Єдиний унікальний номер 642/2823/24
Номер провадження 22-ц/818/4592/25
11 грудня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,
представника позивача адвоката Тимошенко Л. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новобаварського районного суду м. Харкова від 10 липня 2025 року в складі судді Єрмоленко В.Б. по справі № 642/2823/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав.
Позов мотивовано тим, що з відповідачкою він перебував у шлюбі з 2021 року по 2024 року, який зареєстровано після народження сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Із Інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади м. Харкова дитина ОСОБА_3 не зареєстрований. На адвокатський запит КНП «Міська дитяча поліклініка № 2» Харківської міської ради надано відповідь, згідно якої дитина перебуває під наглядом лікарів 24 КНП «Міська поліклініка № 2», відвідує спеціалістів у супроводі батька. Мати дитини не з'являється, не цікавиться справами, успіхами та досягненнями дитини.
Сім'я проживала в будинку його матері. За час спільного проживання дружина залишала малу дитину на старшу дочку, а також взагалі без нагляду, діти були голодні, неохайні, а відповідач поверталась додому у нетверезому стані, влаштовувала скандали.
Правоохоронні органи неодноразово складали матеріали за ст. 184 КУпАП відносно ОСОБА_2 . Відповідач понад рік не проживає з сином, не спілкується з ним з травня 2023 року, не піклується про нього. Син перебуває під постійним доглядом батька та бабусі, які забезпечують належний рівень догляду, освіти, розвитку дитини.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Новобаварського районного суду м. Харкова від 10 липня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи не містять доказів ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов'язків, що виключає необхідність застосування такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав. Висновок органу опіки та піклування не містить в собі відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми обов'язками, а тому суд вважає такий висновок недостатньо обґрунтованим та таким, що суперечить інтересам дитини.
На вказане судове рішення 31 липня 2025 року представник ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Тимошенко Людмила Володимирівна, через систему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині вирішення спору про позбавлення батьківських прав та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачка свідомо ухиляється від виконання батьківських прав, її поведінка є винною, свідомою, що свідчить про повне нехтування обов'язками щодо дитини.
ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні адміністративних правопорушень за ст. 184 КУпАП, що підтверджують факти залишення дитини без нагляду, перебування у нетверезому стані, а також факт її агресивної поведінки.
За позовом Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради у справі № 639/2702/24 ОСОБА_2 вже було позбавлено батьківських прав щодо її старшої доньки ОСОБА_4 . Сам орган опіки визнає соціальну неспроможність відповідачки як матері, що має враховуватись як істотний доказ.
У судове засідання апеляційного суду сторони-учасники судового розгляду не з'явилися.
Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 11 грудня 2025 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:
ОСОБА_1 - повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (т. 2, а.с. 32-33), крім того про день, час та місце судового засідання учасника повідомлено відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України через оголошення на офіційному вебсайті Судової влади України (т. 2, а.с. 28).
ОСОБА_2 - повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (т. 2, а.с. 30-31), крім того повідомлено через оголошення на офіційному вебсайті Судової влади України (т. 2, а.с. 29).
Департаментом служб у справах дітей Харківської міської ради отримано 18 вересня 2025 року в електронному кабінеті (т. 2, а.с. 27).
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов'язковою не визнавалась, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача адвоката Тимошенко Л. В., яка підтримала апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з такого.
Судом встановлено, що з травня 2016 року ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , який розірвано заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 грудня 2020 року (справа № 639/5681/20).
ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач народила сина ОСОБА_6 . Відомості про батька дитини внесені в актову запис відповідно до частини 2 ст. 122 СК України.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 листопада 2022 року ОСОБА_1 визнано батьком малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір'ю якого є ОСОБА_2 . Внесено зміни до актового запису про народження № 58, складеного 03 лютого 2021 року, зазначено батьком дитини ОСОБА_1 , виключено відомості про батька дитини ОСОБА_5 , а також змінено прізвище дитини з « ОСОБА_6 » на « ІНФОРМАЦІЯ_6 », змінено по батькові дитини з « ОСОБА_6 » на « ІНФОРМАЦІЯ_6 ». В іншій частині в задоволенні позову - відмовлено ( а.с. 94-99).
