вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" грудня 2025 р. Справа№ 910/8100/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Тищенко О.В.
Гончарова С.А.
секретар судового засідання: Михайленко С.О.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 11.12.2025
Розглянувши матеріали апеляційної скарги Першого заступника керівника Київської міської прокуратури
на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2024
повний текст рішення підписано 24.12.2024
у справі № 910/8100/24 (суддя Алєєва І.В.)
за позовом Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі:
1. Солонянської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області
2. Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області)
до 1. Дніпропетровської обласної ради
2. Південно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства
3. Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" Філія "Дніпровське лісове господарство"
4. Дніпропетровської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок Калинівське мисливсько-рибальське господарство
про визнання незаконним рішення, визнання недійсними договорів та зобов'язання вчинити дії, -
Короткий зміст позовних вимог
Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури (прокурор) в інтересах держави в особі Солонянської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області (позивач-1), Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) (позивач-2) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Дніпропетровської обласної ради (відповідач-1), Південно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (відповідач-2), Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» Філія «Дніпровське лісове господарство» (відповідач-3), Дніпропетровської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок Калинівське мисливсько-рибальське господарство (відповідач-4), в якому викладено позовні вимоги, щоб в судовому порядку:
- визнати незаконним рішення Дніпропетровської обласної ради від 21.06.2013 № 451-19/VІ «Про надання в користування мисливських угідь» в частині передачі у користування Калинівському мисливсько-рибальському господарству Дніпропетровської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок мисливських угідь площею 3114,1 га, які розташовані в межах заповідно об'єкту регіонального ландшафтного парку «Дніпрові Пороги» («Придніпровський»);
- визнати недійсним Типовий договір про умови ведення мисливського господарства від 05.07.2013, укладений між Дніпропетровським обласним управлінням лісового та мисливського господарства (правонаступник Південно-східне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства) та Калинівським мисливсько-рибальським господарством Дніпропетровської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок, в частині передачі мисливських угідь площею 3114,1 га, які розташовані в межах заповідно об'єкту регіонального ландшафтного парку «Дніпрові Пороги» («Придніпровський»);
- визнати недійсним договір № 01/2021 від 04.01.2022 про використання лісових мисливських угідь, укладений між постійним лісокористувачем ДП «Дніпропетровське лісове господарство» (правонаступник ДСГП «Ліси України» Філія «Дніпровське лісове господарство») та користувачем мисливських угідь Калинівським мисливське-рибальським господарством Дніпропетровської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок;
- зобов'язати Дніпропетровську обласну організацію Українського товариства мисливців і рибалок Калинівське мисливське-рибальське господарство звільнити мисливські угіддя площею 3114,1 га, які розташовані в межах заповідно об'єкту регіонального ландшафтного парку «Дніпрові Пороги» («Придніпровський»).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що до складу мисливських угідь, переданих у користування Калинівському мисливсько-рибальському господарству УТМР, частково потрапили території об'єкта природно-заповідного фонду регіонального ландшафтного парку «Дніпрові Пороги» («Придніпровський») площею 3114,1 га із загальної площі 4917,9 га. Використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду з метою ведення мисливського господарства суперечить вимогам чинного законодавства, тому рішення обласної ради в частині щодо надання у користування Калинівському мисливсько-рибальському господарству територій об'єкту природно-заповідного фонду регіонального ландшафтного парку «Дніпрові Пороги» площею 3114,1 га підлягає визнанню судом незаконним, договір про умови ведення мисливського господарства від 05.07.2013 в частині користування вказаною територією та договір про використання лісових мисливських угідь № 01/2021 від 04.01.2022 - недійсними, а територія мисливських угідь у спірній площі звільненню.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/8100/24, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 у справі № 910/8100/24 в задоволені позову відмовлено.