 грн.
У подальшому строк дії покладених на ОСОБА_4 обов'язків неодноразово продовжувався ухвалами слідчих суддів (останній раз під час досудового розслідування ухвалою від 16.04.2025 у справі № 991/3329/25) та під час судового провадження останній раз ухвалою суду від 07.10.2025 - на два місяці до 07.12.2025. Обвинуваченому ОСОБА_4 був продовжений строк дії таких обов'язків: прибувати до суду за першим викликом; не відлучатися за межі території України без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватись від спілкування з такими особами: ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну. Підставами для продовження строку дії обов'язків, покладених на ОСОБА_4 , стали: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення; існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків та іншого обвинуваченого в цьому кримінальному провадженні; вчинення іншого кримінального правопорушення), і що відповідні обов'язки мають запобігти зазначеним ризикам. Ухвалою суду від 10.06.2025 задоволено частково клопотання захисника і змінено раніше визначену заставу в сумі 60 млн грн на заставу в розмірі 19 155 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 58 001 340 грн.
У поданому клопотанні прокурор порушує перед судом питання про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого, на два місяці.
Ураховуючи положення ч. 3, 4, 5 ст. 199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов'язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи існують обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують покладення на особу певних обов'язків.
Проаналізувавши обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52023000000000303 від 11.07.2023, доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування та копії окремих матеріалів досудового розслідування, наявні в судовій справі, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.04.2025 про продовження строку дії обов'язків, покладених на ОСОБА_4 , суд дійшов висновку, що в цьому випадку є достатні підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України, відповідає стандарту доказування «обґрунтована підозра», який є найнижчим стандартом доказування в кримінальному процесі та не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення, проте є достатнім для вирішення питання щодо продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов'язків.
Доводи сторони захисту про те, що вже досліджені під час судового розгляду матеріали за результатами НСРД не містять слів про підбурення ОСОБА_4 іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, що жодний свідок на стадії досудового розслідування не давав викривальних показань проти обвинуваченого, лише демонструють оцінку захистом змісту частини відповідних доказів сторони обвинувачення з точки зору не підтвердження зазначеної в обвинувальному акті кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 . Проте на цьому етапі судового провадження, коли досліджені не всі докази сторін, не допитані свідки, суд вважає, що матеріали кримінального провадження, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення.
У клопотанні прокурор зазначив, що встановлені під час досудового розслідування ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились, тому є необхідність продовжити строк дії покладених на обвинуваченого обов'язків, щоб у такий спосіб забезпечити його належну процесуальну поведінку під час судового провадження.
Суд погоджується з доводами прокурора, що залишається ризик переховування ОСОБА_4 від суду, з огляду на таке.
ОСОБА_4 висунуте обвинувачення у вчиненні незакінченого тяжкого корупційного злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з конфіскацією майна або без такої. Зазначене покарання, у разі визнання обвинуваченого винуватим, повинно бути призначене до реального відбування без можливості застосування правил ст. 69, абз. 1 ч. 1 ст. 75 КК України (пільгових інститутів призначення покарання). Такі обставини самі по собі можуть свідчити про існування мотивів та підстав для обвинуваченого переховуватися від суду.
ОСОБА_4 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дійсний до 11.05.2032, що підтверджується копією особової картки Державної міграційної служби України на його ім'я. У період 2022-2024 роки неодноразово виїздив за межі України (останній раз виїздив 10.06.2024, повернувся 19.06.2024), що підтверджується інформацією про перетин ним державного кордону від 28.06.2024. У судовому засіданні сторона захисту повідомила, що ОСОБА_4 виїздив за межі України за дозволами для здійснення волонтерської діяльності.
Суд враховує і відомості про майновий стан ОСОБА_4 за попередні роки - останній офіційний дохід отримав у 2015 році (у тому числі наявну інформацію щодо офіційного рівня, джерел і систематичності доходів його батьків за попередні 15 років). Водночас у 2024 році ОСОБА_4 набув у власність автомобіль, вартістю 4 018 500 грн, регулярно користувався (під час виїзду за межі України) автомобілем, вартістю 4 665 490 грн, його мати 08.01.2024 придбала житловий будинок у Києві за договірною ціною 18 997 833 грн (хоча в оголошенні про його продаж вказувалась ціна в понад 7 разів вища). Надані суду відомості щодо придбання нерухомого майна, транспортного засобу вказують на витрати обвинуваченого і його батьків у значно більших сумах, аніж офіційні, задекларовані доходи цих осіб. Тобто твердження захисника, що посилання прокурора на майнові статки обвинуваченого та його близьких осіб є недоречним, бо арешт накладений лише на автомобіль, суд відхиляє як такі, що суперечать наданим документам та не ґрунтуються на законі. Щодо відсутності арешту на інше майно, то слід враховувати, що за правилами ч. 5 ст. 170 КПК України арешт з метою забезпечення можливої конфіскації майна накладається на майно, яке належить (перебуває у власності) самого підозрюваного, обвинуваченого, та не може бути застосоване до майна, яке перебуває в його володінні на інших правових підставах.
Суд також зважає на те, що ОСОБА_4 розлучений і має малолітнього сина, документальні відомості про місце роботи або навчання ОСОБА_4 після 2015 року відсутні. Такі обставини вказують на достатньо слабкі соціальні зв'язки обвинуваченого в Україні.
