Справа № 991/4179/25
Провадження № 1-кп/991/63/25
03 грудня 2025 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000303 від 11.07.2023, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Самбір Львівської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Старий Яр Яворівського району Львівської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України,
У Вищому антикорупційному суді на стадії судового розгляду перебуває зазначене кримінальне провадження.
Прокурор ОСОБА_12 27.11.2025 подав суду клопотання, у якому просив продовжити на два місяці строк дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до суду за першим викликом; не відлучатись за межі території України без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватись від спілкування з такими особами: ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Прокурор послався на те, що матеріали досудового розслідування, копії яких додані до клопотання, містять достатні докази для обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України. Із 13.09.2024 до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді застави із покладенням на нього ряду обов'язків, строк дії яких неодноразово продовжувався. Востаннє покладені на ОСОБА_5 обов'язки продовжені ухвалою суду до 07.12.2025. У клопотанні необхідність продовження строку дії обов'язків обґрунтована тим, що встановлені раніше ризики (переховування обвинуваченого від суду; незаконного впливу на свідків та іншого обвинуваченого, експертів у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення) не зменшились і продовжують існувати. У разі зменшення обсягу або не продовження дії обов'язків, покладених на обвинуваченого, суттєво підвищяться вказані ризики.
У клопотанні прокурор навів відомості, що, на його думку, вказують на наявність відповідних ризиків, та зазначив обставини щодо обвинуваченого, які мають враховуватись при застосуванні запобіжного заходу , і додав копії документів щодо місця проживання, виїздів за кордон, майнового стану обвинуваченого.
Позиції сторін у судовому засіданні
Прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання прокурора ОСОБА_12 з наведених у ньому підстав і просив задовольнити його. Пояснив, що окрім незаконного впливу на свідків та іншого обвинуваченого, додатково з'явився ризик незаконного впливу на експертів, про що стороні обвинувачення стало відомо тільки зараз. Після того як сторона захисту подала клопотання про призначення судової експертизи звукозаписів на носіях інформації з результатами НСРД, стало відомо, що вітчим обвинуваченого ОСОБА_5 - ОСОБА_16 у період 2011-2024 роки обіймав посаду директора Київського НДІСЕ, з 10.01.2025 обіймає посаду радника патронатної служби ДБР за контрактом, та 4 дні був радником Міністра юстиції України (30.07.2025-02.08.2025). Захист у своєму клопотанні просить доручити проведення експертизи експертам Київського НДІСЕ. За таких обставин сторона обвинувачення вважає, що є ризик того, що обвинувачений ОСОБА_5 скористається статусом та професійними зв'язками ОСОБА_16 в експертному середовищі для впливу на експертів Київського НДІСЕ, якщо суд призначить відповідну експертизу.
Захисник ОСОБА_11 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, вважаючи його необґрунтованим, а ризики не доведеними. Зазначив, що посади, які обіймав чи обіймає ОСОБА_16 не можуть мати значення для встановлення ризиків з боку ОСОБА_5 . Повідомлення у пресі суд не може брати до уваги, адже вони не є доказами існування певних обставин. Стверджуючи про обґрунтованість підозри, сторона обвинувачення приховує два документи - висновок експерта від 02.05.2025, проведений експертом Київського НДЕКЦ МВС України, та повідомлення про неможливість проведення експертизи від 06.05.2025 експертів Українського НДІСТСЕ, у яких йдеться про те, що неможливо встановити, чи наявний голос ОСОБА_5 на записах та чи зазнавав змін аудіозапис, оскільки на дослідження не надані пристрої, за допомогою яких зроблені записи. Прокурор посилається на окремі фрази з протоколів НСРД, начебто промовлені ОСОБА_5 і ОСОБА_4 , але доказів належності голосів саме цим особам немає. Щодо ризиків зауважив, що за час досудового розслідування не було зроблено жодної спроби вплинути на свідків. Також ризик вчинити інше кримінальне правопорушення прокурор не довів, лише посилається на матеріали НСРД, але не доведено, хто саме висловлювався на тих записах.
Обвинувачений ОСОБА_5 та інші його захисники підтримали позицію захисника ОСОБА_11 як спільну. Обвинувачений ОСОБА_4 і його захисники заперечували проти клопотання прокурора.
Мотиви та висновки суду
У ч. 1-3 ст. 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 176, ч. 1 ст. 182 КПК України одним із видів запобіжних заходів є застава, яка полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених ч. 3 або 4 ст. 183 КПК України. З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави (ч. 4 ст. 202 КПК України), а також підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави (ч. 6 ст. 182 КПК України).