18 вересня 2021 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, який розірвано Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 11 квітня 2024 року ( а.с. 61-65).
За інформацією з Реєстру територіальної громади м. Харкова та довідки комітету району жителів приватного сектору Новобаварського району м. Харкова ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_3 фактично проживають в будинку АДРЕСА_1 , який зареєстрований на праві власності за матір'ю позивача ОСОБА_12 . Місце проживання позивача зареєстровано за адресою - кв. АДРЕСА_2 ( а.с. 12-13, 19, 57, 112).
Відповідно до Довідки з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_2 була зареєстрована по АДРЕСА_3 знята з реєстрації 09 серпня 2021 року ( а.с. 109-112).
Згідно з посвідченням про взяття на облік бездомної особи, ОСОБА_2 перебуває на обліку у Харківському міському центрі реінтеграції бездомних осіб, як особа, яка не має постійного місця проживання з 03 червня 2024 року по 03 грудня 2024 року. Разом з ОСОБА_2 прийнято на обслуговування 2 членів сім'ї- доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3, сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 138-140,153).
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 травня 2024 року ОСОБА_2 позбавлена батьківських прав відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4
Постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 травня 2023 року по справі 6392560/23 ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 184 , ч. 1 ст.173-2 КУпАП.
Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_2 неналежним чином виконувала свої батьківські обов'язки щодо виховання та догляду за своїм малолітнім сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме зранку 02 травня 2023 року залишила дитину без нагляду дорослих за місцем свого мешкання, дитина була голодна та недоглянута, за місцем мешкання брудно, додому ОСОБА_2 повернулася о 04-00 годині ранку 03 травня 2023 року. З ранку до вечора 03 травня 2023 року залишила дітей без нагляду дорослих, додому повернулася в нетверезому стані. З вечора 05 травня 2023 року до 13-00 години 06 травня 2023 року залишила дитину без догляду за місцем свого мешкання, додому повернулася в нетверезому стані. 05 травня 2023 року за адресою: АДРЕСА_4 дитина була недоглянута , справляв свою нужду під себе та ходив в цьому мокрому одязі (а.с. 8-9).
Постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 червня 2023 року по справі 639/3060/23 ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 184 КУпАП (а.с. 10). Як вбачається з вказаної постанови 18 травня 2023 року о 04 год. 00 хв. вона залишила дітей без нагляду та додому повернулася 19 травня 2023 року ввечері.
Постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 червня 2023 року по справі 639/3059/23 ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 184 КУпАП, а саме 20 травня 2023 року по 22 травня 2023 року залишила ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 без нагляду, була відсутня за місцем мешкання (а.с. 11).
Відповідно до довідки міської дитячої поліклініки № 2 від 01 квітня 2024 року ОСОБА_3 перебуває під наглядом лікарів з народження. З червня 2023 року хлопчик відвідує лікарів з приводу проведення профілактичних щеплень, проходження медичного огляду у супроводі батька, дитина здорова, викликів лікарі-педіатра додому не було з червня 2023 року по теперішній час ( а.с. 56).