Прокурор на підтвердження своєї позиції вчергове надав суду публікації в медіа, де ОСОБА_4 згадується як особа, яка причетна до організації корупційних схем у митних органах, проте зміст цих публікацій суд розцінює як суб'єктивне оціночне судження їхніх авторів, тому не може брати до уваги в якості підтвердження заявленого ризику переховування від суду або іншого ризику.
У своїй сукупності наведені відомості переконують суд, що ОСОБА_4 має можливість і достатні неофіційні фінансові ресурси для вчинення дій з метою переховування від суду як на території України, так і за її межами.
Щодо продовження існування ризику незаконного впливу на свідків та іншого обвинуваченого в цьому ж кримінальному провадженні.
Наявність такого ризику обумовлена тим, що свідками у кримінальному провадженні, згідно із реєстром матеріалів досудового розслідування та змістом обвинувального акта, є, зокрема, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , а другим обвинуваченим - ОСОБА_5 . На думку прокурора, спілкування обвинуваченого з цими особами може зашкодити судовому розгляду.
Зі змісту обвинувального акта і наявних копій матеріалів досудового розслідування вбачається, що ОСОБА_4 має давні партнерські відносини із ОСОБА_5 . Згідно з обвинуваченням, ОСОБА_14 є одним з кількох осіб, яких ОСОБА_4 і ОСОБА_5 визначили як бажаного ними кандидата на призначення ОСОБА_13 на посаду керівника регіональної митниці; ОСОБА_15 мав безпосередньо спілкуватись зі ОСОБА_13 і висловити пропозицію від ОСОБА_5 і ОСОБА_4 про надання йому неправомірної вигоди. За таких умов обвинувачений ОСОБА_4 заінтересований у тому, щоб зазначені особи не надали в суді показання, які би підтверджували висунуте йому обвинувачення.
Наразі триває стадія судового розгляду, під час якої досліджуються письмові докази обвинувачення (зокрема результати проведення НСРД на електронних носіях інформації), суд поки не допитував свідків, яких планує заявити сторона обвинувачення, у зв'язку з чим продовжує існувати вірогідність поза процесуального впливу на цих осіб зі сторони обвинуваченого для забезпечення надання ними певних показань або утримання від давання показань у суді.
Оцінюючи ризик впливу на свідків, суд зважає на визначену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 352 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто якщо свідки чи потерпілий допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України).
Ураховуючи наведене, ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні залишається і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань відповідних осіб як свідків та їх дослідження з участю прокурора і сторони захисту.
Обвинувачені ОСОБА_4 і ОСОБА_5 під час спілкування між собою можуть узгоджувати свої показання щодо обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого їх обвинувачують, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення також не зник.
Зі змісту висунутого обвинувачення і відображених у копіях протоколів аудіоконтролю щодо ОСОБА_5 відомостей про розмови із ОСОБА_15 , ОСОБА_4 , вбачається, що останній повідомляв про свій попередній досвід одержання неправомірної вигоди і організацію з порушенням визначеного законом порядку переміщення товарів через державний кордон із залученням інших осіб, працівників митниці. Та обставина, що ОСОБА_4 не повідомлено про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення за майже півтора роки з часу повідомлення про підозру в цьому кримінальному провадженні, на яку звертає увагу захисник, не спростовує зазначеного висновку суду про існування ймовірності вчинення іншого кримінально протиправного діяння.
У кримінальному провадженні під ризиком розуміють певну ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та/або судовому розгляду або створюватимуть загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає подання суду доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зважаючи на обставини кримінального провадження, застосування до ОСОБА_4 застави під час досудового розслідування та судового провадження у великому розмірі із покладенням на нього певних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, суд вважає одним із суттєвих чинників, який забезпечує належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Ураховуючи наведене вище, встановлені під час розгляду клопотання обставини у своїй сукупності дають суду достатні підстави вважати, що продовжують існувати ризики переховування ОСОБА_4 від суду, незаконного впливу на свідків, іншого обвинуваченого в цьому ж кримінальному провадженні, а також вчинення іншого кримінального правопорушення, які виправдовують подальше покладення на особу обов'язків, пов'язаних із їх існуванням.
Оцінюючи необхідність продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов'язків у сукупності та взаємозв'язку зі встановленими ризиками, суд вважає, що такі обов'язки як: прибувати до суду за першим викликом; не відлучатись за межі території України без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, - сприятимуть мінімізації ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Обов'язок утримуватись від спілкування з другим обвинуваченим та свідками ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 має попереджати реалізацію ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
За таких умов суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого, з урахуванням стадії судового розгляду. Такі обов'язки є необхідними та достатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого у кримінальному провадженні та запобіганню встановленим ризикам.
Оскільки судовий розгляд кримінального провадження розпочався і триває дослідження доказів сторони обвинувачення, суд вважає, що строк дії обов'язків, покладених на ОСОБА_4 , слід продовжити на два місяці.
Отже, клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 182, 194, 199, 331, 372, 392 КПК України, суд
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити на два місяці строк дії покладених на ОСОБА_4 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до суду за першим викликом;
- не відлучатися за межі території України без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утримуватись від спілкування з такими особами: ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , визначити до 03.02.2026.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які входять до групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1