У зв'язку із визначенням альтернативного триманню під вартою запобіжного заходу у вигляді застави слідчий суддя, суд на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України в ухвалі зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого, за умови внесення застави, прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, визначених положеннями цієї статті, необхідність покладення яких була доведена прокурором. У частині 7 ст. 194 КПК України визначено, що обов'язки, передбачені ч. 5 цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. Проте в разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 КПК України.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Суд на підставі відомостей, які містяться в наявних матеріалах судового провадження, встановив, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.07.2024 у справі № 991/5764/24 щодо ОСОБА_5 в межах кримінального провадження № 52023000000000303 від 11.07.2023 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів з дня затримання - до 01.09.2024, з можливістю внесення застави в розмірі 23 842 472 грн. Ухвалою слідчого судді від 28.08.2024 у справі № 991/7918/24 строк тримання під вартою був продовжений на 60 днів і зменшено суму застави як альтернативного запобіжного заходу до 18 000 000 грн, визначено шість обов'язків, із передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які покладаються на ОСОБА_5 в разі внесення застави.
Зазначений зменшений розмір застави у 18 млн грн за ОСОБА_5 внесений 13.09.2024 чотирма платежами: ОСОБА_17 - 8 млн грн, ОСОБА_18 - 4 млн грн, ОСОБА_19 і ОСОБА_20 - по 3 млн грн.
У подальшому строк дії покладених на ОСОБА_5 обов'язків продовжувався ухвалами слідчих суддів (останній раз під час досудового розслідування ухвалою від 16.04.2025 у справі № 991/3330/25) та під час судового провадження останній раз ухвалою суду від 07.10.2025 - на два місяці до 07.12.2025. Обвинуваченому ОСОБА_5 був продовжений строк дії таких обов'язків: прибувати до суду за першим викликом; не відлучатися за межі території України без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватись від спілкування з такими особами: ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну. Підставами для продовження строку дії обов'язків, покладених на ОСОБА_5 , стали: наявність відомостей про обґрунтованість підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення; продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків та іншого обвинуваченого в цьому кримінальному провадженні; вчинення іншого кримінального правопорушення), і що відповідні обов'язки мають запобігти зазначеним ризикам. Ухвалою суду від 10.06.2025 задоволено частково клопотання захисника і змінено раніше визначену заставу в сумі 18 млн грн на заставу в розмірі 5 614 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 16 999 192 грн.
У поданому клопотанні прокурор порушує перед судом питання про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого, на два місяці.
Ураховуючи положення ч. 3, 4, 5 ст. 199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов'язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи існують обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились або з'явились нові ризики, які виправдовують покладення на особу певних обов'язків.
Проаналізувавши обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52023000000000303 від 11.07.2023, доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування та копії окремих матеріалів досудового розслідування, наявні в судовій справі, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.04.2025 про продовження строку дії обов'язків, покладених на ОСОБА_5 , суд дійшов висновку, що в цьому випадку є достатні підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України, відповідає стандарту доказування «обґрунтована підозра», який є найнижчим стандартом доказування в кримінальному процесі та не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення, проте є достатнім для вирішення питання щодо продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов'язків.
Захисник ОСОБА_11 у своїх поясненнях вказав, що записи НСРД - аудіоконтролю, на які посилається прокурор як на підтвердження причетності ОСОБА_5 до вчинення злочину, не можуть вважатись доказами, адже немає підтвердження (висновків експертиз), що певні висловлювання на цих записах належать саме ОСОБА_5 та що ці записи не зазнавали змін. З цього приводу суд зазначає, що у висновку експерта Київського НДЕКЦ МВС України від 02.05.2025 та в повідомленні про неможливість проведення експертизи від 06.05.2025 експертів Українського НДІСТСЕ, копії яких надав захисник, зазначено, що сторона захисту звернулась до експертних установ і надала на дослідження файл «М8606аа_21.08.23_110152.wav», стенограму розмови в протоколі про результати аудіоконтролю особи від 20.09.2023 № 19/9948 та зразки голосу ОСОБА_5 . Експерти обох експертних установ зазначили, що на основі наданих на дослідження матеріалів не можливо встановити, чи брав ОСОБА_5 участь у розмові 21.08.2023, чи належать йому слова і фрази, зазначені у протоколі про результати НСРД від 20.09.2023, та чи зазнавав змін аудіозапис, чи є цей аудіозапис оригіналом чи копією, адже на дослідження не надано пристрій, за допомогою якого зроблений запис. Тобто надані стороною захисту висновок і повідомлення свідчать виключно про те, що експертам не були надані придатні для дослідження фонограма та зразки голосу особи, пристрій, яким зроблений запис, та вони стосуються лише одного протоколу про результати НСРД від 20.09.2023 № 19/9948. Натомість у клопотанні прокурор посилається на ряд інших протоколів про результати НСРД та документів. Питання про належність і достовірність доказів сторони обвинувачення, зібраних під час досудового розслідування, мають бути предметом оцінки суду за результатами судового провадження та дослідження всіх матеріалів кримінального провадження, які мають значення для прийняття рішення щодо винуватості чи невинуватості особи.