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що матеріалами справи не підтверджено факт використання відповідачем-4 для мисливського господарства угідь, які б накладалися на господарську зону регіонального ландшафтного парку «Дніпрові Пороги», а відсутність фактично визначених меж регіонального ландшафтного парку «Дніпрові Пороги» підтверджується листом Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 29.09.2023 № 2-3819/0/261-23, що свідчить про недоведеність позовних вимог про визнання незаконним рішення Дніпропетровської обласної ради від 21.06.2013 № 451-19/VІ в частині передачі у користування відповідачу-4 мисливських угідь площею 3114,1 га. Відсутність підстав для визнання незаконним рішення Дніпропетровської обласної ради від 21.06.2013 № 451-19/VІ виключає можливість задоволення позовної вимоги про визнання недійсним договору, укладеного на виконання цього рішення. Крім того, прокурором не доведено, що площа лісових земель у розмірі 1653 га відноситься до заповідного об'єкту регіонального ландшафтного парку «Дніпрові Пороги», та що під час укладення оскаржуваного договору не було дотримано загальних вимог, додержання яких є необхідними для чинності правочину, тому правові підстави для визнання недійсним договору від 04.01.2022 № 01/2021 відсутні.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 у справі № 910/8100/24, 09.01.2025 Перший заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 у справі № 910/8100/24 та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення судом першої інстанції прийнято з невідповідністю викладених у ньому висновків встановленим обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 09.01.2025 матеріали апеляційної скарги Першого заступника керівника Київської міської прокуратури у справі № 910/8100/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Демидова А.М., Пономаренко Є.Ю.
13.01.2025 ухвалою Північного апеляційного господарського суду витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/8100/24.
06.02.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/8100/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 апеляційну скаргу Першого заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 у справі № 910/8100/24 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків апеляційної скарги.
27.02.2025 від Першого заступника керівника Київської міської прокуратури до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 у зв'язку з перебуванням судді Демидової А.М., яка входить до складу колегії суддів та не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/8100/24.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2025 для розгляду справи № 910/8100/24 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Тищенко О.В., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/8100/24 за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 та призначено справу до розгляду на 17.04.2025.
21.03.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Дніпропетровської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок Калинівське мисливсько-рибальське господарство надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що відсутність доказів, що територія об'єкта природно-заповідного фонду регіонального ландшафтного парку «Дніпрові Пороги» на рівні площі 3114,1 га одночасно є територією, що перебуває у користуванні відповідача-4, виключає можливість задоволення позову.
26.03.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Дніпропетровської обласної ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що рішенням Дніпропетровської обласної ради від 21.06.2013 № 451-19/VІ визначено передачу мисливських угідь за винятком територій природно-заповідного фонду; проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об'єкта природно-заповідного фонду на розгляд та погодження до департаменту екології та природних ресурсів не подавався; рішення про затвердження проекту землеустрою не приймалось. Таким чином, прокурором не доведено невідповідність рішення Дніпропетровської обласної ради від 21.06.2013 № 451-19/VІ вимогам чинного законодавства.
17.04.2025 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2025 № 09.1-08/1019/25 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Тищенко О.В. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/8100/24.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2025 для розгляду справи № 910/8100/24 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Пономаренко Є.Ю., Кравчук Г.А.
28.04.2025 ухвалою Північного апеляційного господарського суду новоутвореною колегією прийнято справу № 910/8100/24 за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 та призначено справу до розгляду на 22.05.2025.
22.05.2025 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням головуючого судді Сибіги О.М. з 21.05.2025 на лікарняному.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 розгляд справи призначено на 26.06.2025.
В судовому засіданні 26.06.2025 колегія суддів дійшла висновку про необхідність призначення у даній справі судової земельно-технічної експертизи, у зв'язку з чим в судовому засіданні оголошувалась перерва до 17.07.2025 та запропоновано учасникам судового процесу надати до суду перелік питань, які на їх думку слід поставити на вирішення експертизи, та перелік установ, яким слід доручити проведення судової експертизи.