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради від 02 грудня 2024 року № 465 щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітній ОСОБА_3 з червня 2023 року мешкає разом з батьком. Зараз батько з сином фактично мешкають за адресою: АДРЕСА_1 , де створено належні житлово-побутові умови (акт обстеження від 20 вересня 2024 року). ОСОБА_1 працює, має самостійний дохід, за місцем роботи характеризується позитивно, що підтверджується відповідними довідками. Батько дитини пояснив, що мати довгий час умисно ухиляється від обов'язків по вихованню та утриманню дитини, не відвідує сина, не цікавиться його здоров'ям, розвитком та досягненнями, матеріально не допомагає, веде аморальний спосіб життя, зловживає алкоголем та наркотичними речовинами. ОСОБА_2 не має зареєстрованого місця проживання в м. Харків та Харківській області, в період з 21 червня 2023 року по 21 грудня 2023 року перебувала на обліку у комунальному закладі «Харківський міський центр реінтеграції бездомних осіб», постійного місця проживання не має. ОСОБА_2 запрошувалася до Департаменту служб на співбесіду, однак не з'явилася, пояснень чи документів не надала, що підтверджує її байдуже ставлення до дитини. ОСОБА_2 з приводу встановлення їй порядку участі у вихованні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та щодо усунення перешкод у спілкуванні з сином з боку батька, до Департаменту служб не зверталася, ніяких доказів виконання нею батьківських обов'язків не надавала.Згідно з інформацією Міської дитячої поліклініки № 2 малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває під наглядом фахівців закладу з народження. З червня 2023 року хлопчик відвідував лікарів закладу у супроводі батька, ОСОБА_1 .За період 2023-2024 років ОСОБА_2 неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності:
-постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 травня 2023 року ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП;
-постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 травня 2023 року ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП;
- 2 окремими постановами Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 червня 2023 року ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП;
-постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 січня 2024 року ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП. Зокрема даною постановою встановлено, що ОСОБА_2 не має постійного місця мешкання, залишила дитину без догляду, вживає наркотичні речовини, у зв'язку з чим дитину було передано до медичного закладу.Бабуся дитини з боку батька, ОСОБА_12 , на співбесіді в Департаменті служб пояснила, що з часу народження онука вона всебічно допомагала у догляді за дитиною, надала для проживання сім'ї належне їй житло, обладнане необхідними меблями та сантехнікою. Однак, за її спостереженнями, мати з народження сина не приділяє уваги його вихованню та догляду, дитина часто була занедбана, відставала у розвитку від свого віку, не отримувала належного харчування, залишалась вдома без догляду; на зауваження відповідачка не реагувала.Відповідно до інформації Служби у справах дітей по Новобаварському району малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на обліку Служби у зв'язку з систематичним невиконанням матір'ю батьківських обов'язків, залишенням дитини без догляду. В службі мати пояснювала свою поведінку неналежним станом здоров'я. Посадовими особами ССД по Новобаварському району неодноразово проводились профілактичні бесіди з ОСОБА_2 щодо недопущення зловживання алкоголем та невиконання батьківських обов'язків, ОСОБА_2 було направлено на обстеження до Обласного наркологічного диспансеру та Міського психоневрологічний диспансеру, але довідок про проходження огляду вона не надала.Також ОСОБА_2 має старшу дитину, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо якої мати також не виконує свої батьківські обов'язки, дитина влаштована до дитячого закладу. На теперішній час в Жовтневому районному суді м. Харкова розглядається позовна заява Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно неповнолітньої дочки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .Питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було додатково розглянуто на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради. Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, як представник органу опіки та піклування, вважав за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 132-134).
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Стаття 9 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов'язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини 1, 2 статті 12 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» (далі - Закон № 2402-III) виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина 2 статті 15 Закону № 2402-III).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках за доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Під час вирішення такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.
Такий правовий висновок неодноразово викладений Верховним Судом у постановах, зокрема від 24 жовтня 2024 року в справі № 199/3287/23, від 20 березня 2024 року в справі № 204/2097/22, від 07 лютого 2024 року в справі № 455/307/22 та інших.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 28 лютого 2024 року в справі № 303/4697/22, від 12 лютого 2024 року в справі № 202/1931/22 та інші).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Під час визначення основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року в справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року в справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).
У справі від 30 червня 2020 року (заява № 70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз'єднання, зазначивши, що наявність сімейних зв'язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини під час розгляду справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року в справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) та Верховним Судом у постановах від 21 лютого 2024 року в справі № 404/9387/21, від 19 лютого 2024 року в справі № 159/2012/23, від 22 листопада 2023 року в справі № 320/4384/18 та ін.
Верховний Суд наголошує, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки в рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанови Верховного Суду від 01 серпня 2024 року в справі № 366/52/21, від 07 березня 2024 року в справі № 947/7448/22, від 22 листопада 2023 року в справі № 320/4384/18, від 06 жовтня 2021 року в справі № 320/5094/19).
Необґрунтоване (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов'язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини(постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23).
У частинах 5, 6 статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв'язку (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 15 листопада 2023 року в справі № 932/2483/21, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 07 лютого 2022 року в справі № 759/3554/20, від 26 липня 2021 року в справі № 638/15336/18).
За положенням частини 6 статі 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій про те, що висновок органу опіки та піклування від 02 грудня 2024 року про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками, чи наявності з боку батька загрози для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
Висновок не містить доводів щодо відповідності застосування такого крайнього заходу інтересам дитини та необхідності в такий спосіб захисту її прав.
Так, органом опіки та піклування у висновку наводиться інформація виключно зі слів батька та ОСОБА_12 , інформація та докази про належне повідомлення відповідача про запрошення її на співбесіду відсутня. Посилання щодо зловживання відповідачем алкоголем та не підтверджені належними доказами, відповідних медичних довідок про перебування відповідачки на обліку в Обласному наркологічному диспансеру та Міському психоневрологічного диспансеру, проходження лікування тощо матеріали справи не місять.
Доводи про проведення службою відповідної підтримки та роботи також не підтверджені належними доказами.
Посилання позивача про позбавлення відповідачки батьківських прав стосовно старшої доньки не є беззаперечною підставою для задоволення вказаного позову, оскільки стосується іншої дитини, та не є преюдиціальним для цієї справи.
Відомості про застосування ОСОБА_2 фізичного чи психічного насильства до сина, спричинення нею будь-якої шкоди для здоров'я дитини суду не надані.
У спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав - слід вирішувати без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводиться до переоцінки доказів, яким судом надана належна оцінка.
Колегія суддів погоджується, що наразі позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 не буде ґрунтуватися на суттєвих і достатніх причинах у контексті національного законодавства та практики ЄСПЛ.
Проте встановлені обставини справи вказують на наявність підстав для того, щоб попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов'язків щодо виховання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд звертає увагу, що надання можливості відповідачці змінити ставлення до виховання дитини стосується, насамперед, урахуванню якнайкращих інтересів дитини. У разі відсутності реальних змін у поведінці відповідачки як матері стосовно дитини протягом розумного строку після ухвалення судового рішення позивач не позбавлений можливості повторно ініціювати питання про позбавлення її батьківських прав. При цьому, при розгляді такої справи суд повинен буде врахувати той факт, що до відповідачки раніше застосовувалось попередження про необхідність змінити ставлення до виховання доньки, та на підставі наданих сторонами доказів оцінити, чи було вчинено нею дії на виконання такого попередження. Залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов'язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 06 березня 2024 року в справі № 317/2256/22, від 22 січня 2025 року в справі № 333/8983/23, від 04 квітня 2025 року в справі № 6290/3692/23).
За таких умов, оскаржуване рішення суду необхідно змінити, доповнивши його резолютивну частину абзацом вищевказаного змісту.
Оскільки апеляційну скаргу по суті заявлених вимог залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Новобаварського районного суду м. Харкова від 10 липня 2025 року змінити, доповнивши резолютивну частину рішення абзацом такого змісту:
«Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поклавши на Департамент служби у справах дітей Харківської міської ради, як орган опіки та піклування, контроль за виконанням нею батьківських обов'язків».
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 15 грудня 2025 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді Н.П. Пилипчук
В.Б. Яцина