Прокурор стверджує, що встановлені під час досудового розслідування ризики, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились, а передбачений пунктом 3 ризик посилився, що зумовлює необхідність продовжити строк дії покладених на обвинуваченого обов'язків, щоб у такий спосіб гарантувати його належну процесуальну поведінку під час судового провадження.
Суд вважає, що прокурор обґрунтував, що вказані в клопотанні ризики продовжують існувати.
Щодо ризику переховування ОСОБА_5 від суду
ОСОБА_5 висунуте обвинувачення у вчиненні незакінченого тяжкого корупційного злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з конфіскацією майна або без такої. Зазначене покарання, у разі визнання обвинуваченого винуватим, повинно бути призначене до реального відбування без можливості застосування правил ст. 69, абз. 1 ч. 1 ст. 75 КК України (пільгових інститутів призначення покарання). Такі обставини самі по собі можуть свідчити про існування мотивів та підстав для обвинуваченого переховуватися від суду.
ОСОБА_5 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дійсний до 05.05.2026, що підтверджується копією особової картки Державної міграційної служби України на його ім'я. У зв'язку із перебуванням на його утриманні трьох неповнолітніх дітей ОСОБА_5 не підлягає призову на військову службу під час мобілізації ( п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») та, відповідно, має право виїзду з України без обмежень, пов'язаних із запровадженням із 24.02.2022 на території України правового режиму воєнного стану. У період 2022-2024 роки 5 виїздив за межі України, що підтверджено інформацією про перетин ОСОБА_5 державного кордону.
Суд враховує і відомості про майновий стан ОСОБА_5 за попередні роки (про рівень доходів від здійснення підприємницької діяльності (останні відомості про дохід від неї наявні за 2024 рік - в сумі 2 051 117,20 грн), про надання у 2023 році позики іншій фізичній особі в сумі 20 150 000 грн (еквівалент 500 000 доларів США), зобов'язання за якою були виконані до 20.12.2023) і що в цьому кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді арешт накладений на належну ОСОБА_5 квартиру і два автомобіля, водночас такий захід забезпечення кримінального провадження не застосовувався до грошових коштів, належних обвинуваченому. Також суд зважає на те, що ОСОБА_17 , з якою ОСОБА_5 має спільну дитину, у квітні 2024 року продала квартиру на 2 445 200 грн дорожче ціни придбання. Надані суду відомості щодо придбання нерухомого майна, транспортних засобів, надання позики в значній сумі свідчать про витрати в більших сумах, аніж офіційні, задекларовані доходи обвинуваченого.
Такі обставини у своїй сукупності дають достатні підстави вважати, що в обвинуваченого наявні можливості й достатні фінансові ресурси для вчинення дій з метою переховування від суду як на території України, так і за її межами.
Інформація про достатньо міцні соціальні зв'язки обвинуваченого ОСОБА_5 в Україні, як то здійснення підприємницької діяльності, проживання однією сім'єю із ОСОБА_17 , з якою має спільну дитину, ІНФОРМАЦІЯ_3 , та утримання двох інших її неповнолітніх дітей, наявність на праві власності дороговартісної квартири, не є такою, що спростовує ймовірність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на переховування від суду.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків, експертів та іншого обвинуваченого в цьому ж кримінальному провадженні.
Існування такого ризику пов'язане із тим, що свідками у кримінальному провадженні, згідно із реєстром матеріалів досудового розслідування, є, зокрема, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , а другим обвинуваченим - ОСОБА_4 . На думку прокурора, з боку обвинуваченого ОСОБА_5 можливий незаконний вплив на цих осіб, що зашкодить судовому розгляду.
Зі змісту обвинувального акта і наявних матеріалів досудового розслідування вбачається, що ОСОБА_5 має давні довірливі партнерські відносини із ОСОБА_4 . Згідно з обвинуваченням, ОСОБА_14 є одним з кількох осіб, яких ОСОБА_5 і ОСОБА_4 визначили як бажаного ними кандидата на призначення ОСОБА_13 на посаду керівника регіональної митниці; ОСОБА_15 мав безпосередньо спілкуватись зі ОСОБА_13 і висловити пропозицію від ОСОБА_5 і ОСОБА_4 про надання йому неправомірної вигоди. У протоколах аудіоконтролю від 19.09.2023, 20.09.2023 зазначено, що в розмовах із ОСОБА_15 27.07.2023, 29.07.2023 ОСОБА_5 говорив, що його батько знайомий і спілкується із ОСОБА_13 . За таких умов обвинувачений ОСОБА_5 заінтересований у тому, щоб зазначені особи не надали в суді показання, які би підтверджували висунуте йому обвинувачення.