01.07.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Дніпропетровської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок Калинівське мисливсько-рибальське господарство надійшло клопотання, в якому запропоновано питання, яке слід поставити на вирішення експертизи, проведення судової експертизи доручити Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
02.07.2025 до Північного апеляційного господарського суду від Дніпропетровської обласної прокуратури надійшла заява, в якій не заперечує проти призначення судової земельно-технічної експертизи, проведення якої слід доручити Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. У поданій заяві запропоновано перелік питань, які слід поставити на вирішення експертизи.
04.07.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Дніпропетровської обласної ради надійшла заява, в якій не заперечує проти призначення судової земельно-технічної експертизи. У поданій заяві зазначає, що до повноважень обласної ради не входить врахування площ, які передано Калинівському мисливсько-рибальському господарству, оскаржуване рішення Дніпропетровської обласної ради від 21.06.2013 № 451-19/VІ не передбачає надання у користування території природно-заповідного фонду.
16.07.2025 до Північного апеляційного господарського суду від Дніпропетровської обласної прокуратури надійшли заперечення, в яких зазначає, що до складу мисливських угідь переданих у користування Калинівському мисливсько-рибальському господарству частково потрапляють території об'єкт природно-заповідного фонду регіонального ландшафтного парку «Дніпрові Пороги» площею 3114,1 га, який розташований на території Дніпровського (раніше Солонянського) району Дніпропетровської області з загальною площею 4917,9 га.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2025 призначено у справі № 9110/8100/24 судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі.
14.11.2025 до Північного апеляційного господарського суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист № 23321/13621-4-25/41 від 12.11.2025 про залишення ухвали без виконання та повернення матеріалів справи № 910/8100/24 у зв'язку з не оплатою експертизи.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2025 у зв'язку з участю судді Пономаренка Є.Ю. у підготовці для підтримання кваліфікації у НШСУ з 17.11.25 по 21.11.25 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/8100/24.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2025 для вирішення процесуальних питань в межах справи № 910/8100/24 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В.
17.10.2025 ухвалою Північного апеляційного господарського суду новоутвореною колегією прийнято до свого провадження справу № 910/8100/24 за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2024, поновлено провадження у справі № 910/8100/24 та призначено розгляд справи на 11.12.2025.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Першого заступника керівника Київської міської прокуратури слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 у справі № 910/8100/24 залишити без змін, з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, 25.09.2008 Дніпропетровською обласною радою прийнято рішення № 443-16/V про створення на території Солонянського району Регіонального ландшафтного парку «Придніпровський», загальною площею 4917,9 га.
В подальшому на підставі рішення Дніпропетровської обласної ради від 14.07.2017 № 226-9/VІІ «Про внесення змін до рішення обласної ради від 25.09.2008 № 443-16/V «Про створення регіонального ландшафтного парку Придніпровський» назву Регіонального ландшафтного парку «Придніпровський», розташованого на території Солонянського району (загальною площею 4917, 9 га), змінено на «Дніпрові Пороги».
Рішенням Дніпропетровської обласної ради від 21.06.2013 № 451-19/VІ «Про надання в користування мисливських угідь» Калинівському мисливсько-рибальському господарству Дніпропетровської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок з 02.08.2013 надано в користування строком на 25 років мисливські угіддя площею 11703 га, що розташовані у Солонянському районі Дніпропетровської області.
На підставі вказаного рішення 05.07.2013 між Дніпропетровським обласним управлінням лісового та мисливського господарства (правонаступник Південно-Східне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства) та Калинівським мисливсько-рибальським господарством Дніпропетровської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок укладено Типовий договір про умови ведення мисливського господарства, відповідно до п. 1.1. якого Калинівському мисливсько-рибальському господарству Дніпропетровської обласної організації УТМР надано в користування терміном до 02.08.2038 мисливські угіддя для ведення мисливського господарства загальною площею 11 703,6 га, у тому числі: лісові угіддя - 1653 га, польові 9950, 6 га, водно-болотні 100 га.
04.01.2022 між постійним лісокористувачем - ДП «Дніпропетровське лісове господарство» (правонаступник ДСГП «Ліси України» Філія «Дніпровське лісове господарство») та користувачем - Калинівським мисливсько-рибальським господарством укладено договір № 01/2021 про використання лісових мисливських угідь, відповідно до якого Калинівському мисливсько-рибальському господарству для ведення мисливського господарства передано у тимчасове строкове платне використання лісові угіддя площею 1653 га.
Прокурор зазначає, що до складу мисливських угідь переданих у користування Калинівському мисливсько-рибальському господарству частково передано території об'єкта природно-заповідного фонду регіонального ландшафтного парку «Дніпрові Пороги» площею 3114,1 га, який розташований на території Дніпровського (раніше Солонянського) району Дніпропетровської області з загальної площі 4917,9 га.
За доводами прокурора, до складу мисливських угідь загальною площею 11703,6 га, переданих на підставі рішення Дніпропетровської обласної ради від 21.06.2013 № 451-19/VІ, Типового договору про умови ведення мисливського господарства від 05.07.2013 та договору № 01/2021 від 04.01.2022 про використання лісових мисливських угідь до відповідача-4 необґрунтовано увійшла територія площею 3114,1 га (землі Башмачанської та Військової сільських громад), яка одночасно є частиною території об'єкта природно-заповідного фонду регіонального ландшафтного парку «Дніпрові Пороги».
В свою чергу, відповідачі проти позовних вимог заперечили, посилаючись на те, що рішення Дніпропетровської обласної ради від 21.06.2013 № 451-19/VІ прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства. Крім того, прокурором не доведено обставин, якими закон пов'язує можливість визнання договорів недійсними.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання регулюються Законом України "Про мисливське господарство та полювання".
Відповідно до ст. 21 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь. Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь. Відносини між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь регулюються відповідними договорами.
Отже, мисливське господарство здійснюється із фактичним використанням властивостей землі, що потребує укладення договору для врегулювання відносин між користувачем (власником) земельної ділянки та користувачем мисливських угідь. Такий договір має враховувати цільове призначення земельної ділянки.
Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.
Як встановлено судом, 21.06.2013 Дніпропетровською обласною радою прийнято рішення № 451-19/VІ про надання в користування з 02.08.2013 Калинівському мисливсько-рибальському господарству Дніпропетровської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок мисливських угідь строком на 25 років площею 11703 га, що розташовані у Солонянському районі Дніпропетровської області.
05.07.2013 між Дніпропетровським обласним управлінням лісового та мисливського господарства (правонаступником якого є Південно-Східне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства) та Калинівським мисливсько-рибальським господарством Дніпропетровської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок укладено Типовий договір про умови ведення мисливського господарства, відповідно до п. 1.1. якого Калинівському мисливсько-рибальському господарству Дніпропетровської обласної організації УТМР надано в користування терміном до 02.08.2038 мисливські угіддя для ведення мисливського господарства загальною площею 11 703,6 га, у тому числі: лісові угіддя - 1653 га, польові 9950, 6 га, водно-болотні 100 га.
У п. 21 додатку до вказаного рішення визначено, що Калинівському мисливсько- рибальському господарству Дніпропетровської обласної організації мисливців та рибалок у користування строком на 25 років надаються угіддя площею 11703,0 га, територія розташування угідь - Солонянський район Дніпропетровської області.
В подальшому, 04.01.2022 між постійним лісокористувачем - ДП «Дніпропетровське лісове господарство» (правонаступник ДСГП «Ліси України» Філія «Дніпровське лісове господарство») та користувачем - Калинівським мисливсько-рибальським господарством укладено договір № 01/2021 про використання лісових мисливських угідь, відповідно до якого Калинівському мисливсько-рибальському господарству для ведення мисливського господарства передано у тимчасове строкове платне використання лісові угіддя площею 1653 га.
Таким чином, на підставі рішення від 21.06.2013 №451-19/УІ Дніпропетровської обласної ради та вказаних договорів відповідач-4 отримав у користування для ведення мисливського господарства лісові угіддя площею 1653 га, решта території з 11703,6 га - польові та водно-болотні угіддя.
Однак, прокурор стверджує, що до складу мисливських угідь загальною площею 11703,6 га, переданих на підставі рішення Дніпропетровської обласної ради від 21.06.2013 № 451-19/VІ, Типового договору про умови ведення мисливського господарства від 05.07.2013 та договору № 01/2021 від 04.01.2022 про використання лісових мисливських угідь до відповідача-4 необґрунтовано увійшла територія площею 3114,1 га (землі Башмачанської та Військової сільських громад), яка одночасно є частиною території об'єкта природно-заповідного фонду регіонального ландшафтного парку «Дніпрові Пороги».
Незаконність оскаржуваного прокурором рішення від 21.06.2013 № 451-19/УІ Дніпропетровської обласної ради в частині передачі у користування Калинівському мисливсько-рибальському господарству Дніпропетровської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок мисливських угідь площею 3114,1 га вмотивована забороною ведення мисливського господарства на території об'єкта природно-заповідного фонду РЛП «Дніпрові Пороги», яка на рівні площі 3114,1 га одночасно є територією, що перебуває у користуванні відповідача-4.
За викладених обставин, прокурор просить рішення від 21.06.2013 № 451-19/УІ Дніпропетровської обласної ради в частині надання у користування відповідачу-4 територій об'єкту природно-заповідного фонду регіонального ландшафтного парку "Дніпрові Пороги" площею 3114,1 га визнати незаконним, договори про умови ведення мисливського господарства від 05.07.2013 в частині користування територіями об'єкта природно-заповідного фонду площею 3114,1 га та про використання лісових мисливських угідь № 01/2021 від 04.01.2022 - недійсними. Крім того, у зв'язку з незаконністю рішення обласної ради та недійсністю договорів, мисливські угіддя в частині території об'єкту природо-заповідного фонду регіонального ландшафтного парку "Дніпрові Пороги" площею 3114,1 га мають бути звільнені відповідачем-4.
За доводами прокурора, до складу переданих у користування відповідачу-4 мисливських угідь площею 11703,0 га відповідно до проекту створення та розвитку регіонального ландшафтного парку «Придніпровський» (Дніпрові Пороги») 2004 року потрапляє і площа природно-заповідного об'єкту розміром 3114,1 га, що суперечить цільовому призначенню заповідного об'єкту регіонального ландшафтного парку «Придніпровський» (Дніпрові Пироги») встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання його природних комплексів.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
У відповідності до частин 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Також, одним із принципів господарського судочинства є принцип диспозитивності, який відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 Господарського процесуального кодексу України).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.
У постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. також постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).
Колегія суддів враховує, що у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставинам не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. За загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.
Отже, сторони судового процесу, зокрема позивач, повинні брати активну участь у збиранні доказової інформації з метою підтвердження обґрунтованості своєї позиції перед судом.
Обов'язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі.
Позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності
З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що у даному випадку саме прокурор, звертаючись до суду з позовом має довести, що загальна площа мисливських угідь 3114,1 га та площа лісових земель 1653 га відносяться до заповідного об'єкту регіонального ландшафтного парку «Дніпрові Пороги».
Проект організації території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об'єктів і порядок його реалізації затверджуються державним органом, який прийняв рішення про організацію парку.
Так, 25.09.2008 Дніпропетровською обласною радою від № 443-16/V прийнято рішення про створення на території Солонянського району регіонального ландшафтного парку «Придніпровський», загальною площею 4917,9 га.
Рішенням Дніпропетровської обласної ради від 14.07.2017 № 226-9/VІІ «Про внесення змін до рішення обласної ради від 25.09.2008 № 443-16/V «Про створення регіонального ландшафтного парку Придніпровський» назву регіонального ландшафтного парку «Придніпровський», розташованого на території Солонянського району (загальною площею 4917,9 га), змінено на «Дніпрові Пороги».
Згідно зі ст.23 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» регіональні ландшафтні парки є природоохоронними рекреаційними установами місцевого чи регіонального значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об'єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення. Регіональні ландшафтні парки організовуються з вилученням або без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів.
Відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Судом встановлено, що доказів встановлення меж територій та об'єктів регіонального ландшафтного парку «Дніпрові Пороги» матеріали справи не містять.
Згідно Проекту створення та розвитку регіонального ландшафтного парку «Придніпровський» в межах Солонянського району Дніпропетровської області, розробленого ДП «Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» у 2004 році, розділ 1.3 «Місцезнаходження та площа заказника» визначає розташування заказника на території Микільської, Військової та Башмачанської сільських рад. Крім того, у відповідності до наведеної у вказаному розділі таблиці «Характеристика ландшафтного парку по цільовому призначенню, землекористувачах та угіддях» загальна територія заказника складає 4917,9 га (Микільська с/р - 1803,8 га, Башмачанська с/р - 1207,2 га, Військова с/р - 1906,9 га).
З наведеної у розділі 1.3 таблиці "Характеристика ландшафтного парку по цільовому призначенню, землекористувачах та угіддях" вбачається, що територія заказника у межах Башмачанської сільської ради та Військової сільської ради за категоріями земель є різною. При цьому, до площі заказника на територіях Башмачанської сільської ради та Військової сільської ради, що сумарно становить 3114,1 га увійшли не тільки землі лісового фонду, а й землі водного фонду, землі сільськогосподарського призначення. Крім того, до складу заказника згідно вказаної таблиці увійшли землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення площею 170,5 га, які розташовані тільки на території Микільської сільської ради.
Прокурор вказує, що територія мисливських угідь переданих відповідачу-4 розташована на території Башмачанської та Військової сільських рад та не охоплює територію Микільської сільської ради.
Зі змісту листа відділу Держкомзему у Солонянському районі Дніпропетровської області ГУ Держкомзему у Дніпропетровській області щодо надання інформації по площам та структурі земельних угідь на території Військової та Башмачанської сільських рад Солонянського району вбачається, що на території Башмачанської сільської ради знаходяться ліси у кількості 507,03 га, водно-болотні землі - 0 га, с/г угіддя - 6926,24 га, пасовища - 467,65 га; на території Військової сільської ради знаходяться ліси у кількості 1029,2 га, водно-болотні - 1,5 га, с/г угіддя - 5152,6 га, пасовища - 243, 9 га.
Водночас, з таблиці "Характеристика ландшафтного парку по цільовому призначенню, землекористувачах та угіддях" не вбачається за можливе встановити, які саме землі по площам та структурі земельних угідь на території Військової та Башмачанської сільських рад частково увійшли до складу заказника.
З інформації у Пояснювальній записці Проекту організації і розвитку мисливського господарства Калинівського мисливсько-рибальського господарства Дніпропетровської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок слідує, що площа земель державної адміністрації становить 100,0 га, земель користувачів земельних ділянок - 1653,0 га, земель держзапасу - 2461,0 га, земель власників землі - 7489,0 га. Загальна площа земель становить 11 703,0 га.
При цьому, у таблиці 5.2. Пояснювальної записки зазначено, що основними типами мисливських угідь є орні землі - 7489, 0 га, луки - 2461,0 га, ліс листяний - 1653,0 га, болота - 0 га, водойми - 100,0 га. Загальна площа мисливських угідь становить 11 703,0 га.
Враховуючи вищевикладене, доводи прокурора, що до складу переданих у користування відповідачу-4 мисливських угідь площею 11 703,0 га увійшла площа природно-заповідного фонду 3114,1 га не знайшли свого підтвердження за встановлених судом обставин.
Відповідно до п. 1.7 Положення про регіональний ландшафтний парк "Дніпрові пороги" межі земельних ділянок, що включені до території регіонального ландшафтного парку "Дніпрові пороги" встановлюються в натурі (на місцевості), оформляються відповідними охоронними знаками та інформаційними аншлагами в порядку, визначеному законодавством, наносяться на планово-картографічні матеріали. Відомості про обмеження у використанні таких земельних ділянок, що встановлені законом та нормативно-правовими актами, в частині додержання природоохоронних вимог, вносяться до Державного земельного кадастру в установленому законом порядку та обов'язково враховуються в схемі планування території, містобудівної документації, схемі землеустрою і техніко-економічному обґрунтуванні використання та охорони земель відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Судом встановлено, що доказів внесення до Державного земельного кадастру відомостей про обмеження у використанні земельних ділянок, що входять до території регіонального ландшафтного парку "Дніпрові пороги" в частині додержання природоохоронних вимог в установленому законом порядку матеріали справи не містять.
Більше того, ані картографічними матеріалами, ані будь-яким іншими доказами не підтверджено використання відповідачем-4 для мисливського господарства угідь, які б накладалися на господарську зону регіонального ландшафтного парку «Дніпрові Пороги». В свою чергу, відсутність фактично визначених меж регіонального ландшафтного парку "Дніпрові пороги" підтверджується листом Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 29.09.2023 № 2-3819/0/261-23.
Таким чином, при зверненні до суду з даним позовом прокурором не доведено, що загальна площа мисливських угідь 3114,1 га та площа лісових земель 1653 га відносяться до заповідного об'єкту регіонального ландшафтного парку «Дніпрові Пороги», зворотного судом не встановлено.
Отже, відсутність доказів, що територія об'єкта природно-заповідного фонду регіонального ландшафтного парку «Дніпрові Пороги» на рівні площі 3114,1 га одночасно є територією, що перебуває у користуванні відповідача-4, свідчить про недоведеність прокурором факту передачі у користування Калинівському мисливсько-рибальському господарству Дніпропетровської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок мисливських угідь площею 3114,1 га, які розташовані в межах заповідно об'єкту регіонального ландшафтного парку «Дніпрові Пороги» («Придніпровський»).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог про визнання незаконним рішення Дніпропетровської обласної ради від 21.06.2013 № 451-19/VІ «Про надання в користування мисливських угідь» в частині передачі у користування Калинівському мисливсько-рибальському господарству Дніпропетровської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок мисливських угідь площею 3114,1 га, які розташовані в межах заповідно об'єкту регіонального ландшафтного парку «Дніпрові Пороги» («Придніпровський»).
Виходячи з недоведеності в установленому законом порядку факту незаконності рішення Дніпропетровської обласної ради від 21.06.2013 № 451-19/VІ «Про надання в користування мисливських угідь» в частині передачі у користування Калинівському мисливсько-рибальському господарству Дніпропетровської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок мисливських угідь площею 3114,1 га, які розташовані в межах заповідно об'єкту регіонального ландшафтного парку «Дніпрові Пороги» («Придніпровський»), відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача-4 звільнити мисливські угіддя площею 3114,1 га, які розташовані в межах заповідно об'єкту регіонального ландшафтного парку «Дніпрові Пороги» («Придніпровський»).
З огляду на те, що судом не встановлено підстав для визнання незаконним рішення Дніпропетровської обласної ради від 21.06.2013 № 451-19/VІ, позовні вимоги про визнання недійсними Типового договору про умови ведення мисливського господарства від 05.07.2013 та договору № 01/2021 від 04.01.2022 про використання лісових мисливських угідь, які є похідними, задоволенню не підлягають.
За встановлених вище обставин, колегія суддів дійшла висновку про законність рішення суду першої інстанції про відмову в позові.
Згідно з частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи скаржника, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Отже, в задоволенні апеляційної скарги Першого заступника керівника Київської міської прокуратури слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 у справі № 910/8100/24 залишити без змін.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 у справі № 910/8100/24 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 у справі № 910/8100/24 - залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.
4. Матеріали справи № 910/8100/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 11.12.2025.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді О.В. Тищенко
С.А. Гончаров