Наразі розпочалась стадія судового розгляду із дослідження письмових доказів обвинувачення (у тому числі результатів проведення НСРД на електронних носіях інформації), тобто суд ще не допитував свідків, яких має намір заявити сторона обвинувачення, тому продовжує існувати ризик поза процесуального впливу на цих осіб зі сторони обвинуваченого для забезпечення надання ними певних показань або утримання від давання показань у суді.
Оцінюючи ризик впливу на свідків, суд бере до уваги встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 352 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України).
Ураховуючи викладене, суд уважає, що ризик впливу на свідків існує не лише на етапі досудового розслідування під час збирання доказів, але й на стадії судового провадження до моменту безпосереднього отримання судом показань свідків та їх дослідження.
Обвинувачені ОСОБА_5 і ОСОБА_4 під час спілкування між собою можуть узгоджувати свої показання щодо обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого їх обвинувачують.
З приводу аргументів прокурора про те, що наразі також з'явився ризик незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_5 на експертів через свого вітчима ОСОБА_16 , суд зазначає таке.
Зі змісту п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України слідує, що ризик незаконного впливу має стосуватись не будь-яких експертів взагалі, а лише тих осіб, які є експертами в цьому самому кримінальному провадженні. У клопотанні прокурора є посилання лише на один висновок експерта від 05.11.2024. Під час судового провадження суд не призначав інших експертиз, зокрема щодо клопотання сторони захисту про призначення експертизи звукозапису рішення поки що не прийняте. Прокурор заявлений ризик незаконного впливу на експертів пов'язує з інформацією в медіа про посади, які обіймав і обіймає вітчим ОСОБА_5 - ОСОБА_16 (у період 2011-2024 роки - директор Київського НДІСЕ, з 10.01.2025 - радник патронатної служби ДБР за контрактом (про те, що ОСОБА_16 працював (працює) на цих посадах ОСОБА_5 підтвердив у судовому засіданні), 4 дні був радником Міністра юстиції України влітку 2025 року). Оскільки прокурор не назвав конкретного експерта в цьому кримінальному провадженні, щодо якого можливий вплив зі сторони обвинуваченого, наразі у справі судом не призначено і не проводиться жодної судової експертизи, Київський НДІСЕ (як зазначено в одній з наданих прокурором публікацій) є однією з 27 експертних установ Мін'юсту та експертизи проводять також експертні установи, які не належать до сфери Мін'юсту, суд дійшов висновку про недоведеність твердження прокурора, що наразі з'явився ризик незаконного впливу на експертів у цьому ж кримінальному провадженні.
Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення
З огляду на зміст обвинувачення і відображені у протоколах аудіоконтролю щодо ОСОБА_5 відомості про його розмови із ОСОБА_15 , ОСОБА_4 щодо можливості одержання неправомірної вигоди і організації з порушенням визначеного законом порядку переміщення товарів через державний кордон із залученням інших осіб, у тому числі в іноземній державі, вбачається наявним ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.
У контексті кримінального провадження ризиком є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та/або судовому розгляду або створюватимуть загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає подання суду доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
З огляду на обставини кримінального провадження, застосування до ОСОБА_5 застави під час досудового розслідування та судового провадження в значному розмірі та покладення на нього ряду обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, є одним із важливих факторів, який сприяє тому, що обвинувачений дотримується належної процесуальної поведінки.
На переконання суду, встановлені під час розгляду клопотання прокурора обставини у своїй сукупності дають достатні підстави вважати, що продовжують існувати ризики переховування ОСОБА_5 від суду, незаконного впливу на свідків та іншого обвинуваченого в цьому кримінальному провадженні, а також вчинення іншого кримінального правопорушення, які виправдовують подальше покладення обов'язків, пов'язаних із їх існуванням.
Оцінюючи необхідність продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов'язків у сукупності та взаємозв'язку зі встановленими ризиками, суд вважає, що такі обов'язки як: прибувати до суду за першим викликом; не відлучатись за межі території України без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, - сприятимуть мінімізації ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Обов'язок утримуватись від спілкування зі свідками ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 має попереджати реалізацію ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а з обвинуваченим ОСОБА_4 - пунктами 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
За наведених обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого, з урахуванням стадії судового розгляду. Такі обов'язки є необхідними та достатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого в кримінальному провадженні та запобіганню ризикам, які продовжують існувати.
Оскільки судовий розгляд кримінального провадження розпочався та досліджено лише частину доказів сторони обвинувачення, суд вважає необхідним продовжити строк дії обов'язків, покладених на ОСОБА_5 , на два місяці.
Ураховуючи викладене, клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 , підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 182, 194, 199, 331, 372, 392 КПК України, суд
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити на два місяці строк дії покладених на ОСОБА_5 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до суду за першим викликом;
- не відлучатися за межі території України без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утримуватись від спілкування з такими особами: ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 , визначити до 03.02.2026.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які входять до